Рішення

від 04.02.2020 по справі 570/1938/19

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/1938/19

Номер провадження 2/570/149/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2020 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

з участю представників позивача адвокатів Лазарчука М.В.

Тимошенко О.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання Кмін В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне, вул.С.Петлюри, 10) цивільну справу за позовом Державного підприємства "Клеванське лісове господарство" до ОСОБА_1 про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку,

в с т а н о в и в :

покликаючись на самовільне зайняття відповідачем частини земельної ділянки позивача, представник позивача директор Чуприна С.В. у поданій до суду 16 квітня 2019 року позовній заяві просить зобов`язати відповідача звільнити її за власні кошти.

Представники позивача у суді позов підтримали повністю і по аналогічних мотивах. Зазначили, що відповідач самовільно зайняв частину земельної ділянки площею 0,1 га, яка перебуває у постійному користуванні ДП "Клеванське лісове господарство", шляхом влаштування тимчасових будівель (споруд), МАФ, розміщення транспортних засобів та запчастин до них, естакади та залізобетонних плит. Вважають, що вказані обставини підтверджуються актом обстеження земельної ділянки від 26 квітня 2018 року, постановою від 29 травня 2018 року про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП, актом обстеження земельної ділянки від 28 листопада 2019 року та долученими фотознімками. Незважаючи на припис та претензії, відповідач у добровільному порядку відмовляється самостійно звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що акт обстеження земельної ділянки є фальшивим, оскільки складений у його відсутність. Стверджує, що вказані об`єкти, які розміщені на земельній ділянці, йому не належать, свої три автомобілі він забрав.

Суд, заслухавши їх пояснення, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Позивач скористався правовою допомогою.

Встановлено, що згідно даних Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 62,3168 га (кадастровий номер 5624655400:01:013:0001) перебуває у постійному користуванні позивача з цільовим призначенням для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг. Суміжна із цією земельна ділянка з кадастровим номером 5624684900:18:031:0129 площею 0,209 га на праві власності належить відповідачу.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №328-ДК/412/АП/09/01-18 від 26 квітня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 здійснив самовільне зайняття частини вищевказаної земельної ділянки площею 0,1 га, а саме в кварталі 44 виділ 33 Клеванського лісництва ДП "Клеванське лісове господарство" шляхом влаштування тимчасових будівель (споруд), малих архітектурних форм, розміщення транспортних засобів та запчастин до них, естакади та залізобетонних плит, що є порушенням вимог ст.ст.125, 126 ЗК України.

Вказані обставини додатково підтверджуються Актом обстеження земельної ділянки №328-ДК/192/АО/10/01/-18 від 26 квітня 2018 року, складеного старшим інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області Герасимчуком А.В. за участю провідного інженера лісокористування ДП "Клеванське лісове господарство" ОСОБА_2

16 травня 2018 року на відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення №328-ДК/0000284П/АП/07/01/-18, за яким відповідач здійснив самовільне зайняття частини земельної ділянки площею 0,1 га (кадастровий номер 5624655400:01:013:0001), яка розташована в кварталі 44 виділ 3, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.53-1 КУпАП.

На підставі зазначеного протоколу постановою старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель від 29 травня 2018 року за №328-ДК/0000284По/08/01/-18 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. ОСОБА_1 постанови про визнання його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення не оскаржував.

30 травня 2018 року заступником начальника управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області направлено претензію ОСОБА_1 на суму шкоди, заподіяної державі, у розмірі 669,93 грн., яка розрахована згідно "Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву, без спеціального дозволу", затвердженої постановою КМ України від 25 липня 2007 року № 963.

28 листопада 2019 року головним лісничим ДП "Клеванський лісгосп" Кусіком П.П. та провідним спеціалістом відділу інфраструктури, архітектури комунальної власності та земельних відносин Клеванської селищної ради Вельгош В.М . у присутності ОСОБА_1 проведено огляд земельної ділянки у кварталі 44 виділ 33 площею 0,1 га Клеванського лісництва. В результаті огляду встановлено, що у межах зазначеної земельної ділянки знаходяться: будівельні матеріали (цегла та блоки), будівельне сміття (пиломатеріали та цегляні відходи); чотири автомобілі, зокрема, у неробочому стані, дві дерев`яні бесідки у напівзруйнованому стані, однокінна чотирьохколісна "бричка", різні металеві конструкції, що підтверджується долученою до акту фототаблицею.

Відповідно до довідки від 23 січня 2020 року транспортні засоби, зафіксовані у акті обстеження земельної ділянки 28 листопада 2019 року, на балансі Державного підприємства "Клеванське лісове господарство" не перебували.

Як вбачається з інформації на сайті Міністерства юстиції, відповідач ОСОБА_1 з 28 лютого 2002 року здійснював підприємницьку діяльність по АДРЕСА_1 . Види діяльності вказано - код КВЕД 45.20 "Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний)", код КВЕД 45.32 "Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів", код КВЕД 47.19 "Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах".

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

У відповідності з ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст.106 Лісового кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки лісогосподарського призначення, інші земельні лісові ділянки підлягають поверненню за їх належністю без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок лісогосподарського призначення, інших земельних лісових ділянок здійснюється в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Згідно зі ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані у ст.126 ЗК України.

За змістом п."б" ч.1 ст.211 ЗК України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідальність, у тому числі цивільну відповідальність, відповідно до законодавства.

Ч.ч.2, 3 ст.152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Таким чином, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків. Відповідно до ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлено ст.1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

З урахуванням встановлених обставин справи та положень чинного законодавства, суд вважає доведеним, що відповідач ОСОБА_1 самовільно, без правовстановлюючих документів зайняв земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,1 га, яка перебуває у постійному користуванні ДП "Клеванське лісове господарство", шляхом влаштування тимчасових будівель (споруд), малих архітектурних форм, розміщення транспортних засобів та запчастин до них, розміщення естакади та залізобетонних плит. Вказаними діями відповідач позбавляє ДП "Клеванське лісове господарство" належним чином розпоряджатися земельною ділянкою та одержувати дохід у вигляді орендної плати.

Відповідачем жодних доказів на спростування доводів позивача та на підтвердження правомірного зайняття ним земельної ділянки не надано.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 порушення земельного законодавства не усунув, спірну земельну ділянку не звільнив, тому слід зобов`язати останнього звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1 га шляхом демонтування вищевказаних об`єктів.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на правову допомогу, то згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України вони належать до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи.

Згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі.

Така позиція закріплена і у п.п.47, 48 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , де роз`яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Встановлено, що правничу допомогу у цій справі позивачу надавало адвокатське об`єднання "Удовиченко і партнери" за актом №1 від 02 грудня 2019 року. Відповідно до акту позивач за надання йому правової допомоги сплатив адвокатському об`єднанню 1700 грн. Зокрема, за вивчення та правовий аналіз документів сплачено 500 грн., за підготовлення проектів клопотань - 200 грн; за участь адвоката у судових засіданнях - 1 000 грн. На підтвердження факту внесення гонорару на суму 1 700 грн. про виконання акту про надання правничої допомоги надано платіжне доручення №7595 від 04 грудня 2019 року.

За вказаних вище обставин на підставі зібраних у справі доказах суд приходить до переконання, що заявником доведено судом понесення позивачем витрат на правову допомогу, розмір якою суд вважає співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

задоволити цивільний позов Державного підприємства "Клеванське лісове господарство"до ОСОБА_1 про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Зобов"язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в кварталі 44 виділ 33 Клеванського лісництва ДП "Клеванське лісове господарство" площею 0.1 га /кадастровий номер 5624655400:01:013:0001/ від тимчасових будівель /споруд, малих архітектурних форм, тракторів, автомобілів, кузовів автомобілів, естакади для транспорту, залізобетонних плит.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства "Клеванське лісове господарство" судові витрати в сумі 3 621 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Державне підприємство "Клеванське лісове господарство", 35312, Рівненська область, Рівненський район, смт.Клевань, вул.Лісова, 6, ІПН 009928517128, код ЄДРПОУ 00992852.

Відповідач: ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючий по АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення виготовлене 07 лютого 2020 року.

Суддя Кушнір Н.В.