Рішення
від 26.12.2019 по справі 921/9/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 грудня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/9/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: заступника прокурора Тернопільської області, вул. Листопадова, 4, м.Тернопіль, в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), проспект Перемоги,14, Шевченківський район, м.Київ, 01135

до відповідача: приватного підприємства "Д-Транс", вул.Стадникової, 24А, м.Тернопіль, 46008

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача : дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор", адреса: 76004, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вулиця Є. Петрушевича, будинок 1

про стягнення 17515 грн 98 коп., що еквівалентно 546,12 євро плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

За участі представників:

прокуратури: Свачій Марія Іванівна, посвідчення № 043008 від 20.04.2019;

позивача: Стрижак Оксана Володимирівна, довіреність №б/н від 21.12.2018;

відповідача: адвокат Костишин Василь Михайлович, довіреність №б/н від 23.01.2019;

третьої особи : не з`явився.

1. Судові процедури.

1.1. Повідомлення учасників про справу

та фіксування судового процесу.

Сторони, за правилами статей 120, 121 ГПК України, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку.

У судових засіданнях представникам сторін роз`яснено права та обов`язки учасників та сторін справи, форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд" на диски CD-R серійний номер N123VL29D8001304A1, N123VL29D8001300E1, N101VF27D8185091B1, N120VG06D8094379A1.

1.2. Суть та рух справи.

Заступник прокурора Тернопільської області в інтересах держави (далі по тексту також - прокурор або прокуратура) в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі по тексту також - позивач або Укртрансбезпека ) звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №05/1-736 вих.18 від 27.12.2018 (вх. №11 від 08.01.2019) до приватного підприємства "Д-Транс", у якій просить суд: - стягнути з приватного підприємства "Д-Транс" (46008, м. Тернопіль, вул. Стадникової, 24А, ідент. код 35492328) на користь Державного бюджету України (одержувач - УК у Тисмен.р-ні/Тисмен.р./22160100, р/р 31213216009486, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22160100, МФО 899998, код ЄДРПОУ 38026444) заборгованість з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні вимоги, у розмірі 17 515,98 гривень.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2019 у справі №921/9/19 визначено суддю Гевка В.Л.

1.3. Відкриття провадження у справі

та її розгляд за правилами спрощеного провадження.

Відповідно до статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи:

1) про банкрутство; 2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); 4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); 7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; 8) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 9) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.

Суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову, відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 14 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Судове засідання для розгляду справи по суті вперше призначено на 12 лютого 2019 року.

У судовому засіданні 12.02.2019 протокольною ухвалою без постановлення окремого процесуального документа відкладено судове засідання на 26.02.2019 о 14 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 22.02.2019, у зв`язку з перебуванням судді Гевка В.Л. у відрядженні та неможливістю розгляду справи в судовому засіданні 26.02.2019, судом відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 07.03.2019.

Судове засідання по розгляду справи по суті призначене на 07.03.2019, відкладалось на 14.03.2019 року, на 02.04.2019 та на 15.04.2019 о 15 год. 00 хв.

1.4. Перехід під час розгляду справи

від спрощеного до загального позовного провадження.

У відповідності до частини 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до пункту 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) ціну позову;

2) значення справи для сторін;

3) обраний позивачем спосіб захисту;

4) категорію та складність справи;

5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;

6) кількість сторін та інших учасників справи;

7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно частини 6 статті 250 ГПК України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Предметом позовних вимог у даній справі є стягнення з автомобільного перевізника ПП Д-Транс 17515,98 грн плати за перевезення вантажу великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами загального користування.

Суд, оцінивши матеріали справи, пояснення сторін, вважав, що вказаний спір є складним в силу такого:

- значення справи для сторін та їх думку щодо складності справи, так як кожен із представників сторін та представник прокурора у судовому засіданні відмітив, що вказана справа є складною та важливою для учасників справи у силу тих правовідносин, які склались між сторонами, зокрема, і в частині того, що має місце стягнення плати на користь Державного бюджету України;

- предмету доказування щодо правомірності нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом;

- складності характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, в частині вірності обрахунків здійснених при габаритно - ваговому контролі транспортного засобу відповідача та стягнення в результаті цього плати за проїзд з перевищенням нормативних вимог до габаритних параметрів. Зокрема, і складності питань стосовно вірного встановлення відстані та обрахунку плати за проїзд із вивченням питань, у тому числі, що стосуються сфери метрології та сертифікації;

- необхідності залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Дочірнє підприємство Івано-Франківський облавтодор

Беручи до уваги вищевикладене суд вважав за необхідне перейти до розгляду справи у загальному позовному провадженні, та у судовому засіданні 15.04.2019 судом здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 921/9/19 за правилами загального позовного провадження. Розпочато, за правилами статті 250 ГПК України, розгляд справи спочатку з підготовчого засідання та призначено підготовче засідання на 14.05.2019 о 10 год. 00 хв.

1.5. Залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Предметом спору у справі є вимоги про стягнення із приватного підприємства "Д-Транс" до Державного бюджету України 17 515,98 грн плати за перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року за № 879 Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування

Заявлена до стягнення сума в розмірі 17 515,98 грн нарахована за наслідками проведеної Управлінням Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області перевірки а/д Н-09 Мукачево-Львів (площадка ГВК, с. Драгомирчани, м. Галич - м. Бурштин) та виявленого факту перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а також надання послуг перевезення вантажу великоваговим транспортом без відповідного дозволу.

Як вбачається із матеріалів справи, водій автопоїзда DAF, д.н.з. НОМЕР_1 STAS, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 не погоджуючись із результатами проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, заявляв про необхідність проведення документального контролю відповідно до п.16 Порядку №879, оскільки загальна маса із вантажем, який перевозився даним автопоїздом становить 49200,00 кг, що на 2500,00 кг менше за результати габаритно-вагового контролю, який здійснював зважування - Дочірнє підприємство Івано-Франківський облавтодор . На думку відповідача, неправильно проведене зважування автопоїзда, спричинило невірний розрахунок розміру плати за проїзд.

І змісту листа від 25.03.2019 року № 02-15/673 габаритно - ваговий контроль (зважування) у спірних правовідносин здійснювалось за допомогою Дочірнього підприємства Івано-Франківський облавтодор .

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дочірнє підприємство Івано-Франківський облавтодор , що знаходиться за адресою: 76004, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вулиця Є. Петрушевича, будинок 1, код ЄДРПОУ 31790584, оскільки, у разі встановлення судом можливих порушень під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, рішення суду може вплинути на його права та обов`язки.

А тому, 15.04.2019 судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор".

1.6. Відкладення підготовчого засідання

та його продовження.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 10.05.2019, у зв`язку з перебуванням судді Гевка В.Л. у відрядженні у м. Києві та неможливістю розгляду справи в судовому засіданні 14.05.2019, судом відкладено підготовче засідання на 17.05.2019 р. о 15 год. 30 хв.

1.7. Розгляд справи по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Згідно п.7 ч.2 ст. 223 ГПК України, у протоколі судового засідання зазначаються серед іншого ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати.

Із змісту ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

На підставі п. 18 ч.2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд: призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Із змісту ст. 185 ГПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. Суд з`ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

Ч. 2 ст. 177 ГПК України передбачено, що підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Відтак, враховуючи строки розгляду підготовчого засідання, суд у судовому засіданні 17.05.2019 року постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою закрив підготовче провадження з 11.06.2019 року та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.06.2019 року.

Відповідно до ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами. У разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які прибули. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову. Якщо розгляд справи було відкладено, суд продовжує провадження у справі зі стадії, на якій розгляд справи було відкладено. У випадку відкладення розгляду справи під час її розгляду по суті суд може почати розгляд справи по суті спочатку. Якщо в судовому засіданні було оголошено перерву, провадження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій було оголошено перерву.

У зв`язку з перебуванням судді Гевка В.Л. у відпустці та неможливістю розгляду справи в судовому засіданні 11.06.2019, ухвалою від 14.06.2019 відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 12.07.2019.

Розгляд справи, призначений на 12.07.2019, судом відкладався на 02.08.2019, 12.08.2019, на 16.08.2019 та оголошувалась перерва до 19.08.2019 на 15 год. 00 хв., без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про постановлення ухвали про відкладення розгляду справи у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України.

У судовому засіданні 19.08.2019 судом протокольною ухвалою відкладено розгляд справи на 29.08.2019 року о 12 год. 00 хв., розпочавши розгляд справи по суті спочатку.

1.8. Зупинення провадження у справі.

12.08.2019 відповідач звернувся до суду із заявою про зупинення провадження у справі від №б/н від 07.08.2019 (вх.№14042 від 12.08.2019), у якій зазначає, що у зв`язку з тим, що станом на сьогоднішній день Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку проводиться перегляд судового рішення у справі № 587/430/16-ц. Предметом перегляду в даній справі є практичне застосування ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", якою визначено умови представництва прокурором інтересів держави в суді.

При цьому, заявник зазначає, що зважаючи на наявність подібних правовідносин у справі №921/9/19 (про відсутність повноважень у прокурора на представлення інтересів в даній справі відповідачем зазначалось у відзиві та запереченні), неоднозначність судової практики в даному питанні, з врахуванням того, що наявність чи відсутність у прокурора повноважень на представництво інтересів в справі №921/9/19 буде однією із підстав для задоволення позовних вимог чи відмови у задоволені позовних вимог, а тому просить суд зупинити провадження у справі №921/9/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №587/430/16-ц Великою Палатою Верховного Суду.

У судовому засіданні 29.08.2019 представник відповідача подане клопотання про зупинення провадження у справі, підтримав.

Присутні у судовому засіданні 29.08.2019 прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали, щодо заяви про зупинення провадження заперечують. Зокрема, прокурором подано суду листа-орієнтування №05/1-535 вих№253 окв-19 від 08.07.2019 щодо вжиття заходів до відновлення судових проваджень у зв`язку із закінченням касаційного перегляду справи №587/430/16-ц.

На думку прокурора, вбачається, що за інформацією, розміщеною на офіційному веб-порталі "Судова влада України", 26.06.2019 Великою Палатою Верховного Суду переглянуто у касаційному порядку судове рішення у справі №587/430/16-ц, тому підстави для зупинення справи відсутні.

Суд розглядає справу за позовом заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), до відповідача: Приватного підприємства "Д-Транс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор", про стягнення 17515 грн 98 коп., що еквівалентно 546,12 євро плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Положеннями пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суду надано право зупинити провадження у справі за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи у випадку перегляду рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках встановлених п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Під час розгляду справи № 921/9/19 судом встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2019 року у справі №587/430/16-ц прийнято до розгляду питання щодо неоднакового застосування ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Як вбачається з судових рішень Верховного Суду, що опубліковані в Єдиному державному реєстрі судових рішень, на даний момент Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку розглядається справа №587/430/16-ц.

Із відомостей з ЄДРСР ухвалою ВП ВС від 11.03.2019 №587/430/16-ц прийнято до розгляду справу за позовом заступника керівника Сумської місцевої прокуратури Сумської області до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки, за касаційною скаргою заступника прокурора Сумської області на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 12 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 вересня 2017 року. Призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на 3 квітня 2019 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

Правовідносини, які винесені на розгляд Великої Палати ВС у справі №587/430/16-ц стосуються, серед іншого, і питання звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави замість державного органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, зокрема, питання про неоднакове застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у подібних правовідносинах Верховним Судом.

Із наданого прокурором Листа-орієнтування №05/1-535 вих№253 окв-19 від 08.07.2019 щодо вжиття заходів до відновлення судових проваджень у зв`язку із закінченням касаційного перегляду справи №587/430/16-ц вбачається, що за інформацією, розміщеною на офіційному веб-порталі "Судова влада України", 26.06.2019 Великою Палатою Верховного Суду переглянуто у касаційному порядку судове рішення у справі №587/430/16-ц.

А тому прокурор і позивач вважають, що підстав для зупинення провадження у межах даної справи № 921/9/19 до справи №587/430/16-ц немає, так як, остання завершена розглядом.

Проте, суд, оцінивши зазначені обставини та давши аналіз положенням ГПК України щодо зупинення провадження у справі вважає такі твердження прокурора та позивача помилковими з огляду на таке.

Згідно з положенням Закону України "Про доступ до судових рішень", всі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Відповідно до частини третьої статті 6 цього Закону, суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Станом на 29.08.2019 повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 587/430/16-ц офіційно не опубліковано та в Єдиному державному реєстрі судових рішень не оприлюднено, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ЄДРСР.

Одночасно, суд має за необхідне зазначити, що зупинення провадження у справі, передбачене пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України, до завершення перегляду рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду тісно пов`язане з положеннями частини 4 статті 236 ГПК України за якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Адже, зупиняючи з цих підстав провадження у справі, суд має на меті ознайомитись із правовими висновками ВС у іншій справі щоб в подальшому застосувати їх, як цього вимагає процесуальний закон, при прийнятті рішення у подібних правовідносинах. Проте, він зможе це зробити, - ознайомитись з висновком ВС, лише після опублікування повного тексту постанови ВС.

Таким чином, суд вважає, що комплексний аналіз пункту 7 частини 1 статті 228, пункту 11 частини 1 статті 229 разом із частиною 4 статті 236 ГПК України разом з їх практичним застосуванням, дає підстави стверджувати, що у даному випадку - закінченням перегляду рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку слід вважати момент виготовлення ВП ВС повного тексту постанови з викладенням у ній правових висновків щодо питань у подібних правовідносинах.

Суд також враховує і те, що подібної практики і правової позиції дотримуються і судді ВС, які у справі № 920/121/19 (ухвала ВС від 12.08.2019 № 920/121/19), досліджуючи клопотання заступника Генерального прокурора про поновлення провадження у цій справі, яке мотивовано тим, що справу № 587/430/16-ц розглянуто ВП ВС 26.06.2019 та прийнято рішення, відмовили у задоволенні клопотання прокурору та повторно зупинили провадження у справі до закінчення перегляду ВП ВС судових рішень у справі № 587/430/16-ц.

При цьому однією з підстав для таких дій суддів ВС було те, що заступником Генерального прокурора не додано до клопотання про поновлення касаційного провадження повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 587/430/16-ц (копія ухвали ВС від 12.08.2019 № 920/121/19 з ЄДРСР долучається до матеріалів справи).

А тому, керуючись пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України, пунктом 11 частини 1 статті 229 ГПК України, частиною 4 статті 236 ГПК України, звертаючи увагу на відсутність повного тексту рішення (постанови) у справі №587/430/16-ц, з метою отримання правового висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача та про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №587/430/16-ц Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи зазначене, суд ухвалою від 29.08.2019 задоволив заяву відповідача Приватного підприємства "Д-Транс" №б/н від 03.08.2019 (вх.№14042 від 12.08.2019) про зупинення провадження у справі №921/9/19 та зупинив провадження у справі №921/9/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №587/430/16-ц Великою Палатою Верховного Суду.

Зобов`язано сторони повідомити Господарський суд Тернопільської області про результат вирішення справи № 587/430/16-ц, долучивши повний текст судового акту, що набрав законної сили у цій справі.

1.9. Поновлення провадження у справі.

31.10.2019 Прокуратурою Тернопільської області подано клопотання №05/2-368 вих-19 від 30.10.2019 (вх.№19767 від 31.10.2019) про поновлення провадження у справі, у якому, зважаючи на закінчення касаційного перегляду справи №587/430/16-ц та оприлюднення 30.09.2019 повного тексту судового рішення просить поновити провадження у справі.

Відповідно до статті 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.

Як вбачається з офіційного сайту Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 587/430/16-ц оприлюднено 30.09.2019.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги усунення обставин, які слугували зупиненню провадженню у справі, суд прийшов до висновку про поновлення провадження у справі № 921/9/19.

Ухвалою суду від 04.11.2019 поновлено провадження у справі та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 19.11.2019 року о 14 год. 30 хв.

1.10. Продовження розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо розгляд справи було відкладено, суд продовжує провадження у справі зі стадії, на якій розгляд справи було відкладено. У випадку відкладення розгляду справи під час її розгляду по суті суд може почати розгляд справи по суті спочатку.

У зв`язку з перебуванням судді Гевка В.Л. на лікарняному та неможливістю розгляду справи в судовому засіданні 19.11.2019, судом відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 03.12.2019 року о 11 год. 30 хв. та розгляд справи №921/9/19 по суті почато спочатку в порядку ч. 5 ст. 216 ГПК України, про що зазначено в ухвалі суду від 26.11.2019.

У зв`язку з перебуванням судді Гевка В.Л. на лікарняному та неможливістю розгляду справи в судовому засіданні 03.12.2019, судом відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 18.12.2019 року о 15 год. 45 хв., про що зазначено в ухвалі від 12.12.2019.

У призначене судове засідання 18.12.2019 з`явилися прокурор та представник позивача.

Представник відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача не з`явилися, хоча, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Таким чином, суд, з метою правильного і об`єктивного розгляду справи, надання учасникам справи, передбаченого ст. ст. 42-46 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у судовому засіданні 18.12.2019 відклав розгляд справи на 26.12.2019 о 12 год. 30 хв., без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про постановлення ухвали про відкладення розгляду справи у протоколі судового засідання, відповідно до п. 7 ч. 2 ст.223 ГПК України.

1.11. Відмова у зупиненні провадження у справі.

26.12.2019 відповідачем - приватним підприємством "Д-Транс" через канцелярію суду подано заяву від 26.12.2019 (вх. №23627 від 26.12.2019) про зупинення провадження у справі №921/9/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №926/16/19 Великою Палатою Верховного Суду.

У вказаній заяві зазначає, що на даний час Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку проводиться перегляд судового рішення у справі №926/16/19.

Предметом перегляду в даній справі є визначення підвідомчості даної категорії справ.

Зважаючи на наявність подібних правовідносин у справі №921/9/19, неоднозначність судової практики в даному питанні, з врахуванням того, що правильне визначення підвідомчості спору в справі №921/9/19 буде однією із підстав для задоволення позовних вимог чи відмови у задоволенні позовних вимог, просить суд зупинити провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №926/16/19 Великою Палатою Верховного Суду.

Присутні у судовому засіданні 26.12.2019 прокурор та представник позивача заперечили щодо задоволення поданої відповідачем заяви.

Суд, надавши оцінку поданій відповідачем - приватним підприємством "Д-Транс" через канцелярію суду заяві від 26.12.2019 (вх. №23627 від 26.12.2019) про зупинення провадження у справі №921/9/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №926/16/19 Великою Палатою Верховного Суду та заслухавши у судовому засіданні представників учасників справи має за необхідне зазначити таке.

Із змісту наведеної норми зупинення провадження згідно п.7 ч.1 є правом, а не обов`язком суду.

У заяві про зупинення провадження у справі відповідач посилається на те, що Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку проводиться перегляд судового рішення у справі №926/16/19, предметом перегляду якої є визначення підвідомчості даної категорії справ.

Проте, суд має за необхідне зазначити, що у 2019 році уже прийнято Постанову Великої Палати Верховного Суду, опубліковану в Єдиному державному реєстрі судових рішень, про визначення юрисдикції даної категорії справ, згідно якої вбачається, що дані категорії справ підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства (залежно від суб`єктивного складу сторін), оскільки не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язані з вирішенням питання щодо стягнення коштів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №803/3/18).

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм процесуального права в подібних відносинах містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №820/1203/17.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнова проти України).

Враховуючи, що розгляд справи триває значний час, оскільки позовна заява надійшла до суду 08.01.2019 та ухвалою суду відкрито провадження 14.01.2019, а провадження справи уже один раз зупинялося, з підстав наведених в ухвалі суду від 29.08.2019 суд, враховуючи вищенаведене, відмовив у задоволенні заяви відповідача - Приватного підприємства "Д-Транс" від 26.12.2019 (вх№23627 від 26.12.2019) про зупинення провадження у справі №921/9/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №926/16/19 Великою Палатою Верховного Суду.

1.12. Завершення розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 219 ГПК України після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення.

Із змісту статті 220 ГПК України під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті.

26.12.2019 судом після виходу з нарадчої кімнати оголошено скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення у справі.

2. Аргументи сторін.

2.1. Правова позиція прокурора та позивача.

Представники прокуратури та позивача у судових засіданнях та поданих заявах, позовні вимоги підтримали.

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно частин 1-4 статті 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи своє звернення в суд прокурор, серед іншого, зазначає, що підставою для звернення до господарського суду стало порушення відповідачем - ПП "Д-Транс" інтересів держави, яке полягає у несплаті перевізником до Державного бюджету України у встановлені строки визначеної контролюючим органом плати в сумі 17515,98 грн, нарахованої за проїзд дорогами загального користування великоваговими та великогабаритними транспортними засобами із перевищенням габаритно-вагових параметрів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем частини 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" та частини 3 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Згідно частини 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше 7 відсотків.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативи затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року за № 879 Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування (надалі за текстом - Порядок №879).

За визначеннями у п. 2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно п. 31-1 Порядку № 879 встановлено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру.

Таким чином, Порядок передбачає визначення плати або з розрахунку за пройдену частину маршруту по території України або з розрахунку за частину, яку перевізник має намір проїхати.

На підставі направлення №011426 від 27.11.2017 та у відповідності до графіка проведення рейдових перевірок територіальними органами Укртрансбезпеки на період з 27.11.2017 по 03.12.2017, проведено перевірку а/д Н-09 Мукачево-Львів (площадка ГВК, с. Драгомирчани, м. Галич - м. Бурштин) та виявлено факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а також надання послуг перевезення вантажу великоваговим транспортом без відповідного дозволу, що є порушенням статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт .

Так, 28.11.2017 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області на а/д Н-09 Мукачево-Львів (площадка ГВК, с. Драгомирчани) проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF, модель 95 НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 та напівпричіпа марки STAS, модель SA 33-8К, реєстраційний номер НОМЕР_5 (чек зважування № 01008 від 28.11.2017 о 14 год. 42 хв.).

За результатами габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля марки DAF, модель 95 XF 380, реєстраційний номер НОМЕР_4 та напівпричіпа марки STAS, модель SA 33-8К, реєстраційний номер НОМЕР_5 працівниками Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області на підставі чеку зважування №01008 від 28.11.2017 встановлено, що навантаження на одиничну вісь становить 13,85 т (при нормативно допустимих 11т), навантаження на строєну вісь становить 30,30 т (при нормативно допустимих 22 т), повна маса транспортного засобу становить 51,7 т (при нормативно допустимих 40 т), про що складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0006817 від 28.11.2017 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0001727 від 28.11.2017.

За результатами габаритно-вагового контролю складено акт №002511 від 28.11.2017, ПП "Д-Транс" та посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Івано- Франківській області на підставі довідки та акта від 28.11.2017 здійснено обґрунтований та такий, що відповідає вимогам чинного законодавства, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільним дорогами загального користування №61 від 28.11.2017, в розмірі 17 515,98 грн, що еквівалентно 546,12 євро.

Даний розрахунок відповідачем не оскаржений.

Проте, визначена контролюючим органом плата за проїзд у встановлені строки до Державного бюджету України перевізником не сплачена, що є порушенням інтересів держави.

У позовній заяві прокуратура та позивач посилаються на норми ч. 2 ст. 29 Закону України Про дорожній рух , статті 6 Закону України Про автомобільний транспорт , Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 Про затвердження Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті , п.п. 2, 3, 4, 26, 27, 28, 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок), п. 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, ст.11,14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", ст. 23,24 Закону України Про прокуратуру , п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, ч. 3 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт .

Також, прокурор посилається на те, що позивач - Укртрансбезпека, маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави, не звернувся до суду з позовом про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 17 515,98 грн.

Вказане зумовило необхідність звернення прокуратури з позовом в інтересах держави.

2.2. Правова позиція відповідача.

Представник відповідача у судових засіданнях та у наданому відзиві на позов проти позовних вимог заперечує із посиланням на таке.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, улицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів країни від 18 січня 2001 року № 30 (зі змінами)).

Пунктом 4 вказаних Правил визначено, що рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Згідно із пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (зі змінами), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м., за висотою від поверхні дороги 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м.), за довжиною - 22 м. (для маршрутних транспортних засобів - 25 м.), фактичну масу понад 40 т. (для контейнеровозів - понад 44 т., на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т.), навантаження на одиночну вісь -11 т. (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т.), здвоєні осі - 16 т., строєні - 22 т. (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11 т., здвоєні осі - 18 т., строєні - 24 т.) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п. 3 Порядку № 879).

Особливості габаритно-вагового контролю та вимоги до нього закріплені у п.п.6-25 Порядку № 879.

Так, габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль, (п.16 Порядку № 879).

Відповідно до ч.1 п. 5№ Порядку №879, документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Відповідно до ч.1 п.11 Порядку №879, точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Відповідно до п.30 Порядку №879, для розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,

де П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів.

Таким чином, дійсно Порядок передбачає визначення плати або з розрахунку за пройдену частину маршруту по території України або з розрахунку за частину, яку перевізник має намір проїхати.

Разом з цим у в жодному документі, який був складений за результатами проведення габаритно-вагового контролю автопоїзда DAF, д.н.з. НОМЕР_1 STAS, д.н.з. НОМЕР_2 не зазначено на підставі яких даних було визначено відстань, яку пройшов автопоїзд.

28.11.2017р. під час проведення габаритно-вагового контролю автопоїзда DAF, д.н.з. НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_2 водій ОСОБА_1 заявив про необхідність проведення документального контролю відповідно до п.16 Порядку №879, оскільки маса вантажу, яка перевозилась даним автопоїздом становить 34300,00кг, що підтверджується товарно - транспортною накладною від 28.11.2017, маса сідлового тягача DAF, д.н.з. НОМЕР_1 становить 7450,00кг, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , маса н/причепа-самоскида-е STAS, д.н.з. НОМЕР_2 становить 7450,00кг, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу CAP НОМЕР_8 , що в сумі становить 34300,00кг + 7450,00кг + 7450,00кг = 49200,00кг., що в свою чергу на 2500,00кг. менше ніж результати габаритно-вагового контролю. Однак його вимогу залишили поза увагою. Зважаючи, що автопоїзд проїхав від місця загрузки близько 140 км і паливні баки були на половину порожні, реальна вага автопоїзда була меншою.

Факт неправильного зважування підтверджується і документами, які надав вантажоодержувач, а саме зважувальною квитанцією, згідно якої маса брутто автопоїзда, який прибув на розвантаження становить 49040,00кг та документом про повірку ваг.

Відповідно розрахунок плати за проїзд №61 від 28.11.2017 зроблений неправильно і не може бути підставою для визначення розміру плати за перевищення загальної маси транспортного засобу та перевищення навантаження на одиничну та строєну осі.

Відповідно до п. 12 Порядку №879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачою відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до п. 13 Порядку №879, під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Одночасно відзначає, що позивачем в якості додатку до позовної заяви долучено Сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/l-2195-2007 від 21.11.2007 та Свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки №34-00/5194 від 11.10.2017 Даними документами сертифіковано та дозволено використання ваг пересувних автомобільних типу CHEKLODE FREEWEIGH, заводський номер 008238.

Разом з цим, в жодному документі, який був складений за результатами проведення габаритно-вагового контролю автопоїзда DAF, д.н.з. НОМЕР_1 STAS, д.н.з. НОМЕР_2 не зазначено, що саме за допомогою цього обладнання проводилось зважування, на підставі якого відповідачу нараховано плату за проїзд, згідно розрахунку плати за проїзд №61 від 28.11.2017.

Крім того, відповідно до п.9 розділу І Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 року № 255, вагове обладнання повинно забезпечувати письмове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Однак, згідно свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки №34-00/5194 від 11.10.2017 ваги CHEKLODE FREEWEIGH, заводський номер 008238 , згідно ГОСТ 29329-92 призначені для проведення статичного зважування.

Тож відповідач зазначає, що якщо навіть припустити, що зважування проводилось за допомогою ваг CHEKLODE FREEWEIGH, заводський номер 008238, воно є незаконним, оскільки дане обладнання не відповідає вимогам до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255.

Таким чином, відповідач вважає, що підстав для проведення розрахунку плати за проїзд та подальшої її сплати за результатами такого зважування немає.

Крім цього, відповідач із врахуванням п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, підпункту 27 п.5 Положення Про Державну службу України з безпеки на транспорті, Закону України "Про автомобільний транспорт", інші підзаконні нормативно-правові акти про автомобільний транспорт, вважає, що Державна служба України з безпеки на транспорті має повноваження на стягнення плати за проїзд, а тому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави.

Також, вважає, що прокурор не навів належного та достатнього обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, а також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора із зазначеним позовом за можливості такого звернення Державною службою України з безпеки на транспорті, яка є юридичною особою, що вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого на запит Господарського суду Тернопільської області за №1004709995 станом на 28.11.2018.

Крім того, у наданих суду письмових запереченнях (вх.№2773 від 18.02.2019) відповідач не погоджуючись із позовом та із письмовою відповіддю позивача на відзив в тій частині, що пройдена автопоїздом відстань з с. Зелене Бучацького району Тернопільської області до м. Калуш становить 111км., що підтверджується документами, які складені за результатами проведення габаритно-вагового контролю автопоїзда та даними інформаційного сервісу у сфері автомобільних перевезень DELLA, вказує на наступне.

Як зазначено у документах, які складені за результатами проведення габаритно-вагового контролю автопоїзда зважування відбулось у с. Драгомирчани, яке знаходиться на відстані 41,8км від м.Калуш. Крім того, відстань від с. Зелене Бучацького району Тернопільської області до м. Калуш становить 157км, а від с. Зелене Бучацького району Тернопільської області до с. Драгомирчани становить 154км Вимірювання відстаней проводилось за допомогою інформаційного сервісу у сфері автомобільних перевезень DELLA, яким користувався Позивач.

Таким чином, на думку відповідача, відстань, на підставі якої проведено Розрахунок №61 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 28.11.2017 №б/н визначена неправильно, а отже і підстави проводити на підставі нього стягнення грошових коштів з відповідача відсутні.

Пункт 6 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року за № 879 Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування (надалі за текстом - Порядок №879) ніяким чином не виключає можливості працівникам пунктів габаритно-вагового контролю проводити документальний контроль. Він лише роз`яснює, що габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Документальний контроль не включає в себе всіх габаритних і вагових параметрів але за його допомогою можна перевірити покази вагового комплексу та встановити загальну вагу автопоїзда, яка в майбутньому є однією із основних складових, для визначення навантаження на вісь транспортного засобу.

З врахуванням неправильно визначеної пройденої відстані та загальної маси автопоїзда працівниками пункту габаритно-вагового контролю неправильно здійснено Розрахунок №61 плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 28.11.2017 №б/н.

Щодо вимірювальних приладів, за допомогою яких проводилось зважування відповідач вказує на те, що позивачем в процесі розгляду справи так і не було надано доказів на підтвердження того, що зважування автопоїзда здійснювалось за допомогою саме ваги пересувної автомобільної типу CHEKLODE FREEWEIGH , заводський номер ваг № 008238 , а лише зазначав, що Сертифікат затвердженого типу засобів вимірювальної техніки № UA- М1/1-2195-2007 від 21.11.2007 не встановлює обмеження на використання даних ваг для зважування в русі чи в статичному режимі.

Проте, на думку відповідача, позивачем не взято до уваги той факт, що згідно свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки №34-00/5194 від 11.10.2017 ваги CHEKLODE FREEWEIGH , заводський номер ваг № 008238 , згідно ГОСТ 29329-92 призначені для проведення статистичного зважування.

Відповідно до п.9 розділу Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255, вагове обладнання повинно забезпечувати по осьове зважування у русі і визначати повну вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірі в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

3. Фактичні обставини встановлені судом.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено таке.

Предметом позову у справі є стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

28.11.2017 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області на а/д Н-09 Мукачево-Львів (площадка ГВК, с. Драгомирчани) проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF, модель 95 XF 380, реєстраційний номер НОМЕР_4 та напівпричіпа марки STAS, модель SA 33-8К, реєстраційний номер НОМЕР_5 (чек зважування № 01008 від 28.11.2017 о 14 год. 42 хв.), які належать відповідачу.

Посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області діяли на підставі наказу Голови Державної служби України з безпеки на транспорті від 23.11.2017 №1132 Про затвердження щотижневого графіка проведення рейдових перевірок, які здійснюються територіальними органами Державної служби України з безпеки на транспорті , яким затверджено графік проведення рейдових перевірок територіальними органами Укртрансбезпеки на період з 27.11.2017 по 03.12.2017.

На підставі направлення №011426 від 27.11.2017 на рейдову перевірку, 28.11.2017 проведено перевірку а/д Н-09 Мукачево-Львів (площадка ГВК, с. Драгомирчани, м. Галич - м. Бурштин) та виявлено факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а також надання послуг перевезення вантажу великоваговим транспортом без відповідного дозволу.

Із змісту акту зафіксовано, що загальна маса транспортного засобу склала 51,7 тонн при нормативно допустимій масі 40 тонн, а послуги перевезення вантажу, надавалися великоваговим транспортом без відповідного дозволу. Пройдена відстань 111 км.

Також, із змісту чеку зважування №01008 від 28.11.2017 встановлено, що навантаження на одиничну вісь становить 13,85 т (при нормативно допустимих 11 т), навантаження на строєну вісь становить 30,3 т (при нормативно допустимих 22 т).

Допустимість використання ваг CHEKLODE FREEWEIGH , заводський номер ваг № 008238, згідно ГОСТ 29329-92, на яких проводилось зважування автомобіля, підтверджується сертифікатом про затвердження типу засобів вимірювальної техніки серії А № 004666 та свідоцтвом про повірку засобу вимірювальної техніки № 34- 00/5194.

Сертифікат затвердженого типу засобів вимірювальної техніки № UA- М1/1-2195-2007 від 21.11.2007 вказує, що ваги пройшли повірку, що підтверджується свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 34-00/5194 від 11.10.2017, де зазначено заводський номер ваг № 008238 .

З долучених до справи документів вбачається, що ваги пересувні автомобільні типу CHEKLODE FREEWEIGH виробництва фірми CentralWeighing LTD (Великобританія) офіційно поставлялася в Україну, у зв`язку із чим були внесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки (У2570-70).

Так, за результатами габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля марки DAF, модель 95 XF 380, реєстраційний номер НОМЕР_4 та напівпричіпа марки STAS, модель SA 33-8К, реєстраційний номер НОМЕР_5 працівниками Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області на підставі чеку зважування №01008 від 28.11.2017 встановлено, що навантаження на одиничну вісь становить 13,85 т (при нормативно допустимих 11т), навантаження на строєну вісь становить 30,30 т (при нормативно допустимих 22 т), повна маса транспортного засобу становить 51,7 т (при нормативно допустимих 40 т), про що складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0006817 від 28.11.2017 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0001727 від 28.11.2017.

Зі змісту товарно-транспортної накладної № б/н від 28.11.2017 вбачається, що транспортні послуги надавалися автомобільним перевізником ПП Д-Транс .

