Рішення

від 05.02.2020 по справі 916/3435/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3435/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/3435/19

за позовом Великомихайлівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області (67100, Одеська область, Великомихайлівський район, смт. Велика Михайлівка, вул. Карбишева,10, код ЄДРПОУ 04379367)

до відповідача Інвестиційної багатопрофільної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж" (67100, Одеська область, Великомихайлівський район, смт. Велика Михайлівка, вул. Центральна (Леніна), 105А, код ЄДРПОУ 20951275)

про стягнення 50787,99грн.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Бережний О.В., ордер № 449251, дата видачі : 22.12.19;

Завада О.І, паспорт серія № НОМЕР_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Великомихайлівська селищна рада Великомихайлівського району Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Інвестиційної багатопрофільної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж" про стягнення 50787,99грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на нездійснення відповідачем оплати за користування землею, внаслідок чого бюджет Великомихайлівської селищної ради недоотримав грошові кошти за користування відповідачем земельною ділянкою.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.12.2019р. було відкрито провадження по справі №916/3435/19. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

05.02.2020р. до суду від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи на два тижні в зв`язку з хворобою представника позивача. Судом в задоволенні відповідної заяви було відмовлено, з огляду на обмеженість строку розгляду справи, строк розгляду справи спливає 07.02.2020р.

23.12.2019р. за вх. №26546/19 відповідач надав до суду відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнає, вважає позовні вимоги не обґрунтованими безпідставними в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити повністю.

Відповідь на відзив від Великомихайлівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області до суду від позивача не надходила.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

Інвестиційна багатопрофільна фірма у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж" з 21.10.2002 року є власником нерухомого майна цілісний майновий комплекс, продовольча база з прибудовами, яке знаходиться за адресою: вул. Надії, 7 а, смт. Велика Михайлівка , Великомихайлівський район, Одеської області , та належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 21.10.2002р. згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Майно розташоване на земельній ділянці Великомихайлівської селищної ради розміром (8365) квадратних метрів або 4100 кв.м. (далі - земельна ділянка), яка обнесена парканом використовується для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Згідно даних відділу земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища Великомихайлівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області - Інвестиційна багатопрофільна фірма у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж" сплачує за користування земельною ділянкою 1269 квадратних метрів, що на 2831 квадратних метрів менше. В результаті бюджет Великомихайлівської селищної ради за 2018 рік недоотримав коштів на суму 50787,99грн. чим порушив норми процесуального та матеріального права Позивача, а саме як вказує позивач - По-перше відповідач володіючи майном, яке знаходиться на земельній ділянці впродовж 2018 року здійснював підприємницьку діяльність та зацікавлений у використанні земельної ділянки, не звертався до Позивача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у користування.

Оскільки, на протязі 2018 року та по теперішній час Відповідач уникає звернення до Позивача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у користування.

Таким чином, за посиланнями Позивачем Відповідачем порушено норму абзацу 1 ч.2 ст. 123 Земельного кодексу України Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. .

По- друге, відповідач маючи в користуванні земельну ділянку, яка обнесена парканом розміром 4100 квадратних метрів фактично сплачує за користування 1269 квадратних метрів, що на 2831 квадратних метрів менше.

Отже, бюджет Великомихайлівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області станом на 01.01.2019 року недоотримав грошових коштів за користування земельною ділянкою на суму близько 50787,99грн., а ці кошти необхідні для життєдіяльності та розвитку територіальної громади.

Оскільки, використання землі в Україні є платним, об`єктом плати за землю є земельна ділянка, кошти за користування земельною ділянкою є коштами бюджету Позивача, таким чином, Відповідачем порушено норму ст.206 Земельного кодексу України та ч.14 ст.69 Бюджетного кодексу України.

По- третє, відповідачем порушено норми ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.

З огляду на те, що Відповідач користується земельною ділянкою загальною площею 4100 квадратних метрів без правовстановлюючих документів та використовує лише її частину земельної ділянки площею 1269 квадратних метрів, значить у Відповідача відсутня потреба у користуванні земельною ділянкою площею 2831 квадратних метрів.

Також позивач вказує, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного вище, Великомихайлівська селищна рада Великомихайлівського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог з наступних підстав.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р.).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.

Як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, тоді як підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача, як власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених ко штів орендної плати на підставі статті 1212 ЦК України за фактичне користування без належ них на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності площею 0,41 га, на якій за твердженням позивача розміщене належне відповідачу нерухоме майно, за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 року.

Отже на думку суду виходячи з того, що предметом заявленого позову є вимога про стягнення з відповіда ча, як власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати за 2018 рік за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності площею 2 831 кв.м., для вирішення даного спору підлягають встановленню обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стяг нути безпідставно збережені кошти об`єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (надалі - ЗКУ), використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 93 ЗКУ встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орен дареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов' язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 ст. 96 ЗКУ).

В силу ст. 125 ЗКУ право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної ре єстрації цього права.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним міс цем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч. 1 ст. 79 ЗКУ).

Відповідно до ст. 3 ЗУ Про оренду землі , об`єктами оренди є земельні ділянки, що пе ребувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗКУ формування земельної ділянки полягає у ви значенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передба чає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного када стру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту ЇЇ форму вання (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної ре єстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст. 77 ГПК, повинні бути підтверджені пев ними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджу ватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, в даному випадку наданий позивачем розрахунок здійснено за неіснуючий об`єкт цивільних прав з наданням суперечливих ві домостей про розмір земельної ділянки зазначених в акті обстеження, який до того ж не містить жодної дати коли його було складено, та схемі генерального плану земельної ділянки, в якому зазначений інший розмір земельної ніж той який зазичений позивачем у позові, а саме 3735кв.м.

Щодо меж земельної ділянки, то відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (від новлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знака ми, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, встановлення меж земельної ділянки натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із земле устрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), техні чної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, ні вказаною інструкцією, а ні ЗК України , не передбачено визначення площі земельної ділянок згідно актів обстеження, які в якості доказів додані позивачем, у зв`язку з чим, суд вважає, що акт обстеження (без дати) не є належними та допустимим доказом, який підтверджує розмір площі земельної ділянки, яку використовує відповідач, та її формування як об`єкт права і участь у цивільному обороті, що було б необхідним для укладення договору оренди, що ставить під обґрунтований сумів розрахунок розміру орендної плати, що збережений за її використання.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЗУ Про оренду землі , орендна плата за землю це платіж, який орен дар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. З ст. 23 ЗУ Про оцінку земель , дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалі зує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з п. 1 розділу 3 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 №489, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 р. за № 1647/29777 за результатами нормативної грошової оцінки земель укладається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Разом з тим, Витяг з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки позивачем до суду в порушення ст. 74 ГПК України не надано, також не надано доказів на підтвердження того що як зе мельна ділянка площею 0,41 га, так і земельна ділянка площею 2831 м. кв. були сформовані, як об`єкт права оренди, а тому приймаючи до уваги неможливість визначення площі земельної ділянки, з огляду на відсутність доказів щодо нормативно грошової оцінки необхідної для визначення розміру заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність розрахунків позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 16.07.2019 року у справі № 922/1046/18, Постанові Верховного Суду у г-каятті палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17, а також у Постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №804/2111/14 та від 31.07.2018 у справі №804/7823/14.

Крім того суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 ст. 91 ГПК передбачено, письмовими доказами є документи (крім елек тронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного ви рішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій ко пії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Вимоги до оформлення організаційно-розпорядчих документів в державних органах та органах місцевого самоврядування встановлено Національним стандартом України Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої докумен тації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003 , затвердженому наказом Дер жавного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квіт ня 2003 року № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003), а також Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердже них наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 року № 736/27181 (надалі Правила - 1000/5)

Відповідно до п. 4.4 ДСТУ 4163-2003: 4.4. Документи, що їх складають в організації, повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва організації (07), назва виду документа (10) (не зазначають на листах), дата (11), реєстраційний індекс документа (12), заголовок до тек сту документа (19), текст документа (21), підпис (23).

Назва організації - автора документа повинна відповідати назві, зазначеній у його установчих документах (п. 5.7). Дата документа - це дата його підписання, затвердження, прийняття, зареєстрування, яку оформлюють цифровим способом (п. 5.11). Підпис склада ється з назви посади особи, яка підписує документ (повної, якщо документ надруковано не на бланку, скороченої - на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалу(-ів) і прізвища (п. 5.23).

Відповідно до п. 12 р. 10 Правил - 1000/5, витяг зі службового документа виготовляєть ся, якщо немає необхідності виготовляти копію. Витяг оформлюється на загальному бланку установи із дотриманням таких вимог: у назві виду документа зазначається: витяг з наказу , витяг з протоколу ; відтворюється повністю вступна частина (якщо вона є) службового доку мента; з основної частини тексту документа виписується той пункт, інформація якого необхід на; відтворюється реквізит Підпис (без особистого підпису); проставляються відмітка про за свідчення копії та відбиток печатки служби діловодства.

Надані позивачем в якості доказів: Копія акту обстеження земельної ділянки (без зазначення дати); Копія схеми генерального плану земельної ділянки за адресою: Одеська область, Великомихайлівський район, смт. Велика Михайлівна, вул. Надії, 7а; Копія витягу з розрахунку втрачених доходів ..., не є належними доказами, оскільки в них відсутні обов`язкові рек візити документів, передбачені законодавством.

Акт обстеження земельної ділянки не містить обов`язкового реквізиту - дати складання, що унеможливлює встановлення часу створення зазначеного документу. Копія схеми генераль ного плану не містить відомостей про організацію в якій його було створено, а також осіб, якими його було створено та дату, коли його було створено. Аналогічні недоліки містить також і витяг з розрахунку втрачених доходів.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, виходячи з вищенаведеного, з огляду не те, що Великомихайлівською селищною радою Великомихайлівського району Одеської області в установленому ГПК України порядку не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували обставини на які останній посилається в якості підстав позову, суд вважає, що у суду відсутні підстави для задоволення

Інші посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.

Щодо заяви Інвестиційної багатопрофільної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж" з про розподіл судових витрат у справі слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 221 ГПК України передбачено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу призначити судове засідання.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову Великомихайлівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області (67100, Одеська область, Великомихайлівський район, смт. Велика Михайлівка, вул. Карбишева,10, код ЄДРПОУ 04379367) до Інвестиційної багатопрофільної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж" (67100, Одеська область, Великомихайлівський район, смт. Велика Михайлівка, вул. Центральна (Леніна), 105А, код ЄДРПОУ 20951275) - відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Великомихайлівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області (67100, Одеська область, Великомихайлівський район, смт. Велика Михайлівка, вул. Карбишева,10, код ЄДРПОУ 04379367).

3. Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу призначити на 12 лютого 2020р. о 13:45. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Одеської області за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, в залі суд. засідань № 2 (1 поверх), тел. (0482) 307-952.

5. В строк до 11.02.2020р. відповідачу надати докази детальний опис робіт (наданих послуг); акт приймання передачі наданих послуг .

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10 лютого 2020 р.

Суддя К.Ф. Погребна