Рішення

від 03.02.2020 по справі 914/2463/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2020 Справа № 914/2463/19

За позовом : Товариство з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут , м.Львів,

до відповідача: Львівської національної академії мистецтв, м. Львів,

про стягнення 21'773,28 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Муравець О.М.

Представники сторін:

від позивача: Мачічка О.О.,

від відповідача: Микитюк В.В.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів - програми фіксування судового процесу (судового засідання) Акорд .

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут до Львівської національної академії мистецтв про стягнення 21'773,28 грн., з яких: 21'158,54 грн. основного боргу, 431,37,70 грн. три відсотки річних та 183,37 грн. інфляційних втрат. У позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5' 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ Львівгаз збут у квітні 2019р. здійснило поставку природного газу, Львівська національна академія мистецтв прийняла поставлений газ, однак не здійснила його оплати. Зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 21' 158,54 грн. основного боргу, 431,37 грн. - 3% річних та 183,37 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 28.11.2019 р. справу № 914/2463/19 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.01.2020 року.

21.12.2019р. відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому він заперечує проти позовних вимог, оскільки договірних відносин між сторонами з 01.04.2020р. не існувало; акт звіряння розрахунків від 11.04.2019р., підписаний сторонами, свідчить про відсутність заборгованості; з 01.04.2019р. у академії виникли договірні відносини з новим постачальником природного газу. Зазначив при цьому, що не погоджується із очікуваними витратами позивача на правничу допомогу, оскільки такі не є співмірними складності справи і виконаних робіт адвокатом, часом надання послуг та ціною позову.

Протокольною ухвалою від 09.01.2020р. розгляд справи було відкладено на 23.01.2020р., про що зазначено у відповідному протоколі судового засідання. Ухвалою про виклик від 09.01.2020р. позивач викликався у судове засідання на 23.01.2020р.

14.01.2020р. позивач подав відповідь на відзив, у якому відзначив, що акт звірки тільки фіксує, що заборгованість станом на 11.04.2019р. відсутня і це позивач не заперечує. Однак у квітні 2019р. товариство здійснило поставку газу на суму 26'515,98 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 30.04.2010р., який підписаний постачальником та споживачем і скріплений їх печатками. Крім того, відповідно до п.5.4.5 договору споживач зобов`язувався самостійно обмежувати (приймати) споживання газу у випадку припинення або розірвання договору, однак жодних таких дій відповідач не вчинив.

Представник позивача у судове засідання 03.02.2020р. з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у відзиві та поясненнях, наданих у судовому засіданні, повідомив про неможливість подання станом на момент вирішення спору по суті доказів понесення витрат на надання правничої допомоги, про які зазначалось у позовній заяві, відтак заявив клопотання про те, що такі докази будуть надані протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі. Тому на даний час просив не вирішувати питання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідач участь повноважного представника у судове засідання забезпечив, вимоги позивача заперечив з підстав, наведених у відзиві, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 03.02.2020р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Між ТзОВ Львівгаз збут (постачальник) та Львівською національною академією мистецтв (споживач) укладено договір №41АВ797-1149-19 постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (бюджетних організацій). Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2019р. природний газ, а відповідач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Ціна газу становить 11'999,52 грн. з ПДВ, у тому числі тариф на транспортування природного газу магістральними газопроводами (п.3.2 договору). Гранична ціна договору становить 449' 982,00 грн. (п.3.7 договору). Розрахунковий період становить один місяць (п.4.1 договору). Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (п.4.2.3 договору).

Відповідно до п.5.4.5 договору споживач зобов`язувався самостійно обмежувати (приймати) споживання газу у випадку припинення або розірвання договору.

Цей договір договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2019 р. до 31.03.2019 р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Дія цього договору розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли на підставі статті 631 Цивільного кодексу України (п.11.1 договору).

10.04.2019р. сторони підписали акт звіряння взаємних розрахунків за договором № 41АВ797-1149-19 за період 01.03.2019р. - 11.04.2019р. У даному акті зазначено, що заборгованість споживача станом на 11.04.2019р. відсутня.

30.04.2019р. сторони підписали акт №ЗЛВ89023812 приймання-передачі природного газу до договору постачання природного газу від 01.03.2019р. №41АВ797-1149-19, у якому зазначається, що постачальник передав, а споживач прийняв у квітні 2019р. 2,435 тис.м.куб. природного газу на суму 26' 515,98 грн. (копія акту міститься у матеріалах справи).

Позивач стверджує, що відповідачем оплачено лише 5'357,44 грн. заборгованості за отриманий у квітні 2019 р. природний газ за актом №ЗЛВ89023812 приймання-передачі 30.04.2019р. Відповідач цього факту не спростував. Відтак просить стягнути з відповідача 21'158,54 грн. основного боргу, 431,37,70 грн. трьох відсотків річних та 183,37 грн. інфляційних втрат.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (положення ч.1 ст. 626 ЦК України). За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №41АВ797-1149-19 постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (бюджетних організацій).

Частинами першою та другою статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

На підтвердження факту поставки природнього газу у квітні 2019р. позивач подав підписаний сторонами акт передачі-прийому природного газу до договору постачання від 01.03.2019 р. №41АВ797-1149-19. Відповідач у відзиві не заперечив споживання ним газу у квітні 2019р., а тільки зазначив про відсутність договірних відносин у цей період з позивачем, оскільки з 01.04.2019р. між академією та ТзОВ Благогаз збут було укладено договір постачання природного газу. У судовому засіданні 09.01.2020р. суд запитував відповідача про те, чи має він такий договір і чи здійснював ТзОВ Благогаз збут поставку газу за даним договором у квітні 2019р. і, відповідно, чи оплачувала академія таку поставку. Представник не міг відповісти на ці запитання і суд запропонував відповідачу надати такі докази до наступного судового засідання. Однак відповідні докази академія не подала і у матеріалах справи вони відсутні. Натомість міститься акт передачі-прийому газу від 30.04.2019р., який підписаний сторонами без зауважень, і у якому чітко вказано, що у квітні 2019р. відбулася поставка природного газу згідно договору №41АВ797-1149-19.

Таким чином суд робить висновок, що матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем природнього газу відповідачу у квітні 2019р. на суму 26'515,98 грн., з якої неоплаченою є 21'158,54 грн., що відображено у розрахунку заборгованості станом на 18.11.2019р., долученому позивачем додатком до позовної заяви.

Відповідно до ст. 193 ГК України, яка кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті п.4.2.3 договору передбачено, що остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Приписами ч.1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не здійснив оплату за поставлений йому газ, тому вимога про стягнення 21'158,54 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд встановив, що позивач не врахував положення п.4.2.3 договору, де передбачено, що розрахунок здійснюється до 10 числа, наступного за звітним. Відтак, до стягнення з відповідача підлягає 278,25 грн. 3 % річних та 146,32 грн. інфляційних втрат.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 257 від 19.11.2019р. на суму 1'921,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задоволив позовні вимоги частково, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Львівської національної академії мистецтв (79011, м.Львів, вул.Кубійовича, 38; код ЄДРПОУ 02071027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут (79039, м.Львів, вул.Золота, 42; код ЄДРПОУ 39594527) 21'158,54 грн. основного боргу, 278,25 грн. 3% річних, 146,32 грн. втрат від інфляції та 1'904,22 грн. судового збору

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.02.2020 р.

Суддя Яворський Б.І.