Рішення

від 06.02.2020 по справі 495/9110/19

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/9110/19

№ провадження 2/495/920/2020

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

06 лютого 2020 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Іванченко А.С.,

Справа № 495/9110/19,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Білгород - Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Удобненської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

09 жовтня 2019 року позивач ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Удобненської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку, просить суд: вважати ОСОБА_2 такою, що прийняла спадщину після смерті батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за нею право власності на земельні ділянки площею 1,90 га, розташовані на території Удобненської сільської ради, АДРЕСА_1 .

Вимоги позивача мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3 , який до дня смерті мешкав в АДРЕСА_3 .

Вказує, що після його смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 1,90 га, розташованої на території Удобненської сільської ради, масиви АДРЕСА_1 .

На підставі рішення Одеського обласного відділення Постійно діючого третейського суду від 31.08.2007 року по справі № 18-08/Б за нею було визнано право власності на спадкове майно спадкодавця.

Проте, стверджує, що всупереч даного рішення суду Білгород-Дністровський Центр надання адміністративних послуг відмовив в реєстрації права власності на вищевказану земельну ділянку.

Тому, з урахуванням вищевикладеного вона вважає, що існують усі правові підстави для задоволення її позовних вимог, з приводу чого вона і звернулась до суду з даним позовом.

Позивач в судове засідання не з`явилась, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність, з проханням позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про слухання справи сповіщався належним чином, причина неявки суду невідома.

Суд розглядає справу за відсутність сторін, відповідно до наданої заяви, за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, ретельно перевіривши надані докази, суд приходить до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 .

Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно у вигляді земельної ділянки площею 1,90 га у межах згідно з планом, розташованої на території Удобненської сільської ради, АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Державного акту, наявного в матеріалах справи.

Як вбачається згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , позивач є рідною донькою ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Одеського обласного відділення Постійно діючого третейського суду Всеукраїнської громадської організації від 31.08.2007 року по справі № 18-08/Б, затверджено мирову угоду від 31.08.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, зокрема на:земельні ділянки площею 1,90 га, розташовані на території Удобненської сільської ради, АДРЕСА_1 .

Позивач у своєму позові вказує на наявність перешкод у реєстрації належного їй права власності .

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності - якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою.

Згідно з п. VII ст. 55 ЗУ Про Третейські суди зі змінами та доповненнями, внесеними ЦПК України від 18.03.2004 року Закону України від 15.03.2005 року № 3541 - IV від 05.03.2009 року № 1076 - VI, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року, № 2755 - VI, Законами України від 03.02.2011 року № 2983 - VI від 07.04.2011 року № 3205 - VI, рішення Третейського суду підлягає негайному виконанню та державній реєстрації.

Згідно ч.1 ст. 56 ЗУ Про Третейські суди , протягом трьох років може бути виданий виконавчий документ з дня прийняття рішення третейським судом. Цей документ видається компетентним судом.

Відповідно до ч.2 ст.51 ЗУ Про третейські суди , рішення третейського суду може бути оскаржено стороною у випадках, передбачених цим законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Відповідно до ч.9 ст.91 ЗУ Про третейські суди , компетентний суд - місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

Отже, згідно ЗУ Про третейські суди у третейського суду немає повноважень переглядати або скасовувати винесені ним же рішення або ухвали, оскільки це є виключним повноваженням компетентних судів, тобто загальних або місцевих господарських судів за місцем розгляду справи в розумінні ст. 51 вищезазначеного Закону

З матеріалів справи не вбачається, що рішення третейського суду було оскаржено до компетентного суду у порядку передбаченому чинним законодавством, жодним місцевим загальним судом чи місцевим господарським судом України не приймалося судове рішення про скасування рішення третейського суду.

Тому, вимоги позивача про визнання за нею права власності в юридичному аспекті несуть за собою правове визначення подвійного визнання права власності, що жодними нормами чинного законодавства не передбачено, а отже є неприпустимо.

Відповідно до ч.3 ст.55 Закону України Про третейські суди , виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Як вже зазначалось вище по тексту, відповідно до ч.9 ст.91 ЗУ Про третейські суди компетентний суд - місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом

Згідно ч.1 ст. 56 ЗУ Про Третейські суди протягом трьох років може бути виданий виконавчий документ з дня прийняття рішення третейським судом.

Систему судоустрою, відповідно до ч.3 ст.17 Закону України Про судоустрій і статус суддів , складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.

Відповідно до ч.1 ст129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч.1 ст.45 Закону України Про третейські суди (в редакції, що була чинна станом на момент винесення рішення), рішення третейського суду приймається після дослідження усіх обставин справи третейським суддею, що одноособово розглядав справу, або більшістю голосів третейських суддів, які входять до складу третейського суду. Рішення оголошується у засіданні третейського суду.

Сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов`язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення третейського суду (ст.50 Закону України Про третейські суди .

Таким чином, рішення третейського суду відповідно до ст.5 ЗУ Про третейські суди було підставою для визнання права власності на нерухоме майно.

Разом з тим, задля можливості його виконання органами державної влади необхідна була видача компетентним судом виконавчого листа.

Проте, позивачем не надано доказів, що вона зверталась на підстави винесеного Постійно діючим третейським судом Всеукраїнської громадської організації рішення від 31.08.2007 року по справі № 18-08/Б до компетентного суду за видачею виконавчого листа, що був би підставою для реєстрації встановленого судом права власності.

Більш того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази відмови позивачу в реєстрації права власності, що свідчить про відсутність перешкод у вчиненні вказаних дій.

Як передбачено ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. З ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, на основі повно та всебічно досліджених доказів, у сенсі розуміння вимог чинного законодавства, із застосуванням його до виниклих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Удобненської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 316, 321, 328, 392 ЦК України, ЗУ Про Третейські суди , ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Удобненської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_8 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Удобненська сільська рада Білгород - Дністровського району Одеської області, місцезнаходження: 67731 с. Удобне, Білгород - Дністровського району Одеської області по вул. Кочубинського, 75, код ЄДРПОУ: 05582047.

Повний текст рішення складений 06 лютого 2020 року.

Суддя: