Рішення

від 06.02.2020 по справі 460/54/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2020 року м. Рівне №460/54/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доУправління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Костопільської районної державної адміністрації визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Костопільської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення Управління праці та соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації, яке зазначене в повідомленні №05-08/3839 від 02.10.2019, в частині стягнення з особових рахунків управителя, об`єднання, виконавця комунальних послуг 13610,84 грн. та зобов`язання повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії в розмірі 11001,44 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до поданих документів від 24.11.2015 на домогосподарство позивача призначалася житлова субсидія. З травня 2015 року по вересень 2017 року субсидія нараховувалася в автоматичному режимі без особистого звернення на двох осіб, позивачку та її доньку, 2008 року народження. З 20.10.2017 у зв`язку з народженням ще однієї доньки субсидія розраховувалася вже на трьох осіб. З травня 2018 року по червень 2019 року субсидія нараховувалася в автоматичному режимі без звернення заявника на трьох осіб. Позивач зазначає, що її чоловік з 31.01.2008 зареєстрований за іншою адресою та не змінював її. Проте у липні 2019 року відповідачем встановлено невідповідність інформації на підставі якої було призначено субсидію з травня 2018 року. Позивач зазначає, що під час подання заяви про призначення житлової субсидії перебувала вже у шлюбі, однак у зв`язку з іншим фактичним місцем проживання та реєстрацією чоловіка за іншою адресою не зазначала його у декларації. Таким чином, позивач стверджує, що не надавала відповідачу недостовірних відомостей, що вплинуло або могли вплинути на встановлення права на призначення субсидії та на визначення її розміру. Будь-яких доказів, які б свідчили про свідоме неповідомлення позивачем відповідача про зміну сімейного стану та місця реєстрації чоловіка не надано. Натомість, у даному спорі, відповідач фактично перекладає свою відповідальність за неналежне виконання своїх повноважень при призначенні субсидії на позивача. Враховуючи вищевикладене позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, де вказав, що з листопада 2015 року на домогосподарство позивача призначалася субсидія. Розрахунок житлової субсидії проводився на трьох осіб: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 У зв`язку із внесенням змін до Положення про порядок призначення житлових субсидій, які набрали чинності з 01.05.2018, позивач впродовж 30 днів повинна була звернутися до Управління із заявою та надати відповідні документи щодо складу членів своєї сім`ї та їх доходів за відповідний період, які підлягали врахуванню при розрахунку субсидії, а зокрема, повідомити такі відомості стосовно чоловіка. Однак такі відомості позивач подала до Управління 05.09.2019. В матеріалах особової справи позивача були відсутні документи, що підтверджують родинні зв`язки членів сім`ї. Позивачем такі документи подані лише у вересні 2019 року. З травня 2018 року по червень 2019 року на домогосподарство позивача субсидія розраховувалася в автоматичному режимі без звернення заявника. Автоматичний розрахунок субсидії проводився на трьох осіб, відповідно до поданої заяви від 20.10.2017. Відповідач зазначає, що у період з травня 2018 року по вересень 2019 року в Управління була відсутня інформація щодо чоловіка позивача, який зареєстрований не за адресою домогосподарства. Також, за матеріалами особової справи не можливо було встановити сімейний стан позивача. Відсутність необхідної інформації підтверджується декларацією про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії від 20.10.2017. Позивач 23.07.2019 подала заяву про припинення нарахування субсидії з 01.07.2019, у зв`язку з чим їм припинено нарахування субсидії з 01.07.2019. За звернення позивача від 05.09.2019 житлова субсидія не нараховується. У вересні 2019 року під час розгляду матеріалів особової справи встановлено невідповідність інформації, на підставі якої на домогосподарство позивача нараховувалася субсидія з травня 2018 року, зокрема, не надано інформацію про доходи чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 За рішенням комісії районної державної адміністрації припинено надання субсидії на домогосподарство позивача з 01.07.2019. Розмір надмірно перерахованої житлової субсидії з травня 2018 року по червень 2019 року становить 24612,28 грн. Позивачу необхідно повернути до бюджету суму житлової субсидії за період з лютого по червень 2019 року в розмірі 11001,44 грн. Надмірно перерахована житлова субсидія з травня 2018 року по січень 2019 року повернута управителем, об`єднанням, виконавцем комунальних послуг до державного бюджету шляхом зняття відповідних сум з особових рахунків ОСОБА_1 . Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними і просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 08.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасгиків справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

