Рішення

від 28.01.2020 по справі 910/10187/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2020Справа № 910/10187/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Аттіс-Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаж-Інжиніринг", м. Київ

про стягнення 401 316,06 грн, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Левіна А.А. (адвокат за ордером серії ЛГ№013027 від 23.09.2019 року);

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Аттіс-Україна" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаж-Інжиніринг" (відповідач) про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 219 351,43 грн, суми пені в розмірі 168 900,60 грн, суми 3% річних в розмірі 2 776,45 грн та суми інфляційних збитків в розмірі 10 287,58 грн, у зв`язку з невиконанням останнім умов Договору підряду №117-12 від 01.12.2017 року в частині розрахунку за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.10.2019 року.

В підготовчому засіданні 15.10.2019 судом було встановлено, що відповідач не повідомлений про час та місце засідання, у зв`язку з поверненням до суду поштового відправлення №0103051256321 через закінчення термінів зберігання, через що судом було ухвалено запропонувати позивачу повідомити відповідача про наступну дату підготовчого засідання шляхом опублікування оголошення в газеті та повідомити засновників відповідача про наступну дату підготовчого засідання і оголошено перерву до 19.11.2019 року.

19.11.2019 року позивачем долучено до матеріалів справи копію оголошення в газеті Експрес об`ява у виданні №43 (5311) від 1-7 листопада 2019 року про повідомлення відповідача, яку долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 19.11.2019 року судом було вирішено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.01.2020 року.

Окрім того, судом враховано, що в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/10187/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.01.2020 представник позивача підтримав викладені в позові вимоги та просив їх задовольнити повністю.

В судовому засіданні 28.01.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтаж Інжиніринг" (надалі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю БК Аттіс-Україна (надалі - підрядник, позивач) було укладено Договір підряду №117-12 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується за завданням замовника та згідно з будівельними нормами виконати на свій ризик, власними та залученими силами і своїми матеріально-технічними засобами комплекс робіт з проектуванню та монтажу на об`єкті замовника: нежитлове (офісне) приміщення на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку, за адресою: 04116, м. Київ, провулок Тбіліський, буд. 1, відповідно до умов цього Договору, додатків та додаткових угод до нього, котрі являються невід`ємною частиною Договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи.

Обсяг, ціна та види робіт визначаються згідно акту наданих послуг. (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 3.2. Договору ціна договору складається з вартості всіх виконаних робіт протягом строку його дії.

Вартість матеріальних ресурсів узгоджується сторонами згідно рахунків, видаткових накладних та/або інших додатків до цього договору. (п. 3.4. Договору).

За змістом п. 3.6. Договору сторони погодили, що замовник здійснює платіж у розмірі зазначеному у кошторисі та/або акті прийому-передач виконаних робот протягом трьох банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт, шляхом безготівкового перерахування вищезазначеної суми на поточний рахунок підрядника.

Відповідно до п. 13.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

На виконання умов вказаного Договору позивачем були виконані обумовлені вказаним правочином роботи, а саме забезпечено матеріальними ресурсами згідно видаткової накладної №БК10 від 15.08.2018 року на суму 123 151,43 грн та надано послуги згідно Акту надання послуг №БК1 від 11.02.2019 року на суму 96 200,00 грн.

Зазначені видаткова накладної №БК10 від 15.08.2018 року та Акт надання послуг №БК1 від 11.02.2019 року підписані з боку обох сторін без претензій та зауважень з проставленням відповідних печаток підприємств.

25.04.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією №47 від 24.04.2019, в якій просив сплатити наявну суму заборгованості. Претензію відповідачем отримано 25.04.2019 року за вхідним №17, про що зазначено на титульній сторінці претензії.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків з оплати вартості наданих за Договором позивачем робіт, останній просить суд стягнути з відповідача, 219 351,43 грн основного боргу, 168 900,60 грн - пені, 2 776,45 грн - 3% річних та 10 287,58 грн - інфляційних втрат за період з 15.02.2019 по 18.07.2019.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст. 837-864 Цивільного кодексу України.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором належним чином на загальну суму 219 351,43 грн, згідно вказаних вище видаткової накладної та акту надання послуг.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 3.6. Договору замовник здійснює платіж у розмірі зазначеному у кошторисі та/або акті прийому-передач виконаних робот протягом трьох банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт, шляхом безготівкового перерахування вищезазначеної суми на поточний рахунок підрядника.

Оскільки Акт надання послуг №БК1 підписаний 11.02.2019 року, то в силу п. 3.6. Договору, відповідач мав здійснити оплату в розмірі 219 351,43 грн в строк до 14.02.2019 року включно.

Доказів оплати відповідачем суми 219 351,43 грн, у тому числі у встановлені Договором строки, або висловлення будь-яких заперечень, виявлення недоліків у виконаних роботах на спірну суму, суду не надано.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, всупереч умов Договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконав в належні строки взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих позивачем послуг, тим самим порушуючи майнові права та законні інтереси позивача, що полягали в отриманні оплати за надані послуги згідно Договору, а тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості на суму в розмірі 219 351,43 грн є доведеними та обґрунтованими.

Враховуючи невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих послуг, позивач також просить суд стягнути з відповідача 168 900,60 грн - пені, 2 776,45 грн - 3% річних та 10 287,58 грн - інфляційних втрат за період з 15.02.2019 по 18.07.2019.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось вище, згідно п. 10.2. Договору сторони передбачили, що за порушення терміну розрахунку з замовника стягується пені в розмірі 0,5% від суми невчасно сплачених коштів за кожний прострочений день.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час, згідно з нормою ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, сума пені, передбачена сторонами в Договорі не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки Договором передбачено нарахування пені в розмірі 0,5% від суми невчасно сплачених коштів за кожний прострочений день, що суперечить положенням Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ГК України, суд зазначає, що пеню необхідно обраховувати, виходячи зі статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", тобто у відповідності до встановленої Національним банком України облікової ставки.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені за вказаний період та встановлено, що здійснений він без врахування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а тому здійснивши власний розрахунок, суд зазначає, що обґрунтованою до стягнення з відповідача пенею є сума в розмірі 32 812,57 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки та встановив, що сума інфляційних втрат розрахована позивача невірно у відповідності до зазначених періодів та сум, а тому здійснивши власний розрахунок, суд зазначає, що обґрунтованими до стягнення з відповідача інфляційними втратами є сума в розмірі 4 395,98 грн.

В той же час, суд зазначає, що здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних є арифметично вірним та обґрунтованим на суму в розмірі 2 776,45 грн.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді штрафних санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.

З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю БК Аттіс-Україна підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 219 351,43 грн основної суми заборгованості, 32 812,57 грн суми пені, 2 776,45 грн суми 3% річних та 4 395,98 грн суми інфляційних втрат.

Судовий збір позивача, у розмірі 3 890,05 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача, решта судового збору, у зв`язку з частковою відмовою в задоволенні позовних вимог - на позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаж-Інжиніринг" (код ЄДРПОУ 40114361, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 18б, офіс 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Аттіс-Україна" (код ЄДРПОУ 40044483, адреса: 08293, Київська область, м. Буча, вул. Тарасівська, буд. 32) суму основного боргу в розмірі 219 351,43 грн (двісті дев`ятнадцять тисяч триста п`ятдесят одна гривня 43 копійки), суму пені в розмірі 32 812,57 грн (тридцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят одна гривна 57 копійок), суму 3% річних в розмірі 2 776,45 грн (дві тисячі сімсот сімдесят шість гривень 45 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 4 395,98 грн (чотири тисячі триста дев`яносто п`ять гривень 98 копійок) та суму судового збору в розмірі 3 890,05 грн (три тисячі вісімсот дев`яносто гривень 05 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Аттіс-Україна" судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 2 129,69 грн.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.02.2020 року.

Суддя С.М. Морозов