Ухвала

від 04.02.2020 по справі 757/3495/20-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3495/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суді в м. Києві клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2019 по справі № 757/565552/19-к та повернути майно, вилучене 22.10.2019 під час проведення обшуку за місцем мешкання останньої (документи, банківські картки в кількості 4 шт., трудові книжки працівників ТОВ «Єконом Білдінг Компані» в кількості 15 шт., посвідчення зварника, жорсткий диск, ноутбук, та інше), а саме: АДРЕСА_1 , які зазначені в протоколі обшуку в пунктах 1-24.

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, вказує, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано та з порушенням приписів ст. 170 КПК України, також посилається на те, що вилучені особисті речі та документи ОСОБА_4 (2005 року та обіймає посаду інженера ПТО ТОВ «Єком Білдінг Компані») (документи, банківські картки в кількості 4 шт., трудові книжки працівників ТОВ «Єконом Білдінг Компані» в кількості 15 шт., посвідчення зварника, жорсткий диск, ноутбук, та інше) відповідно до протоколу обшуку від 22.10.2019 року, не пов`язані з обставинами вчинення кримінальних правопорушень, досудове розслідування щодо яких здійснюється у кримінальному провадженні №32019100000000167.

Разом з цим, виходячи з правової кваліфікації злочину, досудове розслідування якого здійснюється у кримінальному провадженні № 3201900000000167 від 22.02.2019 р., відсутні фактичні дані, які свідчать про те, що майно, на яке накладено арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

У кримінальному провадженні ОСОБА_4 , в рамках якого накладено арешт на майно, статусу підозрюваного, обвинуваченого не має. Крім того, остання не здійснює діяльності, щодо яких є заборона.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Із матеріалів клопотання вбачається, що Шостим ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32019100000000167 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч.3 ст. 212 КК України.

Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2019, накладено арешт на на майно, яке було вилучено в ході обшуку 22 жовтня 2019 року в приміщенні квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (ухвала №757/53311/19-к), яке на підставі права власності належить ОСОБА_5 , зазначене в протоколі обшуку від 22 жовтня 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Із мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2019 вбачається, що підставами накладення арешту є постанова слідчого про визнання майна речовими доказами, а також з метою забезпечення збереження речових доказів.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів відсутні відомості вважати, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення що розслідується, а прокурором не доведено зворотнього, а відтак посилання на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, на думку слідчого судді, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам кримінально процесуального законодавства. Тобто, у даному випадку, прокурором порушено права осіб на мирне володіння та користування своїм майном та не дотримано вимоги закону в частині підстав для звернення з клопотанням про накладення арешту на майно.

Слідчим суддею під час розгляду даного клопотання встановлено, що виходячи з правової кваліфікації злочину за ч. 1 ст. 212, ч.3 ст. 212 КК України, досудове розслідування якого здійснюється у кримінальному провадженні № 3201900000000167 від 22.02.2019 р., відсутні фактичні дані, які свідчать про те, що майно, на яке накладено арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

У кримінальному провадженні ОСОБА_4 , в рамках якого накладено арешт на майно, статусу підозрюваного, обвинуваченого не має. Крім того, остання не здійснює діяльності, щодо яких є заборона.

Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна заявника взагалі спростовується, а також ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2019 по справі № 757/56552/19-к та повернути ОСОБА_4 , майно, вилучене 22.10.2019 під час проведення обшуку за місцем мешкання останньої (документи, банківські картки в кількості 4 шт., трудові книжки працівників ТОВ «Єконом Білдінг Компані» в кількості 15 шт., посвідчення зварника, жорсткий диск, ноутбук, та інше), а саме: АДРЕСА_1 , які зазначені в протоколі обшуку в пунктах 1-24, а саме:

- Банківську картку «ПУМБ» № НОМЕР_1 .

- Банківську картку «Приватбанк» № НОМЕР_2

- Банківську картку «Приватбанк» № НОМЕР_3

- Банківську картку «Приватбанк» № НОМЕР_4

- Документ з пін-кодом картки «ПУМБ» (під номером 1)

- Зошит з написом «Регистрация исходящих счетов» (оригінал) на 74 арк.

- Трудова книжка ОСОБА_6 , № НОМЕР_5 на 40 арк.,

- Трудова книжка Телятникової (Когури) Ю.Д.№ НОМЕР_6 на 40 арк.,

- Трудова книжка ОСОБА_7 № НОМЕР_7 на 32 арк.

- Трудова книжка ОСОБА_8 НОМЕР_8 на 32 арк.

- Трудова книжка ОСОБА_9 НОМЕР_9 на 40 арк.

- Трудова книжка ОСОБА_10 НОМЕР_10 на 40 арк.

- Трудова книжка ОСОБА_11 НОМЕР_11 на 40 арк.

- Трудова книжка ОСОБА_12 НОМЕР_12 на 40 арк.

- Трудова книжка ОСОБА_13 НОМЕР_13 на 40 арк.

- Трудова книжка ОСОБА_14 НОМЕР_14 на 40 арк.

- Трудова книжка ОСОБА_15 НОМЕР_15 на 40 арк.

- Трудова книжка ОСОБА_16 НОМЕР_16 на 40 арк.

- Трудова книжка ОСОБА_17 НОМЕР_17 на 40 арк.

- Трудова книжка ОСОБА_18 НОМЕР_18 на 40 арк.

- Трудова книжка ОСОБА_19 БТ-11 №5741936 на 40 арк.

- Посвідчення зварника Коваленка В.М. №464\16-Д085 на 3 арк.

- Зовнішній жорсткий диск чорного кольору марки Transcend s/n E60052-0031 (зі шнуром USB), у папці якого «Робота» документи (скани, проекти) по взаємовідносинах ТОВ «Рикот» (код 34960032) (на сьогоднішній день назва ТОВ «Рісконт» (код 34960032) по взаємовідносинах з ПАТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» та інші копії \ скани \ проекти документів. Частину документів скопійовано на USB-накопичувач 32GB GOOD RAM чорного та металевого кольору GAC39А1233.

Ноутбук марки НР чорного кольору Pavillion dv7, s/nCNF0114GY1 з зарядним пристроєм.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1