Рішення

від 29.01.2020 по справі 910/16112/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.01.2020 Справа № 910/16112/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (04111, місто Київ, вулиця Черняховського, будинок 29; адреса для листування: 01032, місто Київ, а/с 276; код ЄДРПОУ: 41323412)

до відповідача: комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87534, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Гризодубової, будинок 1; код ЄДРПОУ: 33760279)

про стягнення 19 022,21 грн., з яких: пеня в сумі 16 186,39 грн., 3% річних в сумі 2 835,82 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» звернулося до господарського суду суду міста Києва з позовом до комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» про стягнення 19 022,21 грн., з яких: пеня в сумі 16 186,39 грн., 3% річних в сумі 2 835,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором МТМ75-П/Пр/1 від 23.04.2019, що стало підставою для нарахування позивачем пені та 3% річних.

Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 629, 655, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 231, 232, 265 Господарського кодексу України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, під час розгляду даної справи надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що договором МТМ75-П/Пр/1 від 23.04.2019 не передбачено нарахування пені замовнику за несвоєчасні розрахунки за договором, а відповідач є комунальним підприємством, у зв`язку з чим на спірні правовідносини не розповсюджуються вимоги ч. 2 ст. 231 ГПК України. Також у наданому відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні 3% річних, оскільки порушення зобов`язань відбулося за відсутності вини боржника.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

23.04.2019 між комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (далі - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (далі - постачальник) було укладено договір № МТМ 75-П/Пр/1 (далі-договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується передати, а замовник - прийняти та оплатити сталь листову (далі - товар) на умовах, що передбачені даним договором.

Найменування, асортимент та ціна товару наведені в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Згідно п. 3.1. договору ціна цього договору становить 949 074,00 грн. (дев`ятсот сорок дев`ять тисяч сімдесят чотири грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ - 158 179,00 грн. (сто п`ятдесят вісім тисяч сто сімдесят дев`ять грн. 00 коп.).

Відповідно до п. 3.2. договору ціна на товар може змінюватись у бік зменшення за узгодженням сторін (без зміни кількості та обсягу).

Згідно п. 3.5. договору розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях. Вид рахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, згідно рахунку на оплату та видаткової накладної постачальника.

Розрахунки проводяться з відстрочкою платежу 45 днів після поставки на склад замовника (п. 3.6. договору).

Згідно п. 4.1. договору постачальник зобов`язаний здійснити передачу товару на протязі 15 календарних днів з дати отримання ним письмової заявки від замовника.

У випадку, якщо поставка товару була здійснена без заявки, однак сторонами були оформлені та підписані видаткові накладні, поставка товару вважається погодженою і такою, що відповідає умовам договору.

Поставка товару здійснюється постачальником на умовах DAP за адресою: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, ул. Митрополитська, 185 (п. 4.4. договору).

Відповідно до п. 5.4.1. договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість товару відповідно до умов договору.

Згідно п. 10.2. договору він набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань за даним договором.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

На виконання умов договору № МТМ 75-П/Пр/1 від 23.04.2019 постачальником поставлено відповідачу товар на загальну суму 939 391,80 грн. що підтверджується видатковими накладними № 110 від 23.05.2019 на суму 486 277,20 грн. з ПДВ, № 112 від 27.05.2019 на суму 453 114,60 грн. з ПДВ.

Вказаний товар був прийняті відповідачем, що підтверджується підписом останнього на вищезазначених видаткових накладних без зауважень та заперечень.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

Оскільки грошові кошти, що підлягали сплаті відповідачем, було перераховано з порушенням встановленого договором строку, позивач звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у застосуванні наслідків порушення грошових зобов`язань у вигляді стягнення нарахованих пені та 3% річних.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар, на умовах, викладених в даному договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір № МТМ 75-П/Пр/1 від 23.04.2019 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже зазначалося, згідно 3.6. договору розрахунки проводяться з відстрочкою платежу 45 днів після поставки на склад замовника.

Таким чином, строк оплати становить 45 календарних днів окремо за кожною видатковою накладною, а саме: за видатковою накладною № 110 від 23.05.2019 - до 07.07.2019 включно, за видатковою накладною № 112 від 27.05.2019 - до 11.07.2019.

Разом із тим, відповідачем з порушенням встановленого сторонами строку здійснено оплату, а саме:

- 31.07.2019 згідно видаткової накладної № 110 від 23.05.2019 відповідачем сплачено 486 277,20 грн.;

- 30.08.2019 згідно видаткової накладної № 112 від 27.05.2019 відповідачем сплачено 230 000,00 грн.;

- 05.09.2019 згідно видаткової накладної № 112 від 27.05.2019 відповідачем сплачено 150 000,00 грн.;

- 06.09.2019 згідно видаткової накладної № 112 від 27.05.2019 відповідачем сплачено 73 114,60 грн.

Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку відповідача за 31.07.2019, 30.08.2019, 05.09.2019 та 06.09.2019 (а.с. 30-33).

Оскільки відповідач свої зобов`язання за договором № МТМ 75-П/Пр/1 від 23.04.2019 щодо своєчасної оплати поставленого товару в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 16 186,39 грн. за загальний період з 08.07.2019 по 04.09.2019.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст. ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання.

Передбачене частиною шостою статті 231 ГК України формування відповідальності за порушення грошових зобов`язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Позивач у позовній заяві просить застосувати пеню на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України посилаючись на те, що відповідач відноситься до державного сектору економіки.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частиною 2 статті 22 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Судом встановлено, що відповідач, комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа є комунальним підприємством, та засноване на комунальній власності територіальної громади м. Маріуполя, від імені і в інтересах якої права суб`єкта комунальної власності здійснює Маріупольська міська рада, що зазначено у п. 1.2. Статуту даного підприємства. Відповідні відомості зазначені також у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, достовірність яких презюмується ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Оскільки комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа є комунальним підприємством та, відповідно, не є суб`єктом господарювання державного сектора економіки, на нього не розповсюджуються приписи ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Між тим, у даному випадку в укладеному між позивачем і відповідачем договорі поставки № МТМ 75-П/Пр/1 від 23.04.2019 відсутня умова про розмір та базу нарахування пені, а обов`язок та умови її сплати не визначено певним законодавчим актом, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 16 186,39 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за загальний період з 08.07.2019 по 04.09.2019 нараховано 3 % річних в сумі 2835,82 грн.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 2835,82 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» до комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» про стягнення 19 022,21 грн., з яких: пеня в сумі 16 186,39 грн., 3% річних в сумі 2 835,82 грн. - задовольнити частково .

Стягнути з комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87534, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Гризодубової, будинок 1; код ЄДРПОУ: 33760279) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (04111, місто Київ, вулиця Черняховського, будинок 29; адреса для листування: 01032, місто Київ, а/с 276; код ЄДРПОУ: 41323412) 3% річних в сумі 2835,82 грн., судовий збір в сумі 286,38 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 29.01.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2020.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова