Рішення

від 10.02.2020 по справі 910/16186/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.02.2020Справа № 910/16186/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Державного управління справами до товариства з обмеженою відповідальністю "Тенері" про стягнення 1 272,24 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2019 року Державне управління справами (далі - Управління) звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом, посилаючись на те, що 5 квітня 2019 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Тенері" (далі - Товариство) було укладено договір на закупівлю витратних матеріалів до устаткування автоматичного оброблення інформації для Адміністрації Президента України (ДК 021:2015 - 30120000-6) № 28, за умовами якого відповідач зобов`язався у строк не пізніше 31 травня 2019 року поставити у власність позивача товар. Оскільки Товариство взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання щодо поставки частини цього товару виконало несвоєчасно, поставивши його позивачу лише 6 червня 2019 року, останній, посилаючись на статті 549, 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 216, 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача 1 272,24 грн. пені, нарахованої у період з 1 червня 2019 року по 5 червня 2019 року включно на суму вартості несвоєчасно поставленого товару в розмірі 254 448,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 листопада 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

5 грудня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 25 листопада 2019 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою суду від 9 грудня 2019 року позовну заяву Управління прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/16186/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Проте Товариство, що належним чином було повідомлене про відкриття провадження у даній справі, в установлений судом строк відзив на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

5 квітня 2019 року між Управлінням та Товариством було укладено договір на закупівлю витратних матеріалів до устаткування автоматичного оброблення інформації для Адміністрації Президента України (ДК 021:2015 - 30120000-6) № 28, за умовами якого останнє зобов`язалося поставити і передати у власність позивачу товар згідно зі специфікацією, а Управління, у свою чергу, - прийняти і оплатити належно поставлений товар на умовах цієї угоди.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.

Відповідно до пункту 3.1 договору його ціна згідно з протоколом погодження договірної ціни становить 545 994,00 грн., у тому числі ПДВ - 90 999,00 грн.

Згідно з пунктом 4.1 даної угоди оплата товару здійснюється замовником протягом 20 робочих днів з дня приймання-передачі товару на підставі накладної та рахунку, наданого постачальником.

Оплата за поставлений товар здійснюється замовником за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України за кодом програмної класифікації видатків і кредитування КПКВК 0301010 (КЕКВК - 2210) (пункт 4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору встановлено, що усі розрахунки проводяться у безготівковому вигляді за формою платіжного доручення.

У пункті 5.1 зазначеної угоди сторони погодили, що поставка товару здійснюється у 2019 році за окремими замовленнями протягом п`яти робочих днів від дати отримання замовлення. Кінцевий термін поставки всього товару за договором - до 31 травня 2019 року.

Згідно з пунктом 5.2 договору постачання товару здійснюється постачальником за адресою: 01220, місто Київ, вулиця Банкова, будинок 11.

Товар передається уповноваженому представнику замовника на підставі довіреності на отримання товару, виданої Управлінням (пункт 5.3 договору).

За умовами пункту 10.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2019 року та в будь-якому випадку до повного виконання ними своїх зобов`язань по договору, у тому числі гарантійних.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з видатковими накладними від 25 квітня 2019 року № РН-0000018 та від 31 травня 2019 року № РН-0000038 відповідачем поставлено товар позивачу на загальну суму 291 546,00 грн.

У той же час судом встановлено, що Товариство взятий на себе за спірним договором обов`язок щодо поставки передбаченого цією угодою товару в установлений строк (не пізніше 31 травня 2019 року) виконало неналежним чином, поставивши позивачу решту товару лише 6 червня 2019 року. Вказані обставини підтверджуються наявною у матеріалах справи копією відповідної видаткової накладної від 6 червня 2019 року № РН-0000050 на суму 254 448,00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням Товариством свого обов`язку щодо поставки покупцеві передбаченого укладеним між сторонами договором товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 272,24 грн. пені, нарахованої у період з 1 червня 2019 року по 5 червня 2019 року включно на суму вартості несвоєчасно поставленого товару в розмірі 254 448,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 ГК України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов`язання.

Судом встановлено, що Управління відноситься до суб`єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України).

Зі змісту положень статті 231 ГК України вбачається, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру пені безпосередньо в укладеному між ними договорі.

Так, у пункті 7.3 договору сторони погодили, що за порушення зобов`язань, постачальник несе відповідальність у розмірі, передбаченому абзацами 2 та 3 частини 2 статті 231 ГК України.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав взятого на себе обов`язку щодо своєчасної поставки товару на суму 254 448,00 грн. за спірним договором, і розмір вказаної санкції, нарахованої позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління про стягнення з Товариства 1 272,24 грн. пені є обґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

За таких обставин даний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тенері" (02094, місто Київ, вулиця Пожарського, будинок 1, квартира 53; ідентифікаційний код 31326532) на користь Державного управління справами (01220, місто Київ, вулиця Банкова, будинок 11; ідентифікаційний код 00037256) 1 272 (одну тисячу двісті сімдесят дві) грн. 24 коп. пені, а також 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 10 лютого 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко