Рішення

від 06.02.2020 по справі 927/985/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

06 лютого 2020 року м. Чернігівсправа № 927/985/19 Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

розглянувши справу №927/985/19 , розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику представників сторін)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО

юр. адреса: пр-т Науки, 8, м. Київ, 09039,

пошт. адреса: вул. І.Огієнко, 15А, м. Київ, 03049;

до відповідача: Комунального підприємства АТП-2528 Чернігівської міської ради

вул. Магістрацька, б.7, м. Чернігів, 14000;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_1

АДРЕСА_1 ;

про стягнення 8 924,82 грн.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКО звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Комунального підприємства АТП-2528 про стягнення 8 924,82 грн, а саме: 8 799,98 грн матеріальної шкоди, 10,56 грн інфляційних, 114,28 грн 3% річних.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2019 відкрито провадження у справі № 927/985/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , встановлено сторонам та третій особі строки для подання відзиву на позов, заперечень на відзив, пояснень.

Сторони належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями №1400046518197, 1400046518146 (позивач), № 1400046518189 (відповідач).

Ухвала Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2019 направлялась третій особі ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 .

Зазначена ухвала повернута відділенням зв`язку на адресу суду як неодержана з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Позиції учасників справи.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини водія відповідача та на транспортному засобі, що належить відповідачу, майну позивача завдано матеріальну шкоду, яка підлягає відшкодуванню на підставі ст. 1166 ЦК України.

26.12.2019 від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів законності встановлення саме ним пошкоджених кондиціонерів. Крім того, відповідач посилається на те, що позивач безпідставно звернувся до суду з позовом про стягнення розміру визначених ним збитків до відповідача як власника транспортного засобу, тоді як відповідальність повинна нести страхова компанія у якій застрахований автомобіль відповідача на підставі полісу № АК8521290.

15.01.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив № 165/777юв від 13.01.2020.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2019 визначено строк для позивача для надання заперечень на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву а позов.

Позивачем відзив на позов отримано 02.01.2020.

Таким чином строк подання відповіді на відзив - до 08.01.2020.

Відповідно до поштової накладної № 0303100553018 позивачем відправлено відповідь на відзив 14.01.2020.

Клопотання про поновлення строку для подання відповіді на відзив позивачем не заявлялось.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 118 ГПК України суд залишає без розгляду відповідь на відзив від 13.01.2020 та не приймає до розгляду докази, додані позивачем до відповіді на відзив, а саме: витяг з ЄДРЮОФОП станом на 09.07.2013, договір про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна 13.05.2013, договір оренди нерухомого майна від 13.05.2013, постанова ВП ВС від 11.12.2019.

Відповідачем 28.01.2020 подано заперечення на відповідь на відзив та зазначено, що позивачем не надано доказів законності встановлення кондиціонерів у арці проїзду в будинку, законодавство не передбачає солідарного обов`язку страховика і страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого. Крім того, позивачем безпідставно зроблено посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №465/4287/15, оскільки предметом спору є стягнення коштів зі страховика, а не страхувальника.

Третьою особою пояснень на позов та на відзив не надано.

Будь яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Перелік обставин, які є предметом доказування. Перелік доказів.

Враховуючи предмет та підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі належать: наявність правових підстав (порушеного права) для звернення позивача з позовом до суду, обґрунтованість заявлених вимог саме до Відповідача, наявність факту заподіяння шкоди (пошкодження кондиціонеру), встановлення неправомірності дій відповідача, причинний зв`язок між протиправними діями відповідача та завданою шкодою, наявність вини Відповідача, обґрунтованість заявленого розміру шкоди.

Позивачем на підтвердження своїх вимог надано:

- фотокопії фіксування події,

- копію пояснень сторін, надані НПУ стосовно ДТП,

- копію постанови Деснянського районного суду м. Чернігова,

- копію рахунку-фактури,

- копію претензії (вимоги) про відшкодування шкоди з доказами відправлення,

Відповідачем на підтвердження своїх заперечень надано:

- відзив на позов;

- копію роздруківки з сайту МТСБУ;

- копія полісу обов`язкового страхування №АК/8521290.

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.

