Рішення

від 14.01.2020 по справі 910/14521/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2020Справа № 910/14521/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

позовної заяви Приватного акціонерного товариства Домобудівний комбінат № 4

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Мартін

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Будпромінфрасервіс

про визнання правочину недійсним

за участю представників сторін:

від позивача Макаренко Ю.О. (довіреність № б/н від 27.12.2019, адвокат)

від відповідача-1 Паламарчук Д.Ю. (довіреність № 01/11/19-1 від 01.11.2019, адвокат)

від відповідача-2 Іванов О.В. (довіреність № б/н від 29.08.2019, адвокат)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2019 року Приватне акціонерне товариство Домобудівний комбінат № 4 (далі - ПрАТ ДБК-4 , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мартін (далі - відповідач-1, ТОВ Мартін ) та Товариства з обмеженою відповідальністю Будпромінфрасервіс (далі - відповідач-2, ТОВ Будпромінфрасервіс ) про визнання недійсним договору № 01Р-17/01-17А від 26.10.2016, укладеного між відповідачем-1, правонаступником якого, за твердженням позивача, є відповідач-2, та позивачем, з моменту його вчинення.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами:

- в оспорюваному договорі відсутня належна сторона, яка мала його укладати, - електропередавальна організація;

- оспорюваний договір укладений не за типовою формою, затвердженою НКРЕКП;

- електрифікація мала здійснюватися в порядку, визначеному п. 1.6 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, а не за рахунок позивача;

- 04.04.2016 між ПАТ Київенерго та позивачем укладено договір № НП-384-16/47215 про приєднання, яке не є стандартним, за яким до електричних мереж приєднується будівництво ІІа мікрорайону у багатофункціональному житловому районі, місце розташування об`єкта: вул. Гречка/пр-т Правди; 12.12.2018 між ПрАТ ДТЕК Київські електромережі та позивачем підписано акт приймання-передачі послуги на суму 11 321 875,75 грн, яка оплачена позивачем;

- з відповіді на адвокатський запит вбачається, що ж/б № 2 та № 3 (будівельні номери) включено без будівництва ПС Мостицька, а також те, що будівництво ПС Мостицька здійснюєься на підставі договору про приєднання до електричних мереж, укладеного між ПрАТ ДТЕК Київські електромережі (виконавцем послуг) з третьою особою;

- в спірному договорі не визначено найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості, сторони також не погодили ціну договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14521/19 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.11.2019.

06.11.2019 до суду надійшов поданий відповідачем-1 відзив на позовну заяву, в якому ТОВ Мартін вказувало на те, що договір № 01Р-17/01-17А від 26.10.2016 не є за своєю правовою природою договором про надання послуг з приєднання до електричних мереж, як стверджує позивач ПрАТ ДБК-4 , оскільки предметом вказаного договору є лише створення технічної можливості приєднання до електричних мереж шляхом будівництва підстанції, яке (будівництво), у свою чергу, повинно фінансуватись за принципами дольової участі позивача. ТОВ Мартін наполягало, що спірний договір не регулює відносини щодо підключення до електромереж, адже такі послуги повинно надавати ПрАТ ДТЕК Київські електромережі (правонаступник ПАТ Київенерго) за окремими оплатними типовими договорами.

ПрАТ ДТЕК Київські електромережі , у свою чергу, не бере участі у будівництві ПС Мостицька, а тільки контролює виконання ТУ № 46589 на приєднання об`єкта до електричних мереж від 08.02.2012 № УПР034/55-23-46589/70127 (що надавались ТОВ Мартін та на підставі Угоди від 28.07.2017 про заміну сторони у Договорі, виконуються ТОВ Будпромінфрасервіс ) та виконання ТУ № нп-384-16 від 04.04.2016, що надавались ПрАТ ДБК-4 , а вже після будівництва такої підстанції ПрАТ ДТЕК Київські електромережі на підставі окремих договорів буде здійснювати підключення споживачів до своїх електромереж.

Крім того, відповідач-1 зазначав у відзиві, що договором про приєднання, яке не є стандартним, № НП-384-16/47215 від 04.04.2016, укладеним між ПАТ Київенерго та ПрАТ ДБК-4 , та виданими ТУ №НП-384-16 від 04.04.2016 визначено, що ПрАТ ДБК-4 повинен підключити II (другу) чергу свого будівництва (будинок № 1) до ПС Мостицька. В свою чергу, акт приймання-передачі послуг приєднання стосується першої черги (І етап, житлові будинки № 2, № 3) будівництва будинків ПрАТ ДБК-4 та потужності 2600 кВт. Вказані житлові будинки приєднані ПрАТ ДТЕК Київські електромережі до електричних мереж, а саме будинки з поштовою адресою: м. Київ, вул. С. Данченка, 1 та 3 (будівельні номери 2, 3) - за постійною схемою; будинок з поштовою адресою: м. Київ, вул. С. Данченка, 5 (будівельний № 1) - за тимчасовою схемою (після введення ПС Мостицька в експлуатацію, яке передбачено на грудень 2019 року, повинен бути підключений за постійною схемою ТУ № НП-384-16 від 04.04.2016).

Відповідач-1 стверджував, що сторонами при укладенні договору повністю погоджено такі його істотні умови як предмет, ціна та строк дії договору, обов`язки та відповідальність сторін, інші умови, що узгоджується з вимогами ст. 638 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим твердження ПрАТ ДБК-4 щодо відсутності згоди з усіх істотних умов договору є безпідставними та необґрунтованими.

Також відповідач-1 зазначив, що будівництво ПС Мостицька відбувається у строки, що передбачені договорами, на даний момент очікується введення вказаної підстанції до експлуатації. Проте, ПрАТ ДБК-4 не виконує свої зобов`язання за договором в частині сплати дольової участі у будівництві підстанції, стягнення якої є предметом розгляду в іншій господарській справі (справа № 910/11814/19). За таких обставин, відповідач-1 вважав дії позивача такими, що спрямовані на ухилення від виконання вказаних грошових зобов`язань. Відповідач-1 також зазначив, що має побоювання, що таке затримання фінансування неминуче вплине на зрив строків введення об`єкту ПС Мостицька в експлуатацію, що негативно вплине на всіх учасників Меморандуму №1708-16 від 30.12.2016. Враховуючи викладене, відповідач-1 просив суд відмовити у задоволенні даного позову.

07.11.2019 до суду надійшов поданий відповідачем-2 відзив на позовну заяву, в якому ТОВ Будпромінфрасервіс навів заперечення проти задоволення позовних вимог, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву відповідача-1. Відповідач-2 також вказав, що сторони спірного договору визначили, що він є договором змішаної форми та містить елементи інвестиційного договору, а також договору про надання послуг. Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони визначили, які саме норми цивільного законодавства повинні регулювати укладений ними договір. Крім того, відповідач-2 зазначив, що за умовами п. 4.3 укладеного сторонами спірного договору ТОВ Будпромінфрасервіс взагалі не повинно починати будівництво, поки не буде виконано зобов`язання ПрАТ ДБК-4 в частині оплати своєї частини дольової участі в будівництві підстанції. Проте, ТОВ Будпромінфрасервіс змушене було починати будівництво власними коштами, оскільки підстанція буде живити електроенергією не тільки ТОВ Будпромінфрасервіс та ПрАТ ДБК-4 , а також об`єкти інших підприємств (ТОВ Мартін , ТОВ Новус Україна , ТОВ Олівер-Буд , ТОВ Сітібудсервіс ), що підтверджується наданим ПрАТ ДБК-4 Меморандумом про співробітництво від 30.12.2016. Так, у зв`язку з тим, що Меморандумом про співробітництво від 30.12.2016 передбачено зобов`язання ТОВ Будпромінфрасервіс у 2019 році ввести в експлуатацію ПС Мостицька, останнє було змушено починати будівництво до сплати дольової участі ПрАТ ДБК-4 . Наявність вказаної заборгованості зумовила звернення відповідача-2 до суду з відповідним позовом про її стягнення (справа № 910/11814/19). Відповідач-2 вважав позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

