Рішення

від 06.02.2020 по справі 523/7029/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 523/7029/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Багатогалузевої виробничо-комерційної фірми "ДВІ ЗІРКИ" Товариство з обмеженою відповідальністю до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування Постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.06.2014р. ВП №43202597,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 30.05.2018р. по справі №523/7029/18 адміністративну справу за позовом Багатогалузевої виробничо-комерційної фірми "ДВІ ЗІРКИ" Товариство з обмеженою відповідальністю до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування Постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.06.2014р. ВП №43202597, передано до Одеського окружного адміністративного суду за підсудністю, відповідно до ст.29 КАС України.

22.01.2020р. вищезазначена справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду. У позовній заяві Багатогалузева виробничо-комерційна фірма "ДВІ ЗІРКИ" Товариство з обмеженою відповідальністю просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову про закінчення виконавчого провадження від 17.06.2014р. ВП №43202597, винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Румейко В.П.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що державний виконавець зобов`язаний вжити усіх заходів примусового виконання рішень, встановлених Законом України Про виконавче провадження , неупереджено, своєчасно, повно та ефективно вчиняти виконавчі дії. На державного виконавця покладено обов`язок використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. З урахуванням приписів статті 75 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець може прийняти рішення про закінчення виконавчого провадження лише у передбачених законом випадках за умови попереднього настання та вчинення певних дій. Зокрема, прийняття такого рішення має передувати відмова боржника самостійно виконати судове рішення, накладення на боржника арешту, а також внесення правоохоронним органом відповідного подання. Лише після вжиття усіх передбачених законом заходів, за умови остаточної неможливості виконати рішення суду, державний виконавець має право закінчити виконавче провадження.

Відповідач - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (від 03.02.2020р. вхід.№ЕП/1059/20), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваної Постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.06.2014р. ВП №43202597, оскільки державним виконавцем дотримано визначену статтею 75 Закону України Про виконавче провадження процедуру.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №523/7029/18 за позовом Багатогалузевої виробничо-комерційної фірми "ДВІ ЗІРКИ" Товариство з обмеженою відповідальністю до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування Постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.06.2014р. ВП №43202597.

Згідно з ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наявність, передбачених приписами ч.ч.1, 9 ст.205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 17.06.2014р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Румейко В.П., з урахуванням приписів п.11 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження , винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №43202597.

Не погодившись із винесеною старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Румейко В.П. Постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №43202597 від 17.06.2014р., позивач - Багатогалузева виробничо-комерційна фірма "ДВІ ЗІРКИ" Товариство з обмеженою відповідальністю звернулась до суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, оскаржувану позивачем - Багатогалузевою виробничо-комерційною фірмою "ДВІ ЗІРКИ" Товариство з обмеженою відповідальністю Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №43202597 від 17.06.2014р., старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Румейко В.П. винесено неправомірно, безпідставно, та у порушення положень чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, Постановою Суворовського районного суду м.Одеси від 01.08.2013р., залишеною без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014р., та Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015р., у справі №1527/15359/12 адміністративний позов Багатогалузевої виробничо-комерційної фірми "ДВІ ЗІРКИ" Товариство з обмеженою відповідальністю, задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №44 від 16.02.2011року "Про демонтаж некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торгівельної мережі" в частині демонтажу пункту дрібно-роздрібної торгівлі у вигляді павільйону виробничо-комерційної фірми "Дві зірки", встановленого у м.Одесі, вул.Дніпропетровська дорога, 172-а, гідропарк "Лузанівка", та Припис Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 16.02.2011року щодо демонтажу пункту дрібно-роздрібної торгівлі, встановленого у м.Одесі, вул.Дніпропетровська дорога, 172-а, гідропарк "Лузанівка". Зобов`язано управління споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради повернути виробничо-комерційній фірмі "Дві зірки" пункт дрібно-роздрібної торгівлі у вигляді павільйону, що був неправомірно демонтований всупереч Ухвалі суду від 29 березня 2011року, шляхом його встановлення за адресою: м.Одеса, вул.Дніпропетровська дорога, 172-а, гідропарк "Лузанівка". В іншій частині позову, відмовлено.

На виконання Постанови Суворовського районного суду м.Одеси від 01.08.2013р. у справі №1527/15359/12 Суворовським районним судом м.Одеси 30.04.2014р. Багатогалузевій виробничо-комерційній фірмі "ДВІ ЗІРКИ" Товариство з обмеженою відповідальністю видано виконавчий лист щодо зобов`язання управління споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради повернути виробничо-комерційній фірмі "Дві зірки" пункт дрібно-роздрібної торгівлі у вигляді павільйону, що був неправомірно демонтований всупереч Ухвалі суду від 29 березня 2011року, шляхом його встановлення за адресою: м.Одеса, вул.Дніпропетровська дорога, 172-а, гідропарк "Лузанівка".

З метою виконання вищеозначеного виконавчого листа, виданого Суворовським районним судом м.Одеси на виконання Постанови від 01.08.2013р. у справі №1527/15359/12, Багатогалузевою виробничо-комерційною фірмою "ДВІ ЗІРКИ" Товариство з обмеженою відповідальністю вказаний виконавчий документ подано до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 05.05.2014р. ВП №43202597 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Суворовського районного суду м.Одеси від 30.04.2014р. у справі №1527/15359/12 щодо зобов`язання управління споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради повернути виробничо-комерційній фірмі "Дві зірки" пункт дрібно-роздрібної торгівлі у вигляді павільйону, що був неправомірно демонтований всупереч Ухвалі суду від 29 березня 2011року, шляхом його встановлення за адресою: м.Одеса , вул.Дніпропетровська дорога , 172-а, гідропарк "Лузанівка".

20.05.2014р. Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на ім`я начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапошника В.В. надіслано Лист №0113/1305, у якому викладено прохання закрити виконавче провадження, оскільки на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №44 від 16.02.2011р. Про демонтаж некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі некапітальний пункт дрібно-роздрібної торговельної мережі, що належить БВКФ Дві зірки , розташований у м.Одесі, вул.Миколаївська дорога,172-а, гідропарк Лузанівка , був демонтований. Факт демонтажу підтверджується актом виконаних робіт від 20.03.2012р., під час демонтажу павільйон був знищений, у зв`язку з чим не знаходиться у своєму первісному стані, що робить виконання Постанови Суворовського районного суду м.Одеси від 01.08.2013р. неможливим за поважними та об`єктивними обставинами.

Відповідно до Акту виконаних робіт (з демонтажу об`єкта дрібно роздрібної торгівельної мережі) від 20.03.2012р. Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради в особі провідного спеціаліста відділу дозволів і погоджень управління Архіпова І.Г. (Замовник) та СПД ОСОБА_1 (Виконавець) здійснили демонтаж торгівельного павільйону ТОВ Дві зірки , розташованого за адресою: Гідропарк Лузанівка . В об`єкті, загальною площею 20кв.м., на час проведення демонтажних робіт торгівельна діяльність не здійснювалась, електроенергію відключено, павільйон закрито. Некапітальний пункт демонтовано й транспортовано на штраф площадку.

Судом встановлено, що 29.05.2014р. Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на ім`я начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапошника В.В. надіслано Лист №01-13/1394, у якому зазначено, що павільйон, який був демонтований на підставі Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.02.2011р. №44, розташований за адресою: м.Одеса, Гідропарк Лузанівка (Миколаївська дорога,172-а), що належав БВКФ Дві зірки знищено, що підтверджується актом від 29.05.2014р.

До означеного Листа від 29.05.2014р. №01-13/1394 Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради додано Акт від 29.05.2014р., у якому зазначено, що павільйон, який був розташований за адресою: м.Одеса, Гідропарк Лузанівка (Миколаївська дорога,172-а), що належить БВКФ Дві зірки демонтований Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.02.2011р. №44 знищено під час демонтажу у зв`язку із неможливістю його транспортування, пов`язаної з габаритними розмірами об`єкта.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України Про виконавче провадження від 21.04.1999р. №606-ХІV (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно ст.1 якого, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З метою забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні ст.6 Закону України Про виконавче провадження зобов`язано державного виконавця використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.7 ст.12 Закону України Про виконавче провадження особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Частиною 1 статті 17 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до п.1. ч.2 ст.17 Закону України Про виконавче провадження державною виконавчою службою, у тому числі, підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно з п.11 ч.1 ст.49 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.75 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Статтею 89 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Отже, з урахуванням системного аналізу вищеозначеної законодавчої норми, накладення на боржника штрафу повторно, та звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності визначено наслідком повторного невиконання боржником без поважних причин рішення суду, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії. При цьому, звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито усіх можливих заходів для виконання рішення суду, та встановлено неможливість його виконання.

Таким чином, направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника у порядку ст.89 Закону України Про виконавче провадження не є єдиною останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій з виконання рішення суду, після якої державний виконавець апріорі повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом України Про виконавче провадження заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Відтак, здійснюючи примусове виконання рішення суду немайнового характеру, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії, державний виконавець, після внесення відповідного подання правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності, має право здійснювати інші заходи примусового характеру, у зв`язку з чим не вийде за межі наданих йому повноважень, та не буде діяти не у спосіб, встановлений Законом України Про виконавче провадження , оскільки сам факт направлення подання до правоохоронних органів не є безумовною підставою закінчення виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 18.06.2019р. у справі №826/14580/16.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковим до виконання на всій території України.

Згідно зі ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, беручи до уваги вищевказане, а також те, що Законом України Про виконавче провадження на державного виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній, у межах встановлених повноважень, має вжити усіх передбачених вказаним нормативно-правовим актом заходів, суд дійшов висновку, що оскаржувану Постанову про закінчення виконавчого провадження від 17.06.2014р. ВП №43202597 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Румейко В.П. винесено передчасно.

Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що за результатами прийняття державним виконавцем оскаржуваної Постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.06.2014р. ВП №43202597 рішення суду не лише залишилось невиконаними, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін ( Жовнер проти України , № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог Багатогалузевої виробничо-комерційної фірми "ДВІ ЗІРКИ" Товариство з обмеженою відповідальністю, та скасування Постанови Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про закінчення виконавчого провадження від 17.06.2014р. ВП №43202597.

Окрім того, відповідно до наявного у матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.02.2020р. Головне територіальне управління юстиції в Одеській області наразі знаходиться в стані припинення.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Багатогалузевої виробничо-комерційної фірми "ДВІ ЗІРКИ" Товариство з обмеженою відповідальністю правомірні, документально підтверджені, та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного , на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.ч.1, 9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Багатогалузевої виробничо-комерційної фірми "ДВІ ЗІРКИ" Товариство з обмеженою відповідальністю (65003, м.Одеса, вул.6-а Пересипська,9, код ЄДРПОУ 20958461) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65072, м.Одеса, вул.Бориса Дерев`янко,1) про визнання протиправною та скасування Постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.06.2014р. ВП №43202597, задовольнити.

2. Скасувати Постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про закінчення виконавчого провадження від 17.06.2014р. ВП №43202597.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Харченко Ю.В.

.