Рішення

від 02.07.2007 по справі 13/2644

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/2644

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   

"02" липня 2007 р.                                                                Справа №  13/2644

Господарський суд Черкаської області в складі:  головуючого -  судді Скиби Г.М., при секретарі Дяченко Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ЗАТ Компанія "Райз", м. Київ, вул. Заболотного, 152       

до селянського (фермерського) господарства «Половинчик», с. Половинчик Монастирищенського району

про стягнення 38887 грн. 80 коп. боргу, санкцій та інфляційних

за участю представників сторін:

позивача: Козаченко В.І. –довіреність №520-06К від 2.10.2006 року;

відповідача: Плевако С.Г. –голова господарства –за посадою.

Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній доказами та матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  господарський суд ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2004 року, між ДП „Райз-Агросервіс" та СФГ "Половинчик" був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № 10147082 та додатки  № 1, № 1 а до нього.

Відповідно до умов п. 1.1 Договору, Позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар),

•   що постачається в частині, яка оплачується авансом, згідно додатку №1  від

13.09.2004 року до Договору № 10147082 від 13.09.2004 року: - насіння озимої пшениці „Миронівська 65", у кількості 30 тонн, загальною вартістю у грошовому еквіваленті 7344,00 доларів США;

- насіння озимої пшениці „Перлина лісостепу", у кількості 5 тонн, загальною вартістю у грошовому еквіваленті 1224,00 доларів США.

•   що  постачається  на умовах  відстрочення  платежів,  згідно  додатку №1а  від 13.09.2004 року до Договору № 10147082 від 13.09.2004 року:

- насіння озимої пшениці „Перлина лісостепу", у кількості 35 тонн, загальною вартістю у грошовому еквіваленті 8568,00 доларів США;

-  насіння озимої пшениці „Ларс", у кількості 30 тонн, загальною вартістю у грошовому еквіваленті 7344,00 доларів США.

Відповідач у свою чергу відповідно до п. 1.1. Договору зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість до 01 вересня 2005 року (01 вересня 2005 року - дата оплати відстрочених платежів згідно додатку №1а до договору).

Позивач свої зобов'язання виконав у наступній кількості та асортименті, а саме поставив:

-   насіння озимої пшениці „Перлина лісостепу"  1  реп. у кількості 40000 кг, загальною   вартістю   52191,36   грн.,   що   підтверджується   накладною   №19-1660   від 14.09.2004 року за довіреністю ЯГЗ № 752887 від 14.09.2004 року;

-  засіб захисту рослин (далі по тексту - ЗЗР) „Вінцит" у кількості 20 літрів, загальною вартістю 6060,34 грн., що підтверджується накладною №19-1580 від 14.09.2004 року за довіреністю ЯГЗ № 752887 від 14.09.2004 року.

Відповідач свої зобов'язання виконав не в повному обсязі, розрахувався з Позивачем у виконання своїх зобов'язань по Договору частково, коштами у сумі 6060,34 грн. На день подачі позову заборгованість Відповідача за поставлений товар становить 20615,59 грн.

Керівництво СФГ "Половинчик" неодноразово попереджувалось про настання строків сплати відстрочених платежів по Договору та необхідність виконання зобов'язань по оплаті товарного кредиту.

10 травня 2006 року загальні збори акціонерів ЗАТ компанія „Райз" вирішили припинити діяльність ДП «Райз-Агросервіс»шляхом приєднання до ЗАТ компанії „Райз", що підтверджується витягом з протоколу №2 від 10 травня 2006 року (далі по тексту -Протокол). Відповідно до п. 1 Протоколу правонаступником ДП «Райз-Агросервіс»є ЗАТ компанія „Райз".

25 липня 2006 року був підписаний передавальний акт між ДП «Райз-Агросервіс»та ЗАТ компанія „Райз", в якому містяться положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань підприємств, що припиняються, стосовно всіх кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

У відповідності зі ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

У відповідності зі ст. 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526,530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк. Згідно із ст. 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розрахунок сум, що стягуються:

Вартість поставленого товару:

52191,36 грн., що підтверджується накладною №19-1660 від 14.09.2004 року за довіреністю ЯГЗ № 752887 від 14.09.2004 року;

6060,34 грн., що підтверджується накладною №19-1580 від 14.09.2004 року за довіреністю ЯГЗ № 752887 від 14.09.2004 року.

Всього: 52191,36+6060,34=58251,70 грн.

Загальна вартість поставленого товару: 58251,7-31575,77=26675,93    грн.    Повернення   товару   на   суму   31575,77    грн.,   що підтверджується накладною

№15 від 06 червня 2005 року.

Часткові розрахунки Відповідача за поставлений товар: Відповідач сплатив частково кошти за поставлений товар: 29.09.2004 року в сумі 6060,34 грн.

Неоплачена вартість поставленого товару (борг): 26675,93-6060,34=20615,59 грн.

Сума збитків

Відповідно до ч.5 ст.225 ГК сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Згідно п. 74 Положення про поставки продукції та п. 65 Положення про поставки товарів сторони мають право передбачити в договорі можливість відшкодування збитків у твердій сумі, яка підлягає стягненню у випадку невиконання або неналежного виконання.

Крім того, у п.1.2 роз'яснення від №02-5/218 від 30.03.95 Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки" із змінами і доповненнями, внесеними роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України від 18 листопада 1997 року N 02-5/445, від 12 травня 1999 року N 02-5/223, роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року N 04-5/609, рекомендацією президії Вищого господарського суду України від 18 листопада 2003 року N 04-5/1429, зазначена умова договору означає, що у кожному випадку порушення зобов'язання кредитор не повинен доводити дійсний розмір своїх збитків, однак у разі застосування залікової неустойки ці збитки підлягають стягненню в частині, не покритій неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно ст. 223, 225 ГК України та п.7.4 Договору за факт порушення зобов'язань щодо оплати у встановлені в договорі строки вартості товару Відповідач повинен відшкодувати збитки. Сторони встановили розмір збитків в твердій сумі - 50% вартості товару. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

Сума збитків у грошовому вигляді становить: 26675,93х50%=13338 грн.

Також, згідно з п. 7.5 Договору у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, Відповідач повинен сплатити

відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 48% річних з простроченої суми.

Відповідно до п.9 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 №02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" - відсотки за користування чужими коштами є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Стягнення цих відсотків передбачено, зокрема, п.67 Положення про поставки продукції та п. 57 Положення про поставки товарів.

У відповідача відповідно до п. 1.1 Договору поставки існують грошові зобов'язання, а саме зобов'язання сплатити вартість товару та відсотки за користування товарним кредитом. Строки оплати вже минули, фактично Відповідач неправомірно користується чужими грошовими коштами, коштами, які Відповідач мав сплатити Позивачу в встановлені строки.

Крім того, відповідно до ч.З ст. 692 ЦКУ - у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно п.5 ст. 694 ЦКУ - якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Згідно ч.2 ст. 536 ЦКУ - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

48% річних розраховуються з 02.09.2005 року ( 01.09.2005 року - остання дата оплати відстрочених платежів згідно додатка №1а до Договору ) по 03.03.2006 року за останні 182 діб прострочення і становить:

20615,6х(48%/365)х182=4934,19грн.

Разом сума позовних вимог становить: 20615,60+13338+4934,19=38887,80 грн. Представник позивача вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Відповідач вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнав. В решті вимог заперечив та вказав на відсутність обігових коштів у господарства. Посилається також на виконання зобов'язання перед позивачем за третіх осіб і просить зарахувати 18085 грн. (платіжне доручення №135 від 29 вересня 2004 року) в рахунок погашення боргів.

Відносини між сторонами слід розцінювати як договірні відносини поставки продукції промислового призначення на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу у відповідності з вимогами ст.ст. 712, 655, 673, 682, 691, 692 ЦК України, на користь яких свідчить укладення письмового двостороннього строкового оплатного договору. Суд вважає, що сторони  досягли згоди по всіх істотних умовах договору. Договір не заперечений, не визнаний недійсним, не розірваний сторонами.

          Оцінюючи зібрані докази, суд дійшов висновку:

-          між сторонами наявні договірні відносини з постачання та приймання насіння

сільгоспкультур та засобів хімічного захисту на умовах товарного кредиту та відстрочення платежу;

-          позивач обгрунтовано та підставно звернувся до суду за захистом порушеного

права;

-          відповідач не надав доказів належного та своєчасного повного розрахунку за

отримане майно;

-          суд не приймає як доказ оплату відповідачем 18085 грн. від 29 вересня 2004 року,

оскільки призначення платежу не охоплює умови договору;

-          відповідач визнав наявність заборгованості по договору;

-          позивач не подав доказів понесених збитків та вчинення дій на відвернення чи

зменшення збитків в результат прострочення боржника, а тому відсутні підставі для задоволення позову в цій частині,

а тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, в частині

стягнення  основного  боргу (20615,60 грн.) та плати за користування кредитом (4934,19 грн.). В решті вимог належить відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на  відповідача  –255 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. судових витрат в виді оплати послуги інформаційного центру.

Керуючись статтями  49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача –селянського (фермерського) господарства «Половинчик», с. Половинчик Монастирищенського району, код 31100657

на користь позивача  –ЗАТ «Компанія «Райз»м. Київ, вул. Заболотного, 152, код 13980201

20615  грн. 60 коп. боргу за отримане майно, 4934 грн. 19 коп. –відсотки за користування майном, 255 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.  

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

          Суддя                                                                      Скиба Г.М.