Рішення

від 10.02.2020 по справі 904/5778/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2020м. ДніпроСправа № 904/5778/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд", Дніпропетровська область, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-ДК", Дніпропетровська область, м. Дніпро

про стягнення 229 140,14 грн.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-ДК" про стягнення 229 140,14 грн., з яких: 144 624,26 грн. - основний борг, 66 154,58 грн. - пеня, 5 634,39 грн. - 3% річних, 12 726,91 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору продажу матеріалів № 17/04/18 від 17.04.2018 в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 06.12.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду поштового чеку та опису вкладення у цінний лист (оригіналів або належним чином засвідчених копій), які підтверджують факт відправлення відповідачу (на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) копії позовної заяви та доданих до неї документів у строк до 20.12.2019 включно.

13.12.2019 до господарського суду від позивача надійшов лист про усунення недоліків на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2019 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаним листом позивач подав до суду докази направлення на адресу відповідача позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

28.01.2020 позивач подав до суду клопотання, в якому зазначив, що в ухвалах суду від 06.12.2019 та 16.12.2019 помилково вказано назву підприємства позивача, у зв`язку із чим просить суд виправити помилково вказану назву позивача.

Ухвалою суду від 10.02.2020 виправлено допущену в ухвалах Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2019 та 16.12.2019 описку, зазначивши правильне найменування позивача: "Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбуд"".

В ухвалі від 16.12.2019 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу було роз`яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

До господарського суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду від 16.12.2019, який направлявся на адресу відповідача, з поштовою відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання". Як убачається з матеріалів справи, адреса відповідача відповідає адресі, що вказана у позовній заяві, та відповідає зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відзив відповідач до суду не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт-ДК" (покупець) було укладено договір продажу матеріалів № 17/04/18 (далі - договір).

Продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов`язується прийняти та оплатити асфальтобетону суміш, емульсія бітумна дорожня (далі -товар/товари), найменування, одиниця виміру, кількість та ціна яких визначаються згідно накладних на товар (п. 1.1. договору).

Продавець продає товар покупцю партіями (п. 1.2. договору).

Продаж товару за цим договором здійснюється не пізніше 5 (п`яти) днів з моменту отримання попередньої оплати продавцем (п. 2.1. договору).

Загальна сума договору визначається сумою товару, вказаною в рахунках-фактурах та переданого за накладними на товар (п. 3.1. договору).

Сплата товару за договором здійснюється покупцем у національній валюті України (гривні) (п. 4.1. договору).

Сплата товару за договором здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця або при наявності взаємної згоди сторін може бути обрано інший спосіб сплати, що незаборонений чинним законодавством України (п. 4.2. договору).

Сплата товару за договором здійснюється шляхом 100 % попередньої оплати на підставі рахунку, виставленого продавцем (п. 4.3. договору).

У випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору (надалі іменується "порушення договору"), сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України (п. 5.1. договору).

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплений печатками сторін. Даний договір діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань за договором (п. 6.1. договору).

Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 249 907,10 грн., на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні:

- № 60 від 17.04.2018 про поставку товару на суму 19 734,76 грн. з ПДВ (а.с. 25);

- № 61 від 18.04.2018 про поставку товару на суму 5 172,60 грн. з ПДВ (а.с. 26);

- № 62 від 20.04.2018 про поставку товару на суму 25 337,02 грн. з ПДВ (а.с. 27);

- № 63 від 24.04.2018 про поставку товару на суму 23 345,96 грн. з ПДВ (а.с. 28);

- № 64 від 25.04.2018 про поставку товару на суму 11 692,50 грн. з ПДВ (а.с. 29);

- № 334 від 19.06.2018 про поставку товару на суму 158 704,25 грн. з ПДВ (а.с. 31);

- № 335 від 19.06.2018 про поставку товару на суму 5 920,01 грн. з ПДВ (а.с. 32).

18.06.2018 відповідач відповідно до Повернення постачальнику № 1 від 18.06.2018 повернув позивачу товар на суму 85 282,84 грн. з ПДВ (а.с. 30).

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар сплатив лише частково грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 177 від 03.08.2018 (а.с. 33), відповідно до якого відповідач перерахував позивачу 20 000,00 грн. з призначенням платежу: за асфальтобетонну суміш згідно накл. № 334 від 19.06.2018 ; у зв`язку із викладеним у відповідача виникла заборгованість у розмірі 144 624,26 грн.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вказано вище, відповідно до п. 4.3. договору сплата товару за договором здійснюється шляхом 100 % попередньої оплати на підставі рахунку виставленого продавцем.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару , якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України (п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, строк оплати поставленого позивачем товару є таким, що настав.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати поставленого товару в сумі 144 624,26 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 144 624,26 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 66 154,58 грн. за період з 04.08.2018 по 20.11.2019.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором . При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін . Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Зважаючи на те, що законом, у даному випадку, не передбачено розмір штрафних санкцій, то застосовуються санкції, передбачені договором. Оскільки стягнення пені умовами укладеного між сторонами договору не передбачено, позовні вимоги в частині стягнення пені є безпідставними та необґрунтованими, отже не підлягають задоволенню.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 04.08.2018 по 20.11.2019 у розмірі 5 634,39 грн. та інфляційні втрати у розмірі 12 726,91 грн. за період з червня 2018 року по серпень 2019 року.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом здійснено перевірку розрахунку позивача та встановлено, що розмір 3% річних ним розраховано правильно.

Щодо нарахованого розміру інфляційних втрат.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (абз. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013).

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач нараховує інфляційні втрати на загальну суму заборгованості за всіма спірними накладними, не розмежовуючи їх. Таким чином, початковою датою періоду нарахування повинна бути дата початку прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару за останньою накладною.

Як встановлено судом вище, умовами спірного договору передбачена 100 % попередня оплата, у зв`язку із чим, відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після прийняття товару.

Господарський суд зазначає, що остання із спірних поставок товару була здійсненна 19.06.2018 відповідно до видаткових накладних № 334 від 19.06.2018 та № 335 від 19.06.2018. Отже прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару за вказаними накладними починатиметься з наступного дня, тобто з 20.06.2018. Враховуючи викладене, період нарахування інфляційних втрат повинен починатися з наступного місяця, тобто з липня 2018 року. Однак позивач визначив період з 04.08.2018 по 20.11.2019.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.04.2019 по справі №910/5625/18 сказав наступне. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць . Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць. …в розрахунок інфляційних втрат не може включатися заборгованість менше місяця.

З огляду на викладене, суд розрахував інфляційні втрати за повні місяці за період з вересня 2018 року по жовтень 2019 року, що становить 14 937,12грн. Однак, суд не виходить за межі позовних вимог: 12 726,91грн.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов`язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 162 985,56грн., з яких: 144 624,26 грн. - основний борг, 5 634,39 грн. - 3% річних, 12 726,91грн. - інфляційні втрати.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 992,29грн. (28,87 %), на відповідача - 2 444,81 грн. (71,13 %).

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-ДК" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Кедріна, буд. 53А, квартира 325, ідентифікаційний код 41852882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Олександра Оцупа, буд. 2, ідентифікаційний код 32835809) 162 985,56грн., з яких: 144 624,26 грн. - основний борг, 5 634,39 грн. - 3% річних, 12 726,91грн. - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 444,81 грн ., про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.В. Мілєва