Рішення

від 05.02.2020 по справі 918/934/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2020 р. м. Рівне Справа № 918/934/19

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Стафійчук К.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттрансбуд-М"

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: представник Сегля І.В. (довіреність № 9-20 від 02.01.2020 року);

від відповідача: представник не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттрансбуд-М" (далі - Відповідач) в якій просить стягнути заборгованість в сумі 230 623,68 грн, інфляційні всумі 125 474,16 грн та 3 % річних в сумі 17 761,18 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що філією "Любомирський асфальтобетонний завод" ДП "Рівненський облавтодор" були надані послуги ТОВ "Інвесттрансбуд-М" по приготуванню асфальтобетону та відпущено асфальтобетонну суміш на загальну суму 282 292,98 грн, що підтверджується актом виконаних робіт № Л000000027 від 31.01.2017 р. на суму 145 848,98 грн та видатковою накладною № Л-00000463 від 31.05.2017 р. на суму 136 444,00 грн. Позивач зазначає, що в травні 2017 р. було проведено залік взаємних однорідних вимог на суму 51 669,30 грн. 30.06.2017 р. підписано акт заліку взаємних вимог між ДП "Рівненський облавтодор" філія "Любомирський асфальтобетонний завод" та ТОВ "Інвесттрансбуд-М" відповідно до якого сума заборгованості складає 230 623,68 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 6/799 від 12.11.2018 р. та повторну претензію № 6/1963 від 11.12.2019 р. з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар, які були залишені ТОВ "Інвесттрансбуд-М" без відповіді та задоволення.

Крім того, за період прострочення виконання Відповідачем зобов`язань щодо сплати за товар Позивач нарахував та просить суд стягнути з Відповідача 17 761,18 грн 3 % річних та 125 474,16 грн інфляційних втрат.

29.01.2020 року до суду від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого останній просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 230 623,68 грн, інфляційні втрати в сумі 121 055,11 грн та 3 % річних в сумі 17 135,66 грн.

Статтею 169 ГПК України встановлено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Судом встановлено, що вищезазначене клопотання позивача є по своїй суті заявою про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Передбачені статтею 46 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов`язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв`язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

За таких обставин, враховуючи що позивач скористався правом на зменшення позовних вимог, вказане клопотання приймається судом.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 02.01.2020 року, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на "29" січня 2020 р.

Ухвалою суду від 29.01.2020 року відкладено розгляд справи на "05" лютого 2020 р.

Представник позивача в судовому засіданні 05.02.2020 року підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 05.02.2020 року не з`явився, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. До господарського суду повернулася ухвала суду від 02.01.2020 р., яка направлялася на адресу останнього, вказану в позовній заяві - 33028, м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 31, з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

30.01.2020 року господарським судом на адресу відповідача (33028, м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 31) було направлено ухвалу суду від 29.01.2020 року, відправлення № 3301310545938, що підтверджується реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції від 30.01.2020 року та списком № 480 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, .

Відповідно до інформації, яка міститься на офіційному сайті "Укрпошта", 31.01.2020 року - відправлення № 3301310545938 не вручене під час доставки: інші причини.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

У зв`язку із зазначеними обставинами, судом за допомогою доступу до ЄДР здійснено запит за № 1006247169 від 27.01.2020 року та отримано витяг, яким підтверджується, що вищевказана ухвала суду була надіслана за належними місцезнаходженнями юридичної особи ТОВ "Інвесттрансбуд-М".

Інша адреса відповідача, ніж та, яка зазначена у витягу з ЄДРПОУ, суду не відома.

Приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

На підставі зазначеного, відповідно до ст. 242 ГПК України, ухвали суду від 02.01.2020 року та 29.01.2020 року вважаються врученими, а відповідач таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, суд зазначає, що статтею 42 ГПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, враховуючи, що неявка представника Відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

На підставі видаткової накладної № Л-00000463 від 31.05.2017 року ДП "Рівненський облавтодор" філія "Любомирський асфальтобетонний завод" поставило ТОВ "Інвесттрансбуд-М" асфальтобетон на суму 136 444 грн 00 коп.

За твердженнями Позивача прийняття товару Покупцем за вказаною видатковою накладною підтверджується підписом представника Відповідача.

Подана Позивачем видаткова накладна № Л-00000463 від 31.05.2017 року на суму 136 444,00 грн підписана представниками ДП "Рівненський облавтодор" філія "Любомирський асфальтобетонний завод" та ТОВ "Інвесттрансбуд-М" та скріплена відбитками печаток останніх.

Відповідно до акту № Л-00000027 від 31.05.2017 р. здачі - прийняття робіт (надання послуг) виконавцем - ДП "Рівненський облавтодор" філія "Любомирський асфальтобетонний завод" були проведені такі роботи замовнику - ТОВ "Інвесттрансбуд-М" по рахунку № Л-00000073 від 31.05.2017 р. (надані такі послуги) - А/бетон дрібнозернистий, 247,2 т., загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 145 848,98 грн.

