Ухвала

від 03.02.2020 по справі 640/25328/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

03 лютого 2020 року м. Київ № 640/25328/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Клименчук Н.М., ознайомившись з адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Тотан Сервіс до Головного управління ДФС у м. Києві та Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Тотан Сервіс (код ЄДРПОУ 41980335, адреса: 03148, м. Київ, вул. Кортвелішвілі, 5, кв. 514) (далі - позивач, ТОВ Тотан Сервіс ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач-1) та Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-2), у якій просить суд визнати протиправним рішення відповідача-1 про відмову у реєстрації податкових накладних від 21.08.2011 №958698/41980335 та зобов`язати відповідача-2 зареєструвати податкову накладну від 12.07.2018 №8.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2019 позовну заяву залишено без руху, встановлено 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку.

Підставою для залишення позовної заяви без руху стало звернення позивача до суду з пропуском строку, встановленого частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2019 позивачем подано заяву, у якій позивачем зазначено, що ним не пропущено строк позовної давності.

В обґрунтування даної заяви позивачем зазначено, що, на його думку, для оскарження рішень про відмову у реєстрації податкових накладних нормами Податкового кодексу України встановлено строк позовної давності 1095 днів. Крім того, позивачем зазначено, що постанова Верховного Суду від 11.10.2019 №640/20468/18, на яку суд посилався в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, є судовим рішенням в окремій судовій справі. У зв`язку із цим позивач вважає, що має застосовуватись рекомендація Вищого адміністративного суду України, викладена в листі від 01.11.2011 №1935/11/13-11.

Ознайомившись із заявою позивача від 20.01.2020, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду, оскільки позивачем не наведено поважних причин його пропуску.

Стосовно посилання позивача на лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1935/11/13-11, суд зазначає, що даним листом надано рекомендації вирішення спорів при наявності законодавчої колізії норм.

Разом з тим, при ухваленні постанови від 11.10.2019 №640/20468/18 Верховним Судом здійснено аналіз чинного законодавства, зокрема, нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 56.18 Податкового кодексу України. За результатом такого аналізу Верховним Судом висловлено висновок щодо строків оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), відповідно до якого такі рішення оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Частинами 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 15.12.2017) передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Тобто, як вбачається з аналізу викладених норм, особі гарантується право на звернення до суду.

Водночас, як зазначив Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа Каменівська проти України ), право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним, воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані... .

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Олександр Волков проти України в контексті порушення статті 6 Конвенції, зазначив, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 22.10.1996 у справі Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства (Stubbings and Others v. the United Kingdom), пункт 51, Reports 1996-IV).

Отже, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ).

Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись положеннями статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Тотан Сервіс повернути.

2. Направити копію даної ухвали суду, позовну заяву та додані до неї матеріали на адресу позивача.

3. Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) .

Суддя Н.М. Клименчук