Ухвала

від 07.02.2020 по справі 761/29492/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/29492/19

Провадження № 2-с/761/10/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2020 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Саадулаєв А.І., розглянувши матеріали заяви представника боржника - адвоката Малєєва Є.С., про скасування судового наказу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року по справі № 761/29492/19, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційна організація Елізіум , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою в інтересах ОСОБА_2 (надалі по тексту - заявник, боржник), відповідно до якої просив скасувати судовий наказ, виданий Шевченківським районним судом м. Києва 09 вересня 2019 року по справі № 761/29492/19, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційна організація Елізіум (надалі по тексту - стягувач), яким було вирішено стягнути із заявника на користь стягувача заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 7 288,38 грн., а також сплачену суму судового збору в розмірі 192,10 грн.

Заявник із заявленими вимогами не погоджується та зазначає, що задля забезпечення постачання в квартиру холодної води, водовідведення, електричної енергії боржником було укладено із ТОВ Інноваційна компанія Сучасні будівельні технології (код ЄДРПОУ: 35210317), фактичним забудовником зазначеного будинку:

договір про відшкодування витрат за спожиту електроенергію та обслуговування внутрішньобудинкових електромереж;

договір про відшкодування витрат за водопостачання та водовідвід та обслуговування внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідводу.

За вказаними договорами Боржником здійснюється сплата (відшкодування) спожитої холодної води та водовідведення, електричної енергії безпосередньо TOB Інноваційна компанія Сучасні будівельні технології , зокрема тих обсягів, за які стягувач просить стягнути заборгованість.

Крім цього стверджує, що стягувачем були виставлені рахунки, що включали оплату за спожиту електричну енергію, зокрема: за серпень 2018 року рахунок № НОМЕР_1 на суму 7,2 грн., за вересень 2018 року рахунок № НОМЕР_2 на суму 36,00 грн., за жовтень 2018 року рахунок № НОМЕР_3 на суму 34,20 грн., за листопад 2018 року рахунок № НОМЕР_4 на суму 503,28 грн., за грудень 2018 року рахунок № НОМЕР_5 на суму 345,36 грн. Вищезазначені суми боржником були оплачені на користь Стягувача. Проте стягувач жодних коштів на користь TOB Інноваційна компанія Сучасні будівельні технології не перераховувало, у зв`язку з цим божником й укладено ТОВ Інноваційна компанія Сучасні будівельні технології (код ЄДРПОУ: 35210317).

Щодо заборгованості за центральне опалення, то боржник зазначив, що вказаний будинок не підключено до теплових мереж.

Одночасно заявник просить визнати поважними причини пропуску строку для подання заяви про скасування судового наказу та поновити його, оскільки судовий наказ від 09.09.2019 року боржником не отриманий, про його існування боржник дізнався випадково, здійснюючи моніторинг 29.01.2020 року моніторинг судових рішень, що розміщений в Єдиному реєстрі судових рішень.

Ознайомившись 29.01.2019 р. із матеріалами справи в суді представник боржника виявив, що 18.09.2019 року на адресу боржника рекомендованим листом із штрих кодовим ідентифікатором 0305714026203 було направлено копію судового наказу разом із копією заяви стягувача про видачу судового наказу з доданими до неї матеріалами. Однак 29 жовтня 2019 року вказаний рекомендований лист повернувся на адресу суду у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

31 січня 2020 року на адресу суду від боржника надійшли матеріали заяви з додатками про скасування судового наказу.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно ч. 1-2 ст. 167 ЦПК України, суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п`ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом (ч. 3 ст. 167 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд, дослідивши матеріали заяви та справи, врахувавши вказані заявником причини пропуску із зверненням до суду з заявою про скасування судового наказу, вважає за необхідне визнати їх поважними та поновити заявнику його пропущений строк із зверненням до суду з такою заявою, скільки дійсно заявником судовий наказ не отримано, а з відповідною заявою представник боржника звернувся до суду 31.01.2020 року, після ознайомлення з матеріалами справи 29.01.2020 року.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Водночас відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 № 23436/03).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 вказаної Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (Рішення у справі "Рябих проти Росії").

Відповідно до ч.6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Повернення рішення суду з вказівкою причини повернення за закінченням терміну зберігання не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, п 48 постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17).

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне поновити пропущений строк на скасування судового наказу.

Крім того, за умовами ч.3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому ст. 444 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, суддя, дослідивши матеріали справи наказного провадження та вивчивши заяву про скасування судового наказу та додані до неї матеріали, вважає, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 170, 171ЦПК України, суддя,

ухвалив:

Заяву представника боржника - адвоката Малєєва Є.С., про скасування судового наказу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року по справі № 761/29492/19, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційна організація Елізіум , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Скасувати судовий наказ, виданий Шевченківським районним судом м. Києва від 09 вересня 2019 року по справі № 761/29492/19, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційна організація Елізіум , про стягнення з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційна організація Елізіум (код ЄДРПОУ: 41561968, місцезнаходження: м. Київ, вул. Маршала Рибалка, 5-Б) заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з червня 2018 по червень 2019 в сумі 7 288 (сім тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 38 коп., а також сплачену суму судового збору в розмірі 192 (сто дев`яносто дві) грн. 10 коп.

Роз`яснити стягувачу, що заявлені ним вимоги можуть бути розглянуті в спрощеному позовному провадженні.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: