Рішення

від 07.02.2020 по справі 280/6074/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 лютого 2020 року Справа № 280/6074/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166)

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57721-50 від 08.11.2019.

Ухвалою суду від 10.12.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні на 08.01.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Позивач про дату, час та місце судового засіданні повідомлений належним чином. В обґрунтування позовних вимог зокрема зазначив, що отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, перебуває на обліку як платник єдиного внеску, проте адвокатською діяльністю не займається. Позивач зазначив, що з моменту отримання свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю він працював як найманий працівник на підприємстві, яке і сплачує за позивача єдиний внесок. На підставі викладеного, вважає, що нарахування відповідачем єдиного внеску є протиправним, у зв`язку з чим просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування відзиву на позовну заяву від 26.12.2019 послався на те, що оскаржувана податкова вимога прийнята відповідно до вимог законодавства України. Зазначив, що неотримання доходу не звільняє позивача від обов`язку сплати єдиного внеску. З огляду на викладене відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач, 10.07.2007 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №5 на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційної- дисциплінарної комісії адвокатури.

Як зазначає відповідач, згідно реєстраційної та облікової картки платника податків позивач перебуває на обліку як фізична особа - підприємець з 25.05.2012 у Головному управлінні ДПС у Запорізькій області, Вознесенівське управління м. Запоріжжя, Вознесенівська ДПІ (Хортицький район м. Запоріжжя), стан платника податків - 0 - платник податків за основним місцем обліку. З 25.05.2012 та по теперішній час - 94 - фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат).

Про те, що позивач був взятий на облік як самозайнята особа до відповідного податкового органу, останній не заперечує.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач з 08.04.2011 на підставі трудового договору працює в комунальному підприємстві Запорізьке міське інвестиційне агентство (код ЄДРПОУ 25217812), з початку на посаді начальника відділу правового забезпечення, а з 01.02.2018 на посаді головного юрисконсульта, начальника департаменту з господарсько- правового забезпечення.

Також, з 28.08.2018 позивач працює за сумісництвом в комунальному підприємстві Градпроект (код ЄДРПОУ 20504731) на посаді юрисконсульта відділу з питань реклами, що підтверджується копією наказу про прийняття на роботу від 27.08.2018 року № 142-к.

На час розгляду справи позивач продовжує працювати на зазначених підприємствах.

Вказані підприємства, будучи роботодавцями позивача нараховують йому заробітну плату та здійснюють сплату всіх обов`язкових податків та зборів згідно до чинного законодавства, в тому числі і страхових внесків, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України 6448 6449 7347 4415 від 26.11.2019 року Індивідуальні відомості про застраховану особу (Форма ОК-7).

Крім того, позивачем було надано до суду довідку комунального підприємства Запорізьке міське інвестиційне агентство про нарахований дохід та утриманий податок за період з 01.01.2017 по 31.10.2019 та довідку комунального підприємства Градпроект про нарахований дохід та утриманий податок за період з 28.08.2018 по 31.10.2019.

Згідно інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб які проводять незалежну професійну діяльність):

Позивачу автоматично нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 в сумі 15819,54 грн., в інтегрованій картці платника:

За 1 квартал 2018 року по строку 19.04.2018 року - 2457,18 грн.( мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн. х 3 =2457,18 грн.);

02.05.2018 в сумі 8448,0 грн. за 2017 рік нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік;

За 2 квартал 2018 року по строку 19.07.2018 року - 2457,18 грн.;

За 3 квартал 2018 року по строку 19.10.2018 року - 2457,18 грн.

Нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2019 року по термін надання висновку в сумі - 10719,72 грн. в тому числі:

21.01.2019 в сумі 2457,18 грн. за IV квартал 2018 року;

19.04.2019 в сумі 2754,18 грн. за І квартал 2019 року;

19.07.2019 в сумі 2754,18 грн. за II квартал 2019 року;

- 21.10.2019р. в 2754,18 грн. за III квартал 2019 року.

Сума боргу згідно вимоги дорівнює 26539,26 грн.: нарахування за 2017 рік 8448,00 грн. + нарахування за 3 квартала 2018 року 7371,54 грн.+ нарахування за IV квартал 2018 року2457,18 грн. + нарахування за 3 квартала 2019 року 8262,54 грн.

Враховуючи викладене, відповідачем була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57721-50 від 08.11.2019 на суму 26539,26 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57721-50 від 08.11.2019, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктами 59.1 та 59.3 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Суд зазначає, що відносини, що виникають щодо нарахування та ведення обліку єдиного соціального внеску, врегульовані Законом України Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI).

Відповідно до пункту 5 статті 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України № 2464-VI облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 5 Закону України № 2464-VI взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункти 1 та 4 частини 2 статті 6 Закону України № 2464-VI).

Частиною 2 статті 9 Закону України № 2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, а частиною 8 цієї статті - що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з частиною 11 статті 9 Закону України № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Так, особи, які провадять, у тому числі адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.

При цьому, згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими (частини 1 та 2 статті 12 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Частинами 1 та 2 статті 13 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Таку позицію також висловлено Верховним Судом у постанові від 05 листопада 2018 року у справі №820/1538/17 (адміністративне провадження №К/9901/38076/18).

Водночас, суд зазначає, що 01 січня 2017 року набув чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України , яким внесені зміни до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

У статті 7 Закону зазначено, що для осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до вказаних змін фізичні особи - підприємці, які не одержували доходів в 2017 році, зобов`язані сплачувати єдиний соціальний внесок. До 1 січня 2017 року фізичні особи - підприємці, які не отримували доходи у звітному місяці, мали право не сплачувати єдиний соціальний внесок.

В той же час, відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно пункту 1 частини першої статті 7 Закону України №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Системний аналіз підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та статей 4, 7 Закону України №2464-VI свідчить на користь того, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Матеріалами справи встановлено, зокрема з трудової книжки, що позивач з 2011 року та на час звернення до суду з адміністративним позовом працює на комунальному підприємстві Запорізьке міське інвестиційне агентство . Крім того, з 28.08.2018 позивач працює за сумісництвом в комунальному підприємстві Градпроект , що підтверджується копією наказу про прийняття на роботу від 27.08.2018 року № 142-к.

Таким чином, у період за який відповідачем сформовано податкову вимогу про сплату недоїмки позивач працював на підприємствах де отримував заробітну плату, з якої утримувався єдиний внесок.

Крім того, суд зазначає, що податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4 пункт 4.1 стаття 4 Податкового кодексу України).

Законом України №2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності, а із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Таким чином, в розумінні Закону України №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Аналогічний висновок був висловлений Верховним судом у постанові від 27.11.2019 по справі №160/3114/19 відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає ГУ ДФС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Сліз зазначити, що доказів отримання позивачем у період з 2017 року по 3 квартал 2019 року доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально, судом не встановлено. Відповідач у відзиві про наявність таких доходів не зазначав, у зв`язку з чим відповідно обставини відсутності у позивача у період з 2017 року по 3 квартал 2019 року доходу від провадження незалежної професійної адвокатської діяльності окремо від доходів, отриманих від підприємства де позивач працює, не підлягають доказуванню.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку, що сформована відповідачем податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57721-50 від 08.11.2019, якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку у розмірі 26539,26 грн. є протиправною, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57721-50 від 08.11.2019 сформовану Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 07.02.2020.

Суддя О.В. Конишева