Ухвала

від 07.02.2020 по справі 916/3474/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3474/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

розглянувши подання головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Парапір А.Д. про тимчасову заборону керівнику боржника виїзду за кордон України /вх. № 2-145/20/ у справі № 916/3474/16

стягувач: товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" /ЄДРПОУ 36348550, адреса - 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Будьонного, 33/

боржник: селянське (фермерське) господарство Чорноус Марії Іванівни /ЄДРПОУ 23875283, адреса - 68650, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кирнички, вул. Калініна, буд. 19, корп. А/

за участю представника Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби: не з`явився повідомлений належним чином про дату, час, місце розгляду подання; наявне клопотання про розгляд даного подання без участі державного виконавця.

ВСТАНОВИВ:

27.01.2015р. Господарським судом Одеської області на виконання рішення господарського суду від 12.01.2015р. у справі 916/4349/14 видано наказ про примусове виконання рішення, яким з селянського (фермерського) господарства Чорноус Марії Іванівни на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" стягнуто заборгованість у сумі 315 687, 98 грн. , відсотки за користування товарним кредитом - 54 384,43 грн., пеню - 58 781,40 грн. , 28% річних - 97 433,71 грн., судовий збір - 10 525,75 грн.

21.04.2017р. Господарським судом Одеської області на виконання рішення господарського суду від 03.04.2017р. у справі 916/3474/16 видано наказ про примусове виконання рішення, яким з селянського (фермерського) господарства Чорноус Марії Іванівни на користь прокуратури Одеської області стягнуто судовий збір у сумі 1500,00 грн.

Старшим державним виконавцем Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Павловим Віктором Володимировичем було винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень від 20.11.2017р. та 27.08.2018р. на підставі вищезазначених наказів відповідно.

06.02.2020р. за вх.№2-145/20 Господарським судом Одеської області одержано подання головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Парапір А.Д. про тимчасову заборону керівнику боржника виїзду за кордон України, в якому останній просить суд винести ухвалу про заборону керівнику селянського фермерського господарства Чорноус Марії Іванівни ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований: АДРЕСА_1 , виїздити за межі України до повного погашення боргу селянським фермерським господарством Чорноус Марії Іванівни за вищевказаними наказами та просить суд розглянути подання без його участі.

При цьому, головний державний виконавець посилається на вимоги ст. 18 Закону України ,,Про виконавче провадження, ст.6 Закону України ,,Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України , п. 2 Указу Президента України Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів , а також на те, що рішення до теперішнього часу не виконані і боржник вищевказаний борг не сплатив, також вказує на необхідність сплати боржником виконавчого збору на користь держави в розмірі 53831,33 грн.

Окрім наказів на примусове виконання судових рішень, головним державним виконавцем додано до подання копії наступних документів:

- постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.11.2017р., 27.08.2018р.;

- листа Регіонального сервісного центру в Одеській області, територіальний сервісний центр № 5144 від 02.06.2018р.;

- листа міськрайонного управління в Ізмаїльському районі та м. Ізмаїлі від 22.05.2018р.;

- Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 471521;

- декларацій про доходи та майно боржника юридичної особи від 23.11.2017р., від 29.09.2019р.;

- пояснень ОСОБА_1 від 21.06.2019р., 02.12.2019р.;

- акту державного виконавця від 10.12.2019р. Парапір А.Д. про виїзд за місцезнаходженням боржника;

- листа державного підприємства Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин від 14.01.2020р.;

- листа Головного управління держпродспоживслужби в Одеській області від 18.11.2019р.;

- детальної інформації про юридичну особу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.11.2019р.;

- інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 20.11.2019р.;

- листа управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області від 26.12.2019р.;

- листа Головного управління ДПС в Одеській області від 20.01.2020р.;

- листа державного підприємства Держреєстри України від 10.01.2020р.;

- листа Криничанської сільської ради від 22.01.2020р.;

- листа Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 26.11.2018р.;

- постанови про розшук майна боржника від 26.11.2018р.;

- клопотання про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 57071842 щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 27.01.2015р. по справі 916/4349/14.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, подання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вх.№2-145/20 розподілено судді Господарського суду Одеської області Петренко Н.Д.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2020р. розгляд подання головного державного виконавця призначено на 07.02.2020р. о 12:00.

За наявними у суду засобами зв`язку державного виконавця було повідомлено про розгляд подання за вх. № 2-145/20/ у справі № 916/3474/16 про тимчасове обмеження у судовому засіданні 07.02.2020р. о 12:00, про що свідчить наявна в матеріалах справи телефонограма.

У судове засідання 07.02.2020р. державний виконавець не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце, крім того в поданні наявне клопотання про розгляд даного подання без участі державного виконавця.

Розглянувши подане головним державним виконавцем подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України боржника, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

У відповідності до п.19 ч.3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Розділом ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1302/29432, передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішує суд за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця.

За ст. 338 ГПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно з ст.ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Закон України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Статтею 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в країну громадян України передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема, він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;

Таким чином, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а саме за ухилення від їх виконання.

У зв`язку з цим з метою забезпечення повного і всебічного з`ясування всіх обставин справи при розгляді подання державного виконавця суд виходить з того, які причини невиконання судового рішення та з`ясовує, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі чи частково.

Тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Статтею 33 Конституції України гарантовано кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ч.4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачені законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.11.2009 у справі Гочев проти Болгарії сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Відповідно до ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст. 2 ГПК України).

Водночас статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії). Ця гарантія є одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії).

Таким чином, при здійсненні судового розгляду, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, суд має на меті забезпечити дійсне вирішення правового спору між сторонами.

Окрім того, суд звертає увагу, що дійсно п.19 ч.3 ст.18 Закону України ,,Про виконавче провадження встановлено, що державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи чи керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Між тим, Господарським процесуальним кодексом України, не врегульовано питання щодо можливості застосування тимчасового обмеження керівника юридичної особи - боржника у праві виїзду за межі України.

Таким чином, вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення подання головного державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, господарський суд виходить з того, що оскільки фізична особа ОСОБА_1 не є боржником в розумінні Закону України Про виконавче провадження , тобто не є особою на яку судовим рішенням покладено обов`язок щодо його виконання, а тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника не передбачено ГПК України, господарський суд не вбачає підстав для задоволення подання головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Парапір А.Д. про тимчасову заборону керівнику боржника -юридичної особи виїзду за кордон України.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити головному державному виконавцю Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Парапіру Артему Дмитровичу у задоволенні подання про тимчасову заборону керівнику боржника-юридичної особи виїзду за кордон України /вх. № 2-145/20/ у справі № 916/3474/16, а саме керівнику селянського (фермерського) господарства Чорноус Марії Іванівни ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований: АДРЕСА_1 , виїзджати за кордон України до повного погашення боргу селянським фермерським господарством Чорноус Марії Іванівни .

Повний текст складено 07 лютого 2020 р.

Ухвала набрала чинності 07.02.2020 року та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 254, 255 ГПК України.

Суддя Н.Д. Петренко