21.01.2019 о 09 год.30 хв. в м. Чернігів, вул. Шевченка, 9, працівник Комунального підприємства АТП-2528 Чернігівської міської ради Згурський Володимир Іванович, 01.04.1961 р.н., керував автомобілем МАЗ, держномер НОМЕР_1 .

Деснянським районним судом м. Чернігова розглядались матеріали Управління патрульної поліції у Чернігівській області у Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , працюючого водієм у КП АТП 2528.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.03.2019 у справі № 750/1616/19 (провадження № 3/750/485/19) встановлено, що 21.01.2019 о 09 год.30 хв. в м. Чернігові, вул. Шевченка, 9, працівник Комунального підприємства АТП-2528 Чернігівської міської ради Згурський Володимир Іванович, 01.04.1961 р.н., керував автомобілем МАЗ, держномер НОМЕР_1 , повертаючи праворуч в арку житлового будинку, не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого скоїв наїзд на два зовнішні блоки кондиціонера, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю ЕКО , в результаті чого вищевказане майно отримало механічні пошкодження, чим порушив п. 13.3. Правил дорожнього руху.

У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повністю визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, погодившись із протоколом про адміністративне правопорушення.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.03.2019 у справі № 750/1616/19 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) грн 00 коп.

Постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.03.2019 у справі № 750/1616/19 набрала законної сили 22.03.2019.

25.01.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Айсберг 2000 виписано рахунок-фактуру № СФ-0000002 на суму 8 799,98 грн, а також надано розшифровку витрат по роботах згідно даного рахунку, відповідно до якої у процесі робіт було проведено: діагностику зовнішніх блоків кондиціонерів LG T48LH, монтаж зовнішніх блоків кондиціонерів LG T48LH, вальцювання з`єднань мідних труб, заправка азотом для перевірки тиску у системі, вакуумування системи кондиціонування, заправка системи кондиціонування холодореагентом R-22 по факту.

У розшифровці витрат визначена калькуляція вартості наданих послуг, яка складає 3 000 грн (з ПДВ).

30.05.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКО направлено на адресу КП АТП - 2528 Чернігівської міської ради претензію № 771/777юв від 28.05.2019 з вимогою про сплату 8 799,98 грн майнової шкоди.

Зазначена претензія направлялась позивачем відповідачу рекомендованим листом № 0304908829360 з описом.

Відповідно до інформації з офіційного сайту ДП Укрпошта рекомендований лист № 0304908829360 отримано відповідачем 10.06.2019.

Відповідач відповіді на претензію не надав, матеріальну шкоду не погасив.

Вищевказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду (збитки) у розмірі 8 799,98 грн.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 10,56 грн інфляційних за період з червня 2019 року по листопад 2019 року, 114,28 грн 3% річних за період з 17.06.2019 по 22.11.2019.

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 ГК України).

За змістом частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. ч.1,2,5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п. 1 ч.1 ст.263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Згідно з ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, матеріалами справи, а саме постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.03.2019 у справі № 750/1616/19 (провадження № 3/750/485/19) підтверджується вина працівника Комунального підприємства АТП-2528 Чернігівської міської ради Згурського Володимира Івановича, який керував автомобілем МАЗ, держномер НОМЕР_1 щодо пошкодження кондиціонера Позивача та зазначено, що водій порушив п. 13.3. Правил дорожнього руху.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.03.2019 у справі № 750/1616/19 встановлено, що ОСОБА_1 є працівником відповідача - Комунального підприємства АТП-2528 .

Автомобіль Відповідача на момент ДТП був застрахований у Товаристві з додатковою відповідальністю Міжнародна страхова компанія (далі - ТДВ МСК , Страховик), що підтверджується полісом №АК/8521290 від 21.03.2018, зі строком дії з 26.12.2018 по 25.12.2019.

Відповідно до інформації, що міститься у страховому полісі №АК/8521290 від 21.03.2018, власником транспортного засобу МАЗ 5337А2, держномер НОМЕР_1 , за участю якого у дорожньо-транспортній пригоді завдано шкоду позивачу, є Відповідач - КП АТП-2528 Чернігівської міської ради.

