Рішення

від 06.02.2020 по справі 904/5197/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2020м. Дніпро Справа № 904/5197/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В., розглянув у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Продрезерв 5" (49000, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1; ідентифікаційний код 35601826)

до Комунального закладу освіти "Навчально-виховний комплекс №137 "Ліцей-загальноосвітній навчальний заклад" Дніпровської міської ради (49041, м. Дніпро, вул. Комбрига Петрова, 29; ідентифікаційний код 24444766)

про стягнення 55 281 грн. 42 коп.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Контракт Продрезерв 5" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№5267/19 від 11.11.2019р.) про стягнення з відповідача - Комунального закладу освіти "Навчально-виховний комплекс №137 "Ліцей-загальноосвітній навчальний заклад" Дніпровської міської ради 55 281 грн. 42 коп. - заборгованості за послуги їдальні та забезпечення гарячим харчуванням учнів 1-4-х класів, учнів пільгової категорії (під опікою, діти-сироти, діти з малозабезпечених сімей, прийомна родина, позбавлена батьківського піклування), учнів з багатодітних сімей, учнів пільгових категорій (з інвалідністю), учнів, батьки яких приймали безпосередню участь в АТО, учнів пільгових категорій (інклюзивними), учнів пільгових категорій (ЧАЕС), учнів, які звільняються від сплати за відвідування ГПД в розмірі 100% та 50%.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив оплату наданих позивачем послуг з організації харчування (послуги з харчування для загальноосвітніх навчальних закладів) учнів загальної категорії (1-4 класи), учнів пільгової категорії (1-4 класи), груп подовженого дня (І, ІІ категорії) за період з 26.02.2018р. по 19.03.2018р. згідно акту наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу 19.12.2019 ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2019р.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно за їх місцезнаходженням, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

При цьому, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Проте, відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контракт Продрезерв 5" (позивач) надало Комунальному закладу освіти "Навчально-виховний комплекс №137 "Ліцей-загальноосвітній навчальний заклад" Дніпровської міської ради (відповідач) послуги з організації харчування (послуги з харчування для загальноосвітніх навчальних закладів) учнів загальної категорії (1-4 класи), учнів пільгової категорії (1-4 класи), груп подовженого дня (І, ІІ категорії) за період з 26.02.2018р. по 19.03.2018р. на загальну суму 55 281 грн. 42 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Позивач зазначає, що надав відповідачу послуги з організації харчування учнів за вказаний період без договору про закупівлю послуг за публічні кошти, який був укладений сторонами лише 20.03.2018.

Проте, відповідач не здійснив оплату наданих позивачем послуг, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за надані послуги за період з 26.02.2018р. по 19.03.2018р. у розмірі 55 281 грн. 42 коп.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується спір, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з нижченаведеного.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При цьому, в силу частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України для правочинів (за змістом частини 2 статті 202 Цивільного кодексу України договір між двома сторонами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно зі статтею 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що склались на підставі укладеного у спрощений спосіб договору про надання послуг.

Відповідно до частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктами 3, 5, 11 Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров»я України, Міністерства освіти і науки України від 01.06.2005 № 242/329, процес організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах складається з: відпрацювання режиму і графіка харчування дітей; визначення постачальників продуктів харчування і продовольчої сировини; приймання продуктів харчування і продовольчої сировини гарантованої якості; складання меню-розкладу; виготовлення страв; проведення реалізації готових страв і буфетної продукції; надання дітям готових страв і буфетної продукції; ведення обліку дітей, які отримують безоплатне гаряче харчування, а також гаряче харчування за кошти батьків; контроль за харчуванням; інформування батьків про організацію харчування дітей у закладі.

Розподіл коштів на організацію гарячого харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, облік і звітність за використання коштів, які виділяються на безоплатне харчування, здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах забезпечується безпосередньо у закладі.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги з організації харчування (послуги з харчування для загальноосвітніх навчальних закладів) учнів загальної категорії (1-4 класи), учнів пільгової категорії (1-4 класи), груп подовженого дня (І, ІІ категорії) за період з 26.02.2018р. по 19.03.2018р. на загальну суму 55 281 грн. 42 коп., строк оплати яких є таким, що настав.

Доказів оплати відповідачем заборгованості у розмірі 55 281 грн. 42 коп. сторонами до матеріалів справи не надано.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частинами 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За приписами частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статями 123, 129, 178, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Продрезерв 5" (49000, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1; ідентифікаційний код 35601826) до Комунального закладу освіти "Навчально-виховний комплекс №137 "Ліцей-загальноосвітній навчальний заклад" Дніпровської міської ради (49041, м. Дніпро, вул. Комбрига Петрова, 29; ідентифікаційний код 24444766) про стягнення 55 281 грн. 42 коп. - задовольнити.

Стягнути з Комунального закладу освіти "Навчально-виховний комплекс №137 "Ліцей-загальноосвітній навчальний заклад" Дніпровської міської ради (49041, м. Дніпро, вул. Комбрига Петрова, 29; ідентифікаційний код 24444766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Продрезерв 5" (49000, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1; ідентифікаційний код 35601826) 55 281 грн. 42 коп. (п`ятдесят п`ять тисяч двісті вісімдесят одна грн. 42 коп.) - заборгованості за послуги їдальні та забезпечення гарячим харчуванням учнів та 1 921 грн. 00 коп. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) - витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України,

06.02.2020

Суддя Т.В. Загинайко