Рішення

від 07.02.2020 по справі 922/4065/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4065/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Вуд Процесінг", м. Дніпро до Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство", с.Левківка Харківської області про ( стягнення 18298,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

09.12.2019 року позивач - ТОВ "Євро Вуд Процесінг" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ДП "Ізюмське лісове господарство" про стягнення 18298,00 грн. передоплати за договором купівлі-продажу необробленої деревини №БК-103 від 21.02.2018 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4065/19 в порядку спрощеного позовного провадження справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановивши відповідачу згідно з вимогами ч.1 ст.251 ГПК України строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

08.01.2020 року відповідач надав до суду відзив з додатками (вх.№210), в якому просить відмовити в позові повністю.

Судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи наданий відзив.

Позивач відповідь на відзив до суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

21.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРО ВУД ПРОЦЕСІНГ (далі - Покупець, позивач) та Державним підприємством ІЗЮМСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО (далі - Продавець, відповідач) укладено Договір № БК-103 купівлі-продажу необробленої деревини (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого за результатами проведення аукціону із продажу необробленої деревини заготівлі другого кварталу 2018 року, який відбувся 21 лютого 2018 року (далі- аукціон) Продавець зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах та способом, вказаними в цьому Договорі

Зокрема, умовами Договору передбачено насткупне:

- Товаром по цьому договору є необроблена деревина, реалізована під час аукціону та стандартизована в лоти, деталізована інформація про які зафіксована в Специфікації, що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною, (п.1.3. Договору);

- Загальна вартість товару, що є предметом цього договору, складає 65856,96 грн. з ПДВ, ПДВ в т.ч. 10 976,16 грн. (п.2.1. Договору);

- Платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку на протязі 3 робочих днів з дати пред`явлення рахунку до сплати, рахунок-фактура пред`являється Покупцю любим зручним способом: поштою, електронною поштою, факсом, або під особистий підпис представника (п.2.2. Договору)

- Продавець має право на своєчасне отримання оплати за товар відповідно до умов цього договору (п. 4.1.1. Договору)

- Продавець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі, відповідно до інформації, заявленої в лоті та умов цього Договору, передати Покупцеві товар (п.4.2.1. Договору)

- Даний договір діє з 01 квітня 2018 р. по 30 червня 2018 р., якщо інше не узгоджено Сторонами (п. 7.2. Договору).

На виконання умов Договору Покупець перерахував на розрахунковий рахунок Продавця 65 856,96 грн. платіжним дорученням №198 від 31 травня 2018 року, чим виконав взяті на себе зобов`язання передбачені п. 2.1., 2.2. Договору.

Продавець передав покупцю товар на суму 47558,96 грн., що підтверджується наступним:

• Товаро-транспортна накладна при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) серія ХРА №462351 від 19.06.2018р. всього відпущено 34 шт., V: 12,110 м3 на суму 17265,66 грн. (без ПДВ), ПДВ 3453,13 грн., а разом 20718,79 грн.

• Товаро-транспортна накладна при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) серія ХРА №462353 від 19.06.2018р. всього відпущено 29 шт., V: 10,655 м3 на суму 14904,21 грн. (без ПДВ), ПДВ 2980,84 грн., а разом 17885,05 грн.

• Товаро-транспортна накладна при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) серія ХРА №462356 від 19.06.2018р. всього відпущено 15 шт., V: 5,335 м3 на суму 7462,60 грн. (без ПДВ), ПДВ 1492,52 грн., а разом 8 955,12 грн.

11.05.2019 року ТОВ ЄВРО ВУД ПРОЦЕСІНГ звернулось листом до ДП ІЗЮМСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО з вимогою повернення сплачених у якості передплати коштів у сумі 18 298,00 грн.

Позивач у позові зазначає, що пропозицій про відвантаження товару або повернення грошових коштів з боку Відповідача не надійшло, також, не було надано відповіді на претензію, та посилається на положення ст.ст.526, 610-612, 693 ЦК України, що стало причиною звернення до суду.

Суд не погоджується з твердженнями позивача, виходячи з наступного.

Сторони погодили у договорі, що позивач сам має вивезти товар.

На адресу позивача відповідачем 12.08.2019 року направлявся лист за №08- 19/561, в якому повідомлялося, що товар був i є в наявності та готовий до відвантаження.

Відповідно до п.3.1. Договору приймання - передача товару по кількості і якості здійснюється згідно з п.1.4.Договору уповноваженими представниками обох сторін на верхньому складі Продавця при завантажені автомобіля Покупця з підписанням товарно-транспортної накладної, у відповідності з вимогами інструкції про порядок приймання лісопродукції по кількості і якості - П-6, П-7; ДСТУ 4020-2-2001, 2034-92.

Відповідно до п.3.2. Договору продавець передає товар у власність Покупця за умовами: франко-верхній склад Продавця (без навантаження) відповідно до Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.3.6. Договору датою передачі товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою продажу, вважається дата товарно - транспортної накладної.

Відповідно до п.3.7. Договору продавець зобов`язаний реалізувати Покупцеві товар після отримання 100% передплати за партію товару на протязі 5-ти календарних днів, а покупець зобов`язаний прийняти товар після проведення 100 % передплати за партію товару на протязі 5-ти календарних днів. Під час продажу товару продавець надає покупцеві наступні документи: товарно-транспортну накладну, специфікацію.

Відповідно до п.3.8. Договору перехід права власності на товар відбувається з моменту відвантаження придбаного товару відповідно до умов цього договору.

Продавець має право на своєчасний вивіз покупцем купленого товару (п.4.1.2 Договору).

Покупець має право своєчасно та в повному обсязі прийняти товар від продавця відповідно до цього договору (п.4.4.1.Договору).

Таким чином, суд приходить до висновку, що передача товару за договором здійснюється в порядку самовивозу товару позивачем зі складу відповідача (п.3.2., п.4.1.2 Договору).

Відповідач у відзиві зазначає, що позивач відмовився від отримання товару, не направив уповноваженого представника та автомобіль для його отримання, як це передбачено умовами Договору.

Суд не приймає як належний та допустимий доказ неможливості відповідача виконати умови спірного договору надану претензію позивача, оскільки це не передбачено умовами спірного договору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.3, 4, 7 ст.179 Господарського кодексу України (далі - ГК УКраїни) укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 7 статті 193 ГК України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.4 ст.612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч.1 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до ч.4 ст. 613 ЦК України боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відбулось прострочення кредитора.

Відповідно до п.п.3,5,6 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається: висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Позивач не надав до суду належних та допустимих доказів невиконання вимог спірного договору з боку постачальника - відповідача.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення суми передплати в розмірі 18298,00 грн. за неналежне виконання умов договору з боку відповідача, позивачем не обґрунтовані, не доведені матеріалами справи, спростовані відповідачем, тому не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 236, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "07" лютого 2020 р.

Суддя К.В. Аріт