Рішення

від 12.07.2007 по справі 16/2322

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/2322

                        ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                    

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ    

"12" липня 2007 р.                                                                       Справа №  16/2322

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Спаських Н.М.,

секретаря судового засідання Буднік А.М., за участю представників:

від позивача : Бабіч Т.Г. - за довіреністю; Мудрицький С.Г. - голова правління; 

від  відповідача: Видоборець Т.М. - за довіреністю;

за участі Хоменка В.Ф., Мєшкова М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за  позовом ЗАТ "Норіс" до СТОВ Агрофірма "Хлібороб" про розірвання договору та стягнення 321 841,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем пред'явлено позов до відповідача про розірвання договору відповідального зберігання № 04-1104/1 та про стягнення з відповідача 262 728,00 грн. матеріальних збитків,  59 113,80 грн. пені на підставі договору відповідального зберігання між сторонами від 01 листопада 2004 року № 04-1101/3.

Заявою про зміну підстав позову від 25.06.2007 року позивач свої вимоги змінив і просить стягнути з відповідача по справі вартість безпідставно набутого зерна в сумі            262 728,00 грн. на підставі ст. 1212, 1213 ЦК України, а від стягнення пені відмовився.  Відмову було прийнято судом і провадження в цій частині позову припинено згідно ухвали від 25.06.2007 року.

В подальшому позивач знову змінив свої вимоги заявою від 12.07.2007 року ( а.с. 121) і просить суд стягнути з відповідача зерно в натурі на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (ячмінь, овес, жито, гірчиця, соняшник, пшениця).

В судовому засіданні  представники  позивача свої вимоги підтримали і просять їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з мотивів, що зерно зі зберігання було отримано представником позивача по справі Хоменко В.Ф., який був фінансовим директором підприємства-позивача і мав відповідну довіреність, Документи на отримання оформлені належним чином, а доводи про підробку довіреності на акту приймання-передачі відносяться до ризиків позивача і стосунків позивача та Хоменка В.Ф.. за які відповідач не може нести відповідальність. У задоволенні позову відповідач просить відмовити повністю.

          Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю,  виходячи з наступного:

       01 листопада 2004 року між сторонами по справі було укладено договір № 04-1101/3 відповідального зберігання ( далі договір), у відповідності до умов якого відповідач прийняв від позивача на відповідальне зберігання зерно сільськогосподарських культур згідно переліку в п. 1.1. до договору.  За доводами позивача зерно було частково завезено до відповідача як придбане у третіх осіб, а частково було реалізоване позивачу самим відповідачем і залишено на зберіганні, про що суду надано первинні документи (накладні).

      Згідно акту приймання-передачі до договору, складеного 01.11.2004 року, загальна вартість зерна на зберіганні по договору склала 339 300,00 грн. Договір укладено зі строком дії до 01.09.2005 року (п. 6.1.).

      Додатковою угодою до договору, складеною 01 вересня 2005 року, сторонами було погоджено, що дія договору продовжується до 20 серпня 2006 року, а на зберіганні залишається зерно ячменю, пшениці, овса, жита, гірчиці, соняшнику лише на загальну суму 262 728,00 грн. Інші умови договору залишені без змін. Згідно додаткової угоди сторонами також було складено і акт приймання-передачі від 01.09.2005 року.

        Договір містить всі істотні умови для договорів даного виду, а тому є дійсним. У відповідності до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений договором строк.                     

      Позивач намагався довести суду, що договір слід розцінювати як неукладений, оскільки сторонами в першу чергу не погоджений предмет договору -- відсутні класифікуючи ознаки насіння сільськогосподарський культур по сортах, класах, якості  і т. ін.

        Розглянувши ці доводи суд вважає, що вони є необґрунтованими і спростовуються встановленими обставинами справи. Зокрема, предмет договору повністю відповідає даним накладних № 135 від 05.10.2005 року, № 491 вів 29.10.2004 року, № 483 від 26.10.2004 року  (а.с 42,44)  якими позивач обгрунтовував походження товару, переданого відповідачу на зберігання. Класи, сорти та інші класифікуючи ознаки в цих документах також не вказані, що для позивача не є підставою вважати і угоди про придбання насіння також неукладеними.               Крім того, позивач приховав той факт, що частину насіння, а саме пшеницю в кількості 95,333 тони  на загальну суму 57 200,00 грн. було продано позивачем зі зберігання підприємцю Стецюк І.І. 18 серпня 2006 року ( накладна, товарно-транспортна накладна та рахунок-фактури а.с. 53-57). Ця обставина доводить, що сторони договору достатньо чітко для себе визначили предмет договору для ідентифікації товару та видачі його зі зберігання, а отже умов договору було достатньо для його виконання обома сторонами.  

       Судом не встановлено також фактів, які б тягнули автоматичну оцінку договору як нікчемного, а позовів про визнання договору недійсним сторони не подавали. Суд також не погоджується з позивачем у тому, що відповідач підпадає під дію закону "Про зерно та ринок зерна в Україні".                Відповідач також не заперечував факт прийняття на зберігання насіння, про що його представник заявляв у судових засіданнях та надав довідку від 21.06.2007 року (а.с. 58).  

       У відповідності до п. 3.2. договору, позивач має право у будь-який час вимагати у відповідача повністю або частково повернення товару зі зберігання.

    Ніяких особливих умов щодо процедури повернення товару зі зберігання та оформлення документів сторони у договорі не встановили.

      У відповідності до п. 4.3. договору, у випадку знищення або ушкодження товару, що знаходиться на зберіганні або його частини, відповідач повинен за свій рахунок  повернути позивачу рівну кількість аналогічного рівноцінного товару в належному стані.  

  Між сторонами виник спір з приводу повернення зі зберігання зерна сільськогосподарських культур, оскільки за вимогою позивача ( а.с. 16) зерно відповідачем не було повернуто.

         В запереченнях відповідач вказав про повне виконання договору, оскільки зерно на всю суму 262 728,00 грн. було повернуто позивачу, що підтверджується актом приймання-передачі від 02 серпня 2006 року ( а.с. 34) , який підписав з боку позивача Хоменко В.Ф. за довіреністю № 05-0901/1 від 01 вересня 2005 року, який на той час був фінансовим директором ЗАТ "Норіс"  і звільнився з підприємства лише 02.04.2007 року ( а.с. 113).

         У відповідності до пояснень допитаного в судовому засіданні в порядку ст. 30 ГПК України Хоменка В.Ф. встановлено, що він з 01.10.2000 року і по час звільнення з підприємства 02.04.2007 року обіймав посаду фінансового директора підприємства, що підтверджується копією трудової книжки, яка наявна у справі.  На підставі довіреності № 05-0901/1 від 01.09.2005 року зі строком дії до 01.08.2008 року, ним було підписано з відповідачем акт від 02.08.2006 року приймання-передачі до договору відповідального зберігання ( а.с. 34,35).

           Довіреність № 05-0901/1 від 01 вересня 2005 року давала можливість Хоменку В.Ф. в т.ч. підписувати акти прийому-передачі.

          За доводами генерального директора підприємства-позивача Мудрицького С.Г., фін директор  Хоменко В.Ф. мав кілька таких довіреностей, здача жодної з яких на підприємство після звільнення Хоменка В.Ф.  ген директором С.Г. Мудрицьким не проконтрольована з невідомих причин.  Крім того, ген директор також вказав, що він видавав пусті бланки довіреностей з печатками і своїм підписом  і на його думку довіреність ( а.с. 35) по тексту підроблена самим  Хоменком В.Ф.  Контроль за виданими бланками довіреностей генеральних директор Мудрицький С.Г. не здійснював, книга реєстрації довіреностей на підприємстві відсутня.

           В частині існування акту приймання-передачі від 02.08.2006 року ( а.с. 34), позивач не надав суду докази  про те, що  наказом по підприємству, з яким ознайомлено Хоменка В.Ф., останньому було передано для використання печатку підприємства. Доказів про те, що печатка протиправно вибувала з володіння генерального директора позивача  Мудрицького С.Г. і цим можна пояснити її походження на акті приймання зерна зі зберігання, позивач не надав. В ході розгляду справи Мудрицький С.Г. давав суперечливі пояснення з приводу походження акту приймання-передачі, зокрема про те, що ним видавався також і пустий листок з печаткою підприємства, на який було нанесено текст  акту приймання-передачі, і про те, що печатку ставив Хоменко В.Ф., а потім  свідчив що це зроблено бухгалтером підприємства у якої постійно знаходиться печатка.

             В ході розгляду справи позивач відмовився від своїх доводів про те, що відтиски печаток на довіреності та акті приймання-передачі є підробленими, оскільки на матеріалах справи містяться два вида оригінальних відтисків печаток підприємства-позивача, які суттєво відрізняються по діаметру та оформленню деяких елементів.

            Позивач також суперечить сам  собі, надавши суду повідомлення від 15.06.2007 року про скасування довіреності  № 05-0901/1 від 01.09.2005 року на ім'я Хоменка В.Ф. ( а.с. 46) без підпису Хоменка В.Ф. про ознайомлення з цим документом. Тим самим позивач визнає, що довіреність була чинною і видавалася позивачем в тому вигляді, в якому вона є у справі. Іншої довіреності з такими ж реквізитами позивач суду не надав.

               Довіреність позивач скасував на підставі ч. 1 ст. 249 ЦК України. Положеннями частин 2, 3 ст. 249 ЦК України  встановлюється, що соба, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

            Таким чином, позивач сам визнав дійсність довіреності № 05-0901/1 від 01.09.2005 року на Хоменка В.Ф , скасувавши її. А оскільки він не повідомив ні Хоменка В.Ф., ні відповідача по справі про скасування довіреності, то акт приймання-передачі від 02.08.2006 року, вчинений на підставі цієї довіреності, є обов'язковим для позивача.

     Клопотання позивача про призначення експертизи довіреності, акту та відтисків печаток на довіреності та на акті приймання-передачі від 02.08.2006 року суд відхиляє з таких причин:

1. За доводами Хоменка В.Ф. викладеними письмово, за час його роботи, на підприємстві позивача малося в обігу три печатки, які схожі між собою.  Це також підтверджується копіями відтисків печаток на аркушах справи 12, 34 та 35 ( форма лапок в назві "Норіс" (крапелька і трикутник), нахил  перетинки в букві Н в слові "Норіс"). Діаметри печаток на різних документах (сині та фіолетові відтиски) є істотно різними, а тому для експертизи повинні бути налані всі печатки позивача, що ним не виконано.

      Оболонське РУ ГУМС України в Черкаській області в м. Києві не змогло ні спростувати ні підтвердити дані проте, чи взагалі позивач отримував хоч які-небудь дозволи на виготовлення печаток ( а.с. 85), оскільки дані по цьому підприємству чомусь обліковуються лише з липня 2005 року.  

2. Визнавши дійсність довіреності та не повідомивши зацікавлених осіб про її скасування позивач тим самим є відповідальним за всі дії, вчинені повіреним по цій довіреності в силу положень ч. 3 ст. 249 ЦК України.

3. Доказів про протиправне виготовлення акту приймання-передачі відповідачем  по справі чи Хоменком В.Ф., позивач суду не надав.

      З цих підстав експертиза документів не є потрібною, бо не спростовуватиме фактів, встановлених судом.

    Експертиза повинна мати значення для вирішення даного спору по суті, а не для отримання позивачем доказів для їх подальшого використання в інших справах.

              Суд вважає, що відповідач не може нести відповідальність за отримання зерна працівником підприємства-позивача на підставі нібито підробленої довіреності та акту приймання-передачі, оскільки ніяких видимих вад у цих документах немає, акт приймання-передачі склав фінансовий директор підприємства за довіреністю, а не невідома особа і договір між сторонами не містив застережень з приводу особливостей складення документів на отримання зерна зі зберігання.  

          Відповідач не може нести відповідальність за неналежне оформлення документів на отримання товару підприємством-позивачем, якщо навіть воно і мало місце.

            Суд не погоджується з доводами позивача по справі про те, що відповідач повинен доводити первинними документами контроль за вивезенням партій зерна зі зберігання за період після підписання акту приймання-передачі від 02.08.2006 року на весь об'єм зерна,  оскільки  в даному акті представник позивача Хоменко В.М. як уповноважена особа,  засвідчив факт прийняття від відповідача зі зберігання всього зерна згідно договору між сторонами і з цього моменту зобов'язання за договором є припиненим, а відповідальність за подальшу долю зерна лягає на його власника. Ніяких спеціальних застережень з цього приводу договір між сторонами не містить.

