Рішення

від 02.02.2020 по справі 709/1958/19

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

709/1958/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2020 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Кваші І.М.,

при секретарі судового засідання - Дем`яненко Н.М.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Тесленко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чорнобай цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Іркліївський завод продтоварів" про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Іркліївський завод продтоварів» (далі ПрАТ «Іркліївський завод продтоварів») про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Мотивує позовтим,щозгіднонаказу №9-квід 26вересня 2018року йогобуло прийнятонапосаду пресувальника-віджимачаолійного цехув ПрАТ "Іркліївський завод продтоварів". Наказом № 2705/2019 від 27 травня 2019 року його звільнено з займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП за прогули без поважних причин протягом періоду з 02 по 23 травня 2019 року.

Вважає звільнення з роботи незаконним, оскільки з 27 квітня по 13 травня 2019 року олійний цех не працював через відсутність сировини. Тобто в цей період приходив на підприємство, але не був забезпечений роботою. 15 та 16 травня 2019 року працював. З 17 по 23 травня 2019 року також щодня приходив на підприємство, але не був забезпечений роботою. Адміністрація підприємства запропонувала йому написати заяву про звільнення за власним бажанням, але відмовився, погодився написати заяви про відпустку за свій рахунок. Одночасно написав заяву про надання оплачуваної відпустки з 23 травня 2019 року. Наступного дня отримав кошти в сумі 1300 грн., вважав що це за період відпустки. В ці дні ніхто не говорив йому про наявність прогулів, порушення трудової дисципліни, пояснень надати ніхто не зобов`язував. В поданому звіті до Управління ПФУ роботодавець відзвітував, що ним відпрацьовано в травні 2019 року 27 днів, та про його звільнення за ст. 38 КЗпП України. Важає звільнення незаконним, за відсутності фактів порушення трудової дисципліни та порушення порядку застосування дисциплінарного стягнення. Оскільки з 02 червня 2019 року за контрактом проходить військову службу у Збройних Силах України, копію наказу про звільнення отримав лише 17 жовтня 2019 року, просив поновити строк на звернення до суду, пропущений з поважних причн.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_1 позов підтримали, просили його задовольнити. Позивач зазначав, що наказ про його звільнення 27 травня 2019 року винесено не було, оскільки на початку червня 2019 року представник підприємства звертався до військомату та з`ясовував, що підприємство йому як військовослужбовцю має виплачувати.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні наголошувала, що роботодавцем порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення.

Згідно поданого відзиву відповідач позов не визнав, вважає вимоги ОСОБА_2 необгрунтованими. Позивач дійсно працював у ПрАТ «Іркліївський завод продтоварів» на посаді пресувальника-віджимача олійного цеху з вересня 2018 року. 02 травня 2019 року позивач не вийшов на роботу, був відсутній протягом усього робочого дня. Такі порушення трудової дисципліни тривали до 23 травня 2019 року включно. У кожний день відсутності ОСОБА_2 на роботі його відсутність фіксувалася майстром цеху шляхом складення доповідних записок. ОСОБА_2 надсилалися повідомлення щодо необхідності надання пояснень про відсутність на робочому місці, але відповіді не надходило. 23 травня 2019 року позивач з`явився до ПрАТ «Іркліївський завод продтоварів» з заявами про надання відпустки за власний рахунок з 02 по 14 травня 2019 року та заявою про надання чергової відпустки з 17 травня 2019 року. В присутності свідків головний бухгалтер запропонувала позивачу надати письмові пояснення з приводу причин прогулу, проте він відмовився, як відмовився й повертати оригінал трудової книжки, що була ним раніше отримана за його зверненням для пошуку нової роботи. Також ОСОБА_2 було повідомлено про дату, час проведення зборів трудового колективу для розгляду фактів прогулу. На зборах трудового колективу 24 травня 2019 року працівники одностайно ухвалили надати згоду на звільнення ОСОБА_2 27 травня 2019 року згідно наказу директора підприємства позивача було звільнено та виплачено розрахункові кошти за невикористані дні щорічної відпустки. В листопаді 2019 року на підприємстві за зверненнями ОСОБА_2 . Управлінням Держпраці у Черкаській області було проведено інспекційне відвідування щодо питань дотримання законодавства про працю, в тому числі щодо звільнення позивача. Органом Держпраці порушень при звільненні ОСОБА_2 не встановлено. Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди відповідач вважає необгунтованими.

16 січня 2019 року в судовому засіданні директор ПрАТ «Іркліївський завод продтоварів» Демуз С.В. щодо позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Представник ПрАТ «Іркліївський завод продтоварів» Тесленко А.І. в судовому засіданні підтримала відзив, заперечувала проти позову, просила суд застосувати позовну давність, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду та з цих підстав відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши учасників процесу, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом допиту свідків, дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач з 26 вересня 2018 року працював в ПрАТ «Іркліївський завод продтоварів» на посаді пресувальника-віджимача олійного цеху (копія трудової книжки, а.с. 15-17).

Згідно наказу № 2705/2019 від27травня 2019року ОСОБА_2 звільнено ззайманої посади напідставі п.4ст.40КЗпП запрогули безповажних причинпротягом періодуз 02по 23травня 2019року (копія наказу про звільнення, а.с. 76).

Статтею 233 КЗпП України встановлено скорочений строк для звернення до суду з позовом про вирішення трудових спорів, а саме: у справах про звільнення - місячний строк з дня вчручення наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Причини пропуску строку на звернення до суду, які вказує позивач, заслуговують на увагу. В день звільнення позивачем не отримано копію наказу про звільнення, за його поясненнями датою отримання є 17 жовтня 2019 року. З позовом до суду позивач звернувся 25 жовтня 2019 року.

З 02 червня 2019 року ОСОБА_2 перебуває на службі в Збройних Силах України. Отримав копію наказу про звільнення та звернувся до суду в період відпустки, що підтверджується відпускним квитком № 1181 від 09 жовтня 2019 року (а.с. 13).

Суд приходить до висновку, що строк на звернення до суду з вимогами про поновлення на роботі слід поновити, оскільки пропущений з поважних причин.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 47 та ч. 1 ст. 83 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

З наказом про звільнення ОСОБА_2 був ознайомлений 27 травня 2019 року, проте засвідчувати це своїм підписом відмовився, на підтвердження чого суду надано акт за підписами працівників підприємства (а.с. 77).

Протилежного суду позивачем не доведено, будь-яких доказів суду не надано.

Цього ж дня ОСОБА_2 отримав в касі ПрАТ «Іркліївський завод продтоварів» грошові кошти в сумі 2400 грн., на підтвердження чого суду відповідачем надано відомість про виплату грошей від 27 травня 2019 року та видатковий касовий ордер (а.с. 78-79).

В позові позивач посилався на те, що 24 травня 2019 року отримав «відпускні» в сумі 1300 грн. Проте в судовому засіданні позивач та його представник щодо суми отриманих грошових коштів 2400 грн., не заперечували, позивач лише посилався на те, що підпис у відомості не його, 24 травня він розписувався у відомості іншої форми.

Між тим клопотань про призначення відповідної судової експертизи стороною позивача суду не заявлено, інших доказів на підтвердження такої позиції не надано.

Трудову книжку з записом про звільнення ОСОБА_2 роботодавцем в день звільнення працівнику не видано, оскільки трудова книжка перебувала у позивача, була йому попередньо надана за його зверненням.

Зазначене сторонами не оспорюється, і відповідно вини підприємства в невидачі належним чином оформленої трудової книжки в день звільнення суд не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і п.п. 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

В судовому засіданні встановлено, що в ПрАТ «Іркліївськийзавод продтоварів» профспілковоа організація відсутня. Відповідно орган, в якого керівник підприємства мав отримати згоду на звільнення працівника за прогул, відсутній.

Натомість, директором ПрАТ «Іркліївськийзавод продтоварів» з метою обговорення фактів відсутності на роботі ОСОБА_2 було скликано збори трудового колективу, де працівники висловили згоду на звільнення позивача з займаної посади (а.с. 74-75, копія протоколу зборів трудового колективу від 24 травня 2019 року).

Проведення таких зборів та отримання згоди трудового колективу на звільнення працівника за прогули чинним законодавством не вимагається, але і не заборонено.

Щодо обґрунтованості причин звільнення з роботи слід зазначити наступне.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Зміст вказаної норми закону вказує на те, що порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, зокрема: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у певних випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно п. 22, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 48, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень. За п.4 ст.40 КЗпП прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Згідно ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від порушника письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівнику під розписку.

З системного аналізу норм трудового права, що регулюють дані правовідносини, зокрема порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності, слід дійти висновку, що для правомірного притягнення до дисциплінарної відповідальності необхідна наявність сукупності таких умов:

- порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника і які прямо випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку та пов`язані з ним, та прямо на нього покладені;

- невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків як проступок має бути винним і не пов`язаним з поважними причинами;

- для накладення дисциплінарного стягнення має бути встановлена подія (проступок) і обов`язково вина працівника, і дані обставини (подія і склад порушення) мають бути доведені саме роботодавцем, є неприпустимим перекладення на працівника обовязку по доказуванню своєї невинуватості.

Працівнику має бути надана можливість дати письмові пояснення; для надання пояснень працівник повинен знати конкретно за який проступок він притягається до дисциплінарної відповідальності.

В наказі про звільнення ОСОБА_2 зазначено підстави «за прогул без поважних причин з 02 травня 2019 року по 23 травня 2019 року».

В обґрунтування фактів наявності прогулу роботодавцем надано доповідні записки майстра олійного цеху ОСОБА_4 за кожний робочий день травня 2019 року (до дати звільнення позивача), в яких зазначено, що ОСОБА_2 не вийшов на роботу і був відсутній протягом робочого дня (а.с. 53-67). Відсутність на роботі ОСОБА_2 також зафіксовано в табелі обліку робочого часу, оригінал якого судом досліджено в судовому засіданні (а.с 174).

В свою чергу позивач як в позові, так і в судовому засіданні зазначав наступне:

-з 27 квітня по 13 травня 2019 року олійний цех не працював через відсутність сировини. Тобто в цей період він приходив на підприємство, але не був забезпечений роботою;

-15 та 16 травня 2019 року він працював;

-з 17 по 23 травня 2019 року також щодня приходив на підприємство, але не був забезпечений роботою.

В обґрунтування вказаного позивач посилався на те, що вихід на роботу працівників олійного цеху фіксувався в журналі передачі змін олійного цеху. Проте існування такого документу суду не доведено. Відповідач його наявність заперечує, надані позивачем фотокартки поганої якості, зображені на них документи є нечитабельними (а.с. 21-23). Також до позову додано диск як вказав позивач «з відеозаписом про наявність журналу передачі змін». В судовому засіданні досліджено даний доказ, проте диск будь-якого відеозапису не містить, наявні лише фотографії документів, які додані до позову (а.с. 32).

За клопотанням позивача судом було допитано двох свідків.

Свідок ОСОБА_5 в судовомузасіданні показав,що працювавз ОСОБА_2 в ПрАТ «Іркліївський завод продтоварів» в олійному цеху, але на різних змінах. ОСОБА_2 працював на одній зміні з ОСОБА_6 . В травні 2019 року ОСОБА_2 не з`являвся на роботу, оскільки почалися польові роботи, а він займається фермерським господарством в сусідньому селі. Потім працівників підприємства скликали на збори, які проходили в кабінеті директора. Колектив вирішив надати згоду на звільнення ОСОБА_2 . Працівники передавали зміни в присутності майстра, ніякого журналу передачі змін в олійному цеху не велося. Чи працював ОСОБА_2 15 та 16 травня 2019 року не пам`ятає. Щодо простою олійного цеху у зв`язку з відсутністю сировини, то такого не було.

Свідок ОСОБА_6 під час допиту в судовому засіданні зазначив, що працював з ОСОБА_2 на ПрАТ «Іркліївський завод продтоварів» в одній зміні з осені 2018 року. При передачі змін працівники олійного цеху в журналах не розписувалися. В цеху був журнал, але туди заносили інформацію щодо об`єму продукції, яку виготовили («надавили олії»). Проте могли й не записувати, не було обов`язковим. Чи працював ОСОБА_2 15 та 16 травня 20019 року не пам`ятає, оскільки пройшов значний проміжок часу. За час роботи були випадки, коли ОСОБА_2 не працював з ним у зміні, інколи затримувався. Обставини звільнення позивача не відомі, на зборах колективу з цього приводу не був.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт виходу його на роботу в травні 2019 року.

Щодо заяв ОСОБА_2 про надання відпусток, написаних та поданих до підприємства 23 травня 2019 року, що визнається обома сторонами (а.с. 70,71) суд зазначає наступне.

В заяві датованій 17 травня 2019 року ОСОБА_2 просить надати йому календарну відпустку з 17 травня 2019 року, не вказуючи бажану кількість днів відпустки.

З наказами про надання відпусток його не ознайомлювали, відповідно не зрозуміло з яких підстав позивач вважав, що йому відпустка надана, і яка її тривалість.

Позивач зазначає, що писав вказані заяви за ініціативи та за домовленістю з адміністрацією підприємства. Проте зазначені обставини відповідачем заперечуються, а позивачем не доведені. А тому суд сприймає дані пояснення позивача критично.

Також представником відповідача в судовому засіданні надано пояснення тієї обставини, що у звіті підприємства за травень 2019 року, поданому до Управління ПФУ (а.с. 27), зазначена підстава звільнення позивача ст. 38 КЗпП України, вказана помилково, оскільки заяви про звільнення за власним бажанням ОСОБА_2 не писав, що позивачем не заперечується. В подальшому відповідачем подано уточнюючий звіт (а.с. 84).

Позивач також в своїх поясненнях посилається на те, що 27 травня 2019 року наказу про його звільнення винесено не було, оскільки згідно даних ПФУ, що подаються роботодавцем, в травні 2019 року ним відпрацьовано 27 днів, нараховано заробітну плату 3588 грн., з даної суми проведено відповідні утримання (а.с. 25-26).

Оцінюючи даний доказ суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, який вступив в дію з 01.01.2004 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом іза який сплачено страхові внески.

Таким чином,з 1 січня 2004 рокустаж напряму пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.До 1 січня 2004 рокустаж вимірювався часом роботи (і це був трудовий стаж), після цієї дати сумою фактично сплачених страхових внесків.

Тобто з 1 січня 2004 року враховується не трудовий, а страховий стаж.Зазначення у довідці форми ОК-5, що у травні 2019 року кількість днів, що зараховуються до страхового стажу ОСОБА_2 26, не означає, що ці дні ним були відпрацьовані. В цей період йому була виплачена компенсація за невикористану відпустку, з даної суми зроблено відповідні відрахування і тому цей період входить до страхового стажу.

Слід також зазначити, що з 12 по 20 листопада 2019 року в ПрАТ «Іркліївський завод продтоварів» інспекторами праці Управління Держпраці у Черкаській області проведено інспекційне відвідування, під час якого здійснювалась перевірка дотримання підприємством вимог законодавства про працю, в тому числі при звільненні ОСОБА_2 . З опису виявлених порушень вбачається, що при звільненні ОСОБА_2 інспекторами праці порушень не виявилено (а.с. 85-100).

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для його задоволення, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову в частині скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не доведені позивачем, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

У зв`язку зцим непідлягають задоволеннюпохідні вимогипро стягненнясереднього заробіткуза часвимушеного прогулута відшкодуванняморальної шкоди,оскільки невстановлено порушеньправ позивачавідповідачем,що відповіднодо ст.23ЦК Україниє підставоюдля відшкодуванняморальної шкоди.

Згідно ст. 141 ЦПК України, враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору при подачі позову, судові витрати по сплаті судового збору слід компенсувати за рахунок держави.

Вимоги позивача про відшкодування понесеним ним витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають внаслідок відмови в задоволенні позову (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Сторона відповідача до судових дебатів в поданій заяві повідомила суд про наявність судових витрат, щодо їх розміру та доказів на підтвердження таких витрат зобов`язувались повідомити суд протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Тому питання щодо відшкодування витрат, понесених стороною відповідача, суд на даний час не вирішує.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10, 11, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 доПАТ "Іркліївськийзавод продтоварів"про визнаннянезаконним наказупро звільнення,поновлення нароботі,стягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу таморальної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Іркліївський завод продтоварів», код ЄДРПОУ 14182855, місце реєстрації: с. Скородистик Чорнобаївського району Черкаської області, вул. Київська, 3.

Суддя І.М. Кваша