ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2020Справа № 910/17093/19 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного підприємства "Дніпропетровський завод спецінструмента калібрів "Технопрогрес", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін-2017", м. Київ

про стягнення 163 470,88 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватного підприємства "Дніпропетровський завод спецінструмента калібрів "Технопрогрес" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін-2017" (відповідач) суми основної заборгованості в розмірі 160 000,03 грн, суми 3% річних в розмірі 1 223,01 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 2 247,874 грн, що загалом ставновить 163 470,88 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки, укладеного в спрощений спосіб на підставі рахунку-фактури №СФ-0000089 від 23.04.2019 року, в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 160 000,03 грн.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03057, м. Київ, вул. Олексангдра Довженка, будинок 18А, кімната 3-4, направлялась ухвала суду від 09.12.2019 року.

11.01.2020 року до суду повернулось зворотне рекомендоване повідомлення про вручення пощштового відправлення №0103052367496, відповідно до якого відповідачем отримано ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року 10.01.2020 року.

Проте, позивач, у відповідності до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, правом на подачу до суду відзиву, у визначені ухвалою строки, не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем, як постачальником, 29 серпня 2019 року згідно видаткової накладної №РН-0000086 було поставлено відповідачу, як покупцю, колібр-скоби ф152,4 та ф159 по 4000 шт кожної загальну суму в розмірі 160 000,03 грн. На оплату вказаної поставки відповідачу позивачем виставлявся рахунок-фактура №СФ-0000089 від 23.04.2019 року на вказану суму.

На вказаній видатковій накладній, в підтвердження отримання відповідачем від позивача вказаного товару, міститься підпис представника останнього за довіреністю №211 від 22.08.2019 року.

Проте, за твердженням позивача, обов`язок щодо оплати вартості отриманого товару відповідачем виконано не було, у зв`язку із чим в останнього наявна заборгованість в розмірі 160 000,03 грн.

З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача з претензією №15/10/19-01 від 15.10.2019 року.

Зазначену вимогу було залишено боржником без відповіді, грошові кошти в рахунок погашення суми наявної заборгованості на користь позивача не надходили, внаслідок чого останній звернувся із даним позовом до суду.

Позивач звертаючись до суду з цим позовом вказує на те, відповідач, отримавши від позивача товар по видатковій накладній №РН-0000086 від 29 серпня 2019 року, в повному обсязі його не оплатив, у зв`язку з чим зобов`язаний відшкодувати позивачу суму основного боргу у розмірі 160 000,03 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 2 247,84 грн та суму 3% річних в розмірі 1 223,01 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Судом встановлено, що між Сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи, а саме підписаною представниками сторін видатковою накладною №РН-0000086 від 29.08.2019 року підтверджено, що позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято у власність товар без зауважень щодо кількості та якості.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ч. 4 п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 у справі №9/252-10).

При цьому слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 у справі №21-4985а15.

Як зазначалося вище, видана відповідачем довіреність містить відомості про уповноваження на отримання цінностей від позивача, таким чином, інформація, зазначена в довіреності та видатковій накладній, дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій за спірною поставкою.

Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача претензій щодо якості та/або комплектності поставленого за накладними товару, тому, оскільки між сторонами не погоджувалися інші строки оплати, то відповідно до статті 692 ЦК України відповідач повинен був оплатити зазначений у видатковій накладній товар в день його отримання, тобто включно до кінця 29.08.2019 року.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, суд дійшов до висновку, що у встановлений законом, статтею 692 ЦК України, строк, заборгованість за поставлений товар в розмірі 160 000,03 грн, у встановлені строки погашена не була та залишається непогашеною на даний час; позивачем належним чином відповідно до статей 525, 526, 655, 712, 901, 903 ЦК України та статей 181, 193 ГК України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 160 000,03 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати за отриманий товар, позивач на підставі статті 625 ЦК України також просив суд стягнути з покупця 1 223,01 грн 3% річних та 2 247,84 грн інфляційних, нарахованих за період з 29.08.2019 по 29.11.2019.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши арифметичний перерахунок, заявлених позивачем до стягнення сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат суд зазначає, що вони не відповідають встановленим строкам виникнення у відповідача обов`язку з оплати вартості отриманого за видатковою накладною №РН-0000086 від 29.08.2019 року товару. За розрахунком суду, за період з 30.08.2019 року по 29.11.2019 року, до стягнення з відповідача підлягають сума 3% річних в розмірі 1 209,86 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 2 247,84 грн.

Згідно з положеннями статей 78, 79 ГПК кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, надавши оцінку всім аргументам у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в справі №910/17093/19 підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача 160 000,03 грн основного боргу, 1 209,86 грн 3% річних та 2 247,84 грн інфляційних втрат.

Судовий збір, у розмірі 2 451,86 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, а решта судових витрат позивача зі сплати судового збору у розмірі 0,20 грн у зв`язку з частковою відмовою у задоволенні позову - на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмежною відповідальністю Рубін-2017 (ідентифікаційний код 41395288, місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Олександрпа Довженка, буд. 18А, кімната 3-4) на користь Приватного підприємства Дніпропетровський завод спецінструмента калібрів Технопрогрес (ідентифікаційний код 30189645, місцезнаходження: 49101, м. Дніпро, просп. Кірова, буд. 96Б, кв. 18) суму основного боргу в розмірі 160 000,03 грн (сто шістдесят тисяч гривень 03 копійки), суму 3% річних в розмірі 1 209,86 (одна тисяча двісті дев`ять гривень 86 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 2 247,84 грн (дві тисячі двісті сорок сім гривень 84 копійки) та суму судового збору в розмірі 2 451,86 грн. (дві тисячі чотириста п`ятдесячт одну гривну 86 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Залишити за Приватним підприємством Дніпропетровський завод спецінструмента калібрів Технопрогрес судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 0,20 грн.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов

Зареєстровано 07.02.2020
Оприлюднено 10.02.2020
Дата набрання законної сили 07.02.2020

Судовий реєстр по справі 910/17093/19

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Рішення від 07.02.2020 Господарський суд міста Києва Господарське
Ухвала від 09.12.2019 Господарський суд міста Києва Господарське

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Перевірити компанію

Додайте Опендатабот до улюбленного месенджеру

Вайбер Телеграм Месенджер

Опендатабот для телефону