Постанова

від 16.07.2007 по справі 09/2876а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09/2876а

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                                                      Справа №  09/2876а

"16" липня 2007 р.,  10 год.  20 хв.                                                       м. Черкаси

                    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Рудь Ю.О. за участю представників сторін: позивача –Дубовик Л.М., адвокат  за довіреністю, Чорноус Г.І. головний бухгалтер за довіреністю, відповідача –Савенко Ю.Н. головний держподатінспектор за довіреністю, від третіх осіб: ДПА в Черкаській області –не з'явився, ЧФ ЗАТ КБ «Приватбанк»- Бранашко Т.В. за довіреністю, ЧОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»- Котенко С.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Лавента», м. Черкаси до Державної податкової інспекції у місті Черкаси, ІІІ-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Державна податкова адміністрація в Черкаській області та Закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»в особі Черкаської філії, Черкаська обласна дирекція відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним та скасування рішення –

                                                            ВСТАНОВИВ :          

Подано адміністративний позов про визнання недійсним та скасування рішення ДПІ у місті Черкаси (відповідач) від 22 березня 2007 року №0000582323/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 31656,25 грн. (далі –спірне рішення), як такого, що ґрунтується на неправильному застосуванні Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995  року №265/95, зі змінами і доповненнями (далі вживається скорочено –ЗУ „Про РРО”).

Позовні вимоги мотивовані наступним:

- ЗАТ „Лавента” є виробником взуття, частину якого продає через свій магазин „Взуття для всіх”, у якому крім касового апарату, банками був встановлений термінал для проведення розрахунків покупців з допомогою платіжних карток;

- господарські операції, за які застосовані фінансові санкції, не відносяться до готівкових розрахункових операцій в розумінні ЗУ „Про РРО”, оскільки при розрахунку з допомогою банківських платіжних карток видавалась квитанція термінала, приймання та видача готівки, не здійснюється, тому операція вважається безготівковою і вона зареєстрована в установленому порядку.

Ухвалою господарського суду від 19 червня 2007 року здійснена заміна відповідача у справі –ДПА в Черкаській області належним відповідачем - ДПІ у місті Черкаси.

Відповідач у письмових запереченнях позовні вимоги не визнав повністю, посилаючись на те, що відповідно до ст.2 ЗУ „Про РРО” приймання від покупця платіжним карток також є розрахунковою операцією, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року №121 „Про терміни переведення СПД на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням РРО”, із змінами і доповненнями операції з продажу товарів (послуг), що здійснюється у безготівковій формі із застосуванням платіжних карток, з 01.01.2002 року повинні проводитися з використанням РРО. Факт не проведення розрахункових операцій через РРО є встановленим, тому застосування фінансових санкцій є обґрунтованим. Позивач не може бути звільнений від реєстрації розрахункових операцій як виробник, оскільки здійснює торгівлю через підприємство торгівлі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ЗАТ КБ „Приватбанк” Черкаська філія та ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” Черкаська обласна дирекція у письмових поясненнях вказали на наступні обставини:

- між ЗАТ „Лавента” та банками були укладені договори про використання банківських платіжних карт в якості платіжного засобу в торгових та сервісних підприємствах, згідно яких підприємство приймає до оплати за товари в якості платіжного засобу картки, Банк забезпечує перерахування коштів для відшкодування  трансакцій на поточний рахунок підприємства;

- в магазині ”Взуття для всіх” ЗАТ „Лавента” були встановлені термінали, підприємство згідно умов договору зобов'язано виконувати існуючі вимоги товарно-касового обігу при оформленні операції оплати з використанням картки в якості платіжного засобу.

Третя особа - ДПА В Черкаській області письмові пояснення по суті позовних вимог не надала.

Згідно ст. 150 КАС України за клопотанням представника позивача в судовому засіданні оголошувалась перерва з 10 по 16 липня 2007 року.

В судовому засіданні:

- представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та пояснили, що склад правопорушення, за яке застосовані штрафні (фінансові) санкції, фактично відсутній, квитанція платіжного терміналу є свідченням реєстрації безготівкової розрахункової операції, на підставі квитанції терміналу позивач збільшує валовий дохід, на квитанції терміналу зазначений номер моделі взуття, на підставі цієї квитанції можуть повертатись грошові кошти при поверненні товару, на гарантійний строк експлуатації взуття видавався товарний чек,  отже господарська операція зареєстрована, будь-яких збитків не завдано, отже відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій, окрім цього, податковий орган при попередніх перевірках не вказував, що здійснюючи таким чином реєстрацію продажу, позивач допускає порушення ЗУ «Про РРО»;

- представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов;

- представники банків пояснили, що банки не мають відношення до реєстрації позивачем розрахункових операцій, підприємство зобов'язано виконувати існуючі вимоги товарно-касового обігу при оформленні операції оплати з використанням картки в якості платіжного засобу, термінал на вимогу клієнта може підключатись до касового апарату, а може і не підключатись, при розрахунку платіжною банківською карткою для проведення операції через касовий апарат необхідно ввести в нього відповідну програму, яка б відображала безготівкову операцію, термінал у магазині позивача не був підключений до касового апарату, оскільки позивач того не вимагав.  

Заслухавши представників сторін, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

20 березня 2007 року, згідно направлень ДПА в Черкаській області №001878 від 19.03.2007 року та №001904 від 20.03.2007 року службовими особами відповідача проведено перевірку господарської одиниці позивача –магазин „Взуття для всіх” по вул. Кірова, 48 в місті Черкаси,  щодо здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої  складений акт №017593.

В акті перевірки вказано на те, що в магазині „Взуття для всіх” встановлено, що при реалізації товару за готівку розрахункові операції проводяться через РРО, але безготівкові операції із застосуванням платіжних карток через встановлений термінал на суму 6331,25 грн. не проведені через РРО, чим порушено пункт 1 ст. 3 ЗУ «Про РРО».

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у місті Черкаси (відповідач) прийняте  спірне рішення  від 22 березня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким за порушення п.1 ст.3 ЗУ „Про РРО”, на підставі ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та згідно п. 1 ст. 17 ЗУ «Про РРО»визначена до сплати сума фінансових санкцій у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, які не проведено через РРО, що становить 31656,25 грн. (6331,25 грн. х 5).

Позивач уклав з КБ „Приватбанк” договір про використання банківських платіжних карт в якості платіжного засобу в торгових та сервісних підприємствах від 20 грудня 2000 року №061200 та з ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” договір еквайрингу від 11 серпня 2004 року №102, згідно з умовами яких в магазині позивача „Взуття для всіх” встановлений платіжний термінал.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими  частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Порядок та підстави проведення перевірки не оспорюють ся позивачем.

Відповідно до ст.1 ЗУ Про РРО”, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Відповідно до абзацу 4 ст.2 ЗУ «Про РРО»розрахункова операція –приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки –оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

При прийнятті спірного рішення відповідач не прийняв до уваги квитанції платіжного терміналу, як докази реєстрації безготівкової розрахункової операції із застосуванням банківської платіжної картки, відповідно, по сумі, зазначеній у квитанції платіжного термінала, визначив вартість проданих товарів, які не проведено через РРО,  тобто через електронний контрольно-касовий апарат, який встановлений в магазині.

Відповідно п.1.27 ст.1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05 квітня 2005 року №2346-ІІІ (далі скорочено - ЗУ „Про платіжні системи...”) платіжна картка -  спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Згідно ст.15 ЗУ „Про платіжні системи...” - операції з платіжними картками здійснюються з урахуванням вимог, встановлених законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України. Платіжна картка є власністю емітента і надається ним клієнту відповідно до умов договору. Порядок проведення емісії платіжних карток та здійснення з ними операцій, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України, прийнятими на виконання вимог законів України.

Згідно ст.25 ЗУ «Про платіжні системи…»ініціювання переказу за допомогою спеціальних платіжних засобів має оформлятися відповідними документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, що визначаються правилами платіжних систем.

Правлінням Національного банку України від 19.04.2005 року затверджено Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій із їх застосуванням, зареєстровано в Міністерстві юстиції 19.05.2005 року за №543/10823 (далі –Положення №137). Згідно п.3.5 Положення №137, клієнти та їх довірені особи застосовують платіжні картки відповідно до умов договору з емітентом як засіб для: безготівкової оплати за товари (послуги), у тому числі в системах електронної торгівлі (комерції), тобто розрахунки із застосуванням платіжних карток належать до безготівкових розрахунків.

Згідно п.4.6 Положення №137, операції, що здійснюються з використанням платіжних карток із застосуванням платіжних терміналів, повинні виконуватися з оформленням квитанції платіжного термінала. У цьому разі платіжне повідомлення формується платіжним терміналом і може бути передане еквайру в процесі авторизації або збережене в пам'яті термінала у формі журналу (реєстру) платіжних повідомлень, який передається еквайру в узгоджені терміни для подальшого направлення до процесингового центру чи розрахункового банку.

Згідно пп.11.3.3 п.1.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування  прибутку підприємств” в редакції від 22.05.1997 року №283/97-ВР, зі змінами і доповненнями, датою збільшення валового доходу при торгівлі з використанням платіжних карток вважають дату оформлення відповідного рахунку (товарного чека). Отже датою збільшення валового доходу є дата оформлення квитанції платіжного термінала.

Розрахунковим документом, яким оформлялось в магазині позивача проведення розрахункової операції з використанням банківських платіжних карток, були квитанції термінала, на яких ставився від руки номер моделі взуття, що придбав покупець. Зазначена квитанція видавалась покупцю і слугувала підтвердження придбання товару в магазині позивача у тому числі і документом для повернення товару і отримання при цьому коштів. Таким чином, безготівкова розрахункова операція з продажу взуття власного виробництва в магазині позивача зареєстрована відповідно до ст.2 ЗУ «Про РРО»та Положення №137. Розрахунковим документом в цьому випадку є квитанція термінала. Відповідно до абзацу 5 ст.2 ЗУ «Про РРО»до електронних контрольно-касових апаратів відносяться також торговельні автомати та інше подібне  устаткування, що призначене для операцій з продажу товарів (послуг) без видачі покупцю чека, іншого звітного документа за готівкові кошти чи їх замінники  - жетони, картки платіжних систем бо інші замінники грошей, без участі фізичної особи, яка контролює здійснення оплати таких товарів (послуг).

Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України  (далі –ГК) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Пунктом 1 ст.17 ЗУ «Про РРО», на підставі якого до позивача, за вказаних обставин застосовані штрафні (фінансові) санкції, встановлено, що за порушення вимог цього Закону до СПД, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів ДПС України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність –у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через РРО, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Враховуючи вищенаведені приписи законодавства та вищевикладені фактичні обставини справи, суд вважає, що невідповідність, за яку може застосовуватись штрафна (фінансова) санкція на підставі п.1 ст.17 ЗУ «Про РРО», не виявлена, оскільки при застосуванні банківської платіжної картки покупцю товару була видана квитанція платіжного терміналу щодо оплати в безготівковій формі товару банком покупця і з дати видачі квитанції платіжного термінала на її суму збільшився валовий дохід позивача, отже безготівкова розрахункова операція зареєстрована відповідно до чинного законодавства.

За таких обставин,  суд вважає, що позивачем вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення у сфері торгівлі при здійсненні розрахункових операцій за продані товари власного виробництва, склад правопорушення, за яке відповідачем застосовані штрафні (фінансові) санкції відсутній, отже доводи позивача щодо протиправного застосування санкції згідно п.1 ст.17 ЗУ «Про РРО»,  відповідають  приписам законодавства та фактичним обставинам справи. Тому з підстав  протиправності, а не недійсності, як вказує позивач, спірне рішення  підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, посилаючись на те, що окрім проведення безготівкової операції через платіжний термінал з видачею відповідної квитанції, позивач повинен був провести безготівкову розрахункову операцію через електронний контрольно-касовий апарат, не довів, що відсутність такої додаткової реєстрації потягло невідповідність, за яку необхідно застосовувати відповідальність, встановлену п. 1 ст. 17 ЗУ «Про РРО».

На підставі ст.94 КАС України з Державного бюджету України  на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 1,70 грн., половина сплаченого ним судового збору

Керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

                    Адміністративний позов задовольни частково.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у місті Черкаси від 22 березня 2007 року № 0000582323/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 31656,25 грн.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Лавента», м. Черкаси, вул.. Луценка, 8, ідентифікаційний код 03057976 –1,70 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з  дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                                                                Н.М.Курченко

Постанова складена в повному обсязі 20 липня 2007 року