ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
07.02.2020Справа № 910/16712/19
За позовом Акціонерного товариства Київгаз
до відповідача Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва Хрещатик
про стягнення 153367,40 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Без виклику учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Акціонерне товариство "Київгаз" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м Києва "Хрещатик" (відповідач) суми основної заборгованості розмірі 153367,40 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем вимог Договору на постачання природного газу №609206 від 01.12.2007 року в частині розрахунку за отриманий від позивача газ.
Ухвалою суду від 02.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/16712/19, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01024, м. Київ, вулиця Лютеранська, 28/19.
Станом на дату розгляду справи поштове відправлення № 0103052083200 про вручення відповідачу ухвали від 02.12.2019 не було вручене під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "за закінченням встановленого терміну зберігання".
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/16712/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва Хрещатик не скористалось наданими процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
01.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Київгаз", змінено найменування на Акціонерне товариство "Київгаз" (далі - постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Хрещатик" (далі - одержувач) укладено договір №609206 на постачання природного газу, предметом якого є постачання природного газу, технічне обслуговування і ремонт газопроводів, газового обладнання житла, яке знаходиться на балансі або в оперативному розпорядженні відповідача, перелік якого зазначається в додатку № 1 до договору, та їх оплата (предмет договору).
До матеріалів справи долучено акти передачі-приймання природного газу: № УК000003778 від 31.01.2015 на суму 94905,22 грн, № УК000009290 від 28.02.2015 на суму 94229,11 грн, № УК000016876 від 31.03.2015 на суму 87003,45 грн, № УК000026647 від 30.04.2015 на суму 504312,30 грн. На виконання умов договору позивач, за період з січня 2015 року по квітень 2015 року (включно) поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 780450,08 грн, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу з січня 2015 року по квітень 2015 року.
У відповідності до пункту 2.9. договору встановлено, якщо одержувач (відповідач) користується послугами КП ГІОЦ з розщеплення платежів, щомісячно, до 10 числа наступного за звітним місяцем, забезпечувати надходження до транзитного рахунку ГІОЦ грошових коштів мешканців квартир - безпосередніх споживачів газу за діючими тарифами по єдиних розрахункових книжках платників комунальних послуг. Якщо одержувач не користується послугами КП ГІОЦ з розщеплення платежів, щомісячно, до 10 числа наступного за звітним місяця, перераховувати на рахунок постачальника суму, яку сплатили мешканці квартир за спожитий природний газ.
Згідно із п. 2.10 договору, сума коштів, які надійшли від уповноважених установ та організацій по відшкодуванню втрат за надання пільг та субсидій з оплати природного газу перераховувати постачальнику протягом 3-х банківських днів з дня отримання. У разі нездійснення окремими мешканцями квартир до 10 числа кожного наступного за звітним місяця нарахованих їм платежів, або у разі не надходження коштів по відшкодуванню пільг та субсидій по оплаті за газ, одержувач повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення оплати за спожитий газ мешканцями квартир та уповноваженими установами та організаціями по відшкодуванню пільг та субсидій, а саме, шляхом стягнення заборгованості з боржників через суд.
Між сторонами підписаний акт звіряння розрахунків за послуги з газопостачання, згідно із яким станом на 01.04.2015 року по договору №609206 від 01.12.2007 заборгованість відповідача перед позивачем становить 182246,85 грн. Акт підписаний обома контрагентами та скріплений їх печатками.
Також, відповідач надав позивачу гарантійний лист вих. №677 від 15.10.2015, відповідно до якого гарантував позивачу сплату заборговані в сумі 173523,83 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/3679/19 від 08.08.2019, яке набрало законної сили, було зобов`язано Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Хрещатик" в особі голови комісії з реорганізації Кавтиш Олени Василівни включити грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Київгаз" в сумі 185450,00 грн. до передавального акту. Зазначеним рішенням встановлено, що 27.12.2018 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога №3466/09 від 27.12.2018 про сплату боргу та визнання позивача кредитором відповідача з грошовими вимогами у розмірі 153367,40 грн. Відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, вимог позивача до передавального акта не включив.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України ).
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як підтверджено наявними в матеріалами справи , позивач на виконання договору № 609206 на постачання природного газу від 01.12.2007 у період з січня 2015 року по квітень 2015 року (включно) поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 780450,08 грн (акт № УК000003778 від 31.01.2015, № УК000009290 від 28.02.2015, № УК000016876 від 31.03.2015, № УК000026647 від 30.04.2015).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України , є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України , зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів, з цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України .
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України ).
Серед підстав припинення зобов`язання відсутня така підстава для припинення зобов`язання як реорганізація юридичної особи шляхом приєднання.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність заборгованості з оплати постачання природного газу за договором № 609206 від 01.12.2007 у розмірі 185450,10 грн., встановлено рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/3679/19 від 08.08.2019.
З доказів (банківських виписок) наданих позивачем вбачається, що відповідачем в період з 01.01.2015 по 01.01.2019 було погашено заборгованість з оплати постачання природного газу у розмірі 627082,68 грн, що підтверджується банківськими виписками та відомостями про розподілення коштів. Таким чином, відповідно до наданих позивачем доказів (акті постачання, банківських виписок) вбачається, що станом на 01.01.2019 заборгованість відповідача з оплати поставленого газу складає 153367,40 грн.
Отже, відповідач є таким, що порушив терміни оплати поставленого природного газу, передбачені п. 2.9 договору на постачання природного газу № 609206 від 01.12.2007 та не сплатив всю вартість спожитого газу у строки передбачені договором.
Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість відповідача станом на 01.01.2019 становить 153367,40 грн.
Відповідач не скористався своїм правом передбаченим ст. 165 ГПК України відзив на позовну заяву не надав. Жодних доказів в спростування наведених позивачем обставин до матеріалів справи додано ним не було, доказів які свідчили б про повну сплату заборгованості відповідачем в матеріалах справи не міститься.
Судом встановлено, що станом на день прийняття рішення з даної справи Підприємство не припинено, передавального акта не підписано; доказів протилежного суду не подано.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.
На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва Хрещатик (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, будинок 28/19, код ЄДРПОУ 35534430) на користь Акціонерного товариства Київгаз (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, будинок 4Б, код ЄДРПОУ 03346331) суму основного боргу у розмірі 153367 (сто п`ятдесят три тисячі триста шістдесят сім) грн. 40 коп. та 1921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.) грн. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 07.02.2020 |
Оприлюднено | 10.02.2020 |
Номер документу | 87425943 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Усатенко І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні