Постанова

від 06.02.2020 по справі 816/4521/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

Київ

справа №816/4521/15

адміністративне провадження №К/9901/13143/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року (суддя: Р.І. Молодецький) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року (колегія у складі суддів: Л.В. Тацій, А.М.Григоров, З.Г. Подобайло ) у справі №816/4521/15 за позовом Товариства з з обмеженою відповідальністю "Віра-Сервіс-Буд"до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування рішення та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віра-Сервіс-Буд", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.07.2015 року № Ю-0132741702 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 31.07.2015 року № 0138611702.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2016р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016р. позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 17.07.2015 року № Ю-0132741702.

Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 31.07.2015 року № 0138611702.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що призначення перевірки позивача здійснено на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, що стало підставою для висновку про порушення контролюючим органом норм пункту 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України при прийнятті вище зазначених податкових повідомлень-рішень, оскільки відсутні докази набрання законної сили судовим рішенням (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), прийнятим у порядку кримінального судочинства за результатами розгляду кримінальної справи, у межах якої було призначено перевірку платника податків - ТОВ Віра-Сервіс-Буд .

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також неповне дослідження всіх фактичних обставин справи, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом першої та апеляційної інстанцій не вірно було застосовано норму пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України , що призвело до неправильного вирішення спору.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 23.06.2015 р. по 10.07.2015 р. ДПІ у м. Полтаві на підставі постанови старшого слідчого з ОВС першого ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Полтавській області від 29.05.2015 р., направлення на перевірку від 23.06.2015 р. та наказу від 23.06.2015 р. № 388, з підстав, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Віра-Сервіс-Буд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 року.

Результат перевірки оформлено актом від 17.07.2015 року № 1071/16-01-22-04-12/36120730.

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем, зокрема, ст.ст. 4, 7-9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиний внесок на суму 10801,18 грн, у тому числі: з виплат, на які нараховується єдиний внесок в розмірі 38,52 % в сумі - 7650,84 грн, з виплат з яких утримується єдиний внесок у розмірі 3,6 % в сумі 715,03 грн; з виплат, на які нараховується єдиний внесок в розмірі 34,7 % в сумі - 2265,56 грн, з виплат, з яких утримується єдиний внесок в розмірі 2,6 % в сумі - 169,75 грн.

На підставі висновків акту, податковим органом складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0132741702, якою ТОВ "Віра-Сервіс-Буд" визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 10801,18 грн.

31.07.2015 року заступником начальника ДПІ у м. Полтаві Книшом В.М. прийняття рішення про застосування не нарахованого єдиного внеску, яким до ТОВ "Віра-Сервіс-Буд" застосовано штрафна санкції у розмірі 5400,59 грн.

Вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції, посилаючись на положення Податкового кодексу України, дійшли висновку, що матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, яка фактично призначена та проведена на виконання постанови старшого слідчого відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, не можуть бути підставою для прийняття контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0132741702 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 31.07.2015 року № 0138611702

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поза увагою судів залишено те, що розглядаючи спір, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним та дослідити їх в тому обсязі поки не виникне повне переконання в обставинах справи.

Так, в період проведення перевірки відповідачем та прийняття спірних вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0132741702 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 31.07.2015 року № 0138611702 підпункт 86.9 Податкового кодексу України був викладений у наступній редакції : У разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили .

Таким чином, оскільки податкове повідомлення-рішення за приписами пункту 86.9 статті 86 ПК України, не приймається до набрання законної сили відповідним судовим рішенням лише у випадку, якщо відносно посадових осіб цього ж платника податків, який перевіряється, в рамках кримінального провадження розслідується кримінальне правопорушення, предметом якого є податки та/або збори, під час нового розгляду справи необхідно встановити в рамках якого кримінального провадження призначено перевірку позивача; встановити суб`єкт та предмет такого кримінального провадження; дату винесення постанови про призначення перевірки; перевірити наявність судового рішення, яке набрало законної сили у кримінальному провадженні в рамках якого призначено перевірку.

Втім, суди попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не перевірили, чи розслідується у порушеному кримінальному провадженні №32015170000000010 від 06.02.2015 року правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) саме позивача та надати цій обставині належну оцінку, після чого з`ясувати, чи були спірні вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0132741702 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 31.07.2015 року № 0138611702 винесені з дотриманням вимог пункту 86.9 статті 86 та абзацу 3 пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України.

Викладене у сукупності вказує на не підтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Верховний Судом установлено, що при відкритті касаційного провадження, Вищим адміністративним судом України постановлено ухвалу від 04.07.2016, згідно із якою вирішено відстрочити Державній податковій інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області сплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 до ухвалення судового рішення у справі.

У зв`язку із чим, з Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області слід стягнути судовий збір за подання вказаної касаційної скарги.

Керуючись статтями 52, 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду .

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (ЄДРПОУ - 39680655) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Держаної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1461 (тисячу чотириста шістдесят одна) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду