Рішення

від 03.02.2020 по справі 440/4982/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4982/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Козак А.К.

представника позивача - Терещенко О.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" до Державної екологічної інспекції Центрального округу про визнання протиправним та скасування припису.

Позовні вимоги:

визнання протиправним та скасування пунктів 2-5, 7-9, 11,12 припису Державної екологічної інспекції Центрального округу № 71/2/4-23 від 08.10.2019.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2019 року Приватне акціонерне товариство "Кременчуцький міськмолокозавод" (надалі також - позивач, ПрАТ "Кременчуцький міськмолокозавод") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції Центрального округу (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування припису.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання /а.с. 2-3/.

18 грудня 2019 року суд своєю ухвалою відмовив Приватному акціонерному товариству "Кременчуцький міськмолокозавод" в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" до Державної екологічної інспекції Центрального округу про визнання протиправним та скасування припису /а.с. 76-77/.

13 січня 2020 року Полтавський окружний адміністративний суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду /а.с. 89-90/.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивачем наголошено на тому, що пункти № 2-5, 7-9, 11, 12 оскаржуваного припису є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Зокрема, вказуючи на протиправність пунктів 2 та 3 припису № 71/2/4-23 від 08.10.2019, позивач зазначив, що вимоги відносно надання інформації щодо дати введення в експлуатацію обладнання та об`єктів позивача, а також відносно часу роботи обладнання та об`єктів є такими, які не належать до компетенції відповідача.

Зазначаючи про протиправність пунктів 4, 5 оскаржуваного припису, якими зобов`язано позивача дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, не допускати скид понаднормативно забруднених стоків, забезпечити належну очистку стоків на локальних очисних спорудах перед їх скиданням до системи централізованого водовідведення, ПрАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" вказав про виконання ним у повній мірі вимог чинного законодавства в частині укладення додаткових угод з КП "Кременчукводоканал" про приймання наднормативно забруднених стічних вод, та дотримання чинного законодавства щодо скидання стічних вод у міську каналізацію.

В обґрунтування протиправності пункту 7 припису про необхідність модернізувати систему очищення стоків або розширення їх для дотримання допустимого концентрату забруднюючих речовин на скиди стічних вод підприємства у комунальні, відомчі системи каналізації міст, позивачем акцентовано увагу на тому, що Державна екологічна інспекція Центрального округу не має повноважень щодо встановлення суб`єктами господарювання певних вимог щодо модернізації чи розширення їхніх потужностей. Вказано, що суб`єкт господарювання самостійно обирає спосіб, в який він буде дотримуватись вимог законодавства.

Пункти 8, 9 та 12 оскаржуваного припису про необхідність ідентифікувати об`єкти поводження з небезпечними відходами, розроблення декларації безпеки на об`єкт поводження з небезпечними відходами та страхування відповідальності ПрАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" за шкоду, яка може бути заподіяна аваріями на об`єктах поводження з небезпечними відходами життю, здоров`ю, майну, на думку позивача, також є безпідставними, оскільки безпосередньо позивач не є суб`єктом поводження з небезпечними відходами.

Протиправність пункту 11 припису про необхідність отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами обґрунтована позивачем тим, що на даний час порядок видачі дозволів на операції у сфері поводження з відходами є незатвердженим і залишається законодавчо невизначеним. Отже, відповідні дозвільні документи не видаються.

З огляду на викладене, позивач просив суд визнати вказані пункти припису протиправними та скасувати їх.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 440/4982/19 від 18 грудня 2019 року разом з копією позовної заяви та повісткою була направлена на адресу відповідача та отримана уповноваженою особою останнього 19 грудня 2019 року.

Однак, у п`ятнадцятиденний строк, передбачений ухвалою для подання відповідачем відзиву на позовну заяву, відзиву до суду не було надано.

У підготовче судове засідання 13 січня 2020 року відповідач не забезпечив явку свого уповноваженого представника, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання не надсилав.

13 січня 2020 року за наслідками проведення підготовчого судового засідання суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Лише 20 січня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позов відповідача, який фактично був надісланий 13 січня 2020 року, в день, коли відбулось підготовче судове засідання, про що свідчить відмітка поштового відділення на конверті /а.с.103/. В якості додатків до відзиву на позов відповідачем вказано на опис та квитанцію про відправку відзиву позивачу, в той же час, при розкритті конверта не було виявлено вказаних у додатку документів, про що працівниками відділу документального забезпечення-канцелярії складено акт, приєднаний до матеріалів справи /а.с. 104/.

З огляду на те, що відповідачем відзив на позов поданий з порушенням встановленого строку його подання, без зазначення причин поважності пропуску такого строку, враховуючи відсутність документів, що підтверджують надсилання відзиву позивачу, суд приходить до висновку про необхідність вирішення справи за наявними матеріалами, без урахування такого відзиву, оскільки він не відповідає вимогам, встановленим до нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача, уповноважений належним чином, у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи по суті відповідач повідомлений.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

У період з 24.09.2019 по 07.10.2019 на підставі наказу від 02.09.2019 № 06-01-03/875 та відповідно до посвідчення (направлення) від 02.09.2019 № 06-01-04/865 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ПрАТ Кременчуцький міськмолокозавод , за результатами якого складено акт № 06-01-04/865 /а.с. 53-64/.

Правомірність порядку та підстав проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За наслідками перевірки відповідачем винесено припис від 08.10.2019 №71/2/4-23 /а.с. 65-67/, яким позивачу, зокрема, приписано:

- надати інформацію щодо дати введення в експлуатацію обладнання та об`єктів ПрАТ Кременчуцький міськмолокозавод за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Лікаря О. Богаєвського,14/69 (п.2);

- надати інформацію щодо часу роботи обладнання та об`єктів ПрАТ Кременчуцький міськмолокозавод за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Лікаря О. Богаєвського,14/ з дати введення в експлуатацію до 02.12.2016 (п.3);

- дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та не допускати скид понаднормативно забруднених стоків до систем централізованого водовідведення КП Кременчукводоканал (п. 4);

- забезпечити належну очистку стоків на локальних очисних спорудах ПрАТ Кременчуцький міськмолокозавод перед їх скиданням до системи централізованого водовідведення (п. 5);

- модернізувати систему очищення стоків, або розширити їх для дотримання допустимого концентрату забруднюючих речовин на скиди стічних вод підприємства у комунальні, відомчі стистеми каналізації міст та надати після проведеної роботи підтверджуючи матеріали до Інспекції (протоколи вимірювань показників складу та властивостей проб стічних вод, акт виконавчих робіт) (п. 7);

- ідентифікувати об`єкти поводження з небезпечними відходами відповідно до Закону України Про об`єкти підвищеної небезпеки (п. 8);

- розробити декларацію безпеки на об`єкт поводження з небезпечними відходами (п. 9);

- отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (п. 11);

- застрахувати відповідальність ПрАТ Кременчуцький міськмолокозавод за шкоду, яку може бути заподіяно аваріями на об`єктах поводження з небезпечними відходами життю, здоров`ю, майну фізичних та/або юридичних осіб та копію надати до Інспекції (п.12).

Позивач не погодився із винесеним Держекоінспекцією приписом від 08.10.2019 №71/2/4-23 в частині пунктів 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9,11, 12 та оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, належать: забезпечення формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів.

Пунктом "е" частини 1 статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням.

Згідно з частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Частиною 6 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Відповідно до частини 7 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно з пунктом 8 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Складаючи оскаржуваний припис відповідач виходив із того, що позивачем порушені наступні вимоги чинного законодавства.

Обґрунтовуючи пункти 2, 3, 4, 5 відповідного припису, Держеконспекція посилалась на статтю 20-2 та статтю 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також статті 7, 11 "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Стаття 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища визначає відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статті 7 та 11, відповідно, визначають вимоги до розпорядчих документів органів державного нагляду (контролю) та обов`язки суб`єкта господарювання.

В обґрунтування пункту 7 припису зазначені вимоги пункту 1 частини 1 статті 98 Водного кодексу України, Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 465 від 25.03.1999, п. 3 та п. 6 розділу ІІІ Правил, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 01.12.2017 № 316.

Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 98 Водного кодексу України, забороняється введення в дію нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, комунальних та інших об`єктів, не забезпечених пристроями і очисними спорудами необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії, та необхідною вимірювальною апаратурою, що здійснює облік об`ємів забору і скидання води.

Відповідно до пунктів 3 та 6 розділу ІІІ Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 01.12.2017 № 316, у разі якщо на об`єктах споживачів здійснюються виробничі процеси, передбачені переліком виробничих процесів, при здійсненні яких споживач повинен мати локальні очисні споруди для попереднього очищення стічних вод перед їх скиданням до системи централізованого водовідведення та очищення стічних вод згідно з додатком 1 до цих Правил, а також при систематичному скиді понаднормативних забруднень, скидання стічних вод до систем централізованого водовідведення без попереднього їх очищення на локальних очисних спорудах не допускається, крім випадку, визначеному у пункті 6 цього розділу та місцевими правилами приймання.

Локальні очисні споруди споживача мають відповідати вимогам технічних умов, виданих виробником відповідно до Правил користування (п.3).

Коли споживач не може забезпечити виконання вимог цих Правил, у тому числі пункту 3 цього розділу, або місцевих правил приймання за деякими показниками, він звертається до виробника із заявою та обґрунтуванням приймання понаднормативно забруднених стічних вод із зазначенням їх концентрації та зобов`язується вжити заходів для доведення якості та режиму їх скиду до вимог цих Правил або місцевих правил приймання у строк, зазначений у договорі.

Виробник розглядає подану заяву у п`ятнадцятиденний строк і укладає зі споживачем окремий договір про приймання понаднормативно забруднених стічних вод у разі здатності існуючої на КОС виробника технології очищення стічних вод видалити означені забруднення відповідно до вимог ГДС, встановлених для виробника.

У договорі про приймання понаднормативно забруднених стічних вод визначають тимчасово погоджені концентрації забруднюючих речовин, розмір додаткової оплати за приймання понаднормативно забруднених стоків, який повинен бути в межах 60-80% від оплати, що встановлюється відповідно до розділу ІІ Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316 (далі - Порядок), та строк виконання заходів для доведення якості та режиму їх скиду згідно з вимогами цих Правил або місцевих правил приймання, який має бути обґрунтованим та не може перевищувати трьох років.

У разі виявлення перевищення фактичної концентрації будь-якого показника над зазначеною в договорі про приймання понаднормативно забруднених стічних вод додаткова оплата послуг водовідведення здійснюється споживачем з коефіцієнтом кратності, який визначається відповідно до Порядку, але замість встановлених ДК для розрахунку застосовуються тимчасово погоджені концентрації, зазначені в договорі про приймання понаднормативно забруднених стічних вод (п.6).

В основу пунктів 8, 9 ,12 припису лягли вимоги абз. 7, 9 частини 3 та частина 11 статті 34 Закону України Про відходи , які зокрема передбачають, що суб`єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об`єкт поводження з небезпечними відходами, зобов`язаний ідентифікувати об`єкти поводження з небезпечними відходами відповідно до Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки", мати декларацію безпеки, а також, що відповідальність суб`єкта господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об`єкт поводження з небезпечними відходами, за шкоду, яка може бути заподіяна аваріями на таких об`єктах життю, здоров`ю, майну фізичних та/або юридичних осіб, підлягає обов`язковому страхуванню відповідно до закону.

Вимога, що міститься в пункті 11 відповідного припису, базується на пункті с частини 1 статті 17 Закону України Про відходи , згідно з яким суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000.

Висновки щодо правозастосування

Стосовно пунктів 2-3 оскаржуваного припису, суд дійшов таких висновків.

Вказаними пунктами 2-3 припису позивача було зобов`язано надати до Державної екологічної інспекції Центрального округу наступні документи:

- надати інформацію щодо дати введення в експлуатацію обладнання та об`єктів ПрАТ Кременчуцький міськмолокозавод за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Лікаря О. Богаєвського,14/69 (п.2);

- надати інформацію щодо часу роботи обладнання та об`єктів ПрАТ Кременчуцький міськмолокозавод за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Лікаря О. Богаєвського,14/ з дати введення в експлуатацію до 02.12.2016 (п.3).

Суд зазначає, що пункти 2 та 3 припису містять вимогу надати інформацію та документи, а не усунути певні порушення норм чинного законодавства, що не відповідає по своїй суті поняттю "припис" у визначенні, наведеному в Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Тобто, такі вимоги не можуть вважатися приписами, бо не містять вимог щодо усунення конкретних порушень. Будь-які порушення при цьому не встановлені.

Відповідач посилається на порушення ПрАТ Кременчуцький міськмолокозавод статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", як на підставу надання інформації.

Однак, стаття 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" містить перелік прав відповідача та не встановлює жодних вимог природоохоронного законодавства, які має виконувати суб`єкт господарювання або обов`язків такого суб`єкта.

Право на одержання безоплатно в установленому порядку інформації, яке передбачено статтею 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відповідач реалізує саме під час контрольного заходу.

Під час проведення перевірки позивача, екологічна інспекції мала усі права та підстави отримувати необхідні для проведення перевірки документи.

Однак у даному випадку інспекція замінила реалізацію свого права на отримання інформації під час перевірки на вимогу у приписі, що суперечить самому поняттю припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Таким чином, суд вважає, що пункти 2-3 припису від 08.10.2019 №71/2/4-23 не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Оцінюючи вимоги пунктів 4-5, суд зазначає наступне. Вказаними пунктами, як зазначалось раніше, приписано позивачу дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та не допускати скид понаднормативно забруднених стоків до систем централізованого водовідведення КП Кременчукводоканал (п. 4) та забезпечити належну очистку стоків на локальних очисних спорудах ПрАТ Кременчуцький міськмолокозавод перед їх скиданням до системи централізованого водовідведення (п. 5).

Однак зі змісту акта перевірки та самого припису не вбачається можливим визначити, які саме порушення допущені позивачем та норми якого нормативно-правового акту не виконані, оскільки як на порушення позивач посилається на статтю 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", що визначає компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, на статтю 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища , яка визначає відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, статтю 7 та 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , які визначають вимоги до розпорядчих документів органів державного нагляду (контролю) та обов`язки суб`єкта господарювання під час перевірки.

Аналізуючи зміст вимог, викладених у пунктах 4, 5 та 7, суд зазначає наступне.

Згідно з п.1.ч. 1.ст. 98 Водного кодексу України, забороняється введення в дію нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, комунальних та інших об`єктів, не забезпечених пристроями і очисними спорудами необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії, та необхідною вимірювальною апаратурою, що здійснює облік об`ємів забору і скидання води.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316, яким затверджені Правила приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення та Порядок визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до системи централізованого водовідведення, у разі якщо на об`єктах споживачів здійснюються виробничі процеси, передбачені переліком виробничих процесів, при здійсненні яких споживач повинен мати локальні очисні споруди для попереднього очищення стічних вод перед їх скиданням до системи централізованого водовідведення та очищення стічних вод згідно з додатком 1 до цих Правил, а також при систематичному скиді понаднормативних забруднень, скидання стічних вод до систем централізованого водовідведення без попереднього їх очищення на локальних очисних спорудах не допускається, крім випадку, визначеному у пункті 6 цього розділу та місцевими правилами приймання.

Локальні очисні споруди споживача мають відповідати вимогам технічних умов, виданих виробником відповідно до Правил користування.

В свою чергу, пункт 6 цього розділу Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення передбачає, що коли споживач не може забезпечити виконання вимог цих Правил, у тому числі пункту 3 цього розділу, або місцевих правил приймання за деякими показниками, він звертається до виробника із заявою та обґрунтуванням приймання понаднормативно забруднених стічних вод із зазначенням їх концентрації та зобов`язується вжити заходів для доведення якості та режиму їх скиду до вимог цих Правил або місцевих правил приймання у строк, зазначений у договорі. Виробник розглядає подану заяву у п`ятнадцятиденний строк і укладає зі споживачем окремий договір про приймання понаднормативно забруднених стічних вод у разі здатності існуючої на КОС виробника технології очищення стічних вод видалити означені забруднення відповідно до вимог ГДС, встановлених для виробника.

У договорі про приймання понаднормативно забруднених стічних вод визначають тимчасово погоджені концентрації забруднюючих речовин, розмір додаткової оплати за приймання понаднормативно забруднених стоків, який повинен бути в межах 60-80% від оплати, що встановлюється відповідно до розділу ІІ Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316 (далі - Порядок), та строк виконання заходів для доведення якості та режиму їх скиду згідно з вимогами цих Правил або місцевих правил приймання, який має бути обґрунтованим та не може перевищувати трьох років. У разі виявлення перевищення фактичної концентрації будь-якого показника над зазначеною в договорі про приймання понаднормативно забруднених стічних вод додаткова оплата послуг водовідведення здійснюється споживачем з коефіцієнтом кратності, який визначається відповідно до Порядку, але замість встановлених ДК для розрахунку застосовуються тимчасово погоджені концентрації, зазначені в договорі про приймання понаднормативно забруднених стічних вод.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до зазначених вище вимог, на момент здійснення відповідачем перевірки була чинною додаткова угода № 34 від 92 вересня 2019 року про приймання наднормативно забруднених стічних вод до Договору № 192 від 01 листопада 2003 року на послуги з водопостачання та водовідведення.

Зазначеною додатковою угодою № 34 обумовлений розрахунок вартості приймання 1 куб.м. стічних вод з наднормативними забрудненнями /а.с. 32-33/.

Згідно з наданими до позовної заяви протоколами вимірювань показників складу та властивостей проб стічних вод /а.с. 40-52/, в тому числі й від 20.09.2019 /а.с. 52/, гранично допустима концентрація забруднення позивача не перевищує меж домовленостей, узгоджених в додаткових угодах, укладених з КП Кременчукводоканал .

З матеріалів справи не встановлено та не доведено відповідачем, що КП Кременчукводоканал хоч раз було заявлено про неможливість приймання стічних вод ПАТ Кременчуцький міськмолокозавод та не пред`явлено будь-яких претензій до позивача стосовно властивостей таких вод.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем вжито всіх необхідних та передбачених чинним законодавством заходів з метою дотримання вимог щодо скидання стічних вод у міську каналізацію, стічні води позивача не призводять до порушень чи будь-яких збоїв у роботі каналізаційної системи міста, а потужностей водоканалу цілком достатньо для їх очищення до законодавчо встановлених норм для подальшого скидання у водойми, з огляду на що вимоги пунктів 4, 5 та 7 є безпідставними.

З матеріалів справи встановлено, що аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у рішенні від 12.09.2019 по справі № 816/4434/15 /а.с. 11-15/, предметом розгляду якою були такі ж самі вимоги припису Держекоінспекції, який був складений за наслідками перевірки у 2015 році.

Досліджуючи правомірність пункту 11 припису від 08.10.2019 № 71/2/4-23, яким позивача зобов`язано отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, суд приходить до висновку про його безпідставність та протиправність у зв`язку з наступним.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України визначає Закон України Про відходи .

Статтею 1 Закону України Про відходи встановлено, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Обов`язок мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами передбачений Законом України Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності , а саме пунктом 40 Переліку документів дозвільного характеру.

Згідно із статтею 17 Закону України Про відходи (у редакції Закону 1193-VII від 09 квітня 2014 року) суб`єкти господарювання повинні мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, крім суб`єктів господарювання у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув не перевищує 1000.

Позивачем не заперечується, що ПАТ Кременчуцький міськмолокозавод є суб`єктом у сфері поводження з відходами та здійснює операції поводження з відходами.

Пунктом д статті 18 Закону України Про відходи передбачено, що до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері поводження з відходами віднесено затвердження порядку надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 09 квітня 2014 року №1193-VІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру Кабінету Міністрів України доручено у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити видання нормативно-правових актів, передбачених цим Законом та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами повинно виконуватися згідно з вимогами відповідних Порядків після затвердження їх Кабінетом Міністрів України.

Однак, не зважаючи на наявний обов`язок мати такий дозвіл, Кабінетом Міністрів України на сьогоднішній день не визначений порядок видачі дозволів на операції у сфері поводження з відходами, з огляду на що відповідні дозвільні документи не видавались, а отже позивач був позбавлений можливості їх отримати.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність пункту 11 припису Державної екологічної інспекції Центрального округу від 08.10.2019 № 71/2/4-23. Надаючи оцінку вимогам, викладеним у пунктах 8, 9, 12 припису від 08.10.2019 № 71/2/4-23, суд виходить з наступного.

Відповідні пункти припису щодо ідентифікування об`єктів поводження з небезпечними відходами, розроблення декларації безпеки на об`єкт поводження з небезпечними відходами, та необхідності застрахувати відповідальність позивача за шкоду, яку може бути заподіяно аваріями на об`єктах поводження з небезпечними відходами, базуються на висновку про те, що ПрАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" має об`єкти поводження з небезпечними відходами.

Стаття 1 Закону України "Про відходи" визначає поняття "небезпечні відходи".

Зокрема, небезпечними відходами є відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

За змістом статті 17 Закону України "Про відходи", суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані, зокрема, здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах.

Частинами 1, 2 статті 34 Закону України "Про відходи" визначено, що усі небезпечні відходи за ступенем їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та на життя і здоров`я людини поділяються на чотири класи і підлягають обліку.

Відповідний клас відходів визначається виробником відходів відповідно до нормативно-правових актів, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до абзаців 7, 9 частини 3 статті 34 Закону України "Про відходи", суб`єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об`єкт поводження з небезпечними відходами, зобов`язаний ідентифікувати об`єкти поводження з небезпечними відходами відповідно до Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки" та мати декларацію безпеки.

Частина 11 статті 34 Закону України "Про відходи" передбачає, що відповідальність суб`єкта господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об`єкт поводження з небезпечними відходами, за шкоду, яка може бути заподіяна аваріями на таких об`єктах життю, здоров`ю, майну фізичних та/або юридичних осіб, підлягає обов`язковому страхуванню відповідно до закону.

"Кременчуцький міськмолокозавод" наполягає на тому, що жодних об`єктів поводження з небезпечними відходами у нього станом на момент проведення інспекцією перевірки не було.

Слід зазначити, що ані у акті перевірки, ані у спірному приписі не конкретизовано, які ж саме об`єкти поводження з небезпечними відходами маються в користуванні товариства.

Оскільки основним видом діяльності позивача є перероблення молока, виробництво масла та сиру, суд приходить до висновку, що об`єктів поводження з небезпечними відходами у товариства станом на момент проведення інспекцією перевірки не було - зворотного відповідачем не доведено.

Резюмуючи викладене, суд доходить до висновку, що пункти 8, 9, 12 припису Державної екологічної інспекції Центрального округу від 08.10.2019 №71/2/4-23 не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних пунктів припису покладено на суб`єкта владних повноважень.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятих пунктів припису.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування припису від 08.10.2019 № 71/2/4-23 в частині пунктів 2,3,4,5,7,8,9, 11, 12.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Центрального округу на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький міськомолокозавод" (вул.Лікаря О.Богаєвського 14/69 м.Кременчук Полтавської області ЄДРПОУ 00446782) до Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул.Коцюбинського 6 м.Полтава ЄДРПОУ 38019348) задовольнити повністю.

Припис Державної екологічної інспекції Центрального округу №71/2/4-23 від 08 жовтня 2019 року в частині пунктів 2-5,7-9, 11, 12 визнати протиправним та скасувати.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький міськомолокозавод" за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Центрального округу витрати зі сплати судового збору у сумі 1 921,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10 лютого 2020 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков