Рішення

від 29.01.2020 по справі 460/3144/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2020 року м. Рівне №460/3144/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Кучечук Л.І.,

відповідача: представник Баранов В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доБудеразької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Будеразької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, у якому просить суд

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 19.12.2018 № 373 Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ;

зобов`язати відповідача затвердити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель запасу громадської забудови в с.Будераж по вул.Колгоспна на території Будеразької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставність спірного рішення відповідача, яке не містить покликання на недоліки технічної документації щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність. Стверджує, що вказана у спірному рішенні підстава щодо непогодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами не заслуговує на увагу, позаяк межі землекористування погоджені із суміжними землевласниками, про що в матеріалах проекту із землеустрою складено відповідний акт. Оскільки вищевказаний проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки погоджений у встановленому законом порядку, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 07.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 03.12.2019.

28.11.2019 відповідач подав письмові пояснення (а.с.50-53), у яких зазначив, що позивачу відмовлено у затвердженні проекту із землеустрою у зв`язку з непогодженням меж із суміжним землекористувачем. Пояснив, що до відповідача звернулася із заявою ОСОБА_2 про забезпечення заїзду до її сусідньої земельної ділянки. Для врегулювання спірного питання між позивачем та ОСОБА_2 було створено комісію щодо обстеження земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель позивача, про що 22.06.2018 складено акт, згідно з яким позивачу було рекомендовано врахувати те, що біля його земельної ділянки проходить дорога до земельної ділянки ОСОБА_2 . Оскільки рекомендації не були враховані при виготовленні проекту землеустрою, позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою. Окрім того, покликаючись до статті 158 ЗК України зазначає, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, а для того, щоб набути право власності на земельну ділянку необхідно здійснити комплекс робіт: провести кадастрову зйомку землі з геодезичним становленням меж земельної ділянки, яка включає, зокрема, і, перенесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки, погодження цих меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. З огляду на викладене вважає спірне рішення законним та обґрунтованим.

29.11.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позивач звернувся до суду 04.11.2019 та оскаржує рішення відповідача від 19.12.2018 № 373. Зазначає, що покликання позивача про отримання оспорюваного рішення у вересні 2019 року не підтверджено жодними доказами, а матеріали позовної заяви не містять клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, тому згідно з частиною восьмою статті 240 КАС України позовна заява підлягає залишення без розгляду (а.с.46).

У відповіді на відзив позивач зазначив про безпідставність доводів відповідача про пропуск встановленого строку звернення до суду, оскільки такий бере відлік з часу, коли стало відомо про порушення права особи. Зазначає, що про розгляд його заяви відповідач його не повідомляв, копія рішення йому не надсилалася та не видавалася. Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу стало відомо у вересні 2019 року коли він отримав копію спірного рішення, відтак у межах строку, встановленого КАС України, звернувся до суду з даним позовом. По суті спірного рішення зазначає, що ЗК України заборонено відмову у погодженні проекту землеустрою з підстав, які прямо не визначені законом. Стверджує, що відмова у затвердженні проекту землеустрою з підстав непогодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, зокрема з ОСОБА_2 , суперечить положенням статті 186-1 ЗК України. Натомість, матеріали проекту землеустрою містять висновки відділу містобудування та архітектури Здолбунівської райдержадміністрації, експерта державної експертизи землевпорядної документації, якими погоджено проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність. Звертає увагу, що межі землекористування погоджені із суміжними землевласниками, про що в матеріалах проекту із землеустрою є відповідний акт за підписом Будеразького сільського голови. Зауважує, що ОСОБА_2 є власником присадибної земельної ділянки з кадастровим номером 56226680800:01:002:0230 площею 0,1752 га, котра не межує з земельною ділянкою позивача, яка не відноситься до земель загального користування, а обліковується як земля запасу житлової та громадської забудови Будеразької сільської ради, тому необхідність забезпечення заїзду до земельної ділянки ОСОБА_2 є незаконною та необгрунтованою. З таких підстав просив суд позов задовольнити (а.с.59-65).

Також позивач подав письмові пояснення з приводу наданих доказів (а.с.84-85) зазначаючи, що рішення з приводу землекористування приймається органом місцевого самоврядування у порядку, встановленому законом. Стверджує, що облаштування дороги на земельній ділянці, що планується для відведення позивачу, не відповідає генеральному плану с. Будераж та ним не передбачене, а тому подані відповідачем акт та рішення від 22.06.2018 не підтверджують жодних обставин у спорі щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки.

У підготовчому судовому засіданні 03.12.2019 задля з`ясування питання дотримання строку звернення до суду, суд відклав судовий розгляд до 17.12.2019, та ухвалою від 04.12.2019 витребував у у Будеразької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області докази направлення (вручення) ОСОБА_1 рішення Будеразької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області від 19.12.2018 № 373 Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

У підготовчому судовому засіданні 17.12.2019 суд постановив закрити підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті у відкритому судовому засіданні 15.01.2020, оголошено перерву до 29.01.2020.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши сторони, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив таке.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 12.07.2016 (а.с.24) рішенням Будеразької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області від 11.11.2016 № 94 Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Будераж ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Будераж по вул. Колгоспній (а.с.26).

Згідно з довідкою з державної статистичної звітності (форма № 6-зем) про наявність земель та розподіл за власниками земель, землекористувачами, угіддями, земельна ділянка, яка проектується до відведення ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд обліковується як землі запасу житлової та громадської забудови Будеразької сільської ради, загальна площа земельної ділянки становить 0,2277 га (а.с.27).

За замовленням позивача ФОП ОСОБА_3 було розроблено Проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови в межах с. Будераж по вул. Колгоспна на території Будеразької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (а.с.15-38).

Рішенням відповідача від 19.12.2019 № 373 Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 позивачу відмовлено у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку з не погодженням меж із суміжними землекористувачами, загальною площею 0,2277 га, в тому числі: ділянка № 1 (кадастровий номер: 5622680800:01:002:0277) площею 0,2277 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Будераж, вул. Колгоспна (а. с.56 ).

Позивач, не погоджуючись з відмовою в затвердженні проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся із даним позовом до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу спірного рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини третьої цієї статті ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною ж першою статті 122 ЗК України установлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Так, статтею 186 ЗК України встановлено порядок погодження та затвердження землевпорядної документації.

Відповідно до частини шостої статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У відповідності до частини сімнадцятої цієї ж статті ЗК України підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною другою статті 186-1 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до частин четвертої статті 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Частиною п`ятою цієї ж статті ЗК України визначено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Відповідно до частини шостої статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

В свою чергу, відповідно до частини третьої статті 50 Закону України Про землеустрій (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Слід зазначити, що проект землеустрою підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який за результатом перевірки обов`язкових до подання документів, передбачених статті 50 Закону України Про землеустрій , надає вмотивований висновок стосовно можливості його затвердження.

Як встановлено судом, позивачем отримано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на підставі рішення Будеразької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області від 11.11.2016 № 94.

На виконання даного рішення розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови в межах с . Будераж по вул. Колгоспній на території Будеразької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області.

Вказаний проект землеустрою за змістом відповідає вимогам статті 50 Закону України Про землеустрій щодо складу та обсягу документів.

Згідно з Висновком від 23.02.2018 № 07/25-66, відділ містобудування та архітектури Здолбунівської райдержадміністрації розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови в межах с. Будераж по вул. Колгоспна Будеразької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області , враховуючи вимоги генерального плану с. Будераж, актуалізованого рішенням Будеразької сільської ради від 19.02.2013 № 283, погодив надання земельної ділянки у власність ОСОБА_4 (а.с.28).

Розроблений проект землеустрою також погоджений експертом державної експертизи, за Висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 17.04.2018 № 3060/88-18 якого, проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови в межах с. Будераж по вул . Колгоспна Будеразької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області відповідає вимогам законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам (а.с.37-38).

З дослідженого судом Акту обстеження земельної ділянки від 22.06.2018 суд встановив, що комісією Будеразької сільської ради зауважено, що біля земельної ділянки ОСОБА_1 проходить дорога до суміжної ділянки, що рекомендовано врахувати позивачу та відвести на неї місце при проведенні обмірів земельної ділянки (а.с.55). Саме такі обставини покладені в основу спірного рішення відповідача від 19.12.2018 № 373 про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

З дослідженого судом Викопіювання із схеми землекористування Будеразької сільської ради (а.с.31-34) суд з`ясував, що земельна ділянка, що планується до відведення у власність позивачу, межує з землями Будеразької сільської ради комунальної власності, вул. Колгоспна (від А до Б); гр. ОСОБА_5 (від Б до В); гр. ОСОБА_6 (від В до Г); землями запасу Будеразької сільської ради комунальної власності (від Г до А). При цьому зазначено, що власниками та землекористувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено; межові знаки пред`явлені та передані на зберігання гр. ОСОБА_1 .

Таким чином, розроблений проект землеустрою щодо відведення у власність позивачу відповідної земельної ділянки містить погодження її меж із суміжними землекористувачами зокрема, серед яких відсутня ОСОБА_2 .

Отже, доводи відповідача про непогодження меж означеної земельної ділянки позивача із суміжними землекористувачами не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені матеріалами погодженого у встановленому порядку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки позивачу.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Згідно з частиною десятою статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Виходячи з аналізу вказаних законодавчих положень у системному їх зв`язку, суд доходить висновку, що законодавством України встановлений чіткий порядок затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, суд звертає увагу, що після отримання позитивного висновку щодо проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки від відповідних установ та організацій орган місцевого самоврядування зобов`язаний протягом 14 днів після подання погодженого проекту землеустрою прийняти рішення про його затвердження.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, оскільки позивачем був дотриманий встановлений законом порядок затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та подано всі необхідні документи, передбачені нормами ЗК України, докази щодо невідповідності розробленого проекту землеустрою щодо відведення позивачу у власність відповідної земельної ділянки матеріали справи не містять.

Вказане дає підстави для висновку про протиправність оспорюваного рішення відповідача від 19.12.2019 № 373 Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , яке підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язання відповідача затвердити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу суд зазначає таке.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі Класс та інші проти Німеччини , зазначив, що із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури .

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

У письмових поясненнях по справі (а.с.50-52) відповідач звертав увагу, що вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права в частині позовної вимоги зобов`язального характеру, суд має врахувати, що відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд враховує, що згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.02.2018 у справі № 826/7631/15.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто дискреційним є повноваження, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Проте, в межах даного спору відповідач не обирав у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких була б правомірною.

Суд зазначає, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі № К/31204/15).

Як вже йшлося, положеннями статті 118 ЗК України визначено лише один варіант поведінки суб`єкта владних повноважень після отримання позитивного висновку щодо проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки від відповідних установ та організацій, який полягає у прийнятті рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою протягом 14 днів.

Як встановлено судом, відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель запасу громадської забудови в с.Будераж з підстав, не передбачених діючим законодавством на етапі затвердження проекту землеустрою.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб`єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача затвердити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель запасу громадської забудови в с.Будераж по вул.Колгоспна на території Будеразької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області , оскільки вказане є дотриманням судом гарантій щодо того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 808/3082/17, від 31.01.2019 у справі № 815/2488/17, від 06.03.2019 у справі № 1640/2592/18, від 16.05.2019 у справі № 821/925/18.

Щодо строку звернення позивача до суду з даним позовом, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 р.).

З Рішення Європейського Суду з прав людини по справі Іліан проти Туреччини слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 04.12.2019 відповідач не подав суду жодних доказів на підтвердження отримання позивачем спірного рішення та не зазначив про наявність таких. Відтак, факт отримання спірного рішення відповідача позивачем саме 19.12.2018 не доведений відповідачем та не підтверджений жодним доказом. Натомість позивач стверджує про ознайомлення зі змістом оспорюваного рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою у вересні 2019 року.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість позовні вимоги відповідають обставинам справи, ґрунтуються на вимогах закону та підтверджені належними й допустимими доказами, відтак підлягають задоволенню повністю.

Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.4) суд присуджує на користь позивача відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Будеразької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (35752, Рівненська обл., Здолбунівський район, село Будераж, вул. Центральна, буд. 90, код ЄДРПОУ 04385801) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Будеразької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області від 19.12.2018 № 373 Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Зобов`язати Будеразьку сільську раду Здолбунівського району Рівненської області затвердити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель запасу громадської забудови в с. Будераж по вул. Колгоспна на території Будеразької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Будеразької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 06 лютого 2020 року.

Суддя Нор У.М.