Постанова

від 07.02.2020 по справі 521/15165/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 521/15165/19 Головуючий в 1 інстанції: Мирончук Н.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Запорожана Д.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил №0616/50000/19, від 19 червня 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.02.2019 року начальником Головного управління ДФС в Одеській області було прийнято наказ № 1116 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Рембудстар на підставі п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України та на підставі відповідної записки заступника начальника ТУ ДФС в Одеській області Бондаренка А.Б. від 31.01.2019 № 70/11/15-32-14-10-05.

Позивач, як представник за довіреністю, не допустила посадових осіб контролюючого органу до перевірки, що було оформлено актом про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, від 21 лютого 2019 року №169/15- 32-14-10-11/40621320, з огляду на те, що вона вважала наказ №1116 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Рембудстар незаконним, тому, відносно неї було складено протокол про порушення митних правил, від 07 березня 2019 року №0616/50000/19 за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 474 МК України.

Крім того, 19 червня 2019 року Одеською митницею ДФС було винесено постанову в справі про порушення митних правил №0616/50000/19, якою визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 474 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день вчинення правопорушення становило 8500 гривень.

ОСОБА_1 вважає, що постанова у справі про порушення митних правил №0616/50000/19 є незаконною, оскільки, на її думку, порушує її права та підлягає скасуванню в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що адміністративний позов є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню. Так, у відзиві представником відповідача було зазначено, що уповноваженій особі ТОВ Рембудстар ОСОБА_1, яка діяла на підставі довіреності підприємства від 20.02.2019, під підпис було вручено посвідчення на право проведення перевірки, від 15.02.2019 №903/14-10 та вручено копію наказу, від 14.02.2019 №1116 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з 21.02.2019 р.

Відповідачем вказано, що оскільки під час проведення позапланової документальної перевірки уповноваженою особою ТОВ Рембудстар ОСОБА_1, яка діяла за довіреністю вказаного підприємства, було відмовлено в наданні робочій групі документів, необхідних для проведення зазначеної перевірки, позивач не виконала свої обов`язки, передбачені ч. 2 ст. 350 МК України, перешкодила посадовій особі органу доходів і зборів під час здійснення нею митного контролю; не виконала її вимог під час проведення документальної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, чим вчинила порушення митних правил, передбачене ч. 2 ст. 474 МК України.

У зв`язку з викладеним відносно ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил від 07 березня 2019 року №0616/50000/19 за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 474 МК України, а 19.06.2019 р. було винесено постанову у справі про порушення митних правил №0616/50000/19.

Представник відповідача зазначив, що матеріалами справи про порушення митних правил №0616/50000/19 доведена вина громадянки ОСОБА_1 у вчиненні нею правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 474 МК України, а постановою Одеської митниці ДФС у справі про порушення митних правил її було законно визнано винною у вчиненні нею правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегією суддів встановлено, що 14.02.2019 року начальником Головного управління ДФС в Одеській області було прийнято наказ № 1116 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Рембудстар , на підставі п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України та на підставі доповідної записки заступника начальника ТУ ДФС в Одеській області Бондаренка А.Б. від 31.01.2019 №70/11/15-32-14-10-05.

ОСОБА_1 , оскаржувала наведений наказ № 1116 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Рембудстар та у задоволенні цих позовних вимог було відмовлено.

З метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки, ТОВ Рембудстар , 15.02.2019 року робочою групою Головного управління ДФС в Одеській області був здійснений виїзд за юридичною адресою підприємства ТОВ Рембудстар : 65078, м. Одеса, вул. Героїв Крут, 15.

Перед проведенням документальної позапланової виїзної перевірки уповноваженій особі ТОВ Рембудстар , ОСОБА_1 , яка діяла на підставі довіреності підприємства від 20.02.2019, під підпис було вручено посвідчення на право проведення перевірки, та вручено копію наказу, від 14.02.2019 №1116 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з 21.02.2019.

Відповідно до довіреності ТОВ Рембудстар , від 20.02.2019, гр. України ОСОБА_1 є представником підприємства та уповноважена вирішувати будь-які питання, що стосуються даного підприємства.

Судом встановлено, що 21.02.2019 р. уповноважена особа ТОВ Рембудстар гр. України ОСОБА_1, яка діє за довіреністю підприємства від 20.02.2019 р., відмовила в допуску до проведення перевірки посадовим особам ГУ ДФС в Одеській області.

Згідно ч. 7 ст. 349 МК України, у разі відмови керівника підприємства або уповноваженої ним особи розписатися в посвідченні на право проведення перевірки посадовими особами органу доходів і зборів, складається акт, який засвідчує факт відмови. Акт про відмову від підпису в посвідченні на право проведення перевірки є підставою для початку проведення такої перевірки.

Як зазначила сама ОСОБА_1 , вона представляла інтереси ТОВ Рембудстар за довіреністю, саме на підставі якої нею і були вчинені дії щодо не допуску посадових осіб митного органу до проведення перевірки.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Положеннями ст. 244 ЦК України передбачено, що представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного та з огляду на положення ч. 1 ст. 239 ЦК України, за якою правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, та в контексті спірних правовідносин приходить до висновку, що представництво ОСОБА_1 інтересів ТОВ Рембудстар за довіреністю є тотожнім до вчинення посадовою особою відповідного підприємства дії, від імені та інтересах такого підприємства.

Вказані дії мають однакову правову природу, а тому відповідні особи (які діють, як посадові особи підприємства, так і за довіреністю) є суб`єктами адміністративної відповідальності у розумінні МК України.

Комісією ГУ ДФС в Одеській області було складено акт, про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання ТОВ Рембудстар вимог законодавства України з питань державної митної справи, від 21.02.2019 р. за №169/15-32-114-10-11/40621320.

Таким чином, під час проведення позапланової документальної перевірки, уповноваженою особою ТОВ Рембудстар ОСОБА_1, яка діяла за довіреністю вказаного підприємства, було відмовлено у надані робочій групі документів, необхідних для проведення зазначеної перевірки.

ОСОБА_1 не виконала свої обов`язки, передбачені ч. 2 ст. 350 МК України, перешкодила посадовим особам органу доходів і зборів під час здійснення ними митного контролю; не виконала, під час проведення документальної перевірки, вимог законодавства України з питань державної митної справи.

За таких обставин, 07.03.2019 р. Одеською митницею ДФС відносно ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 474 МК України було складено протокол про ПМП №0616/50000/19.

20.03.2019 року до Одеської митниці ДФС надійшла заява від ОСОБА_1 б/н та дати (вхід. ДФС, від 20.03.2019 №352/ДЗН) стосовно перенесення розгляду справи про ПМП за ст. 474 МК України, на червень 2019 р.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення перевірки та провадження по даній справі на адресу ОСОБА_1 були неодноразово направлені листи.

Так, згідно до листа, від 28.02.2019 р. №1430/10/15-70-20-01-17, ОСОБА_1 було запропоновано прибути до митниці для надання пояснень по вищевказаному факту, на 07.03.2019 р.

Крім того, відповідно до листа від 11.03.2019 р. №2790/10/15-70-20-06-14, ОСОБА_1 було повідомлено про складення стосовно неї протоколу та направлено їй протокол про порушення митних правил та їй було запропоновано прибути до митниці для надання пояснень по вищевказаному факту, на 20.03.2019 р.

Також, згідно до листа, від 19.03.2019 р. №2187/10/15-70-20-06-14, ОСОБА_1 було запропоновано прибути до митниці для надання пояснень по вищевказаному факту, на 26.03.2019 р.

Відповідно до листа від 29.03.2019 р. №2712/10/15-70-20-06-14, ОСОБА_1 було запропоновано прибути до митниці для надання пояснень по вищевказаному факту, на 04.04.2019 р.

Листом від 05.04.2019 р. №2918/10/15-70-20-06-14 ОСОБА_1 повторно повідомлено про складення стосовно неї протоколу та направлено їй протокол про порушення митних правил та їй було запропоновано прибути до митниці для надання пояснень по вищевказаному факту, на 16.04.2019 р.

Листом від 06.06.2019 №3571/10/15-70-20-06-14 ОСОБА_1 було запропоновано прибути до митниці для надання пояснень по вищевказаному факту, на 17.06.2019 р.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

19 червня 2019 року Одеською митницею ДФС України було винесено постанову в справі про порушення митних правил №0616/50000/19, якою постановлено: громадянку України ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 474 Митного кодексу України; та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день вчинення правопорушення становить 8500 гривень.

Відповідно до листа, від 20.06.2019 р. ОСОБА_1 повідомлено про складення стосовно неї постанови та направлено їй постанову про порушення митних правил від 19.06.2019 р.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Справу Одеською митницею ДФС було розглянуто без присутності ОСОБА_1 , в порядку передбаченому ч. 4 ст. 526 МК України, оскільки про дату, час та місце розгляду справи вона була своєчасно та належним чином повідомлена, та від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, що відповідає вимогам ст. 526 МК України

Таким чином, під час проведення позапланової документальної перевірки, уповноваженою особою ТОВ Рембудстар гр. України ОСОБА_1, яка діяла за довіреністю вказаного підприємства, було відмовлено у наданні робочій групі документів, необхідних для проведення зазначеної перевірки, тим самим позивачка не виконала свої обов`язки, передбачені ч. 2 ст. 350 МК України, перешкодила посадовій особі органу доходів та зборів під час проведення нею митного контролю; не виконала вимог під час проведення документальної перевірки, дотримання вимог законодавства України з питань державної митної служби, чим вчинила порушення митних правил, передбачених ч. 2 ст. 474 МК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 474 МК України. При цьому, відповідач діяв у межах та у спосіб, які передбачені чинним законодавством України, а постанова про порушення митних правил відповідає вимогам законодавства, а тому не підлягає скасуванню.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Запорожан Д.В. Вербицька Н. В.