Постанова

від 28.01.2020 по справі 455/1498/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 455/1498/18 Головуючий у 1 інстанції: Ніточко Л.Й.

Провадження № 22-ц/811/3808/19 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія:18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі :

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів:Левика Я.А., Струс Л.Б.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника ТОВ ЛАЯР СІТІ - Гринишина П.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЯР СІТІ , про відшкодування вартості майна та стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач може розтратити своє майно та грошові кошти до завершення розгляду справи, а також користується частиною риштування, може його пошкодити або знищити, також в будь-який момент може відчужити майно. За таких підстав позивач не зможе поновити своїх порушених прав і виконати рішення суду. Зазначає, що посилання суду, щодо накладення арешту на рахунки на майно ТОВ ЛАЯР СІТІ буде перешкоджати господарській діяльності підприємства не відповідає дійсності. Оскільки такі дії не припинять господарську діяльність даного підприємства. Просить скасувати ухвалу суду, і ухвалити, нове рішення, яким накласти арешт на все рухоме і не рухоме майно та грошові кошти,що належать або підлягають передачі або сплаті ТзОВ ЛАЯР СІТІ і знаходиться у нього чи в інших осіб, а також заборонити вчиняти будь-які дії з частиною риштування, яке належить ОСОБА_1 відповідно до договору від 01.06.2018.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, викладені у ній; представник ТОВ ЛАЯР СІТІ - Гринишин П.С. заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

З виділених матеріалів встановлено, що 08.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЯР СІТІ про відшкодування вартості майна та стягнення заборгованості за договором, в якій просив стягнути з ТОВ ЛАЯР СІТІ на свою користь заборгованість за невиконання договору оренди риштування від 01 червня 2018 року на загальну суму 132139.05 гривень, а саме: орендну плату в розмірі 62624.00 гривні, пеню за невиплату орендної плати в сумі 4973.78 гривні, 3% річних - 409 гривень, інфляційні втрати - 766.96 гривень, вартість поламаних і відсутніх елементів риштування в розмірі 63321 гривні та пеню за неповернення риштування в розмірі 44.41 гривні та судові витрати.

23.10.2019 ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій посилався на те, що 01.06.2018 між ним, з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛАЯР СІТІ , з іншої сторони, було укладено договір оренди, за яким орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове користування елементи будівельного риштування загальною площею 412 м.кв. У подальшому позивачеві було повернуто 306 м.кв, відповідач не повернув 106 м.кв. За час користування риштуванням не було здійснено жодного платежу згідно договору.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі, правильно виходив з того, що вимога про накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ТзОВ ЛАЯР СІТІ і знаходяться у нього чи в інших осіб є недостатньо обґрунтованою. Що стосується вимоги щодо заборони вчиняти будь-які дії з частиною риштування, суд правильно виходив з того, що заява не містить перелік частин риштування, яке знаходиться у відповідача. Крім цього, при вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову про накладення арешту на грошові кошти, що, ймовірно, знаходяться на банківських рахунках може призвести до обмеження можливості користуватися та розпоряджатися власним майном, що по своїй суті є втручанням у господарську діяльність підприємства, стосується інтересів невизначеного кола осіб, які перебувають у трудових відносинах з відповідачем.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, ухвалу прийнято з дотриманням норм процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено:06.02.2020

Головуючий

Судді