Акт №002511 від 28.11.2017 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та акт №0001727 від 28.11.2017 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складено за участю водія Стойка І . C., який з їх змістом ознайомився, від пояснень та підпису відмовився, що засвідчено підписами посадових осіб Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області.

Згідно з інформацією регіонального сервісного центру МВС України в Тернопільській області станом на 28.11.2017 вантажний автомобіль марки DAF, модель 95 XF 380, реєстраційний номер НОМЕР_4 та напівпричіп марки STAS, модель SA 33-8К, реєстраційний номер НОМЕР_5 , зареєстровано за громадянином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП НОМЕР_10 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу з ЄДР1ТОУ громадянин ОСОБА_4 є засновником, кінцевим бенефіціарним власником та керівником ПП Д-Транс . Окрім того, 11.02.2012 на вказаний автомобіль зареєстровано по дорученні видачу тимчасового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 суб`єкту господарювання ПП Д-Транс .

Постановою начальника Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області №009419 від 02.01.2018 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до ПП Д-Транс застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 1700 грн, який підприємством сплачено у добровільному порядку, що підтверджується інформацією Управління Укртрансбезпеки в Івано- Франківській області №26/208-18 від 22.01.2018 та копією платіжного доручення від 04.01.2018.

Посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області згідно акта від 28.11.2017 № 002511 складено Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 28.11.2017 за №61. Плата відповідно до цього розрахунку склала 546,12 євро. Згідно розрахунку пройдена відстань транспортного засобу складала 111 км.

Згідно офіційним курсом Національного банку України станом на 28.11.2017, вартість 100 євро складала 3207,3516 грн.

На підставі зазначеного із посиланням на норми чинного законодавства, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 17 515 грн 98 коп.

4. Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Перелік обставин, що є предметом доказування у справі.

Розглянувши та оцінивши подані прокурором та позивачем обґрунтування позовних вимог, заперечення на них відповідача, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли та стосуються питань наявності підстав та вірності виконання позивачем - Укртрансбезпекою габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача та нарахування відповідної плати за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Також, спір виник щодо наявності підстав для звернення до суду прокурором в інтересах держави до відповідача з вимогами про стягнення плати за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу, а не самостійно позивачем.

Спірним є і питання юрисдикції вирішення такого спору.

Таким чином спірними обставинами, які підлягають доказуванню у справі є:

- юрисдикція спору;

- наявність підстав для звернення до суду прокурором в інтересах держави у даному спорі;

- наявність підстав та вірність виконання позивачем - Укртрансбезпекою габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача;

- наявність підстав та вірність обрахунку відповідної плати за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

5. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.

5.1. Щодо юрисдикції спору.

Заявляючи клопотання від 26.12.2019 про зупинення провадження у справі, відповідач таким чином, вказує і на неоднозначність судової практики в питанні визначення юрисдикції спору про стягнення плати за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Проте, суд не може погодитись з вірністю такого твердження, з огляду на таке.

Із змісту статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В свою чергу, із змісту статті 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, за змістом наведених норм суд першої інстанції повинен враховувати при розгляді справи висновки ВС викладені в уже доведених до відома судів (оприлюднених належним чином ) постановах ВС.

Посилаючись на розгляд ВС справи № 926/16/19, відповідач не враховує того факту, що постанова ВС у ній на даний час не доведена до відома судів, як і інших осіб у встановленому порядку, а тому суд не може врахувати тих правових висновків, які у ній здійснені.

Крім того, із відомостей з ЄДРСР, станом на даний час, не відомо чи взагалі не завершився ВС розгляд цієї справи, або коли він буде завершений, та яким чином і з яким висновком, так як доступною у реєстрі є лише ухвала від 12.08.2019 про призначення до розгляду цієї справи на 16 жовтня 2019 року. Інших відомостей про рух справи № 926/16/19 та наслідків її розгляду суду не відомо (ухвалу долучено до матеріалів справи).

Одночасно, суд враховує, інші висновки Верховного Суду викладені у 2019 році у його постановах (оприлюднених належним чином), і які полягають у такому.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною другою статті 4 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинної редакції КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади від 10 вересня 2014 року №442 утворено Укртрансбезпеку, шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 1 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 11 лютого 2015 року №103, установлено, що Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що Укртрансбезпека та її територіальні органи виконують функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховують відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Втім, повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а є сумою на відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Крім того, за змістом частини другої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Таким чином, аналіз наведеного правового врегулювання та суб`єктний склад сторін у цій справі свідчить про те, що спір про стягнення плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування в дохід Державного бюджету підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний із вирішенням питання щодо стягнення коштів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №803/3/18 та у постанові Верховного Суду від 26.04.2019 по справі № 803/488/17.

Суд, також, враховує і ту обставину, що ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 закрито провадження в адміністративній справі №819/369/18 за позовом заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави до приватного підприємства Д-Транс про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом на суму 17 515 грн 98 коп. у зв`язку з тим, що вирішення даної категорії спорів не належить до компетенції адміністративних судів .

Враховуючи зазначене, аналіз наведеного правового врегулювання та суб`єктний склад сторін у даній справі № 921/9/19, на думку суду, спір про стягнення плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування в дохід Державного бюджету підлягає розгляду в порядку господарського судочинства .

А тому, суд вважає, що прокурор вірно визначив юрисдикцію спору звернувшись у Господарський суд Тернопільської області із позовом у даній справі.

5.2. Щодо наявності підстав

для представництва інтересів держави прокурором.

В межах зазначеної справи, у суд звернувся прокурор в інтересах держави в особі Укртрансбезпеки (позивач) до відповідача - приватного підприємства "Д-Транс", про стягнення 17515 грн 98 коп., що еквівалентно 546,12 євро плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Поряд з цим, відповідач заперечує право прокурора у даному випадку звертатись з позовом у суд, так як вважає, що у прокурора відсутні підстави для звернення до суду в інтересах держави до відповідача з вимогами про стягнення плати за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Проте, на думку суду, відповідач у даному випадку помилково трактує як чинне законодавство так і обставини справи, якими прокурор обґрунтовує своє звернення у суд. При цьому, суд, оцінивши чинне законодавство та обставини у справі вважає, що прокурор достатньо аргументовано довів правомірність свого звернення у суд в інтересах держави.

Роблячи такий висновок суд керувався такими міркуваннями.

Згідно зі статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини, у разі відсутності такого органу.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Представництво інтересів держави у суді у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у визначених законом випадках - прокурорами Офісу Генерального прокурора в порядку та на підставах, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно з ч. 4, 5 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави .

У рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження" визначено, як орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежно .

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у справі №822/1169/17 від 19.07.2018.

Суд, також, бере до уваги висновок щодо застосування норм права викладений Великою Палатою Верховного Суду у справі № 587/430/16-ц (постанова від 26.06.2019 оприлюднена 30.09.2019, долучена до матеріалів справи), до якої суд зупиняв провадження у даній справі.

Вказаний висновок полягає у такому.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Слід зазначити також, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону).

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи статті 53 ГПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах ; У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (абзац другий частини 5 статті 53 ГПК України).

Системне тлумачення статті 53 ГПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

При цьому суд вважає, що в даному випадку у справі № 921/9/19 при зверненні прокурора у суд є обґрунтовані підстави для пред`явлення позову прокурором в інтересах держави з огляду на таке.

Зокрема, суд вважає, що прокурором у поданому позові як і в подальших поясненнях наведено достатні підстави, які підтверджують правомірність звернення прокурора у суд в інтересах держави у межах даної справи № 921/9/19.

Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України Про дорожній рух передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше 7 відсотків.

Згідно з вимогами п.26 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі-Порядок № 879), кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, відповідно до п.1 ч.2 ст. 24-2, п.6 ч.3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, належить до джерел формування державного дорожнього фонду у складі доходів спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно зі ст.ст.11, 14 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік плата за проїзд є джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету України та передбачає її цільове використання.

Частиною 3 статті 24-2 Бюджетного кодексу України визначено, що кошти державного дорожнього фонду спрямовуються на:1) фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення та інших заходів, визначених п.1 ч.4 ст. 3 Закону України Про джерела фінансування дорожнього господарства України ; 2) фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах (у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам); 3) виконання боргових зобов`язань за запозиченнями, отриманими державою або під державні гарантії, на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування; 4) фінансове забезпечення заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до державних програм.

І змісту наведеного, суд вважає достатньо аргументованим прокурором висновок про те, що порушення інтересів держави у даних правовідносинах полягає у ненадходженні до державного бюджету коштів у вигляді плати за проїзд дорогами загального користування великоваговими та великогабаритними транспортними засобами, що ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування на 2013-2018 роки, метою якої є забезпечення ефективного функціонування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування, будівництва, реконструкції та проведення ремонту автомобільних доріг.

Крім того, доцільність застосування представницьких повноважень прокурором обумовлена актуальністю питань щодо розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, збереження автомобільних доріг, забезпечення безпеки перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Отже, визначена контролюючим органом плата за проїзд, що несплачена перевізником добровільно у встановлені строки, набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а її несплата у встановлені строки суттєво порушує інтереси держави.

Згідно зі ст.170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ч.2 ст.4 ЦПК України, ч. 3 ст. 4 ГПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У ст.28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади зазначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з вимогами ст.6 Закону України Про автомобільний транспорт та пп. 2, 15, 27 п.5 Положення (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №320, які набрали чинності 03.05.2018), Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, серед іншого: державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Зважаючи на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Зважаючи на те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд відповідачем в добровільному порядку і в установлені законодавством строки не сплачена, вона набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а відтак підлягає стягненню в судовому порядку.

Проте, як стверджує прокурор у поданому позові та зазначене підтверджується поданими ним доказами і матеріалами справи і не заперечується позивачем та не спростовано відповідачем, Укртрансбезпека не вчиняла належних дій щодо самостійного стягнення вказаної плати у судовому порядку. А тому така бездіяльність контролюючого органу - Укртрансбезпеки привела до необхідності вжиття заходів представницького характеру прокуратурою.

Так, до прокуратури Тернопільської області 03.01.2018 надійшла інформація з Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області за № 26/5779-17 від 26.12.2017 (долучено до позовної заяви) щодо заборгованості приватного підприємства Д-Транс за перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Прокуратурою області 26.10.2018 на адресу Державної служби України з безпеки на транспорті (додано до позовної заяви) скеровано лист №05/1-682 вих.18 з проханням надати інформацію про те, чи вживалися Державною службою України з безпеки на транспорті заходи щодо стягнення з ПП Д-Транс плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні вимоги, у розмірі 17 515,98 грн, що еквівалентно 546,12 євро, у тому числі чи зверталась до Господарського суду Тернопільської області з відповідною позовною заявою.

На адресу прокуратури 19.11.2018 надійшла інформація Державної служби України з безпеки на транспорті за №9363/05/15-18 від 02.11.2018 (додано до позовної заяви), відповідно до якої Укртрансбезпекою відповідна позовна заява не пред`являлась у зв`язку з відсутністю повноважень на звернення до суду та висловлено клопотання щодо пред`явлення прокуратурою позову до ПП Д-Транс про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Суд враховує і ту обставину, що і сам позивач Укртрансбезпека у своїх письмових поясненнях та представник у судових засіданнях не заперечує того факту, що ним не вживалося належних заходів щодо стягнення нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортними засобами з перевищенням габаритно-вагових параметрів у судовому порядку.

При цьому позивач вважає, що Укртрансбезпека не могла пред`явити відповідний позов самостійно у зв`язку з відсутністю повноважень на звернення до суду.

Проте, суд не може погодитись з таким твердженням позивача, з огляду на таке.

Згідно з вимогами ст.6 Закону України Про автомобільний транспорт та пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №320, які набрали чинності 03.05.2018 ), Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, серед іншого: державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Зважаючи на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах та вживати заходів щодо стягнення плати у судовому порядку !!!

Отже, володіючи відповідними повноваженнями та достовірно знаючи про факти порушення з боку ПП Д-Транс інтересів держави, Укртрансбезпекою з 03.05.2018 (з моменту набуття повноважень Укртрансбезпекою щодо звернення до суду про стягнення такої плати) по 27.12.2018 (день звернення прокуратурою з позовом у суд) не вжито жодних заходів щодо стягнення нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортними засобами з перевищенням габаритно-вагових параметрів.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокуратурою Тернопільської області попередньо повідомлено Державну службу України з безпеки на транспорті листом за №05/1-735 вих.18 від 26.12.2017 про пред`явлення до суду даного позову.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що в даному випадку у справі № 921/9/19 при зверненні прокурора у суд є обґрунтовані підстави для пред`явлення позову прокурором в інтересах держави з огляду на нездійснення та неналежне здійснення уповноваженим державним органом - позивачем - Державною службою України з безпеки на транспорті, своїх повноважень із вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

5.3. Щодо наявності підстав для стягнення плати.

Суд вважає, що прокурором наведено достатньо аргументовані обставини та докази у їх обґрунтування щодо наявності підстав для стягнення нарахованої плати.

Роблячи такий висновок суд керувався таким.

Як вбачається із матеріалів справи Наказом Голови Державної служби України з безпеки на транспорті від 23.11.2017 №1132 Про затвердження щотижневого графіка проведення рейдових перевірок, які здійснюються територіальними органами Державної служби України з безпеки на транспорті , затверджено графік проведення рейдових перевірок територіальними органами Укртрансбезпеки на період з 27.11.2017 по 03.12.2017.

Управлінням Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області на підставі направлення №011426 від 27.11.2017 на рейдову перевірку, 28.11.2017 проведено перевірку а/д Н-09 Мукачево-Львів (площадка ГВК, с. Драгомирчани, м. Галич - м. Бурштин) та виявлено факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а також надання послуг перевезення вантажу великоваговим транспортом без відповідного дозволу, що є порушенням ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт .

Так, 28.11.2017 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області на а/д Н-09 Мукачево-Львів (площадка ГВК, с. Драгомирчани) проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF, модель 95 XF 380, реєстраційний номер НОМЕР_4 та напівпричіпа марки STAS, модель SA 33-8К, реєстраційний номер НОМЕР_5 (чек зважування № 01008 від 28.11.2017 о 14 год. 42 хв.).

За результатами габаритно-вагового контролю складено акт №002511 від 28.11.2017 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, з якого вбачається, що загальна маса транспортного засобу склала 51,7 тонн при нормативно допустимій масі 40 тонн, а послуги перевезення вантажу, у порушення вимог ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , надавалися великоваговим транспортом без відповідного дозволу. Пройдена відстань 111 км.

Також, на підставі чеку зважування № 01008 від 28.11.2017 встановлено, що навантаження на одиничну вісь становить 13,85 т (при нормативно допустимих 11 т), навантаження на строєну вісь становить 30,3 т (при нормативно допустимих 22 т).

На підтвердження перевищення фактичної ваги над нормативно допустимою спеціалістами Укртрансбезпеки складено довідку № 0006817 від 28.11.2017 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт №0001727 від 28.11.2017 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Відповідно до розрахунку №61 від 28.11.2017 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 28.11.2017 №б/н ПП Д-Транс необхідно сплатити до бюджету кошти в сумі 17 515,98 грн, еквівалентній 546,12 євро.

Відповідно до Витягу з ЄДРПОУ громадянин ОСОБА_4 є засновником, кінцевим бенефіціарним власником та керівником ПП Д-Транс . Окрім того, 11.02.2012 на вказаний автомобіль зареєстровано по дорученні видачу тимчасового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 суб`єкту господарювання ПП Д-Транс .

Постановою начальника Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області №009419 від 02.01.2018 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до ПП Д-Транс застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 1700 грн., який підприємством сплачено у добровільному порядку, що підтверджується інформацією Управління Укртрансбезпеки в Івано- Франківській області №26/208-18 від 22.01.2018 та копією платіжного доручення від 04.01.2018.

Відповідно до п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху України.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу понад 40 тонн.

Пунктом 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок), плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Зважування вищевказаного транспортного засобу здійснювалося за допомогою ваги пересувної автомобільної типу CHEKLODE FREEWEIGH, виробник CENTRAL WEIGHING , Англія.

Згідно свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки №34-00/5194 від 11.10.2017, остання повірка ваг була здійснена 11 жовтня 2017 року, чинна до 11.10.2018, повірка підтверджується підписом і відтиском повірочного клейма державного повірителя по експлуатації ваг, тому станом на 28.11.2017 (дата проведення зважування транспортного засобу Відповідача) метрологічна характеристика вимірювальної техніки відповідала вимогам нормативно- технічної документації.

Окрім цього, 21.11.2007 Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики видано сертифікат серії А №004666, яким встановлено міжповірочний інтервал встановлений під час затвердження типу ваг - не більше 1 року, а також засвідчено, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань затверджено тип засобів вимірювальної техніки Ваги пересувні автомобільні CHEKLODE FREEWEIGH , зареєстрований в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки під номером У 2570-07.

Відповідно до п.31 1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Згідно з даними офіційного сайту Національного банку України курс гривні, встановлений Національним банком України на день проведення розрахунку (28.11.2017) до 100 євро становив 3207, 3516 грн.

Згідно з ст. 29 Бюджетного кодексу України плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, належить до доходів спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, згідно з розрахунком №61 від 28.11.2017 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 28.11.2017 №б/н відповідач зобов`язаний сплатити до бюджету кошти в сумі 17 515,98 грн, що еквівалентно 546,12 євро.

Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області надіслано на адресу ПП Д-Транс повідомлення №26/5662-17 від 19.12.2017 про необхідність оплати за проїзд в сумі 546,12 євро. До вказаного листа також долучено копії розрахунку, акту, чеку зважування та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 28.11.2017.

Однак, кошти Відповідачем добровільно не сплачено, що підтверджується інформацією Управління Укртрансбезпеки в Івано - Франківській області №27/6128-18 від 26.12.2018.

5.4. Щодо заперечень відповідача по нарахуванню та стягненню плати.

5.4.1. Щодо вірності розрахунку плати за проїзд.

Відповідач вказує, що розрахунок плати за проїзд проведено неправильно у зв`язку з тим, що в жодному документі, який складено за результатами проведення габаритно-вагового контролю, не зазначено, на підставі яких даних визначено відстань, яку пройшов автопоїзд марки DAF, модель 95 XF 380, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп марки STAS, модель SA 33-8К, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Проте, суд критично розцінює таке заперечення відповідача з огляду на таке.

Відповідно до п. 30 Порядку № 879, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою:

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,

де П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів.

У п. 31-1 Порядку № 879 зазначено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати , у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру.

Пройдена відстань вантажним автомобілем марки DAF, модель 95 XF 380, реєстраційний номер НОМЕР_1 зазначена у Акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0001727 від 28.11.2017.

Зокрема у п.7 акта вказано, що автомобіль рухався по маршруту с. Зелена, Бучацький район Тернопільська область - м.Калуш, пройдена відстань становить 111 км.

Аналогічна інформація щодо маршруту та пройденої відстані міститься і в розрахунку плати за проїзд № 61 від 28.11.2017.

Суд враховує також ту обставину, що в наданій під час перевірки товарно-транспортній накладній не міститься відомостей про точну кількість кілометрів від пункту навантаження до пункту розвантаження, а службовими особами Управління Укртрансбезпеки в Івано- Франківській області взято приблизну інформацію щодо відстані з картографічних Інтернет - ресурсів.

Варто зазначити, що відстань є приблизною згідно даних Інтернет ресурсів, таких як картографічний сервіс della.ua прокладання маршруту руху чи картографічний сервіс Google maps прокладання маршруту руху, оскільки може несуттєво змінюватись як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення, у разі визначення відстані маршруту за Інтернет ресурсами в режимі реального часу з урахуванням, наприклад, об`їзду певних ділянок через ремонт доріг, тощо.

Оцінивши вказану обставину, щодо визначення відстані, суд вважає, що відповідачем не доведено суду більш вірогідного прокладення маршруту, і що вказаний маршрут був би значно менший і що це суттєво б вплинуло на проведені розрахунки плати, що стягується.

П. 31-1 Порядку №879 така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати.

Таким чином, оскільки відповідач мав намір проїхати до кінцевого пункту призначення з виявленими порушення правил проїзду великоваговим та/або великогабаритним транспортним засобом, то посадові особи Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області визначили відстань від пункту навантаження до пункту розвантаження через місце розташування пункту габаритно-вагового контролю (по автомобільній дорозі Н-09 Мукачево-Львів , с.Драгомирчани), тобто по маршруту, який перевізник мав намір проїхати.

Зі змісту пунктів 28, 30, 31-1 Порядку №879 випливає, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування залежить від протяжності маршруту. При цьому, пункт 31-1 Порядку №879 лише уточнює, що за відсутності дозволу на проїзд, плата за проїзд має бути визначена незалежно від того виконав транспортний засіб маршрут чи тільки має намір його виконати.

Враховуючи те, що відповідач не мав дозволу на рух великовагового транспортного засобу на зазначеному маршруті (с. Зелена, Бучацький район, Тернопільської області - м. Калуш, Івано-Франківської області), суд вважає, що посадовими особами Укртрансбезпеки, правомірно розраховано плату за проїзд за всю відстань маршруту, а не за її частину.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом у постанові від 02.08.2018р., адміністративне провадження №К/9901/24144/18 (справа №820/1420/17).

5.4.2. Щодо вибору виду контролю.

Відповідачем вказано, що територіальним органом Укртрансбезпеки при проведені габаритно-вагового контролю необхідно було застосовувати документальний контроль, а не точний контроль.

Проте, суд критично розцінює таке заперечення відповідача з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.10. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 габаритно - ваговий контроль - це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Із змісту статті 6 Закону України Про автомобільний транспорт габаритно - ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування забезпечує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті - Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансбезпека).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.2007 затверджено Порядок № 879, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Із змісту Порядку ним визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу понад 40 т, навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі -16 т, строєні - 22 т. Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п. 6 Порядку № 879).

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (п. 16 Порядку № 879).

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред`явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється (п.18 Порядку № 879).

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (п.20 Порядку № 879).

З аналізу вказаних норм документальний контроль не охоплює всі габаритні і вагові параметри автомобіля, що підлягають встановленню, оскільки включає в себе лише параметри маси, без врахування осьового навантаження, на пересувному пункті проведення документального контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів не здійснюється в силу приписів п.6 Порядку № 879, перевірка відповідності габаритно-вагових параметрів транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам проводиться за допомогою габаритно-вагового контролю шляхом вимірювання (зважування) на стаціонарному або пересувному пункті, тобто проведенням точного габаритно-вагового контролю.

При цьому як вбачається з матеріалі справи за результатами габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля марки DAF, модель 95 XF 380, реєстраційний номер НОМЕР_4 та напівпричіпа марки STAS, модель SA 33-8К, реєстраційний номер НОМЕР_5 працівниками Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області на підставі чеку зважування № 01008 від 28.11.2017 встановлено, що навантаження на одиничну вісь становить 13,85 т (при нормативно допустимих 11т), навантаження на строєну вісь становить 30,30 т (при нормативно допустимих 22 т), повна маса транспортного засобу становить 51,7 т (при нормативно допустимих 40 т), про що складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0006817 від 28.11.2017 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0001727 від 28.11.2017.

Як вже зазначалося вище, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В. Отже, плата за проїзд становить П=(0,20 (перевищення загальної маси)+0,57(перевищення на одиничну вісь)+0,87(перевищення на строєну вісь)*111(пройдена відстань)*3(коефіцієнт збільшення плати за проїзд, оскільки перевищення нормативу становить від 10% до 40%) = 546,12.

Тобто, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Івано- Франківській області на підставі довідки та акта від 28.11.2017 здійснено обґрунтований та такий, що відповідає вимогам чинного законодавства, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільним дорогами загального користування № 61 від 28.11.2017, згідно з яким відповідачу необхідно сплати до бюджету кошти в сумі 17515,98 грн, еквівалентній 546,12 євро.

5.4.3. Щодо того, якими саме вимірювальними приладами

здійснено точний габаритно-ваговий контроль.

Відповідач у відзиві зазначає, що позивачем не доведено, якими саме вимірювальними приладами здійснено точний габаритно-ваговий контроль 28.11.2017, а також те, що заявленими позивачем приладами не може здійснюватись габаритно - ваговий контроль.

Проте, суд критично розцінює таке заперечення відповідача з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики; пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю.

Вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно - вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (п.12 Порядку № 879). Аналогічні вимоги містяться і в ч. 1 ст. 17 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність .

Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно - вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджені наказом Мінінфраструктури України № 255 від 28.07.2016. Пунктами 8 і 9 зазначених вимог встановлено, що вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології. Вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

У відповідності до ст. 8 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.

Із змісту вказаних положень, габаритно-ваговий контроль може здійснюватися на вимірювальному та зважувальному обладнанні, яке в установленому порядку пройшло метрологічну атестацію з його подальшим клеймуванням та повинно мати відповідний сертифікат.

Поданими доказами прокурором підтверджено, що при зважуванні транспортного засобу ПП Д-Транс 28.11.2017 використовувались належним чином повірені ваги виробництва CHEKLODE FREEWEIGH , що підтверджується доданими до матеріалів справи сертифікатом про затвердження типу засобів вимірювальної техніки серії А № 004666 та свідоцтвом про повірку засобу вимірювальної техніки № 34- 00/5194.

З долучених до справи документів вбачається, що ваги пересувні автомобільні типу CHEKLODE FREEWEIGH виробництва фірми Central Weighing LTD (Великобританія) офіційно поставлялася в Україну, у зв`язку із чим були внесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки (У2570-70).

Проходження повірки пересувними автомобільними вагами "CHEKLODE FREEWEIGH" свідчить про їх відповідність метрологічним та технічним вимогам, встановленим у технічній документації фірми-виробника "Central Weighing LTD", згідно якої конструкція ваг забезпечує визначення навантажень на осі та загальної маси автотранспортного засобу.

Суд також враховує ту обставину, що для підтвердження того, що зважування транспортного засобу відповідача, яке мало місце 28.11.2017 року, здійсновалося обладнанням, зазначеним у позовній заяві, управління Укртрансбезпеки в Івано- Франківській області звернулося листом вих.№27/1052-19 від 19.03.2019 (копія долучена до матеріалів справи) до ДП Івано-Франківський облавтодор , на який отримано відповідь №02-15/673 від 25.03.2019 копія долучена до матеріалів справи), в якій зазначено, що 28.11.2017 на автомобільній дорозі Н-09 Мукачеве-Львів в с. Драгомирчани проводився габаритно-ваговий контроль вагою пересувною автомобільною CENTRAL WEIGHING, Англія, заводський №008238.

З долученого до позовної заяви свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки № 34-00/5194 від 11.10.2017, у ньому міститься інформація про заводський №008238 зважувального обладнання, що підтверджує використання під час здійснення габаритно - вагового контролю транспортного засобу відповідача саме того засобу вимірювальної техніки, який зазначений в позовній заяві і на який надано відповідну документацію про періодичну повірку та Сертифікат виданий Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики видано серії А №004666 №UA-MI/1-2195-2007 від 21.11.2007, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, що використовувався перевізником ПП Д-Транс , здійснювався технічним засобом, що пройшов повірку, та є придатним до застосування, що підтверджується належними документами.

У той же час, ПП Д-Транс не доведено суду належно поданими доказами, які б свідчили, що представниками третьої особи не надавались відомості щодо того, яким ваговим пристроєм здійснювалося зважування та що відповідачем вимагалась інформація щодо вказаного пристрою.

5.4.4. Щодо того, що габаритно-ваговий контроль проведено не в русі.

Відповідач вказує на те, що згідно свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 34-00/5194 від 11.10.2017 ваги CHEKLODE FREEWEIGH, заводський № 008238, згідно ГОСТ 29329-92 призначені для проведення статичного зважування. Проте, відповідно до вимог затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255, вагове обладнання повинно забезпечувати по осьове зважування у русі.

Проте, суд критично розцінює таке заперечення відповідача з огляду на таке.

Так, щодо доводів відповідача про те, що засіб вимірювальної техніки, який використовувався у спірному випадку для габаритно-вагового контролю, не призначений для зважування у динамічному режимі, то суд вважає такі доводи відповідача не доведеним з його сторони належним чином. Так як, на думку суду, доводи прокурора і позивача з цього питання та докази подані в їх обґрунтування є більш вірогідними ніж подані відповідачем в обґрунтування його заперечень.

Зокрема, поданими доказами прокурором підтверджено, що при зважуванні транспортного засобу ПП Д-Транс 28.11.2017 використовувались належним чином повірені ваги виробництва CHEKLODE FREEWEIGH , що підтверджується доданими до матеріалів справи сертифікатом про затвердження типу засобів вимірювальної техніки серії А № 004666 та свідоцтвом про повірку засобу вимірювальної техніки № 34- 00/5194.

Як свідчить Свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки № 34-00/5194 від 11.10.2017, остання повірка ваг була здійснена 11 жовтня 2017 року, повірка підтверджується підписом і відтиском повірочного клейма державного повірителя по експлуатації ваг, тому станом на 28.1 1.2017 (дата проведення зважування транспортного засобу відповідача) метрологічна характеристика вимірювальної техніки відповідала вимогам нормативно - технічної документації.

У цьому ж свідоцтві про повірку зазначено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ГОСТ 29329-92 Весы для статического взвешивания. Общие технические требования .

Відповідно до ГОСТ 8.010-99 Методики выполнения измерений. Основные положення, а також регламенту М 218-02071168-459:2006. Методика выполнения измерений поосевых нагрузок и массы грузовых транспортных средств в движении, здійснення по осьових зважувань повинно відбуватись під час руху транспортного засобу.

Про це вказує, також, і ГОСТ 30414- 96 Весы для взвешивания транспортних средств в движении. Общие характеристики .

Водночас розділом 5 ГОСТ 30414-96 Весы для взвешивания транспортних средств в движении. Общие характеристики вказано наступне.

5.1 Весы должны быть изготовлены в соответствии с требованиями настоящего стандарта и технических условий на весы конкретного типа по рабочим чертежам, утвержденным в установленном порядке. Весы, предназначенные не только для взвешивания в движении, но и для статического взвешивания вагона, вагонетки, автомобиля, прицепа или полуприцепа в целом на одном грузоприемном устройстве, кроме того, должны соответствовать требованиям ГОСТ 29329-92 ( Веси для статического взвешивания. Общие технические требования .)

Таким чином, вага пересувна автомобільна типу CHEKLODE FREEWEIGH, CENTRAL WEIGHING, Англія, заводський №008238, що використовувалась під час здійснення заходів габаритно-вагового контролю Управлінням Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, пройшовши щорічну метрологічну атестацію відповідно до ГОСТ 29329-92, придатна для використання та застосування для зважувань великовагових транспортних засобів як у статичному так і в динамічному режимах.

Проходження повірки пересувними автомобільними вагами типу CHEKLODE FREEWEIGH CENTRAL WEIGHING, Англія, заводський №008238, свідчить про їх відповідність метрологічним та технічним вимогам, встановленим у технічній документації фірми-виробника "Central Weighing LTD", згідно з якою конструкція ваг забезпечує визначення навантажень на осі та загальної маси автотранспортного засобу як у статичному режимі, так і в режимі зважування в русі.

Сертифікатом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про затвердження типу засобів вимірювальної техніки серії А №004666 №UA-MI/l-2195-2007 від 21 листопада 2007 затверджено тип засобів вимірювальної техніки "Ваги пересувні автомобільні "CHEKLODE FREEWEIGH", який зареєстровано у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки, не містить обмеження щодо використання зважувального обладнання - способу, а саме чи в статичному режимі чи в русі.

Одночасно, суд не вважає, що відповідачем спростовано , що конструкція та технічні характеристики цих ваг дозволяють зважувати транспортні засоби шляхом визначення поосьового навантаження та повної маси транспортного засобу, як в русі так і в статиці .

А тому, суд вважає, доведеним прокурором та позивачем, та не спростованим відповідачем, що у даному випадку Ваги пересувні автомобільні CHEKLODE FREEWEIGH в повній мірі відповідають Вимогам до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Мінінфраструктури України №255 від 28.07.2016 та забезпечують виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань, щодо перевірки дотримання перевізниками вимог законодавства, зокрема п.22.5 Правил дорожнього руху, в частині визначення осьових навантажень, шляхом проведення точного габаритно-вагового контролю.

Таким чином, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF 95XF380, реєстраційний номер НОМЕР_1 - тягач, та напівпричіп STAS SA33-8K, реєстраційний номер НОМЕР_5 , що належить ПП Д-Транс , здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку, мають відповідний сертифікат та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки у зв`язку із чим є придатними до застосування.

6. Висновки суду.

Стаття 129 Конституції України вказує, що до однієї із основних засад судочинства відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1,3 статті 74 статей 76,77,78,79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.58 рішення від 10.02.2010 (заява №4909/04) Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29)

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (п. 54 рішення від 28.10.2010 (заява №4241/03) Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю та стягнення із Приватного підприємства "Д-Транс" в користь Державного бюджету України 17 515 грн 98 коп., що еквівалентно 546,12 євро плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

7. Судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, суд судовий збір, відповідно до статті 129 ГПК України, покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню з приватного підприємства "Д-Транс" в користь прокуратури Тернопільської області (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль) .

Інших судових витрат до відшкодування, суду не заявлено.

Керуючись положеннями статей 7, 13, 42, 74-79, 86, 129, 209-210, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Д-Транс" на користь Державного бюджету України заборгованість з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні вимоги, у розмірі 17 515 грн 98 коп., що еквівалентно 546,12 євро.

3. Судові витрати покласти на відповідача - Приватне підприємство "Д-Транс".

4. Стягнути з відповідача Приватного підприємства "Д-Транс" в користь одержувача - прокуратура Тернопільської області (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль) - 1762 грн 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Прокурор: Заступник прокурора Тернопільської області , 46001, м.Тернопіль, вул. Листопадова,4, код ЄДРПОУ 02910098, (р/р 35215035004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098, КЕКВ - 2800)в інтересах держави

Позивач: Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), проспект Перемоги,14, Шевченківський район, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845.

Відповідач: Приватне підприємство "Д-Транс", вул.Стадникової, 24А, м.Тернопіль, 46008, код ЄДРПОУ 35492328.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача : Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор", адреса: 76004, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вулиця Є. Петрушевича, будинок 1, код ЄДРПОУ 31790584.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, в порядку статті з 253 по 259 ГПК України, подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Враховуючи вихідні, святкові дні, відрядження судді та перебування судді у відпустці повне рішення складено на протязі робочих днів 06.02.2020.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко


Суд	Господарський суд Тернопільської області
Дата ухвалення рішення	26.12.2019
Оприлюднено	07.02.2020
Номер документу	87426395
Судочинство	Господарське

Гевко В.Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 26.12.2019 по справі 921/9/19ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —921/9/19

Рішення від 26.12.2019

Рішення
від 26.12.2019 по справі 921/9/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