Постанова

від 05.02.2020 по справі 620/2384/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2384/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді: Черпіцької Л.Т.

суддів: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.,

за участю секретаря: Закревської І.Л.,

представника позивача Зеленського С.С.,

представника відповідача Ананка Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства Козацьке - 2011 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання зареєструвати податкові накладні,

В С Т А Н О В И Л А:

Фермерське господарство Козацьке - 2011 звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України від 31 травня 2019 року №1178589/37370943 про відмову у реєстрації податкової накладної від 15 травня 2019 року №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних, подану позивачем; зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 15 травня 2019 року №4, складену позивачем на користь ТОВ Зернопереробний комплекс .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкова накладна, складена ФГ Козацьке - 2011 , відповідає змісту здійсненої операції та укладеному договору, а відповідачу на перевірку надавався повний пакет документів, що підтверджує реальність здійсненної операції.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано протиправністю рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області, оскільки вказаному рішенню передувало безпідставне зупинення реєстрації спірної податкової накладної, адже у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не було вказано конкретного переліку документів, з визначених положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних . Також у рішеннях не наведено жодного порушення норми матеріального права позивачем, не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Однак позивачем надсилалось контролюючому органу повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої було зупинено.

Водночас, податковим органом неправомірно при визначенні критеріїв ризиковості застосовано лист Державної фіскальної служби України від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18, погоджений з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року, оскільки листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що чинним законодавством не передбачено необхідності зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної конкретного переліку документів, які платнику податку слід подати контролюючому органу. В той же час, рішення комісії про відмову у реєстрації податкової накладної містить конкретну підставу для прийняття такого рішення, як ненадання платником податків копій документів. позивачем належним чином не було підтверджено здійснення господарської операції, за результатами якої було видано спірну податкову накладну. Позивачем до повідомлення про надання пояснень було додано лише довідку у довільній формі щодо вирощеного та реалізованого врожаю пшениці, яка, в свою чергу, була продубльована у десяти додатках прикріплених до повідомлення. Окрім того, вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2019 року у справі № 822/1878/18, оскільки у названій справі Суд дійшов висновку про суперечливість нормативного регулювання за умови одночасної дії двох різних нормативних актів однак у даній справі механізм зупинення податкових накладних врегульовано тільки Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в її задоволенні відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ФГ Козацьке - 2011 за наслідками господарської операції з ТОВ Зернопереробний комплекс , проведеної на підставі договору поставки від 15 травня 2019 року №2, виписано податкову накладну від 15.05.2019 №4 на суму 218400 грн. (в тому числі ПДВ - 36400 грн.) та направлено її відповідачу за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення у вигляді електронного файлу для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

30 травня 2019 року позивачем отримано квитанцію №9110935476, в якій зазначено: Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 15 травня 2019 року №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 1001 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій . Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних .

Як вбачається з матеріалів справи, 30 травня 2019 року ФГ Козацьке - 2011 надіслало до ГУДФС у Чернігівській області повідомлення №4 про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено. Як вбачається з повідомлення, дата складання податкової накладної - 15 травня 2019 року; порядковий номер - 4/-; реєстраційний номер (за квитанцією, якою повідомлено про зупинку - 9110935476; отримувач - ТОВ Зернопереробний комплекс , ІПН 337291110061; обсяг постачання - 182000 грн. та 36400 грн. ПДВ.

Згідно квитанції №2 надіслане позивачем повідомлення від 30 травня 2019 року №4 не прийнято до розгляду: ПН/РК від 30 травня 2019 року №4 - В ЄРПН відсутній факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування від 30 травня 2019 року №4, зазначений у повідомленні. Пояснення та/або копії документів подаються у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

31 травня 2019 року комісія Державної фіскальної служби України прийняла рішення №1178589/37370943 про відмову в реєстрації податкової накладної від 15 травня 2019року №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з тим, що ФГ Козацьке - 2011 не надано первинні документи щодо постачання та придбання (виготовлення) товарів, в т.ч. їх транспортування, а саме: договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Досліджуючи питання правомірності рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, колегія суддів виходить з того, що це питання безпосередньо пов`язане з питанням зупинення реєстрації цієї податкової накладної, як передумови прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.16 цієї ж статті реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

В такій редакції пункт 201.16 викладений згідно із Законом України від 07 грудня 2017 року №2245-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році .

Пунктом 7 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 01 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Відповідно до пункту 4 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (далі - Порядок №117), у разі коли за результатами перевірки податкової накладної / розрахунку коригування визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідають одній з ознак, визначених у пункті 3 цього Порядку, такі податкова накладна / розрахунок коригування не підлягають моніторингу та підлягають реєстрації в Реєстрі.

Податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку (пункт 5 Порядку №117).

Відповідно до положень пунктів 6, 7 цього Порядку, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку або коли податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 10 Порядку встановлено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Відповідно до пункту 13 Порядку №117 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються, зокрема критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Положеннями Порядку №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

При цьому на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірного у цій справі акта індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до вимог якої прийнято Порядок №117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій.

Станом на травень 2019 року критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій нормативно-правовим актом визначені не були. Наказ Міністерства фінансів України Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13 червня 2017 року №567 втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України 06 квітня 2018 року №409, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2018 року за №536/31988 (дата набрання чинності - 25 травня 2018).

Між тим, на час виникнення спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18 за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.

Як вже зазначалось вище, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, направленої позивачу, вказано, що податкова накладна відповідає вимогам підпункту 2.1 пункту 2 Критеріїв ризиковості платника податку . Ці критерії викладені в листі ДФС України від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18.

Колегія суддів враховує, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Вказане також пов`язується і з можливістю надання платником податків документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної.

Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частини друга цієї статті).

Зважаючи на наведене, за відсутності нормативно-правового акта, яким визначалися критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, зупинення реєстрації податкової накладної, поданої позивачем, не мало правового підґрунтя.

Надаючи юридичну оцінку рішенню про відмову в реєстрації податкової накладної, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не було зазначено перелік документів, необхідних для реєстрації податкової накладної.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не вказано конкретного переліку документів, які слід надати позивачу для прийняття рішення відповідачем про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а лише зазначено що потрібно надати пояснення та/або копії документів, а також не зазначено, що саме конкретно слугувало підставою для зупинення реєстрації податкової накладної у відповідності до вищезгаданого критерію, натомість міститься лише загальне посилання на те, що обсяг постачання товару/послуги 1001 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання.

З врахуванням цієї обставини колегія суддів приходить до висновку, що невідповідність вимоги контролюючого органу щодо надання документів правовій визначеності виключала для контролюючого органу можливість прийняття негативного для позивача рішення з підстав невиконання ним вимоги.

Можливість виконання платником податків обов`язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку цих документів. Хоча перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначено пунктом 14 Порядку №117, конкретний перелік таких документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб`єктного складу її учасників, їх податкової поведінки.

Тобто, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, не означає, що платник податку повинен подати абсолютно всі, зазначені у ньому документи. Зміст цього переліку свідчить на користь того, що враховується специфіка певних господарських операцій. Даний перелік є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як пункту 185.1 статті 185, так і пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.

В той же час, причиною відмови в реєстрації податкової накладної в рішенні комісії Державної фіскальної служби України від 31 травня 2019 року №1178589/37370943 зазначено ненадання платником податку копій документів.

У судовому засіданні представник податкового органу також стверджував про недостатність, доданих позивачем до повідомлення про надання пояснень документів, яка стала причиною для відмови у реєстрації спірної накладної.

Колегія суддів враховує, що обставини справи свідчать про те, що позивач скористався своїм правом, як єдиною можливістю (у спірному випадку) для вирішення питання щодо реєстрації податкової накладної, направив повідомлення та додаткові документи контролюючому органу. Податковим органом не було прийнято до розгляду надіслане позивачем повідомлення від 30 травня 2019 року з посиланням на те, що в ЄРПН відсутній факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування від 30 травня 2019 року №4, що зазначений у повідомленні, натомість, як встановлено судом, дане повідомлення містило інформацію щодо податкової накладної від 15 травня 2019 року. Як наслідок відсутні підстави для висновку про те, що позивачем допущено помилку при оформленні чи направленні повідомлення з додатками.

Однак, податковий орган, не прийнявши до розгляду надіслане позивачем повідомлення від 30 травня 2019 року з додатками, одночасно надав їм оцінку на предмет достатності інформації для прийняття рішення про відмови у реєстрації спірної накладної стала причиною для.

Отже, зважаючи на причину неприйняття в цілому до розгляду контролюючим органом названого повідомлення з десятьма додатками до нього, колегія суддів приходить до висновку про відсутність необхідності надання правової оцінки змісту цих додатків та інформації викладеній в них.

Разом з тим матеріалами справи підтверджено, що спірна податкова накладна була виписана позивачем за результатами здійсненої поставки пшениці 2 класу у кількості 36,4 т, загальною вартістю 218400,00 грн. (з ПДВ) на виконання умов договору поставки від 15 травня 2019 року №2, укладеного між ФГ Козацьке - 2011 (постачальник) та ТОВ Зернопереробний комплекс (покупець). На підтвердження проведення названої господарської операції позивачем також були надані суду: рахунок від 15 травня 2019 року №3, накладна від 15 травня 2019 року №3, банківська виписка, товарно-транспортні накладні, договір складського зберігання від 05 січня 2019 року № 1, укладений з ТОВ Козацьке .

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що дослідження факту здійснення господарських операцій, на виконання яких складено податкову накладну, є предметом документальних перевірок, тоді як в даному випадку обов`язком контролюючого органу є перевірка відповідності вказаних документів формі, встановленій чинним законодавством.

З огляду на неконкретність вимоги контролюючого органу про надання документів рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не відповідає критерію обґрунтованості.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України (№560/435/19 від 18 грудня 2019 року, №540/2602/18 від 23 серпня 2019 року, №560/435/19 від 18 грудня 2019 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності рішення Комісії ДФС від 31 травня 2019 року №1178589/37370943 про відмову у реєстрації податкової накладної від 15 травня 2019 року №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також колегією суддів були враховані висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 р. по справі Рисовський проти України , в якому ЄСПЛ зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги, судова колегія також зазначає, що відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, застосування у даній справі способу захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідач зареєструвати подану позивачем податкову накладну в ЄРПН не є втручанням в його дискреційні повноваження та відповідає завданням адміністративного судочинства, регламентованим ст. 2 КАС України.

Аналогічний підхід щодо обрання способу захисту порушеного права застосовано Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року №826/4475/16.

Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду і податковий орган, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 07 лютого 2020 року.

Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька

Судді: Я.Б. Глущенко

О.Є. Пилипенко