Ухвала

від 23.01.2020 по справі 640/11073/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №640/11073/19 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-кп/818/357/20 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

УХВАЛА

Іменем України

23 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 15.07.2019 року відносно ОСОБА_8 , -

ВСТАНОВИЛА:

Вищевказаною ухвалою обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12019220000000336 від 29.08.2018 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з кваліфікацією кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - повернуто прокурору, який склав обвинувальний акт, для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених судом недоліків.

В обґрунтування прийнятого рішення, районний суд вказав, що в обвинувальному акті потерпілою визначена померла ОСОБА_9 , зазначені її анкетні дані, але місце її мешкання на день смерті або реєстрації не надані. Також вказано, що потерпілою цивільний позов не заявлявся.

Суд зазначив, що відповідно до змісту ст.55 КПК України у разі скоєння злочину, внаслідок якого фізичній особі було спричинено смерть, слідчий зобов`язаний встановити і залучити до справи потерпілого.

Разом з тим, матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що під час досудового слідства були здійснені заходи по встановленню по справі потерпілого з числа близьких родичів чи інших осіб, які б мали змогу реалізувати свої права, надані їм ст.56 КПК України, оскільки смерть особи унеможливлює вчинення нею процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам, встановленим нормами ст.291 КПК України, оскільки зазначена у ньому потерпіла особа - є померлою, що не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, а тому обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу скасувати як незаконну та необґрунтовану, постановлену з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а обвинувальний акт повернути до суду першої інстанції для розгляду зі стадії підготовчого засідання. Мотивуючи скаргу вказав, що суд послався на порушення п.5 ч.2 ст.291 КПК України, не вказавши в чому саме полягають такі порушення. Звертає увагу, що ст.55 КПК України не зобов`язує слідчого встановлювати та залучати до справи потерпілого, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи. Заяви та клопотання про залучення осіб у якості потерпілих не надходили. Наголошує, що частиною 4 ст.291 КПК України визначено перелік документів, що долучаються до обвинувального акту, а надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється у зв`язку з чим прокурором не надавалися суду матеріали кримінального провадження щодо встановлення близьких осіб загиблої та інших осіб, які б мали право представляти інтереси потерпілої. Вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України.

В запереченні на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_7 просить відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду залишити без змін. Зазначив, що в обвинувальному акті потерпілою особою вказана ОСОБА_9 , яка померла та не може користуватися відповідними правами, що фактично свідчить про невстановлення по справі потерпілої особи.

Заслухавши доповідь головуючого судді, з`ясувавши думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; захисника, який заперечував проти її задоволення; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на скаргу, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15.07.2019 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК України повернуто прокурору для усунення недоліків протягом розумного строку.

Дане судове рішення оскаржено прокурором з наведених вище підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора про необґрунтоване повернення обвинувального акту, слід зазначити, що дані, які повинен містити вказаний процесуальний документ, викладені в ч.2 ст.291КПК України та наведений перелік є вичерпним.

Згідно з ч.3 ст.291 КПК України, обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив.

Частиною 4 ст. 291 даного кодексу встановлено перелік додаткових матеріалів, які долучаються до обвинувального акту.

Вивченням обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, встановлено, що він відповідає вимогам закону, в ньому містяться всі необхідні дані та реквізити, що передбачені кримінальним процесуальним кодексом України, зокрема: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація вчинених дій, формулювання обвинувачення, анкетні дані обвинуваченого та інше.

Дослідженням матеріалів кримінального провадження порушень ч.4 ст.291КПК України не встановлено, до обвинувального акту долучено реєстр матеріалів досудового розслідування, розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування.

Мотивуючи своє рішення про повернення обвинувального акту прокурору, районний суд послався на відсутність в ньому даних про потерпілу особу, окрім потерпілої ОСОБА_9 , місце проживання або реєстрації якої на день смерті також не вказані. При цьому, районний суд зазначив, що відповідно до ст. 55 КПК України у разі скоєння злочину, внаслідок якого фізичній особі було спричинено смерть, слідчий зобов`язаний встановити і залучити до справи потерпілого, проте матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що під час досудового слідства були здійснені заходи по встановленню по справі потерпілого з числа близьких родичів чи інших осіб.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 6, 7 ст.55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положеннячастин першої-третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб. Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Вищевказані положення закону вказують на те, що набуття особою процесуального статусу потерпілого здійснюється лише на підставі вільного волевиявлення особи, яке відбувається в активній формі. Процесуальною формою такого волевиявлення у даному кримінальному провадженні може бути: 1) подання особою заяви до органу чи посадової особи, яка здійснює кримінальне провадження або до суду про залучення її до провадження як потерпілого; 2) згода особи на визнання її потерпілим у разі, якщо особа не подавала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, але слідчий, прокурор, суд визнав її потерпілою. Згода має бути оформлена в письмовому вигляді і містити ті ж фактичні дані, що і заява про залучення особи до провадження як потерпілого.

За відсутності волевиявлення на визнання особи потерпілим у кримінальному провадженні така особа не може бути визнана потерпілим. У разі необхідності вона може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Таким чином, посадова особа органу досудового слідства не вправі самостійно та за власною ініціативою залучати осіб у кримінальне провадження у якості потерпілих, а висновки суду про протилежне є такими, що не ґрунтуються на законі.

Також слушними є доводи апеляційної скарги прокурора про неможливість, з огляду на положення ч.4 ст.291 КПК України, надання суду у підготовчому судовому засіданні документів щодо встановлення близьких осіб загиблої та інших осіб, які б мали право представляти інтереси потерпілої.

Крім цього, за наявності потреби, суд не позбавлений можливості під час судового розгляду згідно ч.3 ст.333 КПК України надати доручення органу досудового розслідування про встановлення близьких осіб загиблої та залучити їх до справи у якості потерпілих.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення про повернення обвинувального акту щодо ОСОБА_8 судом першої інстанції допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що згідно з п.3 ч.1 ст.409 КПК України, є підставою для скасування вказаного рішення суду. Підстави, з яких судом повернуто обвинувальний акт прокурору, є необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням кримінального процесуального закону.

На підставі викладеного, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала районного суду скасуванню із призначенням нового судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити, а ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 15.07.2019 року відносно ОСОБА_8 скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді