Рішення від 10.02.2020 по справі 920/1195/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.02.2020 Справа № 920/1195/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В. розглянувши без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/1195/19

за позовом - Державної екологічної інспекції у Сумській області (вул. Першотравнева, буд. 29, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 37970834),

до відповідача - Приватного акціонерного товариства Сумирибгосп (вул. Роменська, буд. 105, м. Суми, 41650, ідентифікаційний код 00476760),

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - 1) В`язівської сільської ради (вул. Клубна, буд. 1, с. В`язове, Конотопський район Сумська область, 41650, ідентифікаційний код 04389124),

2) Сумської обласної ради (м-н Незалежності, 2, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 23826636),

про стягнення 31144,37 грн збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 31144,37 грн збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме: 6228,87 грн - до спеціального фонду Державного бюджету України, 9343,31 грн - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 15572,19 грн - до спеціального фонду місцевого бюджету В`язівської сільської ради, з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок В`язівської сільської ради, код бюджетного призначення платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням природоохоронного законодавства), номер рахунку (ІВАN) UA298999980000033115331018146, код отримувача (ЄДРПОУ): 37784555, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору в сумі 1921,00 грн (код ЄДРПОУ 37970834, МФО 820172, поточний рахунок - 35215012080919, Держказначейська служба України, м. Київ).

Позовні вимоги обґрунтовані вчинення працівниками відповідача самовільного порубу лісових насаджень за відсутності спеціального дозволу на право використання лісових ресурсів (лісорубного квитка), чим порушено вимоги статей 65, 67, 69 Лісового кодексу України.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.12.2019 у справі № 920/1195/19 позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

12.12.2019 до суду надійшла заява позивача № 4314/12-13 від 12.12.2019 (вх. № 10292 від 12.12.2019) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.12.2019 у справі № 920/1195/19 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/1195/19; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов до 03.01.2020; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 09.01.2020; встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 11.01.2020; а також встановити третім особам строк для подання письмових пояснень до 03.01.2020.

Копію вищезазначеної ухвали судом направлено на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуто на адресу суду відділенням поштового зв`язку, копію вищезазначеної ухвали отримано уповноваженим представником відповідача 24.12.2019.

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Станом на 10.02.2020 від відповідача на адресу суду не надходило заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог.

26.12.2019 від третьої особи - Сумської обласної ради до суду надійшли письмові пояснення № 01-24/1788 від 24.12.2019, в яких зазначає, що згідно з пунктом 7 частини третьої статті 29, пункту 4 частини першої статті 69 1 Бюджетного кодексу України 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України, а 70 відсотків - до спеціального фонду місцевих бюджетів, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків. Відповідачем здійснювалась господарська діяльність на території В`язівської сільської ради, отже шкода за порушення вимог природоохоронного законодавства повинна частково відшкодовуватися в доход Державного бюджету, обласного та місцевого бюджету міської ради. Шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу стягується та перерозподіляється між бюджетами відповідно до статей 29 та 69 1 Бюджетного кодексу України.

З урахуванням вищезазначеного Сумська обласна рада просить розглядати справу без участі її представника.

Від третьої особи - В`язівської сільської ради письмові пояснення до суду не надходили.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

Частинами другою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частина перша статті 53 ГПК України визначає, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Статтею 20 2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить право пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, , вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області від 22.11.2018 за № 249, Інспекція є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища на території Сумської області.

08.11.2018 працівниками Конотопського відділу поліції ГУ НП в Сумській області встановлений факт самовільного порубу лісових насаджень (21 дерева) на території В`язівської сільської ради Конотопського району на обвідному каналі річки Єзуч (дамба недобудованого ставу № 9 біля насосної станції) працівниками Приватного акціонерного товариства Сумирибгосп без дозвільних документів, що є порушенням вимог статей 65, 67, 69 Лісового кодексу України.

04.12.2018 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області Державної екологічної інспекції у Сумській області Приходько І.О. було проведено огляд місця події по факту самовільного порубу лісових насаджень працівниками відповідача.

В ході огляду місця події представником позивача встановлено, що 08.11.2018 працівниками рибцеху Конотоп Приватного акціонерного товариства Сумирибгосп здійснено самовільну порубу лісових насаджень (21 дерева породи Вільха та Верба ) на території В`язівської сільської ради Конотопського району на обвідному каналі річки Єзуч (дамба недобудованого ставу № 9 біля насосної станції) без дозвільних документів, чим порушено вимоги статей 65, 67, 69 Лісового кодексу України.

Згідно статті 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до статті 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Статтею 65 Лісового кодексу України передбачає, що використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.

За приписами статті 69 цього Кодексу спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Вказане, зокрема, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.09.2019 у справі № 908/1092/18 та від 12.11.2019 у справі № 914/2436/18.

Частиною першою статті 105 Лісового кодексу України передбачено, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до вимог частини другої наведеної правової норми відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Факт недотримання відповідачем природоохоронного законодавства підтверджується постановою Конотопського відділу поліції про закриття кримінального провадження від 05.12.2018, поясненням начальника цеху Конотоп ПрАТ Сумирибгосп Оничко Л.М. від 15.11.2018, матеріалами адміністративної справи № 010300 від 13.12.2018, польовою відомістю контрольного переліку дерев від 08.11.2018.

Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку розміру заподіяної шкоди, який здійснено у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу від 23.07.2008 № 665, розмір шкоди в результаті незаконного порубу дерев складає 31144,37 грн.

Згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Статтею 66 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

У відповідності до статті 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища за порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, в нашому випадку державі.

Статтею 47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини екологічного податку згідно із законом, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Пунктом 7 частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 частини першої статті 69 1 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

На позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Відповідно до пункту 1.6 роз`яснення президії Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища № 02-5/744 від 27.07.2001, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (стаття 1166 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відшкодування шкоди на підставі цієї норми здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.

При цьому причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача а не іншої особи, оскільки сама лише неправомірна поведінка особи, яка не пов`язана із наслідками у вигляді шкоди, не тягне за собою її відшкодування.

Враховуючи вищенаведене та те, що судом встановлено наявність всіх складових правопорушення, а саме, факт неправомірної поведінки відповідача (самовільного порубу лісових насаджень), наявність шкоди (збитки в розмірі 31144,37 грн) та наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства; самої шкоди. Відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував.

З урахуванням вищевикладеного та оскільки відповідач належними доказами позовні вимоги не спростував, доказів сплати суми завданої шкоди суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди в сумі 31144,37 грн є законними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 ГПК України, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 52, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Сумирибгосп (вул. Роменська, буд. 105, м. Суми, 41650, ідентифікаційний код 00476760) 31144,37 грн збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме: 6228,87 грн - до спеціального фонду Державного бюджету України, 9343,31 грн - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 15572,19 грн - до спеціального фонду місцевого бюджету В`язівської сільської ради, з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок В`язівської сільської ради, код бюджетного призначення платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням природоохоронного законодавства), номер рахунку (ІВАN) UA298999980000033115331018146, код отримувача (ЄДРПОУ): 37784555, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП).

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Сумирибгосп (вул. Роменська, буд. 105, м. Суми, 41650, ідентифікаційний код 00476760) на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області (вул. Першотравнева, буд. 29, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 37970834, МФО 820172, поточний рахунок - 35215012080919, Держказначейська служба України, м. Київ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакціє Кодексу.

Повне рішення складено та підписано суддею 10 лютого 2020 року.

Суддя С.В. Заєць