Вищевказаний акт здачі - прийняття робіт підписаний представниками ДП "Рівненський облавтодор" філія "Любомирський асфальтобетонний завод" та ТОВ "Інвесттрансбуд-М" та скріплений відбитками печаток останніх без будь-яких зауважень.

Як свідчать матеріали справи, 30.06.2017 року підписано акт проведення заліку взаємних вимог між ДП "Рівненський облавтодор" філія "Любомирський асфальтобетонний завод" та ТОВ "Інвесттрансбуд-М".

Відповідно до п. 1 та п. 2 вищевказаного акту сторони погодили, що станом на 30.06.2017 р. заборгованість ДП "Рівненський облавтодор" філія "Любомирський асфальтобетонний завод" перед ТОВ "Інвесттрансбуд-М" склала 51 669,3 грн. Станом на 30.06.2017 р. заборгованість ТОВ "Інвесттрансбуд-М" перед ДП "Рівненський облавтодор" філія "Любомирський асфальтобетонний завод" склала 282 292,98 грн.

Керуючись ст. 601 ЦК України, ст. 203 ГК України, проведено залік взаємних однорідних вимог на суму 51 669,3 грн. Після заліку однорідних вимог заборгованість ТОВ "Інвесттрансбуд-М" перед ДП "Рівненський облавтодор" філія "Любомирський асфальтобетонний завод" складає 230 623,68 грн (п. 3 та п. 4 вищевказаного акту проведення заліку взаємних вимог).

Доказів сплати Позивачу Відповідачем заборгованості за поставлений асальтобетон та надані послуги відповідно до видаткової накладної № Л-00000463 від 31.05.2017 року та акту № Л-00000027 від 31.05.2017 р. здачі - прийняття робіт (надання послуг), з урахуванням акту від 30.06.2017 року проведення заліку взаємних вимог, в сумі 230 623,68 грн станом на дату розгляду суду не подано.

Позивач зазначає, що останній звертався на адресу відповідача з вимогою, у формі претензій № 6/799 від 12.11.2019 р. та № 6/1963 від 11.12.2019 р. (повторно), сплатити заборгованість за надані послуги та поставлений товар на загальну суму 230 623,68 грн, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Крім того, позивач посилаючись на ст. 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, крім заборгованості за надані послуги та поставлений товар, 17 761,18 грн 3 % річних та 125 474,16 грн інфляційних втрат.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Поставка товару позивачем не суперечить вимогам ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

Згідно приписів частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частини другої статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору відповідач зобов`язався поставити позивачу товар, а позивач, у свою чергу, прийняти його і оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який укладено сторонами, є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Оскільки вказані видаткові накладні містять найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, посилання на договір, штамп позивача і відповідача про отримання товару та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

Відповідно положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Спір у справі виник у зв`язку із тим, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язання щодо оплати вартості поставленого товару та наданих послуг, враховуючи залік взаємних вимог, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 230 623,68 грн, яка непогашена.

За таких обставин, оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за поставку товару та надані послуги у заявленому розмірі підтверджується зібраними у справі матеріалами, строк оплати за який настав, то за відсутності доказів сплати його повної вартості, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттрансбуд-М" 230 623,68 грн заборгованості судом визнаються обґрунтованими.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також судом взято до уваги положення чинного законодавства що регулюють порядок застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що Відповідач припустився прострочення грошового зобов`язання, перевіривши подані розрахунки та періоди нарахування 3 % річних, суд визнає їх арифметично вірними, правомірним та обґрунтованим стягнення 17 135,66 грн 3 % річних.

Разом з тим, перевіривши подані розрахунки та період нарахування інфляційних втрат, судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено Позивачем з порушенням порядку нарахування. Відтак, враховуючи, що Відповідач припустився прострочення грошового зобов`язання, інфляційні втрати за вказаний позивачем період складають 46 772 грн 02 коп, а отже обґрунтованою судом визнається саме ця сума.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 230 623,68 грн заборгованості, 46 772,02 грн інфляційних та 17 135,66 грн 3 % річних.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 4 417,97 грн покладається на відповідача, а решта в розмірі 1 114,25 грн - на позивача у справі.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттрансбуд-М" (33028, м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 31, код ЄДРПОУ 38371101) на користь Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м. Рівне, вул. Пластова, буд. 7, код ЄДРПОУ 31994540) 230 623,68 грн (двісті тридцять тисяч шістсот двадцять три гривні 68 коп) заборгованості, 46 772,02 грн (сорок шість тисяч сімсот сімдесят дві гривні 02 коп) інфляційних 17 135,66 грн (сімнадцять тисяч сто тридцять п`ять гривень 66 коп) 3 % річних та 4 417,97 грн (чотири тисячі чотириста сімнадцять гривень 97 коп) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м. Рівне, вул. Пластова, буд. 7, код ЄДРПОУ 31994540).

Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвесттрансбуд-М" (33028, м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 31, код ЄДРПОУ 38371101).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 07 лютого 2020 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Романюк Р.В.