15.11.2019 до суду надійшла подана позивачем заява, в якій сторона зазначала, що 04.04.2016 (тобто до підписання оспорюваного договору) між ПАТ Київенерго та ПрАТ ДБК-4 було укладено договір № НП-384-16/47215 про приєднання, яке не є стандартним. За умовами вказаного договору до електричних мереж приєднується будівництво ІІа мікрорайону у багатофункціональному житловому районі, місце розташування об`єкта: вул. Маршала Гречка/просп. Правди. 26.03.2018 оформлена довідка № 1/НП-384-16/94671 про виконання технічних умов та договору про приєднання до електричних мереж (І етап, ж/б № 2, № 3). 12.12.2018 між ПрАТ ДТЕК Київські електромережі та ПрАТ ДБК-4 підписаний акт приймання-передачі послуги приєднання на суму 11 321 875,75 грн, яка сплачена позивачем. Вказане, на переконання позивача, свідчить про те, що послуга з приєднання до електричних мереж об`єктів позивача, місцем розташування яких є IIа мікрорайон у багатофункціональному житловому районі по вул. Маршала Гречка/просп. Правди, надана електропередавальною організацією та оплачена ПрАТ ДБК-4 , а саме приєднання до електричних мереж об`єктів позивача, зазначених у спірному договорі, відбулося незалежно від будівництва ПС Мостицька, яке по теперішній час не завершено. Таким чином, за твердженням позивача, наявність оспорюваного договору, на підставі якого ТОВ Будпромінфрасервіс вимагає оплату, загрожує позивачеві невиправданими додатковими грошовими втратами та є порушенням загальних засад цивільного законодавства (справедливості, добросовісністі та розумністі).

Крім того, позивач стверджував, що з умов договору про приєднання до електричних мереж № 16390/46589/70127 від 08.02.2012 випливає, що саме на ТОВ Будпромінфрасервіс лежить обов`язок фінансування будівництва ПС Мостицька . У зв`язку з цим позивач вважав, що покладення зобов`язаною стороною (відповідачем-2) свого обов`язку за оспорюваним договором на позивача, який до цього уклав договір про нестандартне приєднання з ПрАТ ДТЕК Київські електромережі , на підставі якого сплачує йому відповідну плату за приєднання своїх об`єктів до електричних мереж, є так само порушенням загальних засад цивільного законодавства (справедливості, добросовісністі та розумністі).

Також позивач вказав, що відсутність в оспорюваному договорі чітко визначеної ціни у гривнях (істотної умови) порушує права та інтереси позивача, зокрема, на встановлення договірних відносин на тих самих загальних засадах цивільного законодавства (справедливості, добросовісністі та розумністі). За формулою розрахунку, що передбачена п. 4.1 спірного договору, основною складовою від якої залежить розмір оплати по договору є вартість ПС Мостицька за проектно-кошторисною документацією, яка мала бути розроблена відповідачами. Погодження з ПрАТ ДБК-4 проектно-кошторисної документації, а відповідно, вартості ПС Мостицька, від якої залежить розмір оплати позивача, договором не передбачено (та відповідачами не проводилося). Таким чином, як стверджує позивач, за умовами договору визначення однієї з його істотних умов, яка має визначатися за згодою обох сторін, від ПрАТ ДБК- 4 не залежить.

18.11.2019 та 02.12.2019 до суду надійшли подані позивачем відповіді на відзиви відповідачів, у яких позивач зазначив, що за умовами договору про приєднання до електричних мереж № 16390/46589/70127 від 08.02.2012 замовник (за угодою про заміну сторони від 28.07.2017 - це відповідач-2) має за власний рахунок розробити та узгодити проектно-кошторисну документацію згідно з технічними умовами та виконати технічні умови № 46589 у повному обсязі. Будівництво ПС Мостицька передбачено у виданих ПАТ Київенерго технічних умовах № 46589 від 08.02.2012 (з їх наступним коригуванням), що є додатком до договору про приєднання до електричних мереж. Отже, за цим договором саме на ТОВ Будпромінфрасервіс покладений обов`язок фінансування будівництва ПС Мостицька, тому покладення такого обов`язку на позивача є неправомірним. Крім того, позивач вказав, що відповідачі мають однакових кінцевих бенефіціарних власників, про що зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Викладене, як зазначає позивач, свідчить про їх спільну зацікавленість у кінцевому результаті розгляду даної справи та необ`єктивність при її розгляді. Також позивач вважав, що доводи відповідачів не спростовують неправомірності укладення спірного договору. Позивач наполягав на тому, що спірний договір за своєю правовою природою є договором про приєднання до електричних мереж.

19.11.2019 судом оголошена перерва у підготовчому засіданні до 03.12.2019.

02.12.2019 до суду надійшло клопотання відповідача-2 про долучення до матеріалів справи документів, а саме експертного звіту щодо розгляду проектної документації по проекту (П) Реконструкція з розширенням існуючого комплексу будівель і споруд під багатофункціональний торгово-розважальний комплекс на просп. Правди, 47 у Подільському районі м. Києва (Коригування ПС 110/10 Мостицька ІІ черга), яке було задоволено судом.

03.12.2019 суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 10.01.2020.

10.01.2020 судом була оголошена перерва у судовому засіданні до 14.01.2020.

14.01.2020 у судовому засіданні позивач заявлені ним позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідачі-1 та 2 проти задоволення позовних вимог заперечували, вважали їх необґрунтованими та безпідставними, просили суд у задоволенні позову відмовити.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу.

У судовому засіданні 14.01.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

26.10.2016 між ТОВ Мартін (як стороною-1) та ПрАТ ДБК-4 (як стороною-2) був укладений договір № 01Р-17/01-17А (далі - договір або спірний договір), умовами якого передбачалось створення технічної можливості приєднання до електричних мереж об`єктів сторони-2, розташованих у ІІа мікрорайоні у багатофункціональному житловому районі по вул. Гречка Маршала/просп. Правди.

Так, п. 2.1 вищевказаного договору передбачено, що сторона-1 зобов`язується створити технічну можливість приєднання до електричних мереж об`єктів сторони-2 шляхом будівництва підстанції 110 кВ (далі - ПС Мостицька), а сторона-2 здійснює поетапну оплату в розмірі дольової участі при будівництві ПС Мостицька пропорційно необхідній стороні-2 потужності (4,27 МВт).

Потужність, яка необхідна стороні-2 для приєднання об`єктів до електричних мереж в місці забезпечення потужності, - 4,27 МВт (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору розрахунок плати сторони-2 визначається як його дольова (пропорційна) участь у створенні технічної можливості приєднання до електричних мереж шляхом будівництва ПС Мостицька, загальною потужністю 54 МВт. Дольова участь розраховується за формулою: Д=ВОА*Рзам/Рпс, де: Д - дольова участь сторони-2 в створені технічної можливості; ВОА - вартість об`єкту за проектно-кошторисною документацією; Рзам - потужність, яку сторона-2 має на меті приєднати до електричних мереж, складає 4,27 МВт; Рпс - потужність ПС Мостицька, складає 54 МВт.

Відповідно до п. 4.2 договору дольова участь сторони-2 у розмірі, що відповідає розрахунку за п. 4.1 цього договору, сплачується після розробки проектно-кошторисної документації та після укладення між стороною-1 та підрядником відповідного договору на будівництво ПС Мостицька.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що порядок та графік оплати дольової участі визначається додатковою угодою до цього договору, які повинні відповідати умовам оплати підряднику авансових платежів та платежів за актами виконаних робіт відповідно до умов підрядного договору між стороною-1 та підрядником. Фінансування будівництва стороною-1 ПС Мостицька власними коштами розпочинається після виконання стороною-2 своїх зобов`язань по сплаті дольової участі у будівництві ПС Мостицька.

У п. 7.1 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобов`язань, але не довше ніж до 31.12.2020.

Після укладення спільного договору, 30.12.2016 між ПАТ Київенерго (далі - сторона-1), ТОВ Мартін (далі - сторона-2), яка здійснює реконструкцію з розширенням існуючого комплексу будівель і споруд багатофункціональний торговельно-розважальний комплекс на просп. Правди, 47 (Об`єкт 1), ТОВ Новус Україна (далі - сторона-3), яка здійснює будівництво продуктового магазину, непродуктового магазину побутової хімії та супутніх товарів, виробничі, кулінарні, кондитерські та інші харчові цехи на просп. Правди, 47 (Об`єкт 2), ТОВ Олівер-Буд (далі - сторона-4), яка здійснює будівництво мікрорайонів І, II, 1 п.к. III, 1 п.к. VI у багатофункціональному житловому районі (І мікрорайон: І, II, III, IV, IX черги) на вул. Гречка Маршала та просп. Правди (просп. Правди навпроти перетину з просп. Василя Порика) (Об`єкт 3), ТОВ Сітібудсервіс (далі - сторона-5), яка здійснює будівництво мікрорайонів І, II, 1 п.к. III, 1 п.к. VI у багатофункціональному житловому районі (І мікрорайон: V, VI, VII, VIII черги) на вул. Гречка Маршала просп. Правди (просп. Правди навпроти перетину з просп. Василя Порика) (Об`єкт 4), ПАТ ДБК-4 (далі - сторона-6), яка здійснює будівництво ІІа мікрорайону у багатофункціональному житловому районі на вул. Гречка Маршала/просп. Правди (Об`єкт 5), був укладений меморандум про співробітництво (далі - меморандум).

За умовами меморандуму, керуючись загальними інтересами щодо забезпечення надійного електропостачання території, обмеженої вул. Межова, Новосирецька, Гречка та просп. Правди та території промислової зони з іншого боку вулиці Маршала Гречка по відношенню до зазначеної території, сторони уклали цей меморандум про те, що вони виявили бажання об`єднати зусилля для спільного вирішення питання фінансування та будівництва джерела живлення зазначеної території, ПС Мостицька 110/ЮкВ 2x40 MBA, та приєднання до ПС Мостицька та існуючих ПС Приорська, ПС Куренівська споживачів зазначеної території з орієнтовним навантаженням 52 МВт під час виконання приєднання об`єктів, які звернулися та звернуться на зазначеній території за технічними умовами. Розподіл зобов`язань щодо обсягів та термінів фінансування будівництва ПС Мостицька для своєчасного введення її в експлуатацію сторони- 2, 3, 4, 5, 6 вирішують шляхом підписання окремого документу, який є підтвердженням їх намірів та обов`язків.

Згідно з п. 2 сторони-2, 3, 4, 5 беруть на себе зобов`язання до кінця 2016 року розробити План забудови території (План). Під час розроблення Плану визначитись з можливим збереженням мереж 110 кВ та необхідністю їх перевлаштування. На підставі розробленого Плану розробити принципову схему електропостачання. Передбачити коридори для прокладання інженерних мереж, в тому числі електричних мереж 1 10-10 кВ. Розроблені матеріали надати стороні-1 на розгляд.

Відповідно до п. 3 меморандуму сторона-2 бере на себе зобов`язання виконати до третього кварталу 2017 року проектно-кошторисну документацію відповідно до Технічного завдання, заготовленого стороною-1, на будівництво ПС Мостицька та ЛЕП 1 ЮкВ для її живлення.

Пунктом 4 меморандуму передбачено, що сторона-2 бере на себе зобов`язання виступити замовником та забезпечити процес будівництва: побудувати у 2017 році будівельну частину ПС Мостицька (пп. 4.1); змонтувати у 2018 році обладнання у ПС Мостицька (пп. 4.2); ввести у період 2019 ПС Мостицька в експлуатацію (пп. 4.3).

Згідно з п. 13 меморандуму сторона-1 бере на себе зобов`язання підготувати технічні умови на Об`єкт 5, визначивши джерелом живлення об`єкту ПС Мостицька шляхом прокладення живлячих мереж від ПС Мостицька до РП-293 без створення резерву абонованої потужності. Включенням розподільчих мереж 10 кВ між РП-293 та розподільчими пунктами, побудованими на виконання Меморандуму та ТУ. Оптимізацію розподільчих мереж 10 кВ відповідно до схеми живлення. На першому етапі з потужністю 2,6 МВт та другому етапі з потужністю 1,67 МВт передбачити живлення Об`єкту 5 від існуючих живлячих та розподільчих мереж РП-293 відповідно до створеної схеми розподільчих мереж 10 кВ. Сторони однаково розуміють, що включення другого етапу (1,67 МВт) можливо тільки після виконання стороною-2 пунктів 2, 3, 4.1 Меморандуму та прокладання живлячих ліній ПС Мостицька - РП 293 та їх консервування до введення в експлуатацію ПС Мостицька.

У подальшому 16.10.2018 між ТОВ Мартін , ПрАТ ДБК-4 та ТОВ Будпромінфрасервіс було укладено угоду про заміну сторони по Договору № 01Р-17/01-17А від 26.10.2016 (далі - угода про заміну сторони), за змістом якої права та обов`язки за спірним договором перейшли від ТОВ Мартін до ТОВ Будпромінфрасервіс з моменту її підписання.

Дослідивши умови спірного договору, суд дійшов висновку про те, що за змістом наведених вище положень вказаного договору ТОВ Мартін та ПрАТ ДБК-4 домовились, що ТОВ Мартін буде створено для відповідача технічну можливість приєднання до електричних мереж шляхом будівництва підстанції 110 кВ, далі ПС Мостицька, загальною потужністю 54 МВт, а ПрАТ ДБК-4 буде частково профінансовано будівництво вказаної підстанції в пропорційній частині до необхідної ПрАТ ДБК-4 потужності - 4,27 МВт.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні приписи викладені у статтях 180, 181 Господарського кодексу України.

З огляду на наведені положення законодавства, зважаючи на те, що умовами спірного договору чітко визначено обсяг зобов`язань сторін (предмет договору), враховуючи те, що законодавство встановлює свободу договору, а ціна оспорюваного договору виражена у гривнях, а також беручи до уваги те, що строк виконання грошових зобов`язань однією зі сторін не є обов`язковою (істотною) умовою усіх без виключення цивільних договорів, у суду відсутні підстави вважати, що договір є неукладеним.

Положення спірного договору не зумовлюють неоднакового розуміння його предмету та суті домовленостей сторін.

Зокрема, сторонами було погоджено предмет договору - забезпечення ТОВ Мартін будівництва підстанції 110 кВ, загальною потужністю 54 МВт, та, як наслідок, надання можливості ПрАТ ДБК-№4 приєднати за допомогою вказаної підстанції об`єкти до електричних мереж з такого розрахунку, що ПрАТ ДБК-№4 необхідна потужність 4,27 МВт.

Також сторонами погоджено ціну виконання ТОВ Мартін своїх зобов`язань за спірним договором - в частині, пропорційній від необхідної ПрАТ ДБК-4 потужності до вартості будівництва об`єкту за проектно-кошторисною документацією підстанції 110 кВ, загальною потужністю 54 МВт.

Тобто, умови спірного договору свідчать про, те що сторонами було досягнуто домовленості з приводу прав та обов`язків, які виникають на підставі вказаного договору у сторін, та, відповідно, на підставі вказаного договору у останніх виникли зобов`язання - у ТОВ Мартін створити для ПрАТ ДБК-4 можливість для приєднання до електричних мереж шляхом будівництва підстанції, а у ПрАТ ДБК-4 оплатити виконання ТОВ Мартін таких зобов`язань пропорційно необхідній відповідачу потужності від вартості будівництва підстанції.

З огляду на викладене суду дійшов висновку про те, що твердження позивача про те, що сторони не погодили ціну договору, не визначили найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості, спростовуються матеріалами справи.

Щодо посилань позивача на те, що 04.04.2016 між ним та ПАТ Київенерго було укладено договір № НП-384-16/47215 про приєднання, яке не є стандартним, за яким до електричних мереж приєднується будівництво ІІа мікрорайону у багатофункціональному житловому районі, місце розташування об`єкта: вул. Гречка/пр-т Правди, а також посилання позивача на те, що 12.12.2018 між ним та ПрАТ ДТЕК Київські електромережі підписано акт приймання-передачі послуги на суму 11 321 875,75 грн, яка оплачена позивачем, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, а сторонами не заперечується, що ПрАТ ДБК-4 є співзабудовником житлового мікрорайону по вул. Маршала Гречка/просп. Правди у м. Києві.

Відповідно, під час здійснення будівництва житлових будинків у ПрАТ ДБК-4 був наявний інтерес щодо забезпечення надійного електропостачання території.

У зв`язку з наведеним, 04.04.2016 ПрАТ ДБК-4 уклало з ПАТ Київенерго договір № НП-3894-16/47215 про приєднання, яке не є стандартним, та одержало технічні умови на приєднання.

Згідно з договором № НП-3894-16/47215 від 04.04.2016 ПрАТ ДБК-4 взяло на себе зобов`язання розробити на підставі технічних умов №НП-384-16 від 04.04.2016 проектну документацію на будівництво електроустановок зовнішнього електрозабезпечення (від місця забезпечення потужності до точки приєднання) та узгодити її із виконавцем послуг шляхом отримання відповідного технічного рішення щодо такої проектної документації, а також на дату 31.12.2019 забезпечити прийняття в експлуатацію власного об`єкта та електроустановок зовнішнього електрозабезпечення від точки приєднання до цього об`єкта. Згідно з вказаним договором ПрАТ ДБК-4 було заявлено про необхідну йому у точці приєднання потужність у розмірі 4,27 МВт.

ПрАТ ДБК-4 разом з іншими забудовниками житлової та нежитлової нерухомості та ПАТ Київенерго 30.12.2016 уклали меморандум про об`єднання зусиль для спільного вирішення питання фінансування та будівництва джерела живлення житлового масиву, необхідність спорудження якого обумовлена технічними умовами на приєднання електроустановок до електромереж ПАТ Київенерго .

Водночас, станом на дату розгляду даного спору сторонами не заперечується, що ПрАТ ДБК-4 побудовано житлові будинки, підключено до електричних мереж та введено в експлуатацію, проте жодних доказів виконання ПрАТ ДБК-4 технічних умов ПАТ Київенерго власними силами (в тому числі, шляхом будівництва електроустановки зовнішнього електрозабезпечення) матеріали справи не містять, як і не містять доказів можливості виконання ПрАТ ДБК-4 таких умов поза межами договору без виконання ТОВ Будпромінфрасервіс своїх зобов`язань.

Таким чином, зміст спірного договору полягав у створенні підстанції потужністю, яка обумовлена потребами споживачів, та відповідно передбачалось, що сторона-1 (ТОВ Мартін або його правонаступник ТОВ Будпромінфрасервіс ) бере на себе зобов`язання з вирішення організаційних питань щодо створення технічних умов для приєднання об`єктів ПрАТ ДБК-4 до електричної мережі, до яких (зобов`язань), зокрема, входить розробка проектної документації та укладення договору з підрядником, предметом якого є будівництво підстанції, а сторона-2 (ПрАТ ДБК-4 ) бере на себе зобов`язання з відшкодування витрат на будівництво такої підстанції, виходячи з необхідної (замовленої стороною-2) потужності.

Судом не беруться до уваги вищевказані посилання позивача з огляду на те, що укладення та виконання іншого правочину (договору № НП-3894-16/47215 від 04.04.2016), спрямованого на приєднання об`єктів будівництва до електричних мереж, не є беззаперечним свідченням недійсності спірного правочину та не є однією з підстав недійсності правочину, що передбачені законодавством у ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо інших посилань позивача про те, що в оспорюваному договорі відсутня належна сторона, яка мала його укладати, - електропередавальна організація, оспорюваний договір укладений не за типовою формою, затвердженою НКРЕКП, електрифікація мала здійснюватися в порядку, визначеному п. 1.6 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, а не за рахунок позивача, суд зазначає наступне.

У тексті договору № 01Р-17/01-17А від 26.10.2016 відсутні посилання на те, що TOB Будпромінфрасервіс бере на себе зобов`язання надавати послуги щодо приєднання ПрАТ ДБК-4 до електричних мереж, предметом спірного правочину є лише створення можливості такого подальшого приєднання.

Вказане також випливає з підписаного сторонами меморандуму про співробітництво від 30.12.2016, з якого впливає, що сторони виявили бажання об`єднати зусилля для спільного вирішення питання фінансування та будівництва джерела живлення зазначеної території, ПС Мостицька. В свою чергу, розподіл зобов`язань щодо обсягів та термінів фінансування будівництва ПС Мостицька для своєчасного введення її в експлуатацію сторони повинні були вирішити шляхом підписання окремого документу, який є підтвердженням їх намірів та обов`язків. Таким документом є спірний договір № 01Р-17/01-17А від 26.10.2016.

При цьому, послуги по приєднанню до електричних мереж повинно надавати ПрАТ ДТЕК Київські електромережі (правонаступник ПАТ Київенерго) за окремими оплатними типовими договорами, проте, спірний договір не регулює відносини щодо підключення до електромереж ПрАТ ДТЕК Київські електромережі .

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що посилання позивача на те, що в оспорюваному договорі відсутня належна сторона, яка мала його укладати, - електропередавальна організація, оспорюваний договір укладений не за типовою формою, затвердженою НКРЕКП, електрифікація мала здійснюватися в порядку, визначеному п. 1.6 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, а не за рахунок позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даного господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі, який полягає у невідповідності волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013 роз`яснено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому, необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (п. 2 Постанови Пленум Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

За змістом п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Судом невідповідність спірного договору вимогам чинного законодавства, у тому числі й приписам ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, в момент його вчинення, не встановлено. Судом також не встановлено, а позивачем не доведено порушення його прав, як сторони спірного договору, відповідачами. Відповідно, обраний позивачем спосіб захисту не може сприяти відновленню прав позивача, порушення яких не відбулось.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним договору № 01Р-17/01-17А від 26.10.2016 не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у відповідності до вимог 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 10.02.2020.

Суддя О.Г. Удалова