Постанова

від 10.02.2020 по справі 916/2293/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2293/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюк І.Г.

суддів: Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В. Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ ХОЛДИНГ

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019

суддя - Демешин О.А.

Час і місце ухвалення: 10:20:14 год., м. Одеса

Дата складання повного тексту 28.11.2019

у справі № 916/2293/19

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія УНІКА

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ ХОЛДИНГ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 23327,96 грн.

з підстав відшкодування майнової шкоди в порядку суброгації

ВСТАНОВИВ:

09.08.2019 року Приватне акціонерне товариство Страхова компанія УНІКА звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ ХОЛДИНГ про стягнення в порядку суброгації майнової шкоди в розмірі 23327,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач як страховик здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику, у зв`язку з чим набув право звернення до Відповідача в порядку суброгації майнової шкоди в розмірі 23327,96 грн., завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 у справі № 916/2293/19 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ ХОЛДИНГ на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія УНІКА 23327,96 грн. майнової шкоди та 1921 грн. судового збору.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ ХОЛДИНГ звернулось до Південно - західного апеляційного господарського суду, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 по справі № 916/2293/19 та ухвалите нове рішення про залишення позову без задоволення.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Скаржник зазначає, що на підтвердження розміру майнової шкоди позивачем до позову додані: копія звіту №0509/16 з оцінки вартості матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля від 20.09.2016 року - на суму 63677,82 грн.; копія рахунку ТОВ АДІС-АВТО №СЧ-371028 від 07.10.2016 року - на суму 61150,42 грн; копія платіжного доручення №041237 від 18.11.2016 року - на суму 59718 грн.

В усіх документах суми різняться.

Скаржник зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження фактичних обсягів та вартості виконаних робіт; виконаної заміни на нові або відновлення пошкоджених запчастин та їхньої вартості.

Товариство з обмеженою відповідальністю ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ ХОЛДИНГ з посиланням на п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної безпеки №4 від 01.03.2013 зазначає, що у разі відшкодування майнової шкоди при належним чином підтвердженій заміні пошкоджених запчастин на нові, просить вирішити питання про передачу пошкоджених (замінених на нові) запчастин після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Крім того, скаржник зазначає, що, у складі звіту №0509/16 з оцінки вартості матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля від 20.09.2016 року, доданого до позову, не надані усі відомості, передбачені ч.6 ст.98 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 у відкрито апеляційне провадження у справі № 916/2293/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ ХОЛДИНГ на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019.

Розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Встановлено Приватному акціонерному товариству Страхова компанія УНІКА строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, відзив має надійти до Південно-західного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення про відкриття апеляційного провадження у справі, з урахуванням строків поштового перебігу.

10.01.2020 до Південно - західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Приватному акціонерному товариству Страхова компанія УНІКА , в якому останній просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з частини 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, копію ухвали суду від 24.12.2019 відповідач отримав 15.01.2020, а позивач отримав 02.01.2020.

Однак, до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2015 між ПрАТ Страхова компанія УНІКА та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту КАСКО №016257/4600/0000015, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом MITSUBISHI Lancer державний номерний знак НОМЕР_1 .

31 серпня 2016 року на вул., Люстдорфська дорога в м. Одеса ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом MERСEDES-Benz Ахог 4140 державний номерний знак НОМЕР_2 , скоїв зіткнення з транспортним засобом MITSUBISHI Lancer державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 .

Факт та обставини дорожньо-транспортної пригоди підтверджуються довідкою УПП у м Одеса №3016322421338974 від 17 листопада 2016 року та постановою Київського районного суду міста Одеси по справі №520/12218/16-п від 13.10.2016 року та постановою Київського районного суду міста Одеси по справі №520/11982/16-п від 04.11.2016 року.

На підставі вищезазначених документів, заяви ОСОБА_2 №00201812 про подію, що має ознаки страхового випадку від 01 вересня 2016 року , звіту №0509/16 з оцінки вартості матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля від 20 вересня 2016 року, рахунку ТОВ АДІС-Авто №СЧ-371028 від 07.10,2016 року, страхового акту №00201812 від 19 жовтня 2016 року та наказу №00201812/ЕК від 17 листопада 2016 року Позивачем сплачено страхове відшкодування в розмірі 59 718,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №041237 від 18 листопада 2016 року.

Позов ґрунтується на тому, що оскільки винною особою в скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано водія транспортного засобу MERCEDES-Benz Ахоr 4140 державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Київського районного суду міста Одеси по справі №520/12218/16-п від 13 жовтня 2016р., тому до Позивача (у порядку суброгації) переходить право вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). Законом України Про страхування встановлено види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини 1 статті 7 Закону України Про страхування ).

Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 1 липня 2004 року N 1961 -IV є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Цивільно-правову відповідальність Відповідача, застраховано ПрАТ СК ПРОВІДНА на умовах договору (полісу) обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7240367, що підтверджується фотокопією полісу обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7240367 та витягом з сайту Моторного (транспортного) страхового бюро України за послугою перевірка чинності полісу за даними Централізованої бази даних вх.№18535/22 від 30.07.2019 року .

Таким чином, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7240367 також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди (від Відповідача), обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , а саме:

Згідно пункту 22,1 статті 22 вказаного Закону якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи;

Згідно зі статтею 29, пункту 32.7 статті Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує;

Відповідно до вимог статті 12 Закону Страховик має виплатити страхове відшкодування зменшене на суму франшизи, розмір якої визначається умовами договору страхування.

Оскільки полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/7240367 встановлено ліміт відповідальності (страхову суму) за шкоду спричинену майну у розмірі 50 000,00 грн. та франшизу 0 грн., а згідно звіту №0509/16 з оцінки вартості матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля від 20 вересня 2016 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу MITSUBISHI Lancer державний номерний знак НОМЕР_1 з урахуванням зносу (матеріальний збиток) дорівнює 36 390,04 грн., то на ПрАТ СК ПРОВІДНА покладається обов`язок щодо відшкодування збитку у розмірі 36 390,04 грн.

Зазначений обов`язок ПрАТ СК ПРОВІДНА було виконано, а саме за претензією Позивача №18535 вих.№8213 від 08.11.2017 сплачено на користь Позивача страхове відшкодування у розмірі 36 390,04 грн.

Крім того, позов ґрунтується також на вимогах статті 1172 ЦК України, якою передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З доданих відповідачем до відзиву копій наказів вбачається, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди (31.08.2016) ОСОБА_1 працював у ТОВ ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ ХОЛДИНГ на посаді водія автотранспортного засобу (бетонозмішувача).

Перевіривши встановлені місцевим господарським судом обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог повністю, оскільки між сторонами виникли відносини суброгації, у яких до страховика (позивача), який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, у межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування ( ОСОБА_2 ), має до особи, відповідальної за заподіяний збиток ( ОСОБА_1 ).

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідачів суми страхового відшкодування, яка була виплачена на користь потерпілої особи, як осіб, відповідальних за заподіяну шкоду.

Відносини у сфері страхування регулюються Цивільним кодексом України, Законом України Про страхування та Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про страхування , з якою кореспондується ст. 979 ЦК України, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , згідно з п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо) ( вказаний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. ( справа № 243/10982/15-ц (провадження № 14-81цс18)).

Тобто, володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом.

У даній справі Позивач на підставі договору майнового страхування, укладеного між ним та потерпілим в ДТП особою, здійснив виплату страхового відшкодування та тим самим відшкодував завдану потерпілому у ДТП майнову шкоду.

Так, у цій справі виникають два види зобов`язань: деліктне зобов`язання, що виникло внаслідок ДТП, сторонами якого є потерпіла особа (кредитор) та особа, відповідальна за завдані збитки (винна особа, боржник), та договірне зобов`язання, що виникає з договору добровільного майнового страхування, сторонами якого є страховик (страхова компанія) та страхувальник (потерпілий у ДТП). При цьому слід відрізняти поняття зобов`язання, як правовідношення (договірне або позадоговірне), від обов`язків, які мають сторони такого зобов`язання.

Так, згідно п. 4 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до статті 27 Закону України Про страхування та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

На підтвердження наведеної правової позиції свідчить те, що стаття 27 Закону України Про страхування та стаття 993 ЦК України передбачає перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України Про страхування є суброгацією.

Так, суброгація регулюється статтею 27 Закону України Про страхування та статтею 993 ЦК України, а регрес - статтею 1191 ЦК України.

При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.

Колегія суддів зазначає, що у спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми ст. 27 Закону України Про страхування та ст. 993 ЦК України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. У разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати або відповідний документ станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля .

У наданому позивачем звіті №0509/16 з оцінки вартості матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля від 20 вересня 2016 року сертифікованим суб`єктом оціночної діяльності ФОП Хоменко В.В. за заявою позивача визначено вартість відновлювального ремонту сертифікованим суб`єктом оціночної діяльності ФОП Хоменко В.В., яка становить 63 677,82 грн., вартість матеріального збитку 36 390,04 грн., а також ринкову вартість колісного транспортного засобу 223 641,00 грн.

У наданому Позивачем рахунку ТОВ АДІС-Авто №04-371028 від 07.10.2016 року установою, що надає послуги з ремонту та технічного обслуговування колісних транспортних засобів юридичною особою ТОВ АДІС- Авто , визначено вартість послуг цієї установи з відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, яка становить 61 150,42 грн.;

У наданому Позивачем платіжному дорученні №041237 від 18 листопада 2016 року зазначений розмір сплаченого Позивачем страхового відшкодування 59 718,00 грн.

Отже, як вірно зазначено позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, наведені суми не можуть та не мають бути однаковими. Наведені у звіті №0509/16 від 20 вересня 2016 року та рахунку ТОВ АДІС-Авто №СЧ-371028 від 07.10.2016 року відомості щодо вартості відновлювального ремонту були використані Позивачем під час визначення розміру страхового відшкодування, належного до сплати страхувальнику ОСОБА_2 за умовами договору страхування . Належний до сплати розмір страхового відшкодування був визначений та зазначений Позивачем у страховому акті №00201812 від 19 жовтня 2016 року , та становить 59 718,00 грн. (П`ятдесят дев`ять тисяч сімсот вісімнадцять гривень 00 копійок), а платіжне дорученням №041237 від 18 листопада 2016 року є документом, що підтверджує факт проведення виплати зазначеного розміру страхового відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у постанові від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.

В матеріалах справи наявний Акт виконаних робіт № РС-0013267 від 13.12.2016 з ремонту автомобіля MITSUBISHI Lancer, д/н НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 .

Враховуючи зазначене, колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги, що рішення суду першої інстанції є невірним, оскільки у наданих Позивачем на підтвердження розміру майнової шкоди документах різняться суми.

Колегія судів, не приймає доводи апеляційної скарги, щодо невідповідності звіту №0509/16 з оцінки вартості матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля від 20.09.2016 вимогам ст.98 ГПК України, оскільки відповідачем не зазначено, які саме невідповідності існують у вказаному звіті та яким чином вони впливають на встановлений експертом розмір, завданої власнику автомобіля MITSUBISHI Lancer, д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , майнової шкоди.

Крім того, зазначеній звіт не є експертним висновком, а є лише звітом з оцінки вартості матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля складеного для проведення страхових виплат.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, що клопотань щодо призначення судової експертизи, в порядку ч.1 сст.99 ГПК України, з підстав існування обґрунтованих сумнівів в правильності вищевказаного звіту № 0509/16 від 20.09.2016 відповідач не заявляв.

Колегією суддів не приймаються посилання скаржника на п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної безпеки №4 від 01.03.2013 зазначає, що у разі відшкодування майнової шкоди при належним чином підтвердженій заміні пошкоджених запчастин на нові, просить вирішити питання про передачу пошкоджених (замінених на нові) запчастин після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, необхідність у таких доказах існує у спорах про відшкодування шкоди безпосередньо між особою, якій завдано збитки внаслідок пошкодження її майна (потерпілим) та особою, яка завдала шкоди майну потерпілого чи власником джерела підвищеної небезпеки. Спір про стягнення, сплаченого страховою компанією страхового відшкодування, не відноситься до таких спорів.

Вимоги про повернення відповідачу замінених деталей автомобіля не відносяться до предмету спору і у страхової компанії (позивача) не існує обов`язку такого повернення.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

Стаття 277 ГПК України встановлює підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Вищевказаних підстав для скасування оскарженого судового рішення (ухвали) або її зміни колегією суддів при перегляді даної справи в апеляційному порядку встановлено не було.

Тому, рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Судові витрати, пов`язані із подачею апеляційної скарги, покладаються на скаржника у зв`язку з відмовою в її задоволенні відповідно до статті 129 ГПК Укрїни.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 у справі № 916/2293/19 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ ХОЛДИНГ - залишити без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ ХОЛДИНГ .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

суддя О.Ю. Аленін

суддя Л.В. Лавриненко