Постанова

від 28.01.2020 по справі 383/145/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2020 року м. Кропивницький

справа № 383/145/18

провадження № 22-ц/4809/31/20

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Суровицької Л. В.,

суддів Авраменко Т. М., Черненка В. В.

секретар Лазаренко - Шаповалова В.В.

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 , правонаступник ОСОБА_2 ,

представники позивача - адвокат Бойко Олег Вікторович, адвокат Усатенко Юрій Юрійович,

відповідачі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

представники відповідача ОСОБА_3 - адвокат Дмитрух Дмитро Миколайович, адвокат Пономарьов Олег Валентинович,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Бойка Олега Вікторовича, який діяв в інтересах ОСОБА_2 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2018 року у складі судді Адаменко І.М. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання недійсним державного акту та договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання недійсним державного акту та договору оренди землі.

З урахуванням уточнень до позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5 . Після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку (пай) № НОМЕР_1 площею 5,05 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Бобринецької міської ради, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю ІІ-КР №022446, виданого 29 березня 2002 року.

17 жовтня 2016 року вона зверталась до Бодринецького районного суду Кіровоградської області з позовом про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, але рішенням суду їй відмовлено. Суд мотивував рішення тим, що нею обрано неправильний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки правовідносини регулюються ЦК УКРСР в редакції 1963 року, яким передбачено продовження строрку на прийняття спадщини. В ході розгляду цієї справи із спадкової справи , заведеної після смерті ОСОБА_5 , вона дізналась, що її чоловік видав заповіт, посвічдений нотаріусом 08 лютого 2002 року у Бобринецькій ЦРЛ, яким належне йому право на земельну частку (пай) згідно сертифікату на земельну частку (пай) заповів ОСОБА_3 . Оскільки на час посвідчення заповіту її чоловік мав хворобу - дегенеративна хвороба нервової системи (алкогольна), вважає, що на час посвідчення заповіту він не віддавав звіт своїм діям та не керував ними.

Крім цього, вона на час відкриття спадщини була пенсіонеркою за віком, непрацездатною і відповідно до ст.535 ЦК УРСР в редакції 1963 року мала право на обов`язкову частку незалежно від змісту заповіту, а саме не менше 2/3 частки, яка б належала їй при спадкуванні за законом.

При видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 , нотаріус не перевірила наявність інших спадкоємців.

На підставі цього свідоцтва про право на спадщину 11 липня 2005 року Бобринецькою РДА видано ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку серії КР №095622, на земельну ділянку№ НОМЕР_2 площею 5,05 га, кадастровий номер 3520810100:02:000:0719, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бобринецької міської ради. Вказану земельну ділянку ОСОБА_3 передав в оренду ОСОБА_4 за договором оренди земельної ділянки від 01 серпня 2018 року, зареєстрованим державним реєстратором Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області 01 серпня 2018 року.

Просила суд визнати недійсним заповіт серії АЕІ в„– 851731, виданий 08 лютого 2002 року ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Бобринецької державної нотаріальної контори Вороненко Л.В., за реєстровим №170; скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії ВВА в„– 38530 , видане 02 лютого 2004 року ОСОБА_3 на земельну ділянку (пай) № НОМЕР_2 площею 5,05 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Бобринецької міської ради, за реєстровим № 42; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий 11 липня 2005 року Бобринецькою РДА ОСОБА_3 на земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 5,05 га, кадастровий номер 3520810100:02:000:0719; визнати недійсним договір оренди землі від 01 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із скасуванням його державної реєстрації; стягнути з відповідача судовий збір в сумі 3171,60 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн. (т. 1 а.с.3-6, 36-40, 171-175).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2018 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 (т. 1 а.с.168-169).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2018 року ОСОБА_4 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - (т. 1 а.с.191-192).

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів, що протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 вона вчинила дії, передбачені ст.549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, щодо фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном. Позивач не подала до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини в установлений законом строк заяву про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка, тому ОСОБА_2 спадщину після смерті ОСОБА_5 не прийняла. Позивач не відноситься до кола спадкоємців ОСОБА_5 , тому спадкові права позивача не порушено. У зв`язку з відмовою позивачу у задоволенні вимоги про визнання заповіту недійсним, суд відмовив у задоволенні похідних вимог про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання недійсним державного акту на право власності на землю. Суд відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди землі від 01 серпня 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та скасування його державної реєстрації, оскільки позивач не є стороною спірного договору, нею не доведено, що спірний договір порушує її права. У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати та витрати на правничу допомогу позивачу не відшкодовуються (т. 1 а.с. 242-250).

В апеляційній скарзі представник позивача адвокат Бойко О.В. просив скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Зазначав, що судом не враховано, що нотаріусу були подані недійсні документи, нотаріус не перевірив наявність інших спадкоємців. На час смерті спадкодавця ОСОБА_2 проживала з ним, а тому вважається такою, що прийняла спадщину але її не оформила. Оскільки, ОСОБА_5 на час нотаріального посвідчення заповіту хворів та не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати, заповіт має бути визнаним недійсним. Крім того, позивач не знала про наявність спадкового майна, про це їй стало відомо у 2016 році, а про порушення свого права вона дізналась під час судового розгляду у 2017 році ( т. 2 а.с. 1-9).

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12 лютого 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, 25 лютого 2019 року справу призначено до розгляду з повідомленням учасників справи на 27 березня 2019 року ( т. 2 а.с. 28, 38).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою. Позивач відповідно до ст. 553 ЦК України вважається такою, що не прийняла спадщину. Доводи про те, що позивач проживала із спадкодавцем на час його смерті і вважається такою, що фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, не підтверджується жодними доказами. Доводи апеляційної скарги, про те що вона не знала про наявність спадкового майна є безпідставними, оскільки їй було відомо, що її чоловік працював в КСП і отримав право на земельну частку (пай) (т. 2 а.с. 42-44).

Відповідач ОСОБА_4 відзив на апеляційну скаргу не надав.

27 березня 2019 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 - доньки ОСОБА_2 про те, що позивач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла (т.2. а.с.61,65).

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 27 березня 2019 року зупинено провадження у справі за апеляційною скаргою адвоката Бойка О.В. до залучення до участі у справі правонаступника (т.1,а.с.71).

Ухвалою апеляційного суду від 10 грудня 2019 року поновлено проваджененя у справі, залучено ОСОБА_1 до участі у справі, як правонаступника ОСОБА_6 , призначено справу до розгляду на 24 грудня 2019 року (т.2,а.с.105).

Ухвалою суду від 24 грудня 2019 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв`язку з її хворобою на 08 січня 2020 року та за клопотанням позивача продовжено строк розгляду справи на п`ятнадцять днів (т.2,а.с.126). 08 січня 2020 року розгляд справи відкладено на 28 січня 2020 року за клопотанням представника позивача адвоката Усатенка Ю.Ю. у зв`язку з необхідністю йому ознайомитись з матеріалами справи з застосуванням фотофіксації та за згодою представника відповідача ОСОБА_3 (т.2,а.с.136,137, 138).

В судовому засіданні апеляційної інстанції адвокат Усатенко Ю.Ю., який діє в інтересах позивача, підтримав доводи апеляційної скарги, а представник відповідача ОСОБА_3 заперечив проти цих доводів і просив рішення суду залишити без змін.

Повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подав.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 20 лютого 2002 року (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 5,05 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бобринецької міської ради, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю Серії ІІ-КР № 022446, виданого Бобринецькою райдержадміністрацією 29 березня 2002 року (а.с.11).

Згідно повторного свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_6 , виданого 07 вересня 2012 року (а.с.8) та рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2013 року у справі № 383/1233/13, яке набрало законної сили (а.с.9) встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ), перебували у зареєстрованому шлюбі з 02 лютого 1957 року.

За життя ОСОБА_5 державним нотаріусом Бобринецької державної нотаріальної контори Вороненко Л.В. 08 лютого 2002 року було посвідчено заповіт, зареєстровано в реєстрі за № 170, яким ОСОБА_5 , що мешкає в АДРЕСА_1 , на випадок своєї смерті належне йому право на земельну частку (пай) згідно сертифікату КР № 0098994, виданого Бобринецькою райдержадміністрацією 03 жовтня 1997 року за № 628, як члену КСП ім. ХХ з`їзду та належний йому майновий пай члена СВК Бобринець або виділену на підставі зазначених прав в натурі земельну ділянку та майно, заповів ОСОБА_3 (т.1,а.с.109).

У заповіті зазначено, що його підписано ОСОБА_5 у присутності нотаріуса в лікарні в зв`язку з хворобою заповідача, особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2018 року за клопотанням представника позивача призначено у справі посмертну судову психіатричну експертизу (т. 1 а.с.94-96).

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 254 від 29 червня 2018 року Комунального закладу Кіровоградська обласна психіатрична лікарня встановлено, що ОСОБА_5 під час складання заповіту 08 лютого 2002 року страждав на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, стан відміни з тяжким делірієм (згідно МКХ-10. F-10.43). За своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій та розумно керувати ними (а.с.133-134).

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Оскільки оспорюваний заповіт було посвідчено 08 лютого 2002 року, а спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто, до набрання чинності ЦК України в редакції 2004 року, то при вирішенні питання щодо визнання заповіту недійсним слід застосовувати положення ЦК УКРСР в редакції 1963 року (п.4 Прикінцвих та Перехідних положень ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.48 ЦК УРСР в редакції 1963 року недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.55 ЦК УРСР в редакції 1963 року угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина.

Згідно з вимогами ч.1 ст.59 ЦК УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Статтею 525 цього Кодексу також передбачено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно із вимогами ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.

Відповідно до ст.534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Згідно ч.2 ст.545 ЦК УРСР, якщо заповіт буде визнаний недійсним, то спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений спадщини, одержує право спадкувати на загальних підставах.

Зміст частини 1ст.548 ЦК УРСР передбачає, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Відповідно до ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 553 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Цивільним кодексом УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом.

Як свідчить копія Спадкової справи до майна померлого ОСОБА_5 , розпочата 24 липня 2002 року Бобринецькою державною нотаріальною конторою, з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , звернувся ОСОБА_3 24 липня 2002 року (а.с.105-125).

02 лютого 2004 року ОСОБА_3 отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстровано в реєстрі за № 42, згідно якого успадкував після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, земельну ділянку площею 5,05 га в межах згідно з планом, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Бобринецької міської ради (т.1, а.с.13,75-76, 77-78).

На підставі вказаного Свідоцтва про право на спадщину за заповітом 11 липня 2005 року Бобринецькою районною державною адміністрацією видано ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 Серії КР № 095622, площею 5,05 га, кадастровий номер 3520810100:02:000:0719, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бобринецької міської ради (а.с.153).

Вказану земельну ділянку ОСОБА_3 передав в оренду ОСОБА_4 за договором оренди земельної ділянки від 01 серпня 2018 року, зареєстрованим державним реєстратором Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області 01 серпня 2018 року, номер запису про інше речове право 27359012 (т.1, а.с.163-165, 166).

Постановою державного нотаріуса Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області Дроздової О.П. від 20 вересня 2016 року відмовлено ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_5 , оскільки вона в нотаріальну контору на протязі шести місяців з дня смерті спадкодавця не зверталася та доказів постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не надала, у зв`язку з чим неможливо встановити факт прийняття спадщини спадкоємицею ОСОБА_6 (т.1, а.с.117).

Згідно ст.181 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання представника позивача на те, що ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5 шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном, в тому числі шляхом фактичного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті, не доведено належними та допустимими доказами у справі.

Позивачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надано налеєжних та допустимих доказів того, що протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , спадкоємцем ОСОБА_6 були вчинені дії, передбачені ст.549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, щодо фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном.

Спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або користування спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути документи, які посвідчують, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця (п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року №18/5,зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за №152/361, діючої на час відкриття спадщини).

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути також правоустановлюючі документи, видані на ім`я померлого, на майно, користування, управління і розпорядження яким можливе тільки після оформлення прав на нього.

Проте, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Представник позивача пояснив, що ОСОБА_6 не зверталась з позовом в суд про продовження строку на прийняття спадщини відповідно до ст.550 ЦК УРСР.

Фактом прийняття спадщини є також спільне проживання спадкоємця з померлим безпосередньо перед його смертю.

Матеріали Спадкової справи після смерті ОСОБА_5 свідчать, що ОСОБА_5 на час смерті був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 .

Вказана обставина була перевірена і встановлена державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини за домовою книгою, в якій існують відмітки про реєстрацію спадкодавця в

АДРЕСА_1 з 15 січня 1969 року та виписки у зв?язку зі смертю.

Відповідно до постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20 червня 2016 року за вих. № 773/02-14, докази постійного проживання ОСОБА_6 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , на надані.

Згідно копії паспорта ОСОБА_6 , виданого у січні 2003 року, позивач проживала за зареєстрованою адресою: АДРЕСА_2 з 23 жовтня 2009 року , знята з реєстрації 19 жотня 2010 року, та 19 жовтня 2010 року зареєстрована по АДРЕСА_3 т.1,а.с.122).

Докази того, де була зареєстроана та проживала ОСОБА_6 на час відкриття спадщини, позивачем в ході розгляду справи не надані, не надані такі докази і в суді апеляційної інстанції.

Доводи представників позивача про те, що позивач автоматично прийняла спадщину після смерті чоловіка, оскільки на час відкриття спадщини була непрацездатною і мала право на обов`язкову частку незалежно від змісту заповіту, незалежно від того, що не звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців після смерті спадкодавця, є безпідставними, оскільки не грунтуються на нормах матеріального права, які регулюють вказані правовідносини.

Згідно ст.535 ЦК УРСР неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Законодавством встановлений шестимісячний строк, протягом якого спадкоємець зобов?язаний заявити про своє бажання прийняти спадщину або виконати дії, що свідчать про фактичне прийняття спадщини.

Отже, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв (ст.548 ЦК УКРСР) шляхом вчинення дій, що свідчать про прийняття спадщини (ст.549 ЦК УРСР).

Якщо спадкоємець, який має право на обов`язкову частку у спадщині, не прийме спадкове майно у встановлений законом строк чи відмовиться від спадщини, майно успадковується спадкоємцями за заповітом.

Матеріали Спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , свідчать, що ОСОБА_6 протягом встановленого законом шестимісячного строку піля відкриття спадщини заяву про видачу їй свідоцтва про право на обов`язкову частку у спадщині, яка відкрилась після смерті її чоловіка ОСОБА_5 , в нотаріальну контору не подавала, тому відповідно до ст.549 ЦК УРСР вважається, що відмовилась від спадщини, оскільки, як спадкоємець не вчинила жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

За таких обставин суд першої дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_6 спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5 в установленому законом порядку не прийняла. ОСОБА_8 не відноситься до кола спадкоємців померлого ОСОБА_5 , тому правові підстави для задоволення її позову про про визнання заповіту недійсним відсутні, оскільки право позивача у цьому випадку не є порушеним.

Правильним є висновок суду про те, що сам по собі висновок судово-психіатричного експерта № 254 від 29 червня 2018 року правового значення для вирішення справи не має, оскільки не впливає на права позивача, яка не довела своє право на спадкування після смерті ОСОБА_5 ..

У зв`язку з відмовою позивачу у задоволенні вимоги про визнання заповіту недійсним, обґрунтованим є висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення похідних вимог про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання недійсним державного акту на право власності на землю, виданого ОСОБА_3 та договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення чуду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що имагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст. 268, п. 1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Бойка Олег Вікторовича залишити без задоволення.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 07 лютого 2020 року.

Головуюча суддя Л. В. Суровицька

Судді Т. М. Авраменко

В. В. Черненко