Ухвала

від 03.02.2020 по справі 915/2455/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

03 лютого 2020 року Справа № 915/2455/19

м.Миколаїв

Господарський суд у складі судді Ткаченко О.В.,

розглянувши в судовому засіданні

за участю:

секретаря судового засідання Сулейманової С.М.,

представника боржника: Чуб Т.В., за ордером,

представника заявника (стягувача): Макаров О.О., за довіреністю,

матеріали заяви боржника Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод

про розстрочення виконання судового рішення у справі № 915/2455/19

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю СПРАВА ТЕХНІКИ

про стягнення заборгованості в сумі 185758,48 грн. за поставлений товар за договором поставки №2016/01-01 від 11.01.2016р.

28.12.2019р. Господарський суд Миколаївської області видав судовий наказ у наказному провадженні №915/2455/19 про стягнення з ДП Миколаївський бронетанковий завод на користь ТОВ СПРАВА ТЕХНІКИ заборгованості в сумі 185758,48 грн. за поставлений товар за договором поставки №2016/01-01 від 11.01.2016р. та 192,1 грн. судових витрат.

24.01.2020р. від боржника до суду надійшла заява за вих. №147 від 24.01.2020р. в якій боржник просить суд розстрочити виконання судового рішення (наказу) в частині сплати суми 175640,92 грн. строком на 12 місяців зі сплатою щомісячного платежу не пізніше 30-го числа кожного місяця, починаючи з лютого 2020 року у розмірі 14636,74 грн.

В обґрунтування заяви зазначає, що Державне підприємство Миколаївський бронетанковий завод є підприємством військово-оборонного комплексу і забезпечує броньованою колісною технікою військові частини і з`єднання Збройних Сил України. Підприємством виконуються договори по ремонту військової техніки, яка забезпечує виконання Операції об`єднаних сил на території України. Виконання обов`язків за договорами потребують значних фінансових та матеріальних затрат державного підприємства. Протягом 2017-2019 років підприємством виконувались державні контракти на виконання робіт за державним оборонним замовленням, замовником за яким виступає Міністерство оборони України. У 2019-2020 роах боржник є виконавцем єдиного державного оборонного замовлення з ремонту та модернізації бронетранспортерів для потреб Міністерства оборони України за кредитні кошти під державні гарантії. Суть виконання даного оборонного замовлення обумовлена прямим фінансуванням підприємства з державного бюджету України, що передбачає виключно цільове використання грошових коштів на виконання робіт з ремонту та модернізації техніки. Внаслідок цього, у ДП МБТЗ відсутні вільні обігові кошти за рахунок яких, можна погасити заборгованість підприємства перед ТОВ СПРАВА ТЕХНІКИ у повному обсязі. Вказує, що відповідно даних фінансової звітності боржника, непокритий збиток складає 48 534 млн. грн. в підтвердження чого посилається на баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2019 код рядка 1420. Боржник знаходиться у скрутному матеріальному становищі та не має реальної можливості виконати рішення суду в повному обсязі. Стягнення одночасно всієї суми боргу може призвести до порушення строків виконання державного замовлення під кредитні кошти за державні гарантії стосовно військової техніки, або взагалі паралізувати діяльність підприємства, що призведе до невиконання договорів укладених з Міністерством оборони України по виготовленню та ремонту військової техніки за рахунок кредитних державних коштів.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.01.2020р. ДП Миколаївський бронетанковий завод прийнято до розгляду та призначено розгляд заяви на 24 січня 2020 року.

Представник боржника в судовому засіданні 03.02.2020р. підтримав заяву про розстрочення рішення суду та просив її задовольнити.

Від стягувача до суду надійшли заперечення, в яких він проти заяви боржника заперечує, зазначаючи, що ним не доведено неплатоспроможності та відсутності коштів на розрахунок із заявником.

Представник стягувача в судовому засіданні 03.02.2020р. заперечив щодо розстрочення виконання судового рішення (наказу).

Розглянувши в судовому засіданні подану заяву про розстрочення виконання рішення суду та письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, вислухавши представників сторін, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 129 1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. № 18-рп/2012).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява № 38773/05) від 26.07.2012р. суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012 р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Відповідно до ч.ч.3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як свідчать надані заявником докази та пояснення його представника в судовому засіданні боржник знаходиться у скрутному матеріальному становищі. У ДП МБТЗ відсутні вільні обігові кошти за рахунок яких, можна погасити заборгованість підприємства перед ТОВ СПРАВА ТЕХНІКИ у повному обсязі.

Відповідно даних фінансової звітності боржника, непокритий збиток складає 48 534 млн. грн., що підтверджується балансом (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2019р. код рядка 1420. Боржник не має реальної можливості виконати рішення суду в повному обсязі. Стягнення одночасно всієї суми боргу може призвести до порушення строків виконання державного замовлення під кредитні кошти за державні гарантії стосовно військової техніки, або взагалі паралізувати діяльність підприємства, що призведе до невиконання договорів укладених з Міністерством оборони України по виготовленню та ремонту військової техніки за рахунок кредитних державних коштів.

За таких обставин твердження стягувача щодо недоведеності неплатоспроможності боржника спростовуються матеріалами справи.

Господарський суд дослідивши усі обставини та надавши їм оцінку, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, з огляду на те, що виконання судового рішення одночасно і в повному обсязі може бути ускладнено та матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану боржника, зважаючи на те, що боржник не уникає від виконання рішення суду, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про можливість надання розстрочення виконання рішення суду.

В той же час суд не може погодитись з строком, на який заявник просить розстрочити виконання судового рішення від 28.12.2019р., оскільки в даному випадку він є великим, що з урахуванням наявності кризових явищ в економіці держави може завдати шкоди майновим інтересам позивача. Тому, суд вважає встановити більш стислий графік погашення заборгованості перед стягувачем.

За таких обставин, заява ДП Миколаївський бронетанковий завод про розстрочку виконання судового рішення (наказу) підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод про розстрочення виконання судового рішення у справі №915/2455/19 - задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання судового рішення (наказу) від 28.12.2019р. у справі №915/2455/19 в частині сплати заборгованості в розмірі 175640,92 грн. на 6 місяців за наступним графіком:

- до 29 лютого 2020 року - 14636,74 грн.;

- до 31 березня 2020 року - 14636,74 грн.;

- до 30 квітня 2020 року - 14636,74 грн.;

- до 31 травня 2020 року - 14636,74 грн.

- до 30 червня 2020 року - 14636,74 грн.

- до 31 липня 2020 року - 102457,22

3. В іншій частині заяви про розстрочення виконання судового рішення (наказу) у справі №915/2455/19 відмовити.

4. Ухвала є виконавчим документом, який може бути пред`явлено до виконання протягом 3- х років.

Стягувачем за даною ухвалою є заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю СПРАВА ТЕХНІКИ (08300, Київська обл., м.Бориспіль, вул. Панаса Мирного, 17, код ЄДРПОУ 39268384).

Боржником за даною ухвалою є Державне підприємство Миколаївський бронетанковий завод , (54055, м.Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 120, код ЄДРПОУ 07856371).

Ухвала суду, набирає законної сили у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена у відповідності до п.24 ч.1 ст.255 ГПК України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.02.2020р.

Суддя О.В. Ткаченко