Рішення

від 07.02.2020 по справі 910/15657/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2020Справа № 910/15657/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу №910/15657/19

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Комунального підприємства "Чоколівське" Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації

про стягнення 14 660,12 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Чоколівське" Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення 14 660,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором № 1868 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів від 03 січня 2012 року, внаслідок чого у період з травня 2015 року по серпень 2019 року виникла заборгованість у сумі 9855,56 грн, за прострочення сплати якої нараховані інфляційні втрати в сумі 3710,53 грн та 3% річних - 1094,03 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідачів подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

21.12.2019 через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що господарська діяльність комунальним підприємством "Чоколівське" Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації" не здійснюється, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про те, що від 31.08.2018р. підприємство знаходиться в стані припинення. Зважаючи на те, що весь житловий фонд був переданий до комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва , відповідач вважає, що позовні вимоги щодо порушення відповідачем зобов`язань за Договором №1868 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів від 03.01.2012, внаслідок чого в період з травня 2015 по серпень 2019 виникла заборгованість, є без підставними.

02.01.2020 через загальний відділ Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (підприємство за договором) та Комунальним підприємством "Чоколівське" Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації (споживач за договором) укладено договір № 1868 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських вводів (далі - договір), предметом якого є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Пулюя, 5 літ А.

Відповідно до пункту 2.2. договору підприємство зобов`язано, в тому числі, розподіляти, надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок, теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону), в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі, займаній споживачем (звернення-доручення); надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію, проводити засобами дирекції, як структурного підрозділу підприємства, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з наданою калькуляцією.

Згідно з пунктами 2.3.5. та 2.3.6. договору споживач зобов`язаний забезпечувати належну експлуатацію теплосистем у займаних приміщеннях та своєчасне вжиття заходів з утеплення приміщень та місць загального користування. Своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції по експлуатації нежилих будинків (структурного підрозділу підприємства) вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

Пунктом 2.3.10 договору встановлено, що при наявності заборгованості за отримані послуги в забезпеченні тепловою енергією сплачувати всю суму боргу до закінчення опалювального сезону.

У додатку № 1 до договору сторонами погоджено тарифи на теплову енергію та технічне обслуговування тепломережі. При цьому, у пункті 5 вказаного додатку сторони погодились, що можлива зміна тарифів протягом строку дії правочину.

Порядок розрахунків за теплову енергію визначено у додатку № 2 до договору № 1781 від 05.07.2010, зокрема, п. п. 2, 3 додатку визначено, що споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства (за адресою: вул. Артема, 58/2-Д, договірно-розрахунковий відділ) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт. Сплату за вказаними документами, споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.3., 6.4. розділу 6 договору цей договір набуває чинності з 07.12.2011 та діє до 07.12.2012. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати фактично спожитих послуг за отриману теплову енергію та технічне обслуговування систем ЦО до моменту звільнення приміщення та передачі його за актом іншому споживачу (орендарю, власнику або балансоутримувачу приміщення). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

При виконані умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому законом порядку, Положенням про Держенергоспоживнагляд, діючими правилами користування тепловою енергію, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1. розділу 2 договору).

Згідно із п.п. 3.1.7. п. 3.1. розділу 3 договору підприємство має право змінювати тарифи на теплову енергію згідно з розпорядженнями органу, який уповноважений встановлювати тарифи на теплову енергію, повідомивши про це споживача письмово.

Згідно з умовами Договору Відповідач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) КП "Київжитлоспецексплуатація" вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

Відповідно до п. 7.3. договору, у випадку звільнення або передачі Споживачем свого об`єкту або його частини іншій організації, Підприємство має бути повідомлено в 3-денний термін відповідним двостороннім актом або листом здаючого та приймаючого об`єкт. У цьому разі Договір буде припинений тільки при повній сплаті Споживачем заборгованості за спожиту теплову енергію. Зміни у договір та у розрахунки можуть бути внесені лише після вказаного повідомлення.

Відповідно до частини 3 статті 277 Господарського кодексу України абонент має право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). У цьому випадку субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають права та несуть обов`язки абонента, а абонент має права та несе обов`язки енергопостачальника.

Позивач уклав договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії у гарячій воді в нежилий будинок за адресою: м. Київ, вул. Пулюя, 5 літ. А. З орендарями та власниками нежилих приміщень зазначеного будинку (субабонентами) Позивачем укладено також договори про надання послуг з теплопостачання та технічного обслуговування системи центрального опалення. Загальна сума вартості теплопостачання на будинок розподіляється між субабонентами цього будинку (нежилого приміщення) пропорційно до площі, яку вони займають на підставі договорів оренди та договорів купівлі-продажу. Згідно з цими розрахунками кожному субабоненту щомісячно направляються платіжні вимоги-доручення для сплати за теплову енергію та технічне обслуговування.

Позивач зазначає, що за теплову енергію, яка фактично була надана в приміщення, яке займало Комунальне підприємство Чоколівське Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, оплата до цього часу не надійшла.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на листопад 2019 відповідач заборгував позивачу за період травень 2015 - серпень 2019 9 855,56 грн. вартості теплової енергії, що вбачається з розрахунків фактичної вартості теплової енергії, які зроблено на підставі облікових карток теплопостачальної організації відповідно до Розпорядження КМДА про встановлення тарифів на теплову енергію, та технічного обслуговування системи центрального опалення, яке нараховано згідно із калькуляцією від 21.10.2015 на підставі додатку №1 до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про теплопостачання", п.40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, споживач зобов`язаний забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання; у міжопалювальний період виконувати обов`язкові обсяги робіт з підготовки до опалювального періоду та оформити акт про готовність об`єкта до опалювального періоду.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджено укладення між сторонами договору № 1868 від 03.01.2012 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських вводів.

На виконання умов укладеного між сторонами договору за період з травня 2015 по серпень 2019 позивачем були надані відповідачу послуги з теплопостачання, що підтверджується відомостями обліку, обліковими картками та актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування з травня 2015 по серпень 2019. Факт отримання відповідачем у спірний період послуг з теплопостачання, технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, абонентських уводів та їх обсяг відповідачем не спростований.

Згідно наданого суду розрахунку за відповідачем наявна заборгованість за теплопостачання за період з травня 2015 по серпень 2019 у розмірі 9 855,56 грн.

Відповідачем належних доказів у спростування факту наявної заборгованості та належного виконання умов договору суду не надано у зв`язку з чим приймаючи до уваги поданий розрахунок заборгованості суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 9 855,56 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 1 094,03 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3 710,53 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 094,03 грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 3 710,53 грн.

Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві суд зазначає наступне.

Частинами першою і п`ятою статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини третьої статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Згідно з частинами першою - третьою статті 107 ЦК України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Частиною восьмою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Підстави припинення зобов`язань визначені у статях 599 - 601, 604 - 609 ЦК України (припинення зобов`язання виконанням, припинення зобов`язання переданням відступного, припинення зобов`язання зарахуванням, припинення зобов`язання за домовленістю сторін, припинення зобов`язання прощенням боргу, припинення зобов`язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі, припинення зобов`язання неможливістю його виконання, припинення зобов`язання смертю фізичної особи, припинення зобов`язання ліквідацією юридичної особи).

Серед підстав припинення зобов`язання відсутня така підстава для припинення зобов`язання як реорганізація юридичної особи шляхом приєднання.

Водночас, припинення юридичної особи шляхом приєднання завжди пов`язано з наявністю правонаступника майнових прав і обов`язків відповідної юридичної особи, тоді як відсутність правонаступництва та погашення кредиторських вимог, у зв`язку з їх непред`явленням у встановлений законом строк, відбувається тільки під час припинення юридичної особи шляхом ліквідації (стаття 112 Цивільного кодексу України ). Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 03.09.2018 по справі №910/5811/16.

Отже, оскільки станом на день прийняття рішення з даної справи Комунальне підприємство "Чоколівське" Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації не є припиненим, передавальний акт не підписаний, наявність у відповідача перед позивачем заборгованості підтверджена, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд "Соціальна ініціатива про стягнення 27 130 грн. 75 коп. підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Чоколівське" Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вул. Волинська, буд.4-А, ідентифікаційний номер 35756971) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, ідентифікаційний номер 03366500) заборгованість у розмірі 9 855 грн 56 коп., 3 % річних - 1 094 грн 03 коп., інфляційні нарахування - 3 710 грн 53 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 07.02.2020

Суддя А.І. Привалов