Рішення

від 29.01.2020 по справі 926/2214/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року Справа № 926/2214/19

За позовом Першого заступника керівника Сторожинецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Тереблечанської сільської ради;

до Порубнянського сільського споживчого товариства;

про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі 93045,42 грн.

Суддя М.І. Ніколаєв

Секретар судового засідання А.В. Весела

представники:

від позивача - Батяло О.Д., довіреність № 156 від 19.12.2019;

від відповідача - адвокат Малишева І.В., довіреність № 38 від 30.12.2019;

за участю прокурора - Балук О.М.

СУТЬ СПОРУ: Перший заступник керівника Сторожинецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Тереблечанської сільської ради звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Порубнянського сільського споживчого товариства про стягнення безпідставно збережених коштів за користування протягом 2013-2019 років земельною ділянкою комунальної власності (загальна площа 0,0860 га, кадастровий номер 7321085400:01:003:0695) для обслуговування нерухомого майна (адмінбудинку), що розташоване за адресою вул . Головна, 48а, с. Тереблече, Глибоцького району, Чернівецької області в розмірі орендної плати в сумі 174894,07 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Порубнянське сільське споживче товариство є власником нерухомого майна, що розташоване за адресою вул. Головна, 48а, с. Тереблече, Глибоцького району, Чернівецької області.

Рішенням сесії Тереблечанської сільської ради №415-18/2013 від 09.01.2013 року Порубнянському сільському споживчому товаристу надано в оренду строком на 49 років земельну ділянку, що розташована за адресою вул. Головна, 48а, с. Тереблече, Глибоцького району, Чернівецької області для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та зобов`язано орендаря на протязі місяця укласти із Тереблечанською сільською радою договір оренди земельної ділянки, сплачуючи щомісячно орендну плату за користування відповідною земельною ділянкою.

Однак, відповідач ухилився від укладення договору оренди земельної ділянки та не сплатив орендну плату, внаслідок чого Тереблечанська сільська рада недоотримала дохід у розмірі орендної плати в сумі 174894,07 грн. Враховуючи бездіяльність Тереблечанської сільської ради та згідно вимоги статті 23 Закону України "Про Прокуратуру" Перший заступник керівника Сторожинецької місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з даним позовом.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 26.09.2019 року позовну заяву передано судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою суду від 27.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.10.2019 та установлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 27.09.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 05.11.2019.

Ухвалою суду від 19.11.2019 задоволено заяву прокурора про уточнення позовних вимог (вх. 2609), в якій він просив:

- зменшити розмір позовних вимог до 88022,58 грн за період використання землі без правовстановлюючих документів з 01.10.2016 по 31.08.2019;

- стягнути на користь позивача, безпідставно збережені кошти з орендної плати за землю за вересень-жовтень 2019 року в сумі 5022,84 грн. (загальна сума яку просить стягнути прокурор становить 93045,42 грн) та відкладено підготовче судове засідання на 26.11.2019.

26.11.2019 представником відповідача подано відзив (вх.3820) на заяву про уточнення позовних вимог, яка долучена судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 26.11.2019 за заявою представника відповідача продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче судове засідання на 11.12.2019.

11.12.2019 представником відповідача через канцелярію суду подано відзив (вх.3989) на заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 11.12.2019 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 23.12.2019, надано прокурору строк для подання відповіді на відзив відповідача.

18.12.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача на заяву про уточнення позовних вимог від 10.12.2019 з додатком - рішенням сілької ради від 06.06.2014, яким затверджено технічну документацію по нормативній грошовій оцінці земель с. Тереблече. Проте, до даного рішення позивачем не додано додатки, які в ньому зазначені.

Ухвалою суду від 23.12.2019 року задоволено клопотання прокурора про приєднання до справи в порядку статтей 42,80 Господарського процесуального кодексу України в якості доказів витягів про нормативно-грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2016 - 2018 роки та відзиву відповідача на заяву про уточнення позовних вимог, розгляд справи по суті відкладено на 16.01.2020, встановлено позивачу строк до 10.01.2020 для надання додаткових доказів по справі (додатків до рішення від 06.06.2014), що не були надані суду раніше.

11.01.2020 від позивача та 13.01.2020 прокурора надійшли клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.01.2020 визнано поважним причини неподання прокурором додаткових доказів, які залучено до матеріалів справи. Позивач звернувся із клопотанням про поновлення пропущеного строку для подання додаткових доказів, у зв`язку з чим просив суд надати йому додатковий час для підтвердження поважності причин пропуску встановленого судом строку.

У судовому засіданні 16.01.2020 оголошено перерву до 29.01.2020.

У судовому засіданні 29.01.2020 представник позивача обґрунтував неможливість подання додаткових доказів у встановлений судом строк тривалими новорічно-різдвяними святами, віддаленістю с. Тереблече від м. Чернівців та хворобою сільського голови, в підтвердження якої надав довідку Тереблечанської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 17.01.2020.

Подане позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку судом задоволено, надані додаткові докази приєднано до матеріалів справи.

Прокурор та позивач позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити, представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 29.01.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, з`ясувавши обставини, на які учасники судового процесу посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив наступне.

Як вбачається із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.01.2006 серії ЯЯЯ№992505 Порубнянському ССТ на праві колективної власності належить магазин, що розташований у с . Тереблече, Глибоцькому району Чернівецької області по вул. Головній, 48 А, підстава виникнення права власності - рішення виконавчого комітету Тереблечанської сільської ради від 07.12.2003 № 93-9/2003.

Відомості про право власності на вказану будівлю внесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно 13.02.2006, що підтверджується інформаційною довідкою від 19.08.2019 №178003834.

Рішенням XIV сесії Тереблечанської сільської ради VI скликання від 05 квітня 2012 року № 246-14/2012 відповідачу надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років площею 0,0860 га га із земель запасу сільської ради для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (магазинів), в межах населеного пункту с. Тереблече, вул. Головна, 48а.

25 жовтня 2012 року Мале приватне підприємство "Геосвіт", на замовлення відповідача, виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0860 га кадастровий номер 7321085400:01:003:0695, яка надається в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгів (магазину) по вул. Головній, 48а, с. Тереблече Глибоцького району Чернівецької області Порубнянському ССТ.

На підставі заяви голови правління Порубнянського ССТ та поданого проекту землеустрою XVІІІ сесія Тереблечанської сільської ради VI скликання прийняла рішення від 09.01.2013 № 412-18/2013, яким вирішила:

1) затвердити відповідачу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах довгострокової оренди терміном на 49 років, в межах населеного пункту с. Горбівці, по вул. Головній, 30, загальною площею 0,0860 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (ПСК №26);

2) надати відповідачу в оренду строком на 49 років в межах населеного с. Тереблече, вул. Головна, 48а, загальною площею 0,0860 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (ПСК №26);

3) встановити орендну плату за користування земельною ділянкою площею 0,0860 га за адресою: с. Тереблече, вул. Головна, 48а в сумі 12% нормативної грошової оцінки;

4) оренду плату вносити щомісячно за земельну ділянку площею 0,0860 га;

5) орендарю протягом місяця укласти із сільською радою договір оренди земельної ділянки, який підлягає негайній державній реєстрації та потім протягом 5 робочих днів передати копію договору до районної податкової адміністрації.

6) землевпоряднику сільської ради внести відомості зміни в земельно-облікові документи та встановити контроль за цільове використання земельної ділянки.

7) контроль за виконання даного рішення покласти на комісію з питань соціально-культурного розвитку.

Сторони не надали, а у матеріалах справи відсутні докази скасування (визнання недійсним/незаконним) або внесення змін до зазначеного рішення органу місцевого самоврядування, отже воно є чинним та обов`язковим до виконання для осіб, яких воно стосується.

На підставі акта встановлення меж земельних ділянок та передачі і прийом їх в натурі від 10.01.2013 відповідачем як орендарем прийнято земельну ділянку (із встановленими межовими знаками) площею 0,0860 га в с. Тереблече, Глибоцького району Чернівецької області.

Разом з тим, відповідач не надав доказів укладення з позивачем відповідного договору оренди земельної ділянки площею 0,0860 га кадастровий номер 7321085400:01:003:0695, докази протилежного у матеріалах справи відсутні та такі обставини учасниками судового процесу не заперечуються.

Також у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем орендної плати за вказану земельну ділянку за період з 09.01.2013 по день ухвалення цього рішення, що не оспорюється відповідачем.

Рішенням ХХ сесії Тереблечанської сільської ради VI скликання від 22 травня 2013 року №435-20/2013 затверджено, зокрема, технічну документацію по нормативній грошовій оцінці земель в межах населеного пункту с. Тереблече, якою передбачено, що базова вартість 1 кв. м земель в с. Тереблече складає 36,20 грн; вартість 1 кв. м. земель в с. Тереблече економіко-планувальної зони І становить 41,63 грн/м. кв, зони ІІ - 36,92 грн/м. кв, зони ІІІ - 28,24 грн/м. кв.

06 червня 2014 року ХХІХ сесія Тереблечанської сільської ради VI скликання прийняла рішення №614-29/2014, яким, у тому числі, затвердила технічну документацію по нормативній грошовій оцінці земель в межах населеного пункту с. Горбівці, а саме базову вартість 1 кв. м земель в с. Горбівці в сумі 36,20 грн та вартість 1 кв. м. земель в с. Тереблече економіко-планувальної зони І у сумі 41,63 грн/м. кв, зони ІІ - 36,92 грн/м. кв, зони ІІІ - 28,24 грн/м. кв.

Доказів оскарження чи скасування зазначених рішень сільської ради про затвердження нормативної грошової оцінки земель с. Тереблече сторонами не подано, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Судовим слуханням встановлено, що затверджена рішенням ХХІХ сесія Тереблечанської сільської ради VI скликання прийняла №614-29/2014 нормативна грошова оцінка є ідентичною нормативно-грошовій оцінці земель, яка затверджена раніше, а саме 22.05.2013 рішенням № 435-20/2013, яке було опубліковано на офіційному сайті сільської ради.

Під час підготовки до судового розгляду справи суд встановив, що рішення сільської ради від 22.05.2013 № 435-20/2013 та від 06.06.2014 № 614-29/2014 були опубліковані на веб-сайті http://gromady.cv.ua . Даний факт сторонами не заперечується.

Доказів публікації даних рішень в друкованих ЗМІ матеріали справи не містять.

22 липня 2019 року прокурор звернувся до голів об`єднаних територіальних громад і сільських голів Глибоцького району із листом № № 98/4110, в якому просив надати інформацію з приводу наявності фактів використання земель без правовстановлюючих документів під викупленими приміщеннями, які раніше належали сільськогосподарським підприємствам або сільським споживчим товариствам.

Листом від 01.08.2019 № 339 Тереблечанська сільська рада повідомила прокурора, що земельна ділянка площею 0,0860 га кадастровий номер 7321085400:01:003:0695 у с. Тереблече знаходиться у користуванні без наявності правовстановлюючих документів, на ній розташований магазин, що належить Порубнянському ССТ.

В подальшому прокурор звернувся до позивача із листом від 07.08.2019 № 98-4394вих.19, в якому просив надати інформацію щодо:

1) закріплення земельних ділянок за адресами приміщень, що належать відповідачу;

2)звернення Порубнянського ССТ до сільської ради для оформлення правовстановлюючих документів;

3) наявність оформлених орендних відносин та;

4) сплати орендної плати.

У відповідь сільська рада листом від 13.08.2019 № 349 повідомила прокурора, що за адресою вул. Головна, 48А у с. Тереблече Глибоцького району закріплена земельна ділянка площею 0,0860 га кадастровий номер 7321085400:01:003:0695, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Порубнянське ССТ зверталось до позивача та отримало дозвіл на розробку відповідного проекту землеустрою та його затвердження, втім орендна плата від відповідача на рахунок сільської ради не надходить.

07 серпня 2019 року прокурор звернувся з листом №98-4394вих.19 до Сторожинецького управління ГУ ДФС у Чернівецькій області із проханням надати інформацію щодо сплати відповідачем плати за користування земельними ділянками, які знаходяться у с. Тереблече Глибоцького району (в тому числі по вул. Головній, 48А).

Відповідно до листа Сторожинецького управління ГУ ДФС у Чернівецькій області від 16.08.2019 № 7875/9/24-13-55-05, за 2017-2019 роки податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) Порубнянським ССТ за орендовані земельні ділянки не подавалися та сплата оренди земельного податку за цей період не проводилась.

Листами від 20.09.2019 № 98-4657вих19 та від 29.08.2019 № 98/4833вих19 прокурор повідомив сільську раду, що відповідач використовує земельні ділянки на території Тереблечанської сільської ради без правовстановлюючих документів та без сплати відповідних коштів до бюджету. Відтак прокурор пропонував сільській раді вжити заходів до усунення зазначених порушень, а саме оформлення правовстановлюючих документів та стягнення відповідних коштів до бюджету. Також прокурор повідомив позивача, що у разі невжиття або неналежного вжиття передбачених законодавством заходів щодо захисту інтересів держави, органи прокуратури вправі звернутися за захистом цих інтересів до суду.

Натомість, у листах від 28.09.2019 № 373 та від 03.09.2019 № 376 сільська рада повідомила прокурора, що нею не вживались заходи щодо стягнення з Порубнянського ССТ коштів за використання земельних ділянок, примушування їх в судовому порядку до сплати відповідних коштів. На даний час позивач не буде звертатись до суду в зв`язку із відсутністю відповідних спеціалістів.

Листом від 11.09.2019 № 98/5079вих19 прокурор відповідно до ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив позивача про подання цього позову в інтересах держави через бездіяльність сільської ради.

У листі від 04.11.2019 № 541 сільська рада повідомила, що у неї відсутнє положення про встановлення ставок орендної плати за земельні ділянки. Розмір орендної плати встановлюється індивідуально у зв`язку із укладенням конкретних договорів оренди земельних ділянок з орендарями.

З наявних у матеріалах справи витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки вбачажться, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0860 га кадастровий номер 7321085400:01:003:0695, що знаходиться за адресою: Чернівецька обл., Глибоцький район, с. Тереблече, вул. Головна, 48А:

- у 2016 році становила 237256,80 грн (витяг від 21.12.2019 № 1798/0/193-19);

- у 2017-2019 роках збільшилась до 251492,20 грн (витяги від 21.12.2019 №№ 1803/0/193-19, 1808/0/193-19 та від 04.11.2019 №1636/0/193/19.

Аналогічна інформація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0860 га кадастровий номер 7321085400:01:003:0695 вказана у листі Відділу у Глибоцькому районі ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області від 01.11.2019 № 0.24-0.190-222/103-19.

27 грудня 2019 року комісія в складі землевпорядника та двох депутатів Тереблечанської сільської ради провела обстеження земельної ділянки площею 0,0860 га кадастровий номер 7321085400:01:003:0695 та установила, що вона розташована по вул. Головній, 48А у с. Тереблече Глибоцького району. На вказаній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомості - адмінбудинок площею 144,6 кв. м., яка використовується та належить Порубнянському ССТ на підставі свідоцтва про право власності від 27.01.2006.

ІV. Позиція суду по суті позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

У разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності, якій присвоєно кадастровий номер, тож вона вважається сформованою.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою площею 0,0860 га кадастровий номер 7321085400:01:003:0695 - зокрема укладення відповідного договору оренди з Тереблечанською сільською радою та державної реєстрації такого права.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно із статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У свою чергу п.14.1.147 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції чинній, на момент виникнення спірних відносин) визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому, у відповідності до п.14.1.136 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктами 1-4 статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 5 статті 288 ПК України).

При цьому, згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Згідно з частинами 1-4 статті 79 1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У матеріалах справи наявні витяги про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2016-2019 роки, згідно яких нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0860 га кадастровий номер 7321085400:01:003:0695 у 2016 році становила 237256,80 грн, а у 2017-2019 роках - 251492,20, грн.

Доказів визнання витягів про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки недійсними суду не надано.

Відповідач заперечив здійснений розрахунок нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та наявні в матеріалах справи відповідні витяги Держгеокадастру з посиланням на те, що в порушення вимог ст.12 Закону України від 11.09.2003 №1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" рішення позивача про затвердження нормативної грошової оцінки земель с. Тереблече від 22.05.2013 № 435-20/2013 та від 06.06.2014 № 614-29/2014 як регуляторні акти не були опубліковані в друкованих засобах масової інформації, тож є нечинними.

Суд відхиляє дані доводи відповідача з огляду на те, що доказів визнання рішень про затвердження нормативної грошової оцінки земель с. Тереблече недійсними в судовому порядку матеріали справи не містять, а питання визначення правової природи вищевказаних рішень органу місцевого самоврядування як регуляторних актів та їх застосування при визначенні нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки виходить за межі предмету доказування по даній справі та не входить до компетенції господарського суду. такі обставини у межах розгляду справи в порядку господарського судочинства. У разі затвердження органом місцевого самоврядування нормативної грошової оцінки земель така обставина може не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів скасування зазначених рішень Тереблечанської сільської ради.

Позивач (прокурор) у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Наявні в матеріалах справи витяги про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, як зазначено вище, в судовому порядку не оспорювались, є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 77 ГПК України, тож правомірно покладені прокурором в основу розрахунку розміру орендної плати, яку відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, мав заплатити за користування нею.

Розмір відсоткової ставки орендної плати визначений рішенням позивача від 09.01.2013 № 412-18/2013, яке в судовому порядку недійсним не визнано та є виразом відповідної волі позивача як власника земельної ділянки, який наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення за власним розсудом розміру орендної плати в діапазоні від 3% до 12% від нормативної грошової оцінки.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Ухвалюючи відповідне рішення позивач мав правомірні очікування отримати орендну плату саме у встановленому розмірі від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що не є порушенням положень податкового законодавства.

Очевидно, що такий стан речей не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим п.6 ч.1 ст.3 ЦК України .

У свою чергу, відповідач не надав доказів того, що він клопотав перед органом місцевого самоврядування про встановлення іншої відсоткової ставки орендної плати.

Доводи відповідача про неотримання рішення від 09.01.2013 № 415-18/2013 суд відхиляє оскільки відповідач, як ініціатор надання землі в оренду, мав проявити розумну обачність та бути зацікавленим у результаті розгляду поданої ним заяви, а також в належному (законному) оформленні орендних відносин, оскільки із матеріалів слідує, що з часу набуття права власності на будівлю магазину (груденеь 2005 року) жодних правових відносин оренди між сільською радою та Порубнянським ССТ не існувало та на цей час не існує.

Однак відповідач, починаючи з 2004 року, дій щодо належного оформлення орендних відносин земельної ділянки площею 0,0860 га кадастровий номер 7321085400:01:003:0695 не вчинив, коштів з орендної плати (чи земельного податку) за період з 2013 року по день ухвалення цього рішення не сплатив.

З огляду на викладені обставини суд визнав правомірним застосування прокурором при розрахунку суми несплаченої відповідачем орендної плати ставки у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі.

Відтак, у разі укладення на підставі рішення позивача від 09.01.2013 № 415-18/2013 договору, оренди спірної земельної ділянки площею 0,0860 га відповідачу належало сплатити позивачу 92625,04 грн. орендної плати, у т.ч. 7117,70 грн. за період з жовтня по грудень 2016 року (237256,80 грн * 12% / 12 місяців * 3 місяці), за 2017 - 2018 роки по 30179,06 (251492,20 грн * 12%) та за січень-жовтень 2019 року 25142,53 (251492,20 * 12% / 12 місяців * 10 місяців).

У розрахунку за 2016 рік прокурором помилково взято за основу інший розмір нормативної грошової оцінки землі, внаслідок чого неправильно розраховано суму орендної плати за даний період.

Докази належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою відповідачем, зокрема, укладення договору оренду землі та державної реєстрації такого права, в матеріалах справи відсутні.

Судом встановлено, що матеріалами даної справи підтверджено, що спірна земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав, їй присвоєно кадастровий номер, є чітко встановлені межі, площа тощо, у встановленому законодавством порядку проведено нормативну грошову оцінку землі, в підтвердження чого надані відповідні рішення сесії та витяги про нормативну грошову оцінку землі.

Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику спірної земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Таким чином , за спірний період (з жовтня 2016 року по жовтень 2019 року) відповідач мав сплатити позивач 92618,35 грн орендної плати за земельну ділянку площею 0,0860 га (кадастровий номер 7321085400:01:003:0695), тому вимоги прокурора в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Поряд з цим, у решті позову (427,07 грн) належить відмовити за необґрунтованістю у зв`язку з допущеною при розрахунку орендної плати за 2016 рік помилкою.

Водночас, відповідач в ході підготовчого засідання подав суду письмову заяву про застосування строку позовної давності.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

З цього приводу суд зазначає, що в уточнених позовних вимогах, які прийняті судом до розгляду, прокурор просить стягнути з відповідача суму недотриманої орендної плати у межах трирічного строку з моменту звернення з цим позовом до суду.

Отже, строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача суми недоотриманої орендної плати за період з жовтня 2016 року по жовтень 2019 року не сплив, відтак суд відхиляє заяву відповідача про застосування строку позовної давності.

Доводи відповідача щодо використання ним меншої площі земельної ділянки, ніж вказано при розрахунку, спростовуються ухваленим за заявою відповідача рішенням позивача від 09.01.2013 № 415-18/2013 та актом від 13.01.2013, за яким відповідачеві передано в користування земельну ділянку саме площею 0,0860 га.

При цьому обставин використання відповідачем меншої за площею земельної ділянки, ніж вказано у рішенні позивача від 09.01.2013 № 415-18/2013 та витягах з із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки судом не встановлено, а відповідачем не доведено.

З приводу наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. При цьому, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Тобто наявність підстав для звернення прокурора з позовом повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом з врахуванням зазначених прокурором обставин та поданих доказів.

У світлі викладеного суд зазначає, що у позовній заяві прокурор обґрунтував необхідність подання позову у даній справі порушенням інтересів держави тим, що несплата коштів за використання земельної ділянки перешкоджає належним чином та у повному обсязі фінансувати першочергові потреби територіальної громади с. Тереблече, підриває економічні основи місцевого самоврядування, внаслідок чого сільська рада не здатна належним чином забезпечити соціально-економічні права жителів с. Тереблече.

Також прокурор, на виконання вимог ч.4 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", попередньо повідомив позивача про здійснення представництва інтересів держави шляхом звернення до суду з цим позовом.

Враховуючи викладені вище обставини в сукупності, суд вважає, що прокурором обґрунтовано наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з позовом у даній справі, що полягають у неналежному здійсненні уповноваженим органом - Тереблечанської сільської ради захисту інтересів держави.

Вирішення судом питання наявності у прокурора повноважень для звернення до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Ради у цій справі не суперечить правовим висновкам у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження №14-104цс19) та від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс-19).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 11 ГПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявлених прокурором позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Першого заступника керівника Сторожинецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Тереблечанської сільської ради до Порубнянського сільського споживчого товариства про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою задовольнити частково.

2. Стягнути з Порубнянського сільського споживчого товариства (60435, Чернівецька обл., Глибоцький район, с. Тереблече, вул. Головна, 48а, код 21412528) на користь Тереблечанської сільської ради (60435, Чернівецька обл., Глибоцький район, с. Тереблече, вул. Головна, 10а, код 04418423, розрахунковий рахунок: НОМЕР_1, код платежу 18010900, код ЄДРПОУ 36751529, Глибоцьке УК/ОТГ у Глибоцькому районі, банк отримувача казначейство України (ЕАП) в Чернівецькій області, МФО 899998) безпідставно збережені кошти з орендної плати за землю у розмірі 92618,35 грн .

3. Стягнути з Порубнянського сільського споживчого товариства (60435, Чернівецька обл., Глибоцький район, с. Тереблече, вул. Головна, 48а, код 21412528) на користь Прокуратури Чернівецької області (58001, м. Чернівці, вул. Мирона Кордуби, 21, код 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, р/р НОМЕР_2) 1912,18 грн відшкодування судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст складено та підписано 07 лютого 2020 року.

Суддя М.І. Ніколаєв