Рішення

від 04.02.2020 по справі 910/16996/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2020Справа № 910/16996/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЛІМА" (03115, м.Київ, пр.Перемоги,буд.104, код ЄДРПОУ 39343953)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Будівельна Група-Центр" (01042, м.Київ, вул.Філатова,буд.10А,офіс 2/34, код ЄДРПОУ 40593477)

про стягнення 578 988,53 грн.

Представники сторін:

від позивача: Гайдак О.В. адв.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АКЛІМА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Будівельна Група-Центр" про стягнення 322 119,60 грн боргу - заборгованості по оплаті товару по договору № 19-03/19-1 від 15.03.2019, 32211,96 грн пені, 4580,28 грн 3% річних та 220076,69 грн витрат за зберігання товару та покладення на відповідача 28 500,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.12.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначив на 14.01.2019, встановив учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав, у т.ч. відповідачу - 15 днів з дня вручення ухвали суду для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.

Відповідач 27.12.2019 поштовим відправленням надіслав до суду заяву про продовження (поновлення) процесуального строку для подачі відзиву на позов та зустрічної позовної заяви, посилаючись на ст. 119 ГПК України, до якої додав відзив на позовну заяву та зустрічну позовну заяву, заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні 14.01.2020 за результатом розгляду поданої заяви, суд відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Будівельна Група-Центр" у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позов та зустрічного позову по справі № 910/16996/19, відзив з доданими документами залишив без розгляду відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України.

Ухвалами від 14.01.2020 суд повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Будівельна Група-Центр" зустрічний позов відповідно до ч. 6 ст. 180 ГПК України; залишив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Будівельна Група-Центр" про розгляду справи в порядку загального позовного провадження без задоволення.

14.01.2020 у засіданні суду було оголошено перерву у розгляді справи на 04.02.2020.

17.01.2020 відповідач через канцелярію суду подав письмові пояснення по справі, в яких виклав свої заперечення та аргументи щодо безпідставності позовних вимог.

У судовому засіданні 04.02.2020 представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі, представник відповідача не з`явився, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином під розписку у засіданні суду 14.01.2020.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.240 ГПК України

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва встановив наступне:

15.03.2019 між позивачем - ТОВ АКЛІМА (виконавець) та відповідачем - ТОВ Перша будівельна компанія (замовник) був укладений договір № 19-03/19-1, за умовами якого виконавець зобов`язався передати у власність замовнику Обладнання (Товар) в асортименті, кількості, комплектації й за цінами, передбаченими Додатками, що є невід`ємною частиною даного договору, а замовник зобов`язується в межах загальної вартості Договору, визначеної у Додатках, даного Договору, прийняти і оплатити поставлене виконавцем Обладнання (Товар) в порядку та строки, визначені цим Договором та його Додатками.

Відповідно до п.2.1 договору, загальна вартість договору визначається сумами всіх Додатків, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до Додатку № 1 до договору, виконавець зобов`язався поставити замовнику обладнання (товар) згідно узгодженого переліку, загальною вартістю 1 272 119,60 грн.

У п.2 Додатку № 1 до договору визначено, що загальна сума додатку № 1 та договору вцілому становить 1 272 119,60 грн, що еквівалентно 40 760 Євро та може бути відкоригована відповідно до п.2.3 договору.

Згідно положень п.2.4 Додатку № 1 до договору встановлено наступний порядок розрахунків між замовником та виконавцем:

- не пізніше 15 календарних днів з моменту підписання Договору, замовник здійснює передоплату виконавцю в розмірі 40 % від загальної суми даного Додатку зазначеної в п. 2. даного Додатку. Оплата проводиться згідно виставленого рахунку з урахуванням умов, зазначених у п. 2.3 (п.2.4.1);

- оплату, в розмірі 30 % від загальної суми Договору, замовник здійснює виконавцю по факту готовності до відправки Товару в Україну, про що буде надане відповідне повідомлення, протягом 5 календарних днів з моменту отримання Замовником такого повідомлення. Оплата проводиться згідно виставленого рахунку з урахуванням умов, зазначених у п. 2.3 (п.2.4.2);

- залишок коштів у розмірі 30% від загальної суми договору, замовник здійснює виконавцю по факту готовності до відвантаження товару замовникові, про що буде надано відповідне повідомлення протягом 5 календарних днів з моменту отримання замовником такого повідомлення. Оплата проводиться згідно виставленого рахунку з урахуванням умов, зазначених у п.2.3.

Згідно п.2.5 Додатку № 1 до договору, виконавець здійснює поставку обладнання та матеріалів замовнику, визначених в Додатку № 1 до даного договору, протягом 70 календарних днів після отримання замовником передоплати в розмірі, визначеному в п.2.4.1 додатку № 1 до даного договору.

Доставка товару здійснюється силами та за рахунок виконавця за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м.Ірпінь, вул..Шевченка,6 (п.2.6 додатку).

Сторони узгодили, що обчислення строку поставки за цим договором закінчується з моменту надходження обладнання на склад виконавця (п.2.7 додатку до договору).

Відповідно до п.3.3 договору, передача обладнання та матеріалів виконавцем замовнику оформлюється відповідним Актом прийому-передачі Обладнання (Товару) та відповідними видатковими накладними.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що на виконання взятих на себе зобов`язань за договором відповідачу були виставлені рахунки та направлені повідомлення про підтвердження отримання передоплати у розмірі 40% від суми договору та необхідність здійснення наступної оплати (лист вих.№2/04/19-1б від 02.02.2019), повідомлення про прибуття обладнання на склад виконавця (лист вих.№277 від 24.05.2019), проте відповідач наступну оплату у розмірі 30% від суми договору, зобов`язання щодо якої виникло 30.05.2019 не здійснив, недоплата складає 322 119,60 грн., за прострочення оплати позивачем нараховано 32 211,96 грн неустойки за період з 30.05.2019 по 18.11.2019, що становить 10% від несвоєчасно оплаченої продукції, 4580,28 грн 3% річних. За доводами позивача 27.06.2019 відповідач отримав частину обладнання за договором, вартістю 846 588,35 грн, про що сторонами підписано видаткову накладну № 361 від 27.06.2019, решта обладнання залишається на складі позивача і відповідачем не прийнята, внаслідок чого позивач несе додаткові витрати на його зберігання, які за період з 30.03.2019 по 18.11.2019 склали 220 076,69 грн, що складає 0,1% від загальної суми договору за 173 дні зберігання відповідно до п.6.4 договору.

Відповідач у письмових поясненнях зазначає про сплату на користь позивача 950 000 грн і не заперечує проти отримання 27.06.2019 частини обладнання на суму 846 588,35 грн, строк поставки якого відповідно до п.2.5 договору настав 14.06.2019, проте стверджує, в порушення умов договору акту прийому-передачі Обладнання (Товару) складено не було, також позивач не направляв на адресу відповідача жодних повідомлень, надані до позову роздруківки електронної переписки між невстановленими особами та без будь-яких доказів належності вказаної імейлу сторонам у справі не є належними доказами, також позивачем не надано доказів наявності у повному обсязі та передачу його на зберігання, що було б підставою для нарахування витрат за зберігання майна. У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Таким чином, спір у справі виник щодо належного або неналежного виконання замовником своїх зобов`язань по договору в частині дотримання порядку розрахунків та здійснення своєчасної оплати вартості обумовленого договором товару, покладення на замовника відповідальності за прострочення/несплату та відшкодування додаткових витрат за зберігання майна у зв`язку із діями замовника щодо його неотримання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно ч.1, 4 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 3-4 статті 538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Як вже зазначалось судом, за умовами п.2.4 додатку № 1 до договору було визначено, що виходячи із загальної суми 1 272 119,60 грн договору, оплата здійснюється трьома платежами, а саме: 1 платіж : не пізніше 15 календарних днів з моменту підписання Договору, замовник здійснює передоплату виконавцю в розмірі 40 % від загальної суми даного Додатку згідно виставленого рахунку; 2 платіж : оплата в розмірі 30 % від загальної суми проводиться згідно виставленого рахунку по факту готовності до відправки Товару в Україну, про що буде надане відповідне повідомлення, протягом 5 календарних днів з моменту отримання Замовником такого повідомлення; 3 платіж : оплата у розмірі 30% від загальної суми проводиться по факту готовності до відвантаження товару замовникові, про що буде надано відповідне повідомлення протягом 5 календарних днів з моменту отримання замовником такого повідомлення, згідно виставленого рахунку.

Згідно п.2.5-2.6 договору, поставка обладнання та матеріалів замовнику здійснюється протягом 70 календарних днів після отримання замовником передоплати, власними силами та за рахунок виконавця замовнику за вказаною ним адресою.

Враховуючи загальну ціну договору, 1 272 119,60 грн, перший платіж мав становити не менше 508 847,84 грн, другий платіж не менше 381 635,88 грн, третій - остаточна сума розрахунків не менше 381 635,88 грн, з урахуванням коригування на курс валюти відповідно до п.2.3 договору.

Як встановлено судом та сторонами не оспорюється, у період з 15.03.2019 по 16.08.2019 відповідач за платіжними дорученнями, копії яких долучені до справи здійснив перерахування, а позивач отримав кошти по договору в рахунок вартості суму 950 000,00 грн. Перший платіж в отриманий позивачем - 05.04.2019, що становить більше 15 календарних днів, проте прийнятий позивачем, факт прострочення цієї оплати не є предметом даного спору.

В розумінні п.2.5 договору, враховуючи здійснення передоплати 15.04.2019, позивач повинен був здійснити поставку товару на загальну суму договору - 14.06.2019.

Позивачем здійснено поставку товару за видатковою накладною № 361 на суму 846 588,35 грн 27.06.2019, що становить 67% від обсягу товару, та вартість якого покривається оплатою у сумі 950 000,00 грн.

Докази поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму договору та згідно обумовленого переліку у повному обсязі, у матеріалах справи відсутні.

За умовами п.2.4 додатку до договору, строк здійснення другого платежу у розмірі 30% та третього платежу у розмірі 30% нерозривно пов`язаний з наданням виконавцем замовнику повідомлення про наявність товару та готовність до його відвантаження і обчислюється саме в залежності від моменту отримання замовником такого повідомлення, протягом 5 календарних днів.

Проте, належних доказів надання позивачем відповідачу повідомлення про факт готовності до відправки Товару в Україну , що є підставою для виникнення зобов`язання у відповідача щодо оплати 30 % від загальної суми протягом 5 календарних днів з моменту отримання замовником такого повідомлення, тобто здійснення другого платежу, суду не надано.

При цьому, здійснивши оплату у сумі 950 000,00 грн відповідач перерахував передплату 40% (перший платіж) та 30% (другий платіж), при поставці товару на суму 846 588,35 грн, і таким чином здійснив третій платіж частково.

Долучений до матеріалів справи лист-повідомлення за вих. № 02/04-19/1б від 02.04.2019 зі змістом про підтвердження отримання коштів та інформаційний лист за вих. № 277 про прибуття товару на склад виконавця від 24.05.2019 разом з роздруківками з електронного листування, без належних доказів їх надсилання відповідачу не є належними доказами у справі, оскільки умовами укладеного між сторонами договору № 19-03/19-1 від 15.03.2019 не обумовлено електронного листування сторін, не визначено конкретні електронні адреси уповноважених представників для встановлення належності обставин підтвердження отримання документів по договору.

Відповідач факт отримання цих повідомлень заперечує, як і належність вказаних електронних адрес працівникам ТОВ Перша будівельна група-Центр .

Листом-повідомленням за вих.№ 19/06/19-2п від 19.06.2019 (надісланий Укрпоштою 19.06.2019 та отриманий відповідачем 24.06.2019) позивач надіслав на адресу ТОВ Перша будівельна група-Центр листи вих. № 02/04-19/1б від 02.04.2019 та інформаційний лист за вих. № 277 від 24.05.2019, разом з вимогою провести 100% оплати обладнання (товару), проте суд зауважує, що надане листування за змістом не є повідомленням замовника про факт готовності до відправки Товару в Україну .

Інформаційний лист за вих. № 277 від 24.05.2019, який отриманий відповідачем 24.06.2019 містить повідомлення замовнику, що товар по договору прибув на склад виконавця та готовий до відвантаження, що є повідомленням про факт готовності до відвантаження товару замовникові та підставою для здійснення третього платежу - остаточного розрахунку.

Таким чином позивач змінив та не виконав встановлений сторонами порядок розрахунків по договору, визначений п.2.4, що є підставою для отримання трьох платежів оплати до моменту поставки та передумовою поставки товару на загальну суму договору.

Позивачем не надано жодних доказів наявності в його розпорядженні решти 33% товару, що є предметом поставки по договору, та не доведено, що ним здійснювались дії щодо виконання п.2.6 договору (поставки товару власними силами та за власний рахунок замовнику за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м.Ірпінь, вул..Шевченка,6), оформлення відповідних підтверджуючих первинних документів поставки, ТТН по його транспортуванню.

Твердження позивача про відмову відповідача від отримання поставленого товару, та передачу товару на відповідальне зберігання також жодними доказами не підтверджені.

Тож, належних та допустимих доказів виконання позивачем своїх зобов`язань у повному обсязі щодо поставки обладнання на загальну суму ціни договору, у визначений строк, здійснення дій щодо його фактичної поставки власними силами та засобами за адресою замовника, при цьому висловлення відповідачем відмови від його прийняття, тобто належне виконання однією із сторін умов договірних відносин, що було б підставою для зобов`язання відповідача виконати зустрічне зобов`язання відповідно до ст.538 Цивільного кодексу України, суду не надано.

Таким чином, позивач в порушення ст. 73, 74 ГПК України не довів наявності підстав та обставин, якими він обґрунтовує заявлені вимоги, зокрема виникнення у відповідача зобов`язання з оплати 30% від загальної суми договору відповідно до п.2.4.3 договору, заборгованість щодо сплати якого за розрахунком позивача становить 322 119,60 грн.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 322 119,60 грн боргу - заборгованості по оплаті товару по договору № 19-03/19-1 від 15.03.201 у зв`язку із недоведеністю та необґрунтованістю.

Вимоги щодо стягнення 32 211,96 грн пені, 4 580,28 грн 3% річних за прострочення оплати 322 119,60 грн, нарахування яких здійснено на вказану суму боргу, та які є похідними від основної вимоги, судом не задовольняються.

Щодо вимог про стягнення 220 076,69 грн витрат за зберігання товару суд зазначає таке.

Відповідно до п.6.4 договору, на який посилається позивач, у разі неприйняття замовником обладнання (товару) протягом п`яти днів з моменту отримання від виконавця сканованої копії листа на електронну адресу чи факс замовника про готовність обладнання (товару) до передачі замовнику, замовник зобов`язаний компенсувати понесені витрати за зберігання обладнання (товару) на складі виконавця в розмірі 0,1% від загальної суми договору зазначеної в п.2.1 даного договору за кожен день зберігання обладнання (товару).

Підставою для стягнення 220 076,69 грн витрат за зберігання товару відповідно до п.6.4 договору позивач зазначає неприйняття відповідачем обладнання по договору у повному обсязі через неможливість його зберігання, з огляду на що після часткової поставки за видатковою накладною № 361 від 27.06.2019 на суму 846 588,35 грн., решта обладнання залишилась на складі позивача і відповідач зобов`язаний компенсувати ці витрати за зберігання у розмірі відповідно до п.6.4 договору, тобто 0,1% від 1 272 119,60 грн за період з 30.05.2019 по 18.11.2019.

Проте, доказів поставки відповідачу обладнання у повному обсязі, неприйняття його відповідачем, у т.ч. через неможливість його зберігання, про що сторонами мали бути складені первинні документи (Акт про відмову від прийняття, Акт прийому-передачі на зберігання), суду не надано.

Враховуючи вже встановлені обставини правовідносин сторін, за відсутності доказів наявності обумовленого договором обладнання на складі позивача, неможливість його поставки, невиконання відповідачем обов`язку його прийняття, та у зв`язку із цим понесення позивачем витрат на його зберігання в розумінні п.6.4 договору у заявленому розмірі, вимоги про покладення заявлених витрат на відповідача, є недоведеними, задоволенню не підлягають.

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги необґрунтовані, недоведені належними засобами доказування та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 129, 232, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено: 07.02.2020

Суддя О.М.Ярмак