В Законі України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів під терміном дорожньо-транспортна пригода розуміється подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Відповідно до статті 9 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування…. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Відповідно до інформації, що міститься у страховому полісі № АК/8521290 від 21.03.2018 страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну встановлений в межах 100 000 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачає спеціальні правила щодо наслідків невиконання страхувальником обов`язку перед страховиком, зокрема з надання своєчасного повідомлення про настання страхового випадку.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик (ТДВ МСК у даній справі) у даному випадку бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника (Відповідача у справі), який завдав шкоди Позивачу.

Дана позиція викладена у висновку Великої Палати Верховного Суду у Постанові № 755/18006/15-ц від 04.07.2018 року.

Згідно з пунктом 12.1 статті 12 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до інформації, що міститься у страховому полісі № АК/8521290 від 21.03.2018, розмір франшизи становить 2000 (дві тисячі) гривень.

Оскільки Позивачем заявлено до стягнення 8 799,98 грн збитків, Відповідач у даній справі, в разі завдання шкоди в результаті ДТП може нести відповідальність щодо відшкодування шкоди в межах суми франшизи, тобто в межах 2 000 грн.

Разом з тим, в решті суми заявленої шкоди відповідальність повинна бути покладена на страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а саме ТДВ МСК , який підлягав залученню до участі у справі в якості співвідповідача.

Про вказані обставини зазначав і відповідач у відзиві на позов.

Відповідно до ст.48 ГПК України, суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Позивачем клопотання про залучення співвідповідачем страхової компанії ТДВ МСК не заявлялось.

Позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Суд розглядає спір за наявними матеріалами.

Позивачем не доведено, що у Страховика - ТДВ МСК не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 6 799,98 грн, що становлять суму майнової шкоди за виключенням франшизи, задоволенню не підлягають, оскільки Позивач у межах ліміту відповідальності Страховика (страхової компанії) не може відшкодовувати шкоду за рахунок винуватця (Страхувальника).

Що стосується вимог щодо стягнення з відповідача 2 000грн, то суд зазначає наступне.

За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Зобов`язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, належать до позадоговірних зобов`язань. Ці правовідносини регулюються Главою 82 "Відшкодування шкоди" ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим їм фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У статті 1166 ЦК міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за завдану шкоду та підстави її виникнення. Так, для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) шкоди та її розміру;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, з урахуванням визначених господарсько-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності судочинства, Позивач звільняється від обов`язку доказування вини Відповідача у заподіянні шкоди.

Наявність протиправної поведінки та вини водія Відповідача доведена Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.03.2019 у справі № 750/1616/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. З ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Наявність завданої шкоди (пошкодження кондиціонера) не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, Відповідач заперечує проти розміру завданої шкоди.

Відповідно до ст.224, ч. 1 ст. 225 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 за №116, Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей , розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки.

Виходячи з викладеного, Позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру завданих збитків.

Посилання на рахунок-фактуру № СФ-0000002 на суму 8 799,98 грн, виписаний 25.01.2019 ТОВ Айсберг 2000 , з переліком матеріалів та робіт та розшифровку витрат по роботах (на суму 3000 грн з ПДВ) згідно даного рахунку не приймаються судом до уваги, оскільки вказані документи не підтверджують факт понесених Позивачем реальних витрат, а також не підтверджують проведення оцінки пошкодженого майна (кондиціонерів) та визначення розміру завданих збитків на суму 8 799,98 грн суб`єктом оціночної діяльності, як це передбачено Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, суд дійшов висновку, що Позивачем не доведений розмір понесених збитків.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення 10,56 грн інфляційних за період з червня 2019 року по листопад 2019 року та 114,28 грн 3% річних за період з 17.06.2019 по 22.11.2019, як похідні вимоги, задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, дослідивши прийняті до розгляду судом докази та доводи, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО задоволенню не підлягають.

Крім того, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Враховуючи положення ст.129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.74, 76, 78, 86, 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО , код 32104254 до Комунального підприємства АТП-2528 Чернігівської міської ради, код 03358216, відмовити повністю.

2. Судові витрати покладаються на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКО .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.П. Ноувен