        У відповідності до статуту підприємства та даних довідки з ЄДРПОУ відповідач не займається зберіганням на засадах підприємницької діяльності.

       Укладений сторонами договір підпадає під регулювання параграфом 1 глави 66 ЦК України "Зберігання", який не вимагає оформлення спеціальних документів про прийняття на зберігання та видачу зі зберігання.

        Натомість параграф 2 цієї глави регулює відносини господарюючих суб'єктів по зберіганню на товарному складі на засадах підприємницької діяльності і ст. 961, 966 цієї глави ЦК вимагають оформлення спеціальних документів на прийняття зерна на зберігання та його повернення зі зберігання.

       Крім того, суд враховує і той факт, що після підписання акту приймання-передачі від 02.08.2006 року, позивач забирав пшеницю зі складів відповідача для передачі підприємцю Стецюк І.І. Обидві сторони визнали, що ця пшениця є частиною зерна, яке було на зберіганні по договору і позивач не надав суду доказів, що її відпуск зі складу оформлявся ще якимись документами. Всі первинні документи на відпуск Стецюк І.І. пшениці оформлені лише позивачем по справі від свого імені.

      Інструкція "Про порядок реєстрації виданих, повернути та використаних довіреностей на отримання цінностей", яка затверджена наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.1996 року поширюється лише на випадки відпуску товарно-матеріальних цінностей покупцям, а не власникам товару зі зберігання.  З цієї підстави відповідач не повинен був вимагати довіреності спеціальної фоми для отримання позивачем зерна зі зберігання.        

     Таким чином, оскільки позивач надав суду докази того, що він визнає дійсною довіреність  № 05-0901/1 від 01.09.2005 року на ім'я Хоменка В.Ф., бо подав суду повідомлення про її скасування, не повідомив завчасно про її скасування ні Хоменка В.Ф., ні відповідача по справі, а тому несе повну відповідальність за вчинені довірителем дії на підставі цієї довіреності.

         Позивач не доводив суду той факт, що акт приймання-передачі є підробленим також і з боку відповідача по справі, а тому в якій частині відомостей він нібито підроблений Хоменком В.М., а в якій частині він дійсний,  позивач не визначився.

      Позивач свідомо замовчував факт реалізації підприємцю Стецюк І.І. зерна пшениці, яка є предметом договору між сторонами та заявив позов про стягнення його вартості з  відповідача по справі, що свідчить про упередженість позивача при пред'явленні позову.

        На думку суду причини спору випливають лише з конфлікту між керівниками ЗАТ "Норіс" -- Хоменком  та   Мудрицьким, а не з господарських відносин сторін по справі.

           Всі спірні питання видачі зерна зі зберігання стосуються лише відносин Хоменко В.Ф. з позивачем по справі, оскільки свої зобов'язання по договору відповідального зберігання відповідач виконав належним чином.

               Позивач просить задовольнити позов на підставі ст. 1212 ЦК України та стягнути з відповідача зерно в натурі ( а.с. 121). У відповідності до ч. 1 цієї статті,    особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

             Позивач не вказав і не довів суду, в який момент відповідач безпідставно набув спірне майно. Виходячи з того, що підстав оцінити договір відповідального зберігання між сторонами неукладеними у суду немає, а позову про визнання його недійсним сторони не подавали, то на момент укладення цього договору він і був підставою отримання відповідачем майна. Зерно за договором між сторонами вже повернуте позивачу і зобов'язання є припиненим.

             Позивач не довів суду, що відповідач утримує в себе спірне майно,  а тому підстав для стягнення з відповідача зерна як безпідставно набутого,  в даному випадку у позивача немає.

              За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити повністю.

               На підставі статті 49 ГПК України при відмові у позову судові витрати на відповідача не покладаються.

Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, -

                                            ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

          Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

СУДДЯ                                                                                       Н.М. Спаських

Рішення підписано 16 липня 2007 року.