Ухвала

від 06.02.2020 по справі 826/15068/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

06 лютого 2020 року м. Київ№ 826/15068/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження питання про закриття провадження в адміністративній справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Янович Іванни Ярославівни про визнання протиправним та скасування рішення № 42268384, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченка Андрія Миколайовича (далі - позивач) до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Державного реєстратора прав на нерухоме майно Янович Іванни Ярославівни (далі - відповідач), із позовною заявою, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №42268384 від 27.07.2018 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Янович І.Я. про відмову у скасуванні (вилученні) запису про обтяження/внесенні запису про скасування державної реєстрації за номером 8540374 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером/спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено у скасуванні запису про скасування державної реєстрації обтяження №8540374 від 27.07.2018. Позивач вважає, що державний реєстратор, вчинив дії, які суперечать приписам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що, у свою чергу, призвело до порушення прав та законних інтересів останнього. Крім того, відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень, зазначивши у рішенні №42268384 від 27.07.2018 неправомірну підставу для відмови у вчиненні у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Вирішуючи питання про належність спору до юрисдикції адміністративних судів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У частині другій статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За правилами частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширювалася на правовідносини, що виникали у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

За змістом наведених приписів участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим і розглядати його за правилами адміністративної юрисдикції. Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, суди повинні з`ясувати, у зв`язку з чим він виник, і за захистом яких прав чи інтересів особа звернулася до суду.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналізуючи зміст позовних вимог та характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли на підставі договірних відносин між позивачем та третьою особою у справі, і впливають на цивільні права вказаних суб`єктів щодо нерухомого майна.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 23.12.2008 між ВАТ РОДОВІД БАНК (17.06.2009 назва змінено на ПАТ РОДОВІД БАНК ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Золотий мандарин Ойл (код ЄДРПОУ 23705915, місцезнаходження - 03057, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВАДИМА ГЕТЬМАНА, будинок 30) укладено Договір кредиту №22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008

На виконання Кредитного договору між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю КАЛИНА-ЗАКАРПАТТЯ" (код ЄДРПОУ 33705586, місцезнаходження - 04176, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИКІВ, будинок 26), яке є майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий мандарин Ойл за Договором кредиту №22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 укладено 12 березня 2009 року Договір іпотеки за № 22.1,357-3.5.08 (надалі - Іпотечний договір) яким забезпечено зобов`язання Позичальника щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, пені за несвоєчасну сплату процентів, а також відшкодування збитків у зв`язку з порушенням умов Кредитного договору.

Згідно з п. 1.1.1 Іпотечного договору Товариство з обмеженою відповідальністю КАЛИНА-ЗАКАРПАТТЯ" передає в іпотеку Банку належне йому на праві власності майно, а саме: земельну ділянку для будівництва та обслуговування магазину, площею 0,5500 га, кадастровий номер 2121284100:01:005:0003, яка знаходиться за межами населеного пункту Пийтерфолво на території Пийтерфолвівської сільської ради, Виноградівського району, Закарпатської області.

Відповідно до п. 3.1.1. Іпотечного договору при порушенні Іпотекодавцем та/або Товариством з обмеженою відповідальністю Золотий мандарин Ойл умов основного зобов`язання щодо строків погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та заборгованості, а також при порушенні Іпотекодавцем умов Іпотечного договору та у випадках, встановлених законом, у Іпотеко держателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України Про іпотеку обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 року за №410 був затверджений Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек Відповідно до якого, реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г. у Державному реєстрі іпотек було зареєстроване обтяження вказаної земельної ділянки іпотекою на підставі Іпотечного договору за № 22.1/357-3.5.08 від 12 березня 2009 року, про що позивачу наданий витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек за № 22863610 від 12.03.2009 з реєстраційним номером обтяження 8540402.

Також відповідно до п.5.5. підставі Іпотечного договору за № 22.1/357-3.5.08 від 12.03.2009 сторони домовились про накладення заборони відчуження вказаної вище земельної ділянки, про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г. за № 196 від 12.03.2009 накладено заборону відчуження вказаної земельної ділянки до припинення договору іпотеки, яка стала підставою для реєстрації заборони відчуження вказаної земельної ділянки в Державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відповідно до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ,затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 31/5 від 09.06.1999 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 року за № 304/3657, Внесення заборони відчуження земельної ділянки з кадастровим 2121284100:01:005:0003 підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 22863585 від 22.03.2009року, сформованого реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г., реєстраційний номер обтяження 8540374.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю Калина - Закарпаття звернулося до позивача з позовом про визнання недійсними договорів іпотек , у тому числі і іпотечного договору № 22.1/357-3.5.08 від 12.03.2009 , на підставі якого було зареєстроване обтяження у Державному реєстрі іпотек за № 22863610 та накладена заборона відчуження №8540374 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

23.08.2011 рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі №5008/753/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Калина - Закарпаття до Банку про визнання недійсними договору іпотеки №22.1/357-3.5-08 від 12.03.2009 , у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю Калина-Закарпаття про визнання недійсними вищезазначених договорів іпотеки відмовлено.

19.10.2011 постановою Львівського апеляційного господарського суду Закарпатської області у справі №5008/753/2011 рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.08.2011 скасовано, прийнято нове, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю Калина-Закарпаття задоволено, визнано недійсним договір іпотеки №22.1/357-3.5-08 від 12.03.2009.

У зв`язку з визнанням договору №22.1/357-3.5-08 від 12.03.2009 недійсним, у Державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було здійснено запис №8540374 про відчуження об`єктів нерухомого майна.

19.03.2012 постановою Вищого господарського суду України у справі №5008/753/2011, скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2011, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.08.2011 року №5008/753/2011залишено в силі.

27.07.2018 позивачем подано до Державного департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (київської мавської державної адміністрації) заяву про скасування обтяження на нерухоме майно № 8540374. на підставі рішення Господарського суду Закарпатської області у справі №5008/753/2011 від 25.08.2011, яке набрало законної сили 19.03.2012.

Проаналізувавши викладене, суд приходить до висновку, що дані правовідносини пов`язані з реалізацією іпотекодержателем своїх прав на предмет іпотеки за іпотечним договором від 12.03.2009 року № 22.1/357-3.5.08 і спрямовані на захист майнового права позивача .

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 2340/3219/18 від 09.10.2019.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги носять приватноправовий характер та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проаналізувавши зміст поданої позивачем заяви, судом встановлено наявність підстав для закриття провадження у справі, визначених ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Аналогічне положення міститься в п. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", згідно якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в раз закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Так, за звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1762, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №20 від 28.08.2018.

Керуючись ст. ст. 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі №826/15068/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Янович Іванни Ярославівни про визнання протиправним та скасування рішення № 42268384 від 27.07.2018 .

Повернути Публічному акціонерному товариству "РОДОВІД БАНК" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762, 00 (тисяча сімсот шістдесят дві) грн.00 коп.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур