Рішення

від 18.11.2019 по справі 761/45949/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/45949/18

Провадження № 2/761/3201/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Пірак М.В.,

за участі

представника відповідача Кравченко Р.М..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Деніс Фарм Україна про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. Рішенням загальних зборів ТОВ Деніс Фарм Україна від 18.09.2013 р. позивача призначено директором зазначеного Товариства з 19.009.20113 р.Відповідно до рішення Загальних зборів Товариства 22.01.2018 р. позивача відсторонено від обов`язків директора ТОВ Деніс Фарм Україна та призначено тимчасово виконуючим обов`язки директора іншу особу - ОСОБА_2 , якого в подальшому призначено директором Товариства. Проте, позивача до дня звернення до суду не ознайомили з рішенням Загальних зборів. Разом з тим, відсторонюючи позивача від посади, ОСОБА_1 не запропонували іншу посаду, не допускають до роботи, не вирішили питання щодо розірвання трудового договору. Такі дії відповідача є порушенням прав ОСОБА_1 , а тому позивач відповідно до положень ст. 46,235 КЗпП України, ст. ст. 80,81,84,99 ЦК України, Конвенції МОП № 158 Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Деніс Фарм Україна на її користь грошові кошти у розмірі 296 001,46 грн. за час вимушеного прогулу з 22.01.2018 р. по грудень 2018 року.

28.01.2019 р. Шевченківським районним судом м. Києва відкрито провадження у даній цивільній справі, відповідно до приписів ст. ст. 19,274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника відповідача надійшов відзив на позов де заначено наступне. Позовні вимоги ОСОБА_1 ТОВ Деніс Фарм Україна заперечує в повному обсязі, доводи на які посилається позивач не відповідають дійсності та не підтверджені доказами, а заявлені вимоги суперечать вимогам чинного законодавства України. Позивач за рішенням вищого органу відповідача виконував функції виконавчого органу Товариства з огляду на положення Статутних документів. 22.01.2018 ро. Відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України позивача було тимчасово відсторонено від виконання обов`язків директора Товариства , про що ОСОБА_1 було вчасно повідомлено. Висновок позивача про те, що відсторонення його від виконання обов`язків директора Товариства не є відстороненням її від роботи в Товаристві, оскільки жодних посад крім посади директора не обіймала і жодної роботи для відповідача н виконує.

Позивачем ОСОБА_1 подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої остаточно позивач просить суд стягнути з відповідача ТОВ Деніс Фарм Україна на її користь грошові кошти у розмірі 562 624 грн. 50 коп. час вимушеного прогулу за період з 22.01.2018 р. по 25вересня 2019 р.

Представником відповідача подано відзив на заяву про збільшення позовних вимог . У відзиві, зокрема, вказано про те, що нормами матеріального права на які посилається позивач відсутній обов`язок Товариства здійснити виплату заробітної плати за час тимчасового відсторонення від посади за рішенням вищого органу відповідача.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Неявка представника позивача, відповідно до приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, не є перешкодою для вирішення спору по суті.

Представник відповідача ТОВ Деніс Фарм Україна заперечував щодо задоволення позову у зв`язку із відсутністю правових підстав для стягнення грошових коштів в розумінні положень ст. 46, 235 КЗпП України.

Вислухавши пояснення та доводи представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази та надавши їм відповідну оцінку, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Встановлено, і не заперечується учасниками процесу, що ОСОБА_1 19.09.2013 р. приступила до виконання обов`язків директора ТОВ Деніс Фарм Україна на платній основі згідно штатного розкладу та згідно до протоколу Загальних зборів Учасників ТОВ Деніс Фарм Україна № 18/09 від 19.09.2013 р., про що свідчить наказ № 1 від 18.09.2013 р. ТОВ Деніс Фарм Україна .

Так, як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2018 р. відбулись Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Деніс Фарм Україна за результатами яких прийнято рішення призначити ОСОБА_1 директором Товариства. Рішення Загальних Зборів учасників протоколом № 18/09.

Також, як свідчать надані докази, Загальними Зборами учасників ТОВ Деніс Фарм Україна 22.01.2018 р. вирішено питання про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора Товариства та призначено тимчасово виконуючого обов`язки директора. Дане рішення оформлено протоколом № 20/01, копія якого наявна в матеріалах справи.

ОСОБА_1 зазначає, що діями відповідача порушено її права, оскільки їй не запропоновано іншої посади, не вирішується питання про розірвання трудового договору, не виплачується заробітна за час тимчасового відсторонення від обов`язків виконавчого органу влади.

В свою чергу представник відповідача зазначає, що відсторонення позивача від виконання обов`язків директора відбулось з повним дотриманням вимог чинного законодавства України.

Приймаючи рішення по суті спору суд має наголосити на наступному.

За приписами частин 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В свою чергу за положеннями частин 1,2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Створення та відкликання виконавчого органу Товариства, відповідно до п. 12.01 Статуту), відносяться до компетенції Загальних Зборів Учасників .

Положення ст. ст. 80,81,84 ЦК України визначають поняття юридичної особи, її види та форми.

Положеннями ст. 99 ЦК України визначено повноваження Загальних Зборів щодо створення виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Так, як вбачається зі Статуту Товариства, в редакції станом на час призначення позивача на посаду директора, одноособовим виконавчим органом Товариства Деніс Фарм Україна , що обирається Зборами Учасників та управляє поточною діяльністю Товариства, впроваджує діяльність Товариства відповідно до рішень Загальних зборів Учасників є директор (14.01 Статуту).

Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень, відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України, в редакції від 13.05.2014 р.

З іншого боку, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством, відповідно до ст. 46 КЗпП України.

Разом з тим, Конституційним Судом України в своєму рішенні № 1-рп/2010 від 12.01.2010 р. офіційно розтлумачено ч. 3 ст. 99 ЦК України в редакції, яка діяла до набрання чинності змінами, внесеними відповідним Законом № 1255-VІІ від 13.05.20104 р. та зазначає, що зміст положень частини третьої статті 99 Цивільного кодексу треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь - який час, на свій розсуд, з будь - яких підстав, але за умови, що в установчих документах товариства не були визначені підстави усунення.

Крім того Конституційний Суд України визначив, що за таке відсторонення за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 Кодексу законів про працю. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства усунути члена

виконавчого органу від виконання ним обов`язків міститься не в приписах Кодексу законів про працю , а у статті 99 Цивільного кодексу, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права.

Статут Товариства як в редакції, що діяла на момент прийняття рішення щодо призначення ОСОБА_1 директором так і в новій редакції 16.03.2016 р. (копія долучена до матеріалів справи), не містить в собі підстави для усунення особи від виконання обов`язків директора.

З огляду на вищенаведене, підстави для застосування до правовідносин сторін положень ст. 46 КЗпП України які надають право власнику або уповноваженому ним органу, при наявності певних обставин, відсторонювати працівника від виконання обов`язків.

При цьому, під час розгляду справи не було доведено обставин, які б свідчили про виконання позивачем для Товариства інших обов`язків крім тих, що мала ОСОБА_1 на підставі рішення Загальних Зборів Учасників.

Приймаючи до уваги вищенаведене, відсутні підстави вважати, що відповідачем було порушено права позивача.

Зважаючи на викладене суд не може покласти в основу рішення роз`яснення Верховного Суду України викладені у п. 32 у постанові Пленуму від 06.11.1992 р. Про практику розгляду трудових спорів щодо застосування положень ст. 235 КЗпП України, які передбачають виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника, зумовленого незаконними діями роботодавця.

Таким чином суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 .

Розподіляючи судові витрати суд керується приписами ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 2-5,11-13,141,196,223,258,259,263,268, 352,354 ЦПК України, ст. ст. 46, 235 КЗпП України, ст. 99 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Деніс Фарм Україна про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.11.2019 року.

Суддя