Постанова

від 06.02.2020 по справі 295/5554/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 295/5554/18

провадження № 61-18222св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Відкрите акціонерне товариство Будівельник ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 травня 2019 року у складі судді Чішман Л. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) Будівельник про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Позовна заява мотивована тим, що він працював у Житомирському обласному державному комунальному підприємстві Будівельник , яке 18 вересня 1995 року було перейменовано на ВАТ Будівельник , де на нього було покладено обов`язки головного інженера.

У подальшому, філію Будівельних матеріалів ВАТ Будівельник перейменовано в Дочірнє підприємство (далі - ДП) Будматеріали ВАТ Будівельник , про що свідчать записи в трудовій книжці.

Вказував, що починаючи з січня 1997 року йому не виплачувалася заробітна плата.

Згідно з ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23 грудня 2004 року проведено ліквідацію юридичної особи-банкрута - ДП Будматеріали ВАТ Будівельник .

Головним управлінням статистики у Житомирській області у листі від 21 серпня 2017 року підтверджується, що ВАТ Будівельник знаходиться в ЄДРПОУ.

Вважав, що вказана установа і повинна нести відповідальність за невиплату йому заробітної плати.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ВАТ Будівельник на його користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 1 310 640 грн, виходячи з розміру середнього заробітку на місяць у будівництві у Житомирській області, який становить 5 461,00 грн, за 20 років невиплат.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ВАТ Будівельник є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки ОСОБА_1 працював у ДП Будматеріали ВАТ Будівельник , яке й було юридичною особою, а у 2005 року ліквідовано, у той час як ВАТ Будівельник не є правонаступником ДП Будматеріали ВАТ Будівельник у розумінні положень статті 104 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що ВАТ Будівельник є неналежним відповідачем у справі, оскільки саме це товариство було засновником ДП Будматеріали ВАТ Будівельник , тому, вважає, що воно повинно відповідати за зобов`язаннями останнього після ліквідації.

Посилається на неповний розгляд справи, оскільки з ВАТ Будівельник не було витребувано інформації щодо розміру його заробітної плати.

Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату працю та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 1 Закону України Про оплату праці передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У частині першій статті 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що ОСОБА_1 працював у ДП Будматеріали ВАТ Будівельник , яке до своєї ліквідації у 2005 році (на підставі ухвали Господарського суду Житомирської області від 23 грудня 2004 року у справі № 3/15 Б (а. с. 42 - 45) було окремою юридичною особою, мало самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банку, печатку, штампи встановленого зразку, фірмові бланки та інше, необхідне для господарської діяльності (а. с. 55), ВАТ Будівельник не є правонаступником прав і обов`язків вказаного підприємства, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ВАТ Будівельник є неналежним відповідачем у цій справі, тому правильно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про те, що суди не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, не витребувавши з ВАТ Будівельник інформації щодо розміру його заробітної плати, не заслуговують на увагу й не можуть впливати на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, враховуючи встановлені обставини справи, а саме те, що вказане товариство не є належним відповідачем за вимогами ОСОБА_1 .

Отже, вказаний, а також інші доводи касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі позивача доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 травня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк