Рішення

від 29.01.2020 по справі 922/3702/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3702/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трімен Україна" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд.4, офіс 2, ідентифікаційний код 34903021) до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, ідентифікаційний код 14310299) про стягнення 1 654 841,28 грн за участю представників учасників справи:

позивача - адвоката Хом`як Є.Є., довіреність №99 від 20.12.2019;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трімен Україна" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" про стягнення 1 413 601,48 грн - основного боргу згідно Договору № 159-2ХКБМ від 02.03.2018, 126 314,02 грн - пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, 79 161,66 грн - суми збільшення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційних втрат), 35 764,12 грн - трьох відсотків річних. Також, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 24 823,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення п. 5.1. Договору та ст. 526 ЦК України, не здійснив остаточного розрахунку за поставлену позивачем продукцію, у зв`язку з чим основна сума заборгованості становить 1 413 601,48 грн., позивачем нараховано за період з 29.12.2018 по 29.06.2019 пеню в розмірі 126 314,02 грн та заявлено до стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 79 161,66 грн - суми збільшення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційних втрат), а також 35 764,12 грн - трьох відсотків річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.2019, залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трімен Україна" без руху. Встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення даної ухвали. Позивачу у вищевказаний строк запропоновано подати до господарського суду Харківської області:

- заяву в якій зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

28.11.2019 до господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява за вх.№28870, у якій позивач повідомив, що в нього в наявності є оригінали письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви та надає попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, у зв`язку з розглядом цієї справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.12.2019, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3702/19. Здійснювати розгляд вказаної справи постановлено за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на "23" грудня 2019 р. о 10:00.

В підготовчому засіданні 23.12.2019 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 23.12.2019 про відкладення підготовчого засідання на 21.01.2020 о 10:00.

В підготовчому засіданні 21.01.2020 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 21.01.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 28 січня 2020 року о 10:00 год.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, свого повноважного представника не направив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, що повернуто на адресу суду поштовим відділенням про вручення ухвали - повідомлення від 21.01.2020, надісланої на адресу відповідача про проведення розгляду даної справи по суті 28.01.2020 о 10:00, повноважному представнику відповідача 23.01.2020.

Проте, відповідач правом на участь у розгляді справи не скористався, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника відповідача, який повідомлений про дату та час і місце судового засідання належним чином.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення присутнього представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Трімен Україна (далі по тексту - Позивач, або Виконавець) та Державним підприємством Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова (далі по тексту - Відповідач, або Замовник) укладено Договір № 159-2-ХКБМ (далі по тексту - Договір).

Згідно з п.1.1. Договору, Виконавець (відповідач) взяв на себе зобов`язання провести модернізацію прицілу - ТПН- -4ЭR АГБ3.812.084-02 до рівня прицілу ТПН-4ЭМбТ, поставити та передати у власність Замовника (відповідач) комплекти модернізованого прицілу ТПН-4ЭМбТ, далі продукція, у номенклатурі та кількості, зазначеній у Специфікації поставки Продукції (Додаток №1), що є невід`ємною частиною даного договору. Кількість поставленої продукції - 6 (шість) комплектів. Модернізуються приціли отримані від Замовника як давальницька сировина (Додаток №3).

Відповідно до п.1.2. Договору, замовник взяв на себе зобов`язання прийняти Продукцію та провести оплату на умовах, визначених у даному договорі.

Згідно з п. 3.1 Договору, поставка продукції здійснюється Виконавцем на умовах DDР згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС (в редакції 2010 року) на склад Замовника, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126 у строк не пізніше 17.03.2018 р.

Відповідно до п. 4.2 Договору сторони погодили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється за договірною ціною, затвердженою Замовником з урахуванням висновку № 932 ВП МОУ.

Згідно з п.4.5. Договору, загальна орієнтовна вартість продукції, що поставляється за даним договором становить 6 089 920,92 грн (шість мільйонів вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять грн 92 коп) в т.ч. НДС 1 014 986,82 грн (один мільйон чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість грн 82 коп).

02 березня 2018 року Сторонами було підписано Специфікацію поставки Продукції (арк. справи №57).

02 березня 2018 року на виконання п. 4.5. Договору сторони підписали Протокол погодження орієнтовної ціни, яким визначили орієнтовну ціну комплект Прицілу ТПН-4ЭМбТ (ТРИМ.201212.08.000) у розмірі 1 014 986,82 грн. (один мільйон чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість грн 82 коп) з урахуванням ПДВ (20%) (арк. справи №58).

02 березня 2018 року на виконання п. 4.2. Договору Сторони підписали Протокол погодження договірної ціни, яким визначили договірну ціну Комплект Прицілу ТПН-4ЭМбТ (ТРИМ.201212.08.000) у розмірі 968 933,58 грн (дев`ятсот шістдесят вісім тисяч дев`ятсот тридцять три гривні 58 копійок) з урахуванням ПДВ (20%) (арк. справи №59).

Позивач свої зобов`язання за договором виконав та здійснив модернізацію прицілів: ТПН- -4ЭR АГБ3.812.084-02 до рівня прицілу ТПН-4ЭМбТ, отриманих від Замовника як давальницька сировина та поставив відповідачу продукцію у кількості 6 (шість) одиниць на суму 5 813 601,48 грн. (П`ять мільйонів вісімсот тринадцять тисяч шістсот одна гривня 48 коп.) з урахуванням ПДВ (20%), що підтверджується підписаною сторонами та скріпленою їх печатками видатковою накладною № 1503 від 15.03.2018, що міститься у матеріалах справи (арк. справи №60).

Відповідно до розділу 5 Договору "УМОВИ ПЛАТЕЖІВ" сторони погодили, що платежі здійснюються наступним чином:

П.5.1. Договору, Замовник здійснює оплату продукції шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця у наступному порядку:

- авансовий платіж (п.п. 5.1.1. п.5.1. договору) у розмірі 20% від загальної вартості продукції, яка поставляється за Договором, згідно п. 4.5., здійснюється протягом 15 календарних днів з дати підписання Договору обома сторонами та отримання рахунку від Виконавця;

- кінцевий розрахунок здійснюється Замовником на підставі рахунку, отриманого від Виконавця виходячи із суми виплаченого авансу і погодженої договірної ціни на продукцію, поставлену до Договору, протягом 30 календарних днів після отримання коштів кінцевого розрахунку від Гензамовника, але не пізніше 28.12.2018 р. (п.п.5.1.2. п.5.1. договору).

Проте, в порушення п. 5.1. Договору, після підписання договору та отримання рахунку Замовник авансовий платіж у розмірі 20% від загальної вартості продукції на рахунок Виконавця не здійснив.

Відповідачем здійснені такі оплати: 26.07.2018 на суму 2 000 000,00 грн (два мільйони гривень 00 копійок) з урахуванням ПДВ (20%) згідно платіжного доручення №3211 від 26.07.2018 (арк. справи №61); 03.08.2018 на суму 1 000 000,00 грн (один мільйони гривень 00 копійок) з урахуванням ПДВ (20%) згідно платіжного доручення №3275 від 03.08.2018 (арк. справи №63); 20.09.2018 на суму 1 000 000,00 грн. (один мільйони гривень 00 копійок) з урахуванням ПДВ (20%) згідно платіжного доручення №3747 від 20.09.2018 (арк. справи №64); 14.12.2018 на суму 400 000,00 грн. (чотириста тисяч гривень 00 копійок) з урахуванням ПДВ (20%) згідно платіжного доручення №4809 від 14.12.2018 (арк. справи №62). Загалом відповідачем було сплачено 4 400 000,00 грн.

Останнім днем строку виконання Відповідачем грошового зобов`язання з оплати Позивачу поставленої продукції згідно з п. 5.1. Договору Сторони зазначили 28.12.2018 р.

Проте, станом на 08.11.2019 відповідач зобов`язань за договором повністю не виконав, отже сума боргу відповідача складає 1 413 601,48 грн (один мільйон чотириста тринадцять тисяч шістсот тисяч одна гривня 48 коп.).

Відповідно до п.11.1. договору сторони погодили, що всі розбіжності, спірні питання, що виникають із виконанням даного договору, чи у зв`язку із ним, які сторони не можуть вирішити шляхом дружніх перемовин, передаються для розгляду у встановленому чинним законодавством України порядку у Господарський суд Харківської області за місцезнаходженням відповідача. Пред`явлення письмової претензії є обов`язковим.

Позивач в порядку п.11.1. договору, в порядку досудового врегулювання спору мирним шляхом звернувся до відповідача із претензією за вих.№54 від 01.07.2019, в якій вимагав у 10-денний термін з моменту одержання претензії сплатити: 1 413 601,48 грн суму основного боргу; 127 669,52 грн пені за прострочення виконання основного грошового зобов`язання; 69 266,45 грн. - сума збільшення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції; 21 486,74 грн 3% річних, всього 1 632 024,19 грн.

Вказана претензія направлена на адресу відповідача поштовим відправленням із описом вкладення (докази направлення арк. справи № 74-75). Втім відповідач на вказану претензію не відреагував та суму боргу не сплатив.

Отже, позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості у розмірі 1 413 601,48 грн по оплаті за проведену позивачем модернізацію прицелів, що отримані від відповідача, як давальницька сировина та в подальшому поставлені позивачем, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Також, у зв`язку із простроченням відповідачем оплати за договором позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача: пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання (за період з 29.12.2018 по 29.06.2019) у розмірі 126 314,02 грн, суму збільшення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційних втрат за період з грудня 2018 року по листопад 2019 року у розмірі 79 161,66 грн, трьох відсотків річних (за період з 29.12.2018 по 01.11.2019 включно) у розмірі 35 764,12 грн.

Відповідач правом на участь у розгляді справи не скористався, відзив на позов не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України, підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що позивачем свої зобов`язання за договором укладеним між сторонами виконані належним чином.

Також, проведення позивачем відповідно умов договору модернізації продукції: прицілів отриманих від відповідача та в подальшому поставлених відповідачу на виконання умов договору укладеного між сторонами не спростовано відповідачем у справі, а отже у матеріалах справи наявні докази належного виконання позивачем договору.

Проте, відповідач свої зобов`язання за договором виконав частково, у зв`язку з чим виникла заборгованість з оплати позивачу вартості виконаних робіт у розмірі 1 413 601,48 грн.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору № 159-2-ХКБМ від 02.03.2018 в частині оплати проведеної модернізації прицілів отриманих від відповідача, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання за вказаним договором щодо оплати позивачу вказаних робіт у розмірі 1 413 601,48 грн, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 126 314,02 грн, яку нараховано ним за період з 29.12.2018 по 29.06.2019.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 614 Цивільного Кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

За умовами п.9.3. договору сторони погодили, що у випадку, якщо Замовник прострочить оплату за поставлену продукцію в строки, зазначені у цьому Договорі, Замовник за кожен день прострочення платежу, зобов`язується сплатити Виконавцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено позивачем арифметично вірно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 126 314,02 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 35 764,12 грн.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 35 764,12 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму збільшення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 79 161,66 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, будь-яке зобов`язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим (зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 № 6-113цс14).

В Рекомендаціях відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді справ, наданих Верховним Судом України у листі 03.04.97 р. за № 62-97р., судам роз`яснено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Аналогічна позиція викладена також у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права . В цьому листі Вищим господарським судом до вказаного вище додано, що якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон та встановив, що за весь час прострочення відповідачем грошового зобов`язання, на момент звернення позивача з даним позовом до суду - 08.11.2019 сума інфляційних втрат становить 58 778,83 грн.

В той час, судом встановлено, що при проведенні розрахунку інфляційних втрат позивачем не було враховано весь час, в якому мало місце прострочення відповідачем грошового зобов`язання, як-то передбачено ст. 625 ЦК України, а саме позивачем не було враховано в період нарахування місяці, в яких мала місце дефляція, що призвело до зайво нарахованої суми у розмірі 20382,83 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 58 778,83 грн є обґрунтованими та доведеними, отже такими, що підлягають задоволенню. Врешті частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних у розмірі 20382,83 грн у задоволенні позову слід відмовити, оскільки заявлені позивачем безпідставно.

Приймаючи до уваги те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 ГПК України, суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: на відповідача - 24 516,88 грн, а на позивача покладає судовий збір у розмірі 305,74 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 623-629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193, ст. 232 Господарського кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 1 634 458,45 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, ідентифікаційний код 14310299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трімен Україна" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд.4, офіс 2, ідентифікаційний код 34903021) 1 413 601,48 грн - основного боргу згідно Договору № 159-2-ХКБМ від 02.03.2018, 126 314,02 грн - пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, 58 778,83 грн - суми збільшення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційних втрат), 35 764,12 грн - трьох відсотків річних.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Врешті частини позовних вимог в сумі 20 382,83 грн. - у задоволенні позову відмовити.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 24 822,62 грн покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: на відповідача покладається судовий збір у розмірі 24 516,88 грн, а на позивача покладається судовий збір у розмірі 305,74 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, ідентифікаційний код 14310299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трімен Україна" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд.4, офіс 2, ідентифікаційний код 34903021) судовий збір у розмірі 24 516,88 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трімен Україна" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд.4, офіс 2, ідентифікаційний код 34903021).

Відповідач: Державне підприємство "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, ідентифікаційний код 14310299).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "07" лютого 2020 р.

Суддя І.О. Чистякова