З листопада 2015 року на домогосподарство ОСОБА_1 призначається житлова субсидія. Розрахунок житлової субсидії проводився на 3 осіб, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

02.10.2019 Управління соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації листом №05-08/3839 повідомило позивача, що виявлено невідповідність інформації, на підставі якої позивачу призначено житлову субсидію з травня 2018 року (не надано інформацію про доходи чоловіка ОСОБА_4 ). У зв`язку з цим, повідомлено, що у відповідності до п.22 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого Постановою КМУ від 21.10.1995 №848, припинено надання субсидії та проведено перерахунок призначеної субсидії з травня 2018 року по червень 2019 року. Сума надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії становить 24612,28 грн. Надміру перерахована житлова субсидія за період з травня 2018 року по січень 2019 року у сумі 13610,84 грн. повернута управителем, об`єднанням, виконавцем комунальних послуг до державного бюджету шляхом зняття відповідних сум з особових рахунків ОСОБА_1 . Також зазначено, що ОСОБА_1 зобов`язана повернути суму надміру виплаченої житлової субсидії за період з лютого по червень 2019 року у розмірі 11001,44 грн. У разі ж відмови повернення коштів у зазначений термін, вони будуть стягнуті управлінням соціального захисту населення у судовому порядку.

Не погодившись з правомірністю дій щодо повернення житлової субсидії та стягнення грошової субсидії, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Приписами пункту 7 частини першої статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належать, зокрема, встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню в частині забезпечення надання житлових субсидій як частки вартості житлово-комунальних послуг, у тому числі їх виплати у грошовій формі.

Отже, з аналізу наведених норм спеціального Закону, яким врегульовано правові відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, слідує, що єдиним органом який може визначати на законодавчому рівні умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій є Кабінет Міністрів України.

На час звернення позивача з заявою про призначення субсидії умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг з транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива визначало Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 (далі - Положення № 848).

Кабінетом Міністрів України 27.04.2018 прийнято постанову №329 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. №1022", якою Положення №848 викладено у новій редакції та пунктом 2 якої установлено, що з 01.05.2018 призначення житлової субсидії здійснюється лише після подання нових заяви і декларації, якщо у складі домогосподарства є, зокрема, особи, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства.

Пунктом 5 вищевказаної постанови передбачено, що ця постанова набирає чинності з 01.05.2018.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Положення №848 (на час виникнення спірних правовідносин) право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (абзац перший пункт 3 Положення №848).

Згідно з абзацом першим пункту 8 Положення №848 житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку).

Приписами абзаців першого, третього та п`ятого пункту 9 Положення №848 встановлено, що під час призначення житлової субсидії враховуються також доходи членів сім`ї особи із складу домогосподарства у разі, коли їх зареєстроване (фактичне) місце проживання відмінне від адреси домогосподарства (крім доходів батьків у разі призначення субсидії студентам, які зареєстровані у гуртожитку за місцем навчання, та доходів одного з батьків дитини у разі призначення субсидії другому з батьків з дитиною у разі, коли батьки розлучені або не перебували у шлюбі, а також осіб, які вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти). При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб не розраховуються. Кількість членів домогосподарства визначається на початок місяця, з якого призначається житлова субсидія.

Для розрахунку житлової субсидії враховуються нараховані доходи членів домогосподарства, членів сім`ї особи із складу домогосподарства, зазначених у пункті 9 цього Положення, які досягли 14-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються такі доходи (абзац перший пункт 10 Положення №848).

Пунктом 22 Положення №848 передбачено, що за рішенням комісії надання раніше призначеної житлової субсидії припиняється за поданням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, управителів, об`єднання, виконавців комунальних послуг, серед іншого, у разі, коли громадянин не повідомив структурному підрозділу з питань соціального захисту населення про обставини, зазначені у пункті 16 цього Положення, протягом 30 календарних днів з дня їх виникнення.

У випадках, зазначених в абзацах четвертому - восьмому цього пункту, на вимогу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, який призначив житлову субсидію, сума надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертається громадянином до державного бюджету, а сума житлової субсидії, яка надавалася не у грошовій формі, повертається управителем, об`єднанням, виконавцем комунальних послуг до державного бюджету шляхом зняття відповідних сум з особових рахунків отримувачів субсидії.

Так, абзац перший пункту 16 Положення №848 (в редакції, чинній на 01.05.2018) передбачав, що після закінчення строку отримання житлової субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок житлової субсидії на наступний сезон для домогосподарств, які отримували житлову субсидію у попередньому сезоні (крім орендарів, внутрішньо переміщених осіб та осіб, які звертаються за призначенням житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, а також домогосподарств, у яких кількість фактично проживаючих зареєстрованих осіб менша, ніж кількість зареєстрованих осіб).

Водночас, вищезазначений абзац пункту 16 Положення №848 з 01.10.2018 передбачає, що після закінчення строку отримання житлової субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють призначення житлової субсидії на наступний строк для домогосподарств, які отримували житлову субсидію у попередньому сезоні (крім осіб, які відповідають вимогам, визначеним в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, осіб, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства, орендарів, внутрішньо переміщених осіб та осіб, які звертаються за призначенням житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, а також домогосподарств, у яких кількість фактично проживаючих зареєстрованих осіб менша, ніж кількість зареєстрованих осіб).

В силу абзацу третього пункту 16 Положення №848 особам, які відповідають вимогам, визначеним в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, особам, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства, орендарям, внутрішньо переміщеним особам, громадянам, які звертаються за призначенням житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, а також домогосподарствам, у яких кількість фактично проживаючих зареєстрованих осіб менша, ніж кількість зареєстрованих осіб, призначення житлової субсидії на наступний строк здійснюється після подання нових заяви та декларації.

Також, абзац шістнадцятий пункту 16 Положення №848 передбачає, що громадянин, якому призначено житлову субсидію, зобов`язаний протягом 30 календарних днів проінформувати структурний підрозділ з питань соціального захисту населення про обставини для перерахунку призначеної житлової субсидії, зокрема: зміну складу зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) членів домогосподарства (орендар, внутрішньо переміщена особа - членів домогосподарства, які фактично проживають в житловому приміщенні (будинку), їх соціального статусу; зміни у складі сім`ї члена домогосподарства; зміну переліку отримуваних житлово-комунальних послуг, умов їх надання; зміну переліку витрат на управління багатоквартирним будинком; зміну управителя, виконавця комунальних послуг, створення об`єднання; настання умов, зазначених у підпунктах 2 і 4 пункту 6 цього Положення.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що положеннями пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 №329 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. №1022" передбачено перелік випадків, в яких призначення житлової субсидії з 01.05.2018 має здійснюватися лише після подання нових заяви і декларації, зокрема, якщо у складі домогосподарства є особи, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства.

Водночас, абзацами першим та третім пункту 16 Положення №848 (в редакції з 01.05.2018) такий випадок не був передбачений, а лише з 01.10.2018 редакція зазначених норм передбачає, що особам, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства, призначення житлової субсидії на наступний строк також здійснюється після подання нових заяви та декларації.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач, враховуючи положення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 №329, а також наявну у нього інформацію про чоловіка позивача, який не зареєстрований за адресою домогосподарства, мав припинити виплату субсидії позивачу або у разі подання нових заяви і декларації призначити її позивачу з 01.05.2018.

Проте, такі заява та декларація ОСОБА_1 подані не були, а житлова субсидія була автоматично відповідачем призначена на наступний період без врахування положень чинного законодавства.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача, що у зв`язку зі змінами в законодавстві ОСОБА_1 повинна була подати нові заяву та декларацію нової встановленої форми, оскільки такої вимоги законодавством не встановлено. Зміни в законодавстві передбачають призначення житлової субсидії лише після волевиявлення отримувача субсидії. В даному випадку ж, Управління соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації призначила позивачу субсидію в автоматичному режимі без її заяви.

Суд наголошує, що згідно з абзацом шістнадцятим пункту 16 Положення №848 громадянин, якому призначено житлову субсидію, зобов`язаний протягом 30 календарних днів проінформувати структурний підрозділ з питань соціального захисту населення про обставини для перерахунку призначеної житлової субсидії, зокрема: зміну складу зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) членів домогосподарства (орендар, внутрішньо переміщена особа - членів домогосподарства, які фактично проживають в житловому приміщенні (будинку), їх соціального статусу; зміни у складі сім`ї члена домогосподарства; зміну переліку отримуваних житлово-комунальних послуг, умов їх надання; зміну переліку витрат на управління багатоквартирним будинком; зміну управителя, виконавця комунальних послуг, створення об`єднання; настання умов, зазначених у підпунктах 2 і 4 пункту 6 цього Положення. У разі зміни складу зареєстрованих (фактично проживаючих) у житловому приміщенні (будинку) осіб, складу сім`ї члена домогосподарства подаються нові заява та декларація.

З наданих суду документів, не встановлено зміну складу зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) або зміни у складі сім`ї члена позивача, а тому ОСОБА_1 не була зобов`язана повідомляти відповідачу дані про членів сім`ї, зокрема, щодо чоловіка, у формі нових заяви і декларації.

Із пояснень позивача, що не спростовано відповідачем, під час подання заяви про призначення житлової субсидії позивач перебувала вже у шлюбі, однак у зв`язку з іншим фактичним місцем проживання та реєстрацією її чоловіка, його не вказували у декларації.

Таким чином, позивач не надавала відповідачу недостовірних відомостей, що вплинуло або могло вплинути на встановлення права на призначення субсидії та на визначення її розміру.

Будь-яких доказів, які б свідчили про свідоме неповідомлення позивачем управління про зміну сімейного стану не надано і судом не встановлено. Натомість, у даному спорі, відповідач фактично перекладає свою відповідальність за неналежне виконання своїх повноважень при призначенні субсидії на позивача.

З огляду на наведене, судом встановлено, що позивачем недостовірні відомості не подавались, субсидія за період з 01.05.2018 по 30.06.2019 призначалась на підставі документів, які вона подавала у 2015 році, а отже у відповідача відсутні підстави для повернення суми субсидії шляхом зняття відповідних сум з особових рахунків отримувачів субсидії на підприємствах - виробниках/виконавцях житлово-комунальних послуг.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 вказано, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) від 03 травня 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

В даному випадку, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За своїм змістом стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує право на мирне володіння майном і обумовлює випадки втручання у таке право мирного володіння майном, а відповідно до тлумачення й усталеної практики Європейського суду з прав людини (напр. рішення в справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Іммобільяре Саффі" проти Італії", "East/West Alliance Limited" проти України". "Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії" тощо) в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції слід виокремлювати три норми: перша норма (перше речення першого абзацу) - має загальний характер і закладає принцип мирного володіння майном; друга норма (друге речення першого абзацу) - охоплює питання позбавлення права власності та визначає для цього певні критерії и умови; третя норма (другий абзац) - визнає право договірних держав, зокрема, контролювати використання майна в загальних інтересах. При цьому, як підтверджується практикою Суду, друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22.09.1994, Series А № 296-А, п. 42, та "Куиюглу проти Болгарії", заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірним тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення віл 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства". п.50, Series А N 98).

За таких обставин, керуючись принципом верховенства права, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення, яке зазначене в листі №05-08/3839 від 02.10.2019, в частині стягнення з особових рахунків на підприємствах - виробниках/виконувачах житлово-комунальних послуг на загальну суму 13610,84 грн. та зобов`язання повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії в розмірі 11001,44 грн.

Згідно з статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності вчинених ним дій та прийнятого рішення.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

З огляду на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сплачена сума судового збору у розмірі 768,40 грн відповідно до квитанції від 30.12.2019 №9347, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації (35000, Рівненська область, місто Костопіль, вулиця Сарненська, 15А; код ЄДРПОУ 03195435) - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації, яке зазначене в листі №05-08/3839 від 02.10.2019, в частині повернення управителем, об`єднанням, виконавцем комунальних послуг до державного бюджету шляхом зняття з особових рахунків ОСОБА_1 суми надмірно перерахованої (виплаченої) житлової субсидії за період з травня 2018 року по січень 2019 року у сумі 13610,84 грн. та зобов`язання ОСОБА_1 повернути до державного бюджету суму житлової субсидії за пеірод з лютого по червень 2019 року у розмірі 11001,44 грн.

Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 06 лютого 2020 року.

Суддя Друзенко Н.В.