Рішення

від 07.02.2020 по справі 480/4925/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2020 р. Справа №480/4925/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Фермерського господарства Мальченко Петра Васильовича до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство Мальченко Петра Васильовича (далі по тексту - позивач, ФГ Мальченко П.В. ) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області) та просить:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Сумській області;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області розглянути клопотання ФГ Мальченко П.В. від 09.07.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 7 років, площею 30 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Тернівської селищної ради Недригайлівського району Сумської області та прийняти рішення, про яке письмово повідомити фермерське господарство.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_2 після смерті його батька - ОСОБА_1 , прийняв спадщину в повному обсязі, в тому числі його право на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою, площею 30 га. в межах згідно з планом, для ведення селянського (фермерського) господарства. За рішенням членів ФГ Мальченко П.В. №1 від 06.06.2008, ОСОБА_2 , як спадкоємець, став його засновником. Оформити право на земельну ділянку в порядку спадкування він не зміг через відсутність визначеного законом механізму. А відповідно Статуту фермерського господарства відсутність земельної ділянки є підставою для його ліквідації.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 20.06.2019 у справі №920/226/18, зобов`язано ФГ Мальченко П.В. повернути відповідачу спірну земельну ділянку. Зважаючи на це позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду строком на 7 років для ведення фермерського господарства, однак, станом на дату подання позову дане клопотання не розглянуто, відповіді на нього позивачем не отримано. На переконання позивача, така бездіяльність відповідача грубо порушує законні права та інтереси фермерського господарства.

До відкриття провадження у справі судом ухвалою від 29.11.2019 було відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 02.12.2019 прийнято до провадження позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти задоволення позову та зазначає, що в липні 2019 року позивач звернувся до нього з клопотанням про надання вказаного дозволу на розроблення проекту землеустрою, за результатами розгляду якого в місячний строк було прийнято рішення від 15.08.2019 № М-11631-5808/21-19 про неможливість його задоволення, оскільки бажана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ФГ Мальченка П.В. згідно державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею (а.с.42-43).

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Рішення 3-ї сесії 21 скликання Ради народних депутатів Недригайлівського району Сумської області від 22.09.1990 отримав Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею № 004021 в розмірі 30 га для ведення фермерського господарства (а.с.14-17), 15.03.1993 зареєстрував Фермерське господарство Мальченко Петра Васильовича (а.с.9) та був його засновником.

Після смерті ОСОБА_1 спадщину прийняв його син - ОСОБА_2 (а.с.18).

Відповідно до Статуту ФГ Мальченко П.В. та за рішенням членів фермерського господарства №1 від 06.06.2008 ОСОБА_2 , став його засновником, що також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.10-13, 50-51).

Рішенням Господарського суду Сумської області від 20.06.2019 у справі №920/226/18 ФГ Мальченко П.В. зобов`язано повернути ГУ Держгеокадастру у Сумській області земельну ділянку площею 30 га, кадастровий номер 5923555600: для ведення фермерського господарства, розташовану на території Тернавської селищної ради Недригайлівського району Сумської області (а.с.20-23).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.08.2019 відстрочено виконання рішення суду від 20.06.2019 у справі №920/226/18 до 01.12.2019 (а.с.24-26).

09.07.2019 засновником ФГ Мальченко П.В. - ОСОБА_2 було подано до ГУ Держгеокадастру у Сумській області клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер: 5923555600: в оренду строком на 7 років для ведення фермерського господарства, площею 30 га, зареєстроване ГУ Держгеокадастру у Сумській області 16.07.2019 за №М-11631/0/94-19 (а.с.28,44).

Листом від 15.08.2019 № М-11631-5808/21-19 ГУ Держгеокадастру у Сумській області повідомило позивача про неможливість задоволення його клопотання, оскільки відповідно до інформаційної довідки, наданої Відділом у Недригайлівському районі Головного управління від 06.08.2019 №358/408-19 бажана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ФГ Мальченка П.В. згідно державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею (а.с. 47). При цьому, відповідачем не надано суду доказів надсилання (вручення) даного листа позивачу.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Порядок відведення земельних ділянок встановлений Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За змістом ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Судом встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області у місячний строк розглянуло клопотання позивача та листом від 15.08.2019 № М-11631-5808/21-19 повідомило про неможливість його задоволення, у зв`язку з тим, що бажана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ФГ Мальченка П.В. згідно державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею (а.с. 47).

Враховуючи, що відповідач у відповідності до вимог ЗК України розглянув клопотання позивача у встановлений законом строк, то позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання розглянути клопотання ФГ Мальченка П.В. є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

У той же час, суд наголошує, що ч. 7 ст. 118 ЗК України передбачає обов`язок відповідача прийняти рішення за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та визначає перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Суд також зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55 затверджено Типову інструкцію з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади.

Відповідно до п. 1 ця Інструкція встановлює вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі Секретаріатом Кабінету Міністрів України, центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (далі - установи).

Відповідно до п. 80 Типової інструкції накази (розпорядження) видаються як рішення організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основної діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових питань.

Накази (розпорядження, постанови, рішення), які є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не встановлено такими наказами (розпорядженнями, постановами, рішеннями), але не раніше дня їх офіційного опублікування. Наказ (розпорядження) оформлюється на бланку наказу (розпорядження). Зміст наказу (розпорядження) коротко викладається в заголовку, який починається з прийменника "Про" і складається за допомогою віддієслівного іменника ("Про затвердження...", "Про введення...", "Про створення...") або іменника ("Про підсумки...", "Про заходи...") (пункти 86, 87 Інструкції).

Крім того, пунктом 123 Типової інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як відповіді на виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, дорученнях вищих посадових осіб, на запити, звернення, а також кореспонденцію Верховної Ради України, на виконання доручень установ вищого рівня, на запити інших установ, звернення громадян, запити на інформацію, а також як ініціативні та супровідні листи.

Таким чином за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Тобто рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

В даному випадку позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області не із зверненням, а із відповідною заявою (клопотанням) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, за наслідками розгляду якої відповідач повинен був прийняти відповідне управлінське рішення у формі наказу, однак як свідчать матеріали справи лише направив позивачу відповідь у формі листа.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру у Сумській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.08.2019 по справі № 480/4298/18.

На підставі викладеного суд зазначає, що оскільки позивачем, з урахуванням вищезазначених норм ЗК України, подано відповідні документи, то у відповідача не було правомірних підстав відхиляти клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Згідно із частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Позивач просив суд зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області прийняти рішення за наслідками розгляду клопотання ФГ Мальченко П. В .

Оскільки відповідачем не було прийнято жодного з тих рішень, які передбачені Земельним кодексом України, у визначений законом строк, а також враховуючи, що така підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, яка зазначена в листі від 15.08.2019 № М-11631-5808/21-19, не передбачена частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладеної в листі від від 15.08.2019 № М-11631-5808/21-19 у наданні ФГ Мальченко П. В. дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 7 років, площею 30 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Тернівської селищної ради Недригайлівського району Сумської області та зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву та прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Вимога про зобов`язання відповідача письмово повідомити фермерське господарство про прийняте рішення не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною і в матеріалах справи відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виконання його обов`язків, передбачених чинним законодавством щодо прийняття відповідного рішення та надсилання його заявнику.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до наявної у матеріалах справи квитанції №0.0.1538392732.1 від 29.11.2019 (а.с.3) позивачем за подання позову сплачено судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

Таким чином, позивачу необхідно відшкодувати витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо компенсації витрат за забезпечення позову, то вони задоволенню не підлягають, оскільки, як було зазначено вище, судом ухвалою від 29.11.2019 було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11000,00 грн., суд зазначає на ступне.

У позовній заяві позивачем зазначено, що витрати позивача на правову допомогу є: складання позовної заяви - 2000 грн., складання заяви про забезпечення позову - 1000 грн., участь в судовому розгляді справи адвоката - 8000 грн., всього - 11000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частиною 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4, 5 статі 134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд зазначає, що позивачем на підтвердження понесених витрат із надання правничої допомоги не надано суду жодного доказу, а саме: копію договору про надання правової (професійної правничої) допомоги, доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У зв`язку з цим, на переконання суду, заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката є необґрунтованою та не підтвердженою документально, тому витрати на правничу допомогу в сумі 11000,00 грн. відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фермерського господарства Мальченко Петра Васильовича до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 15.08.2019 № М-11631-5808/21-19 у наданні ФГ Мальченко П. В. дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 7 років, площею 30 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Тернівської селищної ради Недригайлівського району Сумської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Г.Кондратьєва, 25, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39765885) повторно розглянути клопотання Фермерського господарства Мальченко Петра Васильовича (с. Черепівка, Недригайлівський район, Сумська область, 42110, код ЄДРПОУ 22976888) від 09.09.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 7 років, площею 30 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Тернівської селищної ради Недригайлівського району Сумської області та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Стягнути на користь Фермерського господарства Мальченко Петра Васильовича (с. Черепівка, Недригайлівський район, Сумська область, 42110, код ЄДРПОУ 22976888) витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Г.Кондратьєва, 25, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39765885).

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Б. Діска