Постанова

від 10.02.2020 по справі 263/9279/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року справа №263/9279/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Слєпова Дмитра Юрійовича на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09 січня 2020 року (повне судове рішення складено 09 січня 2020 року в м. Маріуполі) у справі № 263/9279/19 (суддя в І інстанції Киян Д.В.) за позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради про визнання незаконною постанови про адміністративне правопорушення та її скасування,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради (далі - Адміністративна комісія) про скасування постанови адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 29.05.2019 № 33 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. за порушення ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), оскільки при прийнятті постанови Адміністративною комісією він не був присутній та не міг надати пояснення та заперечення. Крім того, позивач наголосив, що невірно зазначена в постанові дата вчинення правопорушення та не зазначено, якого саме пункту він не додержувався щодо утримання в належному стані фасадів та інших споруд. За таких обставин ОСОБА_1 постанову вважав незаконною, тому звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 09 січня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевим судом безпідставно досліджені як докази фотознімки, надані відповідачем до відзиву, у зв`язку з тим, що з них не вбачається, ким та за яких обставин, в якій період вони були виконані. Також представник позивача наголосив на тому, що ОСОБА_1 , надаючи пояснення за протоколом, визнав свою провину та факт скоєння адміністративного правопорушення, позаяк позивач в протоколі зазначив про своє сумлінне ставлення до обов`язків щодо утримання фасадів приміщення, у якому здійснює господарську діяльність.

У відповіді на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Апеляційне провадження здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з таких підстав.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що постановою Адміністративної комісії № 33 від 29.05.2019 ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 1700 грн. В постанові вказано, що 11.04.2019 Інспекцією міської ради з благоустрою м. Маріуполя виявлено, що ОСОБА_1 не додержується встановлених норм та правил утримання в належному стані фасадів та інших споруд. Сходи у крамницю ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не відремонтовані, плитка збита, що підтверджується фото фіксацією. Зазначені дії є порушенням п.п.14 п.14.5 розділу 14 Правил благоустрою території м. Маріуполя, затвердженого рішенням міської ради від 21.06.2011 № 6/8-616 Про затвердження Правил благоустрою території населених пунктів зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням міської ради від 20.09.2011 № 6/11-962, від 16.04.2013 № 6/27-3040, від 23.12.2016 № 7/14-1099 (далі - Правила благоустрою м. Маріуполя), що є порушенням ст.152 КУпАП.

Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 44 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 6 вересня 2005 року № 2807-IV Про благоустрій населених пунктів (далі - Закон № 2807-IV) благоустрій населених пунктів - комплекс робіт інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до ст.ст. 10, 13 Закону № 2807-IV до повноважень міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою території населених пунктів. До об`єктів благоустрою населених пунктів належить зокрема території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

За приписами ст. 42 Закону № 2807-IV до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у порушенні правил благоустрою територій населених пунктів.

Пунктом 1.2 Правил благоустрою м. Маріуполя передбачено, що Правила є обов`язковими для виконання всіма розміщеними на території м. Маріуполя органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, їх посадовими та службовими особами, органами самоврядування населення, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають на території м. Маріуполя.

Відповідно до п. 14.5 Правил благоустрою м. Маріуполя передбачено, що на територіях, які належить прибирати, необхідно проводити весь комплекс робіт, спрямований на наведення та постійне підтримання чистоти і порядку, збереження зелених насаджень, а саме: з додержанням встановлених норм та правил здійснення утримання в належному стані фасадів, будівель, огорож та інших споруд, проводити їх своєчасне фарбування, ремонтування, відновлення. Змінювати зовнішній вигляд фасадів будівель, споруд та приміщень, що належать на праві власності або знаходять у користуванні, згідно з паспортом зовнішнього оздоблення, погодженого з головним управлінням містобудування та архітектури Маріупольської міської ради.

Крім того, п. 1.5 передбачено, що Правила благоустрою м. Маріуполя містять загальнообов`язкові на території міста норми, порушення яких тягне за собою адміністративну відповідальність на підставі ст.152 КУпАП.

Відповідно до ст. 152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд дійшов висновку, що постанова Адміністративної комісії прийнята відповідно до вимог чинного законодавства, невірне зазначення дати вчинення правопорушення очевидно є технічною опискою, яка не впливає на вирішення справи по суті. Також суд зазначив, що з копій фотографій, які надані представником відповідача вбачається наявність не відремонтованої, пошкодженої плитки на сходах та біля крамниці ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на дату складання протоколу, про що також зазначено в протоколі в графі "пояснення порушника" та не оспорюється позивачем.

З такими висновками колегія суддів цілком погоджується, проте вважає, що місцевим судом не було надано належної та повної оцінки доказам, наявним в матеріалах справи.

Так, з акту - приймання робіт від 30 квітня 2019 року вбачається, що за адресою АДРЕСА_1, магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 проведено ремонт та укладено плитку, загальна вартість таких робіт становила 900 грн. (а.с.14).

Відповідно до фіскального чеку від 12.04.2019 була здійснена покупка будівельних матеріалів (щітка по металу, ручка до напилку, кафель Грес рельєф, клей) на загальну суму 1156,21 грн. (а.с.15).

Також позивачем надано фотознімки відремонтованих сходів до магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16,17).

Отже, позивачем вжито заходів щодо усунення встановлених в протоколі від 11.04.2019 порушень Правил благоустрою м. Маріуполя, в тому числі в період до розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст.152 КУпАП.

Як вже було зазначено судом вище, ст. 152 КУпАП передбачає накладення штрафу на громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Адміністративна комісія визначила санкцію у максимальному розмірі, передбаченому наведеною нормою, при цьому не мотивувала обґрунтованість застосування штрафу в його максимальному розмірі, в той час як апеляційний суд не вбачає встановлених обтяжуючих обставин.

Правовими підставами для виправлення помилки в оскаржуваному рішенні суб`єкта владних повноважень є положення частини третьої статті 286 КАС України, згідно яких за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи приписи ст. 33 КУпАП, відповідно до яких при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують (визнання провини) та обтяжують відповідальність (які в цій справі відсутні), приймаючи до уваги межі санкції статті 152 КУпАП (від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) апеляційний суд вважає за необхідне визначити стягнення в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 850 гривень.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків

Згідно ч.1,2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але ухвалив судове рішення з частковим порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 317 КАС України є підставою для зміни судового рішення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 245, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача Слєпова Дмитра Юрійовича - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 09 січня 2020 року у справі № 263/9279/19 - змінити.

Позов ОСОБА_1 до адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради про визнання незаконною постанови про адміністративне правопорушення та її скасування - задовольнити частково.

Змінити захід стягнення за постановою адміністративної комісії адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 29 травня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та вважати накладеним стягненням на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 850 гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Повне судове рішення - 10 лютого 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук