Рішення

від 04.02.2020 по справі 500/2740/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2740/19

04 лютого 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

за участю:

секретаря судового засідання Заблоцька І.І.

представника позивача Панчук С.М.

представника відповідача Оленяк В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому, з врахуванням уточнень, просила визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №19-5838/14-19-СГ від 22.11.2019, зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2 га у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рілля), для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Романівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рілля), для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Романівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області площею 2 га з кадастровим номером 6125287100:01:001:3237.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2 га, у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рілля), для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Романівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області. Вказала, що нею були усунені виявлені відповідачем недоліки, однак відповідач повторно відмовив ОСОБА_1 , зазначивши у висновку інші недоліки. Позивач вважає, що не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки, ніж були зазначені у попередньому висновку, з огляду на що оскаржуваний наказ №19-5838/14-19-СГ від 22.11.2019, на думку позивача, є протиправним, таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 02.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 23.12.2019 о 11:30 год. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду відзив, в якому зазначив, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу - пасовища), розташованої за межами населеного пункту на території Романівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області. За результатами розгляду згаданого проекту землеустрою встановлено невідповідність поданих матеріалів вимогам нормативно - правових актів, зокрема статтям 60, 61 Земельного кодексу України (надалі, ЗК України), а саме відсутність у матеріалах документації відомостей щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж урізу води. Вказав, що згідно Даних земельного кадастру, які відображені на публічній кадастровій карті, частина земельної ділянки, яку бажає набути у власність позивач, належить до прибережної захисної смуги. Звернув увагу суду на тому, що у пункті 4 пояснювальної записки до проекту землеустрою , розробленого Тернопільською регіональною філією Центр ДЗК зазначено, що земельна ділянка не розташована в межах прибережної смуги, а також у проекті відсутня інформація стосовно обмежень у використанні земельної ділянки, а саме наявність прибережної захисної смуги на частині земельної ділянки. Зазначені обставини, на думку представника відповідача, свідчать про невідповідність відомостей про земельну ділянку існуючим її характеристикам та зумовили порушення вимог ст.60, 61 ЗК України. Додатково зазначив, що межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, кадастрових планах, а також містобудівній документації. З огляду на наведене, вважає, що відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного в даній справі наказу.

Представник відповідача подав також до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що державну реєстрацію земельних ділянок площею 1,9869 га, кадастровий номер 6125287100:01:001:0092 та площею 0,0131 га, кадастровий номер 6125287100:01:001:0090 проведено 27.12.2020 на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розроблених ТОВ "Галицькі землі".

Ухвалою суду від 23.12.2019 розгляд даної справи відкладено до 22.01.2020 о 11:00 год.

22.01.2020 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 04.02.2020 о 12:00 год.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з мотивів, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні позову повністю з мотивів, наведених у відзиві.

Судом встановлено, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" від 22.11.2019 №19-5838/14-19-СГ, відмовлено громадянці ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 2,0000 га (кадастровий номер6125287100:01:001:3237) із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу - пасовище) без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населеного пункту на території Романівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, у зв`язку із відсутністю у матеріалах документації із землеустрою відомостей щодо встановлення прибережної захисної смуги уздовж урізу води (відповідно до статей 60 та 61 Земельного кодексу України).

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що частиною другою ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

У відповідності до частини другої ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 78 цього Кодексу передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом частини першої ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно з частинами восьмою та дев`ятою ст.118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно зі ст. 121 ЗК України, кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Частиною чотирнадцятою статті 186 ЗК України передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується: Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності; власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.

Частиною шістнадцятою ст. 186 ЗК України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії цих висновків є необмеженим.

У розумінні частини сімнадцятої ст.186 ЗК України, підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Суд вважає, що дана підстава є вичерпною та не підлягає широкому трактуванню.

Також, частиною четвертою ст.186-1 ЗК України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них (частина п`ята ст.186-1 ЗК України).

За змістом частини шостої ст.186-1 ЗК України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно частини восьмої ст.186-1 ЗК України, у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Аналіз наведених положень ЗК України свідчить, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають погодженню у порядку статті 186-1 Земельного кодексу України (а в разі необхідності - обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації), після чого відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) зобов`язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, або відмовити у затвердженні проекту землеустрою у разі невідповідності його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 20.09.2019 №19-3750/14-19-СГ, позивачу був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (землі запасу - пасовища), розташованої за межами населеного пункту на території Романівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

В подальшому, державним підприємством Центр державного земельного кадастру , було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

31.10.2019 Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №19-4889/14-19-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки", відмовлено громадянці ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га (кадастровий номер 6125287100:01:001:3237) із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу - пасовище) без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населеного пункту на території Романівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, з наступних підстав: відсутнє рішення про погодження органу місцевого самоврядування, прийняте відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", так як місцезнаходження земельної ділянки, суперечить приписам статей 4 та 5 Земельного кодексу України, оскільки не забезпечує дотримання основних завдань та принципів земельного законодавства, пов`язаних з рівністю права власності не землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в експлікації земельних угідь на матеріалах землевпорядного проектування відсутні відомості щодо проектного рішення; відсутнє погодження суміжних землевласників (землекористувачів) у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Вказані недоліки були повністю усунуті, що не заперечується відповідачем, і ОСОБА_1 повторно звернулась до відповідача про затвердження документації із землеустрою та наданні у власність вищезазначеної земельної ділянки.

Після цього, на повторне звернення позивача, Наказом Головного управління Держагеокадастру у Тернопільській області від 22.11.2019 №19-5838/14-19-СГ "Про відмову у затвердженні документації та наданні у власність земельної ділянки", відмовлено громадянці ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га (кадастровий номер 6125287100:01:001:3237) із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу - пасовище) без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населеного пункту на території Романівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, у зв`язку із відсутністю у матеріалах документації із землеустрою відомостей щодо встановлення прибережної захисної смуги уздовж урізу води (відповідно до статей 60 та 61 Земельного кодексу України).

З наведеного слідує, що відповідач, повторно відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою, зазначив інші недоліки, ніж при первинному зверненні, що, на думку суду, суперечить положенням ст.186-1 ЗК України.

Відтак, суд вважає, що відмовляючи позивачу, Головне управління Держгеокадастру у своєму рішенні не дотрималось критерії правомірності рішення суб`єкта владних повноважень у відповідності до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд вважає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.

Також суд зазначає, що у відповідності до Рекомендацій № К (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган з кількох юридично допустимих рішень може обирати те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Водночас, суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

При цьому, на думку суду, питання про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є виключною компетенцією відповідача, а тому у даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 08.11.2019 про затвердження документації із землеустрою.

Також слід зазначити, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки був погоджений Висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 10.10.2019 №6162/82-19

Отже, позовні вимоги в частині затвердження розробленого проекту землеустрою до задоволення не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 вказаного Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судові витрати підлягають до стягнення відповідно до частини третьої ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 19-5838/14-19-СГ від 22.11.2019.

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (м.Тернопіль, вул.М.Лисенка, 20а,код ЄДРПОУ 39766192) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (Тернопільська область, Тернопільський район, с.Великі Гаї, ід.№ НОМЕР_1 ) від 08.11.2019 про затвердження документації із землеустрою.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (м.Тернопіль, вул.М.Лисенка, 20а, код ЄДРПОУ 39766192) на користь ОСОБА_1 (Тернопільська область, Тернопільський район, с.Великі Гаї, ід.№ НОМЕР_1 ) 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. сплаченого судового збору згідно квитанції № 24025326 від 29.11.2019 на суму 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене та підписане10 лютого 2020 року.

Головуюча суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.