Ухвала

від 06.02.2020 по справі 947/2066/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/2066/20

Провадження № 1-кс/947/1066/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_5 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12020160000000082 від 03.02.2020, за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з поданого клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що близько 03 години 00 хвилин 03.02.2020 невстановлені особи, під виглядом охоронної фірми проникли до приміщення квартири АДРЕСА_1 , де висловлюючи погрози ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , при цьому демонструючи предмет, ззовні схожий на пістолет, заволоділи належними ОСОБА_6 грошовими коштами в розмірі 1200 доларів США.

На місці події відразу після вчинення злочину були затримані ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

03.08.2019 в ході затримання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,в порядкуч.3ст.208КПК Україниздійснено йогоособистий обшукв ходіякого виявленота вилучено зазначене у клопотанні майно.

Оскільки вилучені речі та документи є речовими доказами у кримінальному провадженні, та з метою збереження речових доказів, з`ясування всіх обставин скоєння кримінального правопорушення та проведення необхідних слідчих дій, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

Слідчий в судовому засіданні вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі, клопотання просив задовольнити.

Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення поданого клопотання, зазначивши, що вилучені речі не мають значення для даного кримінального провадження.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Стаття 41 Конституції Українизакріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зКонституцієюУкраїнитаЗаконом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавстваУкраїни і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальнадекларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особамаєправомирноволодіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна,інакше як в інтересах суспільства іна умовах,передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинизабороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В судовому засіданні встановлено наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами.

Так, слідчий суддя враховує, що вилучення майна відбувалося відразу після затримання особи, яка підозрюється у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. Відтак, в частині вилучених пістолета та балончика, слідчий суддя приходить до переконання про відповідність такого майна категорії речових доказів, оскільки вказані речі могли використовуватися як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, на теперішній час наявна необхідність у перевірці правомірності їх перебування у володінні зазначеної у клопотанні особи. В свою чергу в частині вилученого ключа та брелка від автомобіля BMW, слідчий суддя також вважає необхідним накласти арешт на таке майно, з метою забезпечення подальшого дослідження на теперішній час вже арештованого вказаного автомобіля.

За таких обставин, враховуючи правові підстави для арешту майна, можливість використання як доказів вилучених речей в рамках кримінального провадження, з огляду на засади розумності та пропорційності арешту майна завданням кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність задоволення поданого клопотання.

Таким чином, керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчогоСУ ГУНПв Одеськійобласті ОСОБА_3 ,яке погодженопрокурором відділупрокуратури Одеськоїобласті ОСОБА_5 про арештмайна врамках кримінальногопровадження №12020160000000082від03.02.2020,заправовоюкваліфікацією кримінальногоправопорушення,передбаченогоч.3ст.187ККУкраїни задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке було вилучено 03.02.2020 в результаті проведення особистого обшуку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 :

-ключ та брелок від авто BMW;

-пістолет системи Флобер № НОМЕР_1 ;

-балончик Papper KO.

Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1