Постанова

від 30.01.2020 по справі 520/13433/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 січня 2020 року

м. Київ

справа № 520/13433/16-ц

провадження № 61-41154св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Одеська міська рада,

відповідач - ОСОБА_3 ,

представник відповідача - ОСОБА_4 ,

третя особа - Сухомлинська сільська рада Овідіопольського району Одеської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2017 року у складі судді Луняченка В. О. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2018 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила встановити факт її проживання однією сім`єю як чоловіка і жінки без шлюбу з ОСОБА_5 у період з 2008 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просила визнати за нею в порядку спадкування за законом четвертої черги право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що з 2008 року вона з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2, проживали з ОСОБА_5 за вказаною адресою, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувалися один про одного, виховували спільно дитину. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, однак нотаріус відмовив у заведенні спадкової справи, оскільки вона не надала документи, що підтверджують її родинні відносини зі спадкодавцем, та правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1 ; зазначала, що за життя ОСОБА_5 втратив документи на квартиру та не мав інших родичів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2017 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 однією сім`єю як чоловіка і жінки без шлюбу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_5 помер у власному будинку у АДРЕСА_2 та був похований за рахунок сільської ради, що спростовує твердження позивача про її проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 у м. Одесі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 надала достатньо доказів на підтвердження спільного проживання з ОСОБА_5 , ведення ними спільного господарства та наявності спільного бюджету. Суд апеляційної інстанцій не розглянув клопотання про виклик свідків, обмежив ОСОБА_1 у праві взяти участь у судовому засіданні, оскільки її представник був залучений у іншому судовому процесі, а сама позивач знаходилася за межами України.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені в справі судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 .

Останні роки перед смертю ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав у власному будинку на АДРЕСА_2 .

Квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_5 здавав у найм.

Після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Мазаратовою А. В. заведено спадкову справу № 1/2016; із заявами про спадкування звернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Відповідно до рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2016 року в справі №387/871/16-ц розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , зареєстрований 18 червня 1983 року у Приморському відділі записів актів громадського стану м. Одеси, актовий запис № 612.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Сім 'ю складають особи, які спільно проживають, пов 'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (частина друга статті 3 СК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частинами першою та другою статті 315 ЦПК України (аналогічні положення містилися у частинах першій та другій статті 256 ЦПК України у редакції, чинній на момент пред`явлення позову (далі - ЦПК України 2004 року) суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, родинних відносин між фізичними особами, перебування фізичної особи на утриманні, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України (аналогічні положення містилися у статтях 12, 60 ЦПК України 2004 року) обов`язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін.

Статтею 76 ЦПК України (аналогічні положення містилися у статті 57 ЦПК України 2004 року) передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Метою доказування є з 'ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін.

Установивши, що ОСОБА_5 на момент смерті у квітні 2016 року проживав один у с. Сухому Лимані Овідіопольського району Одеської області, де й був похованим за рахунок територіальної громади, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 у м. Одесі.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 до жовтня 2016 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , що виключає її проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу , з огляду на статтю 74 СК України.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач проживала з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вела з ним спільне господарство, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання про виклик свідків, є безпідставним, оскільки відповідно до частини другої статті 136 ЦПК України 2004 року заява про виклик свідка має бути подана до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

Ураховуючи те, що клопотання про виклик до суду свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заявлено позивачем у апеляційній скарзі після розгляду справи по суті, тобто із порушенням строків передбачених частиною другою статті 136 ЦПК України 2004 року, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив вказане клопотання.

Доводи касаційної скарги щодо незабезпечення участі позивача та її представника у розгляді справи судом апеляційної інстанції, є неприйнятними, оскільки неможливість забезпечення явки особи, яка представляла інтереси позивача у суді першої інстанції через участь у іншому судовому процесі, або забезпечення власної участі у розгляді справи, не виключала можливості залучення до участі в справі іншого представника.

Водночас, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджала розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

А. А. Калараш

Є